Рішення

від 05.11.2024 по справі 130/263/20

ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/130/162/2024

130/263/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2024 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі судді Костянтина Шепеля,

із секретарес судового засідання Раїсою Буга ,

за участю представника позивача Володимира Роя,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 1 Жмеринського міськрайонного суду у режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_14 , Служби у справах дітей Жмеринської міської ради Вінницької області, - про звернення стягнення на предмет іпотеки (будинок) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та виселення, -

приходить до такого.

Позиція позивача

Представник позивача звертається до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки (будинок) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та виселення і, уточнивши 16 липня 2024 року позовні вимоги, просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № VIZ0GA0000001281 від 14 серпня 2008 року в сумі 241012,71 грн, (з яких: 34797,20 грн - заборгованість за наданим кредитом; 37909,44 грн- заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами; 7135,92 грн - заборгованість по комісії; 161170,15 грн - пеня за порушення грошового зобов`язання) звернути стягнення на будинок загальною площею 77,10 кв.м., житловою площею 53,20 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на публічних торгах із встановленням початкової ціни продажу на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Виселити ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які зареєстровані та/або проживають в житловому будинку по АДРЕСА_1 , з цього житлового будинку. Стягнути з відповідачів судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14 серпня 2008 року між позивачем АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_14 укладено кредитний договір № VIZ0GA0000001281, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в розмірі 58459,70 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 20,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення кредиту 14 серпня 2018 року. ОСОБА_15 та позивач АТ КБ «Приватбанк» 14 серпня 2008 року уклали договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодавець в забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором передала в іпотеку будинок по АДРЕСА_1 , загальною площею 77,10 кв.м., житловою площею 53,20 кв.м.. Відповідно до умов договору іпотеки та враховуючи приписи статті 6 Закону України «Про іпотеку», іпотека за цим договором поширюється і на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки і яка належить іпотекодавцю на праві власності. В порушення умов кредитного договору позичальник допустив прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором щодо повернення отриманого кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами та інших платежів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 27 січня 2020 року склала 241012,71 грн. ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_5 померла, відповідачі не відмовились від спадщини після смерті спадкодавця, а тому успадкували обов`язки спадкодавця за кредитним договором. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця і має всі його права, і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Нормою статті 17 Закону України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як смерть іпотекодавця. Тому до відповідачів в порядку спадкування перейшли права та обов`язки спадкодавця за договором іпотеки. Просить позов задовольнити та стягнути з відповідачів судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3615,19 грн (а.с.144-147 т.5).

На підтвердження своїх позовних вимог представник позивача надає витяг з державних реєстрів рухомого майна про податкові застави, іпотек, заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, копії договору іпотеки, свідоцтва про право на спадщину, паспортів, претензій кредитора.

В судовому засіданні представник позивача Рой В. пояснює, що судовий процес триває довгий час, відповідачі жодним чином не реагують на судові виклики, ухиляються від участі у розгляді справи, свідомо затягують розгляд справи. По суті справи пояснює, що між банком та третьою особою у даній справі, було укладено кредитний договір, і банк надав ОСОБА_14 кредит в розмірі 54459,70 грн. Також, 14 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_15 було укладено договір іпотеки, за яким забезпечено виконання зобов`язань ОСОБА_14 шляхом передачі банку в іпотеку будинку, розташованого на земельній ділянці по АДРЕСА_1 . В 2017 році іпотекодавець ОСОБА_15 померла, і до її спадкоємців перейшли права та обов`язки іпотекодавця. Згідно з Витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян спадкоємцями померлої ОСОБА_15 є ОСОБА_17 та ОСОБА_7 , вони на момент смерті ОСОБА_15 проживали з нею в одному будинку і були там зареєстровані, і відповідно до цивільного законодавства є особами, що прийняли спадщину, оскільки вони від неї не відмовились. Тому він вважає, що у зв`язку з невиконанням договору кредиту третьою особою у банку виникло право звернути стягнення на предмет іпотеки. Крім цього, в будинку проживають та зареєстровані без будь-яких правових підстав, без згоди іпотекодержателя, інші особи, про що вказано в пункті 18.12 договору іпотеки, тому просить в зв`язку з невиконанням умов кредитного договору позовні вимоги задовольнити, і після закінчення дії воєнного стану в країні виконати рішення суду, оскільки під час його дії заборонено виселення громадян з житла. Всі особи, зокрема ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_14 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 були зареєстровані та вселились в житловий будинок по АДРЕСА_1 після серпня 2008 року, тобто після укладення договору іпотеки, без згоди іпотекодержателя, тому просить їх виселити і стягнути з відповідачів судові витрати в рівних частинах.

