Ухвала

від 21.11.2024 по справі 343/1452/24

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 343/1452/24

Провадження №: 2/343/501/24

У Х В А Л А

21 листопада 2024 року м. Долина

Долинський районний суд Івано - Франківської області в складі:

головуючого судді Андрусіва І.М.,

з участю: секретаря судового засідання - Нікіфорової К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеконференції, в приміщенні Долинського районного суду Івано - Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу №343/1452/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: орган опіки та піклування - Служба у справах дітей Вигодської селищної ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів,

за участю: позивачки - ОСОБА_1 та її представниці - адвокатки Оленин О.Ф.,

представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Палєя Ю.А.,

ВСТАНОВИВ:

в суді на розгляді перебуває дана справа.

12 листопада 2024 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Палєй Ю.А. через систему "Електронний суд" сформував відзив.

Відповідач ОСОБА_2 заявив клопотання, в якому просить надати йому додатковий строк для подння відзиву.

У судовому засіданні сторона відповідача підтримала клопотання про поновлення строку на подання відзиву.

Сторона позивачки заперечила щодо задоволення даного клопотання.

Заслухавши думку учасників судового засідання, оглянувши матеріали справи, суд приходить такого висновку.

Частиною 1 статті 120 Цивільно процесуального кодексу України визначено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Судом встановлено, що провадження у даній справі ухвалою суду було відкрито 04.07.2024. Встановлено відповідачу ОСОБА_2 п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали суду з матеріалами справи.

Ухвалу суду з матеріалами справи відповідач ОСОБА_2 отримав 11.07.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленя про вручення поштового відправлення із відміткою про вручення особисто.

Тобто, останнім днем на подання відзиву відповідачем ОСОБА_2 було 26.07.2024.

Відзив поданий 12.11.2024.

Статтею 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом, а документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язав сторін у справі, визначених ЦПК України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк на звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.

У разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.

Поважними причинами можуть визнаватись лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із такого: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Перелік поважних причин, які враховуються для поновлення пропущеного строку, законом не встановлено, вони визначаються у кожному конкретному випадку, виходячи з певних обставин, які мають юридичне значення. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Враховуючи наведете та те, що сторона відповідача не наводить поважних причин пропуску строку на подання відзиву, а та обставина, що відповідач ОСОБА_2 уклав угоду із адвокатом лише 07.11.2024 не є поважною обставиною, оскільки він не був позбавлений права зробити це раніше, тому в суду відсутні підстави для прийняття відзиву на позов, який слід залишити без розгляду.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

За приписами ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Суд виходить з того, що обрахування строку на подання відзиву на позов починається відповідно для кожного учасника справи з наступного дня після дати отримання ним ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справі перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків.

З урахуванням аналізу ст. 191 ЦПК України, відзив на позовну заяву у справах, які розглядаються в загальному порядку, подається на стадії підготовчого судового засідання.

Процесуальний строк, виступає одним з ключових елементів цивільно-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження цивільного процесу у визначених ЦПК України часових рамках.

Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ЦПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків.

Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Питання щодо поновлення/продовження процесуального строку безпосередньо пов`язана з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов`язком та спрямоване на реалізацією саме його суб`єктивних процесуальних прав (обов`язків).

Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення/продовження строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими.

Можливість поновлення/продовження процесуальних строків виникає у тому разі, коли у передбачені строки виконати певному учаснику справи певні процесуальні дії є неможливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації та суд має право поновити/продовжити строк, установлений відповідно законом або судом, за клопотанням конкретного відповідного учасника справи в разі його пропущення з поважних причин. У зв`язку з цим для суду має значення й строк, який минув з моменту закінчення строку, встановленого законом або судом до вчинення учасником справи процесуальної дії, стосовно якої заявлено клопотання.

На думку суду заява відповідача про поновлення пропущеного строку на подання відзиву не містить поважних причин їх пропуску, оскільки відповідач був обізнаний про наявність в провадженні суду даної справи, 11.07.2024 отримав ухвалу суду із копіями матеріалів справи, а тому він мав об`єктивну можливість скористатись свої правом на подання відзиву.

Також слід зазначити, щодо доводи відповідача про те, що ним лише у листопаді 2024 року було укладено угоду з адвокатом не заслуговують на увагу, оскільки такі не спростовують факту пропуску ним строку на подачу відзиву і самі по собі не свідчать про поважність причин пропуску даного строку.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 227, 242 ЦПК України, представник відповідача може скористатися своїм правом під час судового розгляду при наданні вступного слова учасникам справи в усній формі стисло викласти свої заперечення щодо позовних вимог, та під час судових дебатів виступити з промовою.

Європейський суд з прав людини зазначив, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).

Враховуючи викладене вище у сукупності, суд приходить висновку про відмову у поновленні пропущеного процесуального строку та у залишення відзиву без розгляду, оскільки останній надійшов до суду із порушенням строку, визначеного судом.

На підставі викладеного, ст. 126, 127 ЦПК України, керуючись ст. 260, 261, 353 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку для подання відзиву - відмовити.

Відзив на позов у справі № 343/1452/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: орган опіки та піклування - Служба у справах дітей Вигодської селищної ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Івано - Франківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: І.М.Андрусів