Рішення

від 20.11.2024 по справі 638/17132/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/17132/24

Провадження № 2/638/6075/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року м. Харків

Дзержинський районний судм. Харкова у складі:

головуючого - судді Теслікової І.І.,

за участі секретаря судових засідань Зубко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Яреська Тараса Віталійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія-Актив»</a>, треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Пашков Юрій Дмитрович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригада Володимир Олександрович, про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду, через свого представника ОСОБА_2 з позовом, в якому просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 27434 від 15 вересня 2021 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юридична компанія «Дія-Актив», стягнути з відповідача судовий збір та витрати на правову допомогу.

В обґрунтуванняпозовних вимогзазначив,що 15.09.2021приватним нотаріусомКиївського міськогонотаріального округуЮригіда В.О.,було вчиненовиконавчий напис№27434про стягненняз ОСОБА_1 накористь ТОВ«Юридична компанія«Дія-Актив»заборгованості урозмірі 28807.50грн. Вважає, що при вчиненні спірного виконавчого напису не було дотримано вимог чинного законодавства України, що регулює вчинення виконавчих написів. Вважає, щовказаний виконавчий напис вчинений з порушенням норм чинного законодавства, оскільки станом на дату вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса чинне законодавство передбачало можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору. Проте, укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був нотаріально посвідчений, що свідчить про недотримання умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м.Харкова Теслікової І.І. від 13 вересня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків, на виконання якої представником позивача подана заява.

Ухвалою від 25 вересня 2024 року відкрито провадження у справі, сторони повідомлено, що розгляд даної цивільної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 24 жовтня 2024 року клопотання представник позивача про витребування доказів задоволено.

Ухвалою суду від 20 листопада 2024 року вирішено про заочний розгляд справи.

В судове засідання позивач та його представник не з`явились, представником позивача разом з позовом подано до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимогі підтримав та просив задовільнити.

Представник відповідача та треті особи в судове засідання не з`явились, з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд встановив наступні фактичні обставини.

19.03.2020 ТОВ «ЮК «Дія-Актив» (ТОВ «Укрпозика») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №UP9192183.

15.09.2021 приватним нотаріусом Київського районного нотаріального округу Бригіда В.О., на підставістаті 87-91 Закону України «Про нотаріат»та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженомупостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, було вчинено виконавчий напис № 27434, яким було стягнуто з позивача на користь відповідача кошти в сумі 28807.50 грн. У виконавчому написі зазначено, що стягнення заборгованості проводиться за період з 12.01.2021 по 06.08.2021.

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно дост.87Закону України«Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Згідно з частиною першої статті 1Закону України"Пронотаріат" (далі Закон "Про нотаріат") нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом "Пронотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону "Про нотаріат"). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерстваюстиції України22лютого 2012року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат"). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14Закону України"Пронотаріат" та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87Закону України"Пронотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88Закону України"Пронотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України"Пронотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50Закону України"Пронотаріат" передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88Закону України"Пронотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88Закону України"Пронотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Даний правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 4 березня 2015 року в справі №6-27цс15, від 11 березня 2015 року в справі №6-141цс14.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, виконавчий напис вчинено відповідно до п. 2Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса». Пунктом 2 вказаної вище Постанови передбачено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин подаються: оригінал кредитного договору, засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.

Тобто п. 2 зазначеної Постанови передбачений вичерпний перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

Крім того, нотаріус лише перевіряє безспірність заборгованості по наданим документах, але не визначає та не перевіряє її розмір.

Так, у інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні», прийнятого на підставі Постанови ВССУ № 2 від 07.02.2014 р., вказано, що судам слід мати на увазі, що, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не розглядає спір про право. Виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які викладені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів тільки за наявності всіх умов, передбаченихЗаконом № 3425-ХІІ. Безспірність вимог визначається не нотаріусом або стягувачем, а відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Отже, нотаріус лише перевіряє безспірність заборгованості згідно наданим документам для вчинення виконавчого напису.

Окрім цього, як було з`ясовано при вивчені виконавчого напису, приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис на підставі кредитного договору, який не було нотаріально посвідчено, на підставіПостанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», яким передбачено, що до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів належить така форму договору, як кредитний договір.