Позиція відповідачів

Відповідачі в судові засідання жодного разу не з`явились, відзиву на позов не подавали.

Виклик відповідачів ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 здійснювався також і шляхом розміщення оголошення на сайті Судової влади України (а.с.237-239 т.5).

Копії ухвали про призначення справи до судового розгляду на 5 листопада 2024 року направлялись всім відповідачам за зареєстрованим місцем проживання, однак листи повернулись до суду із відмітками на конвертах на довідках "Укрпошти" - "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 242, 246 т.5, 1, 2, 6, 10, 14, 18, 22, 26, 30, 34, 38, 42 т.6).

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку - суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Позиція третіх осіб

Представник Служби у справах дітей Жмеринської міської ради Вінницької області Юлія Лавріненко в судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутність (а.с. 46 т.6). У відзиві на позов пояснює, що ССД проти виселення дітей з будинку, оскільки це призведе до порушення житлових прав дітей (а.с.204-205 т.5).

Третя особа ОСОБА_14 в судове засідання не з`явився, виклик в судове засідання здійснювався шляхом оголошення на сайті Судової влади України (а.с.236 т.5) та направлення за адресою проживання копії ухвали про призначення справи до судового розгляду, яка повернулась без вручення, і відповідно до довідки "Укрпошти" на конверті зазначено "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.6 т.6).

Процесуальні рішення по справі, заяви та клопотання

Справа на новий розгляд до суду першої інстанції надійшла з Верховного суду 16 жовтня 2023 року (а.с.1 т.4).

В порядку частини сьомої статті 187 ЦПК України запити щодо місця реєстрації відповідачів направлено до виконавчого комітету Жмеринської міської ради 20 жовтня 2023 року (а.с.4-9 т.4).

Відповіді на запити надійшли до суду 26 жовтня 2023 року, відповідно до яких ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_18 та ОСОБА_7 зареєстровані по АДРЕСА_1 (а.с.13-18 т.4).

Ухвалою суду від 30 жовтня 2023 року справа прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 21 листопада 2023 року (а.с.19 т.4).

21 листопада 2023 року від представника позивача надійшла заява про відкладення підготовчого судового засідання та про участь у наступних судових засіданнях у режимі відеоконференції (а.с. 44 т.4).

Ухвалою суду від 22 листопада 2023 року підготовче судове засідання відкладено на 7 грудня 2023 року, частково задоволено клопотання представника позивача про участь в судових засіданнях у режимі відеоконференції (а.с.48 т. 1).

Відповідачам направлено копії ухвали від 22 листопада 2023 року, які ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали особисто (а.с.52-53 т.4), а ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 відповідно до довідок на конвертах, які повернулись до суду без вручення, не отримали, причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 54, 58, 62, 66,70 т.4).

Від служби у справах дітей Жмеринської РДА 7 грудня 2023 року надійшла заява про проведення судового засідання у їх відсутність (а.с.74 т.4).

Від представника позивача Роя В.Л. 7 грудня 2023 року надійшла заява про відкладення підготовчого судового засідання та про участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с. 75 т.4).

Ухвалою суду від 7 грудня 2023 року підготовче судове засідання відкладено на 8 січня 2024 року, задоволено клопотання представника позивача про участь в наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.77 т. 4).

Відповідно до ухвали суду від 8 січня 2024 року відповідачі ОСОБА_20 та ОСОБА_21 були належним чином повідомлені, а інші відповідачі повідомлень про судове засідання не отримали з причини «адресат відсутній за вказаною адресою», а тому постановлено здійснити їх виклик через оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України (а.с.108 т.4).

Представник позивача Рой В.Л. через систему електронний суд 25 січня 2024 року подає заяву про надання йому доступу до електронної справи та електронною поштою 29 січня 2024 року надсилє уточнену позовну заяву (а.с.140-145 т.4).

Судове засідання 29 січня 2024року відкладено для направлення відповідачам уточненої позовної заяви (а.с.148-149 т.4).

Відповідно до доповідної записки старшого судового розпорядника Крайдуби С.О. та судового розпорядника Міщанчука Б.С. від 1 лютого 2024 року, ними за дорученням керівника апарату було здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 з метою вручення відповідачам судових повісток, які вручили ОСОБА_2 для неї та для передачі дочці ОСОБА_3 .. ОСОБА_2 повідомила, що ОСОБА_9 та ОСОБА_18 померли, ОСОБА_14 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за даною адресою не проживають (а.с.151 т.4).

У судовому засіданні 21 лютого 2024 року оголошено перерву до 6 березня 2024 року та зобов`язано Жмеринський відділ ДРАЦСу надати копії актових записів про смерть ОСОБА_9 та ОСОБА_18 (а.с.218 м. 4).

28 лютого 2024 року з Жмеринського відділу ДРАЦСу надійшла копія актового запису про смерть ОСОБА_18 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 та повідомлення про відсутність актового запису про смерть ОСОБА_9 (а.с.231-232 т.4).

За клопотанням представника позивача 6 березня 2024 року справу знято з розгляду (а.с. 233-235 т.4).

Ухвалою суду від 20 березня 2024 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_18 (а.с.3 т.5).

Представник позивача Рой В.Л. 11 квітня 2024 року подає клопотання про витребування доказів (а.с.27-28 т.5).

Ухвалою суду від 11 квітня 2024 року задоволено клопотання представника позивача та зобов`язано Жмеринський відділ ДРАЦС надати Витяги з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження відповідачів у справі та зобов`язано виконавчий комітет Жмеринської міської ради надати відомості про дату реєстрації осіб за адресою АДРЕСА_1 (а.с.32 т.5).

Витяги з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження відповідачів у справі надходять до суду 15 квітня 2024 року (а.с.48-58).

Інформація щодо часу реєстрації відповідачів за адресою АДРЕСА_1 з виконавчого комітету Жмеринської міської ради надходить до суду 19 квітня 2024 року (а.с.59 т. 5).

У підготовчому судовому засіданні 2 травня 2024 року оголошується перерва до 14 травня 2024 року (а.с.60-61 т.5).

Направлено запит голові квартального комітету «Південно-Західний» щодо мешканців будинку по АДРЕСА_1 (а.с.62 т.5).

Відповідь на запит від голови квартального комітету «Південно-Західний» надходить до суду 9 травня 2024 року (а.с.65 т.5).

Ухвалою суду від 14 травня 2024 року за клопотанням представника позивача про витребування доказів зобов`язано Управління ДМС надати інформацію про дату реєстрації та зняття з реєстрації відповідачів у справі (а.с.80 т.5).

Відповідь на запит надходить до суду 23 травня 2024 року (а.с.98 т.5).

З Першої Жмеринської державної нотаріальної контори 24 травня 2024 року надходить копія спадкової справи до майна померлої ОСОБА_15 (а.с.100-116 т.5).

Відповідно до протоколу підготовчого судового засідання від 30 травня 2024 року оголошується перерва до 16 липня 2024 року за клопотанням представника позивача (а.с.119-120 т.5).

З управління ДМС у Вінницькій області 28 травня 2024 року надходить інформація про реєстрацію відповідачів (а.с.121-123 т.5).

16 липня 2024 року представник позивача подає уточнену позовну заяву (а.с.144-147 т.5).

Ухвалою суду від 16 липня 2024 року уточнену позовну заяву залишається без руху, представнику позивача надається строк для усунення недоліків (а.с.150 т.5).

Заява про зміну предмету позову надходить до суду 22 липня 2024 року (а.с.152 -158 т. 5)

Ухвалою суду від 23 липня 2024 року уточнена позовна заява залишається без руху, представнику позивача надається строк для усунення недоліків (а.с.163 т.5).

Заява про усунення недоліків представником позивача подається 26 липня 2024 року (а.с.166 т.5).

Суд 29 липня 2024 року уточнену позовну заяву приймає до розгляду (а.с.176 т.5).

Копія ухвали від 29 липня 2024 року направляється відповідачам, яку відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення отримала мати ОСОБА_2 для себе та для чоловіка ОСОБА_11 , для передачі дітям ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с.180-187 т.5).