Вказаний пункт № 2 був включений до ПерелікуПостановою Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів".

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р., постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. про визнання незаконною та нечинноюПостанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів"було визнано незаконною та нечинною постанову № 662 в частині, доповнення переліку документів, на підставі яких вчинюється виконавчий напис, оригіналу кредитного договору.

Оскільки виконавчий напис, який є предметом спору у даній справі вчинено 15.09.2021, тобто після визнання недійсною постанови КабінетуМіністрів України№ 662від 26.11.2014 в частині, що свідчить про його вчинення без дотримання діючого на той час нормативного акту.

При цьому, на сайтіВерховної радиУкраїни,Постанова КабінетуМіністрів України№ 662від 26.11.2014 «Про внесеннязмін допереліку документів,за якимистягнення заборгованостіпровадиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів» викладена із застереженням щодо необхідності додатково дивитись Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва№ 826/20084/14 від 20.03.2015 та додатково дивитись Постанову Київського апеляційного адміністративного суду№ 826/20084/14 від 22.02.2017.

Таким чином, виконавчий напис було вчинено на підставі та в порядку нормативного акту, який було визнано незаконним та нечинним.

Більше того, в оскаржуваному виконавчому написі вказано, що він вчинений на підставі п.2 Переліку. При цьому, вказаний пункт передбачає вчинення виконавчих написів на підставі нотаріально посвідчених угод, однак надані суду документи не містить відомостей про нотаріальне посвідчення кредитного договору № НОМЕР_1 .

Таким чином, існують підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а тому суд вважає за необхідне позов задовольнити і визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 27434 від 15.09.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського районного нотаріального округу Бригіна В.О., таким, що не підлягає виконанню.

У зв`язку із задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1453.44 грн.

Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи стороною позивача було заявлено вимогу про компенсацію судових витрат на правничу допомогу у сумі 8000,00 гривень. В обґрунтування якої додано копію договору про надання правової допомоги №24159 від 05.09.2024 укладеним між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Яресько Т.В., копію ордеру, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію акту приймання-передачі послуг №1 від 10.09.2024, копію розрахункової квитанції №10/09/24 про отримання гонорару до договору №24159 від 05.09.2024, відповідно до яких правничу допомогу позивачу надавав адвокат Яресько Т.В., якому позивач сплатила 8000 грн. за виконані роботи.

Суд приходить до висновку, що ця вимога обґрунтована, однак підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 3ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. ч. 3, 8ст. 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ч. 2ст. 137 ЦПК України).

Право на професійну правничу допомогу гарантованостаттею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Згідно з частиною четвертоюстатті 62 ЦПК Україниповноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно доЗакону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Статтями26,27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3ст. 137 ЦПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги. Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Надані документи відповідно до положень ст.15,77 ЦПК Україниє належними доказами сплати грошових коштів за надання професійної правничої допомоги у даній справі.

Таким чином, у відповідності до вимог ст. 137 ЦПК України, представником позивача не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, вимога про розподіл судових витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню , а саме у сумі 4000 гривень, що в даному випадку є співрозмірним розміром, оскільки представник позивача в судові засідання не з`являвся, та враховуючи складність вказаної справи, та те, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є завищеним, а тому в іншій частині вказаної вимоги слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, ЦК України, ст.ст.12,13,30,76-89,258,259,263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов представника ОСОБА_1 адвоката Яреська Тараса Віталійовича -задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 27434 вчинений 15 вересня 2021 року приватним нотаріусом Київського районного нотаріального округу Бригіда Володимиром Олександровичем, за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична Компанія «Дія-Актив»</a> заборгованості в розмірі 28807.50 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична Компанія «Дія-Актив»</a> на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1453 (одна тисяча чотириста п`ятдесят три) грн. 44 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична Компанія «Дія-Актив»</a> на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 коп.

В решті позовувідмовити.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20-ти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія-Актив»</a>, місцезнаходження: м.Київ, вул.Сурикова, 3, код ЄДРПОУ 43024915.

Суддя Теслікова І.І.