Від представника позивача 19 серпня 2024 року надходить заява про проведення судового засідання у його відсутність (а.с.204-205 т.5).

Згідно з протоколом судового засідання від 22 серпня 2024 року, клопотання представника позивача задоволено, вирішено здійснити виклик відповідачів, які не отримали судові повістки, шляхом розміщення оголошення на сайті Судової влади України, підготовче судове засідання відкладено на 18 вересня 2024 року (а.с.214 т.5).

Також 22 серпня 2024 року представник позивача надсилає до суду заяву, у якій просить при винесенні рішення врахувати висновки Верховного суду, викладені в Постанові від 4 жовтня 2023 року у справі 125/1144/21 (а.с.215-220).

Ухвалою суду від 17 вересня 2024 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду на 5 листопада 2024 року (а.с.234 т.5).

Ухвалою суду від 5 листопада 2024 року вирішено проводити заочний розгляд справи (а.с. 47 т.6).

Згідно з положеннями частини 7 та 8 статті 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідачі вважаються належним чином повідомленими про час та місце слухання справи.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 особисто отримувала виклики та повідомлення з суду, вона була і є обізнаною щодо позову банку, суд приймає до уваги рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України", згідно з яким сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 223 ЦПК України, розгляд справи здійснено на підставі наявних у суду матеріалів у відсутність відповідачів.

Відповідно частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, за умов існування усіх підстав, передбачених частиною першою статті 280 ЦПК України, за згодою представника позивача, суд виніс ухвалу про заочний розгляд справи.

Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин

Досліджуючи факти та питання права, що лежать в основі спору, суд установив, що 14 серпня 2008 року між "ПриватБанком" та ОСОБА_14 було укладено кредитний договір № VIZGA0000001281, відповідно до умов якого позичальником відповідачу були надані кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 14 серпня 2008 року по 14 серпня 2018 року, у вигляді не поновлювальної кредитної лінії, у розмірі 58459,70 грн на наступні цілі: у розмірі 52132,70 грн на споживчі цілі, з них 50000,00 грн на покращення житлових умов, шляхом видачі готівки через касу, а також у розмірі 1500 грн на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 382,70 грн для сплати страхового платежу страхування майна за договором страхування майна на перший рік дії кредиту, 250,00 грн - для сплати особистого страхування, а також у розмірі 6327,00 грн на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,67% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 5,04% річних від суми зарезервонах ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з пунктом 7.2 договору (а.с.14-16 т.1).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № VIZGA0000001281 від 14 серпня 2008 року, загальний залишок заборгованості за кредитом станом на 27 січня 2020 року становить 241012,71 грн. ( а.с.8-13т.1).

З метою забезпечення зобов`язань за кредитним договором між позивачем ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_15 укладено договір іпотеки № VIZGA0000001281 від 14 серпня 2008, посвідчений приватним нотаріусом Жмеринського районного нотаріального округу Драчевською Л.О., за умовами якого ОСОБА_15 в забезпечення виконання зобов`язання позичальником ОСОБА_14 за кредитним договором, відповідно до пункту 33.3 договору іпотеки, надала в іпотеку житловий будинок житловою площею 53,20 кв. м, яке належить Іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, по АДРЕСА_1 . Сторони визначили вартість предмета іпотеки в розмірі 76540,00 грн. Також, нотаріусом 14 серпня 2008 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження у вигляді заборони на спірне нерухоме майно на підставі договору іпотеки. В Державному реєстрі іпотек зареєстровано договір іпотеки спірного майна (а.с.17-28 т.1).

Відповідно до повідомлення Жмеринського відділу ДРАЦСу від 31 липня 2018 року, зареєстрована смерть ОСОБА_15 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.29 т.1).

Як вбачається з відповіді на претензію кредитора, наданої завідуючою Жмеринською міською державною нотаріальної конторою, на підставі претензії банку було заведено спадкову справу №221/2019 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_15 . Інші спадкоємці до цього часу до нотаріальної контори не звертались (а.с.31-32 т.1, а.с. 100-116 т.4).

Банком 19 листопада 2019 року на адресу ОСОБА_23 було виготовлено лист-претензію щодо сплати заборгованості за договором та попереджено про стягнення суми боргу в судовому порядку в разі відмови від добровільного погашення суми заборгованості, яка була направлена їй поштою, що видно з копії фіскального чеку «Укрпошта» та копії реєстру згрупованих відправлень (а.с.33-35 т.1).

Згідно з відповідями на запити суду, які надійшли з виконавчого комітету Жмеринської міської ради 25 жовтня 2023 року, відповідачі у справі: ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_18 , ОСОБА_7 зареєстровані в будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 13-18 т.4).

Відповідно до інформації з Жмеринського відділу ДРАЦС від 28 лютого 2024 та копії актового запису про смерть - ОСОБА_18 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.231-232 т.4).

Згідно з Витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження: ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , мати - ОСОБА_15 , батько - ОСОБА_18 ; ОСОБА_10 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_8 , мати - ОСОБА_23 , батько - ОСОБА_14 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , мати - ОСОБА_15 , батько ОСОБА_18 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , мати - ОСОБА_25 , батько - ОСОБА_26 ; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , мати - ОСОБА_25 , батько - ОСОБА_26 (а.с.48-58 т.4).

Згідно з повідомленням відділу формування та ведення РТГ управління «ЦНАП» виконавчого комітету Жмеринської міської ради, за адресою: вул. Тичини, 32, м. Жмеринка зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 11 квітня 2009 року, а ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були зареєстровані до 2016 року, однак дата реєстрації невідома, оскільки вони не звертались до відділу РТГ (а.с.59 т.4).

Відповідно до довідки квартального комітету від 9 травня 2024 року, в будинку за адресою: АДРЕСА_1 станом на 23 листопада 2022 року (останнє звернення в квартальний комітет за довідкою, при наявності домової книги), були зареєстровані та приживають: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , проживає без реєстрації; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований, але не проживає, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.65 т.4).

Відповідно до інформації відділу формування та ведення РТГ управління «ЦНАП» виконавчого комітету Жмеринської міської ради від 21 травня 2024 року, щодо наявних даних в реєстрі територіальної громади про реєстрацію осіб за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані з 11 квітня 2009 року, ОСОБА_14 знявся з реєстрації 18 квітня 2023 року; дата реєстрації інших осіб ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - не відома (а.с.98 т.4).

Згідно з інформацією УДМС у Вінницькій області за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_12 зареєстровані з 11 квітня 2009 року; ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зареєструвались 21 листопада 2019 року; ОСОБА_14 знявся з реєстрації 18 квітня 2023 року; ОСОБА_11 та ОСОБА_7 зареєстрованими/знятими з реєстрації місця проживання не значаться (а.с.121-123 т.4).

Відповідно до наданої інформації відділу формування та ведення РТГ управління «ЦНАП» виконавчого комітету Жмеринської міської та УДМС у Вінницькій області, всі відповідачі у справі та їх діти були зареєстровані та вселились в предмет іпотеки - житловий будинок по АДРЕСА_1 після 14 серпня 2008 року, тобто після укладення договору іпотеки, без відома та згоди іпотекодержателя.

Відповідно до пункту 18.12 договору іпотеки обов`язок іпотекодавця не надавати документи у відповідні держоргани з метою реєстрації будь-яких осіб у предметі іпотеки без письмової згоди на це іпотекодержателя. Як встановлено в судовому засіданні, жодної згоди на реєстрацію в будинку по АДРЕСА_1 не надавав.

Отже, всі відповідачі зареєстровані та фактично проживають у спірному будинку без згоди на те іпотекодержателя, зареєстровані в будинку, який є предметом іпотеки, після укладення договору іпотеки, без дозволу іпотекодержателя, тобто реєстрація проживання (чи вселення) зазначених осіб у спірний будинок відбулося всупереч вимогам договору іпотеки та безпосередній забороні, яка передбачена статтею 9 Закону «Про Іпотеку», відповідно до якої іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки у користування.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про іпотеку», іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу). Іпотекодавець має право одержувати від предмета іпотеки продукцію, плоди і доходи, якщо інше не встановлено іпотечним договором. Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку;відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Відчуження предмета іпотеки у разі продажу у процесі приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, його структурного підрозділу, до складу якого входить такий предмет іпотеки, здійснюється без згоди іпотекодержателя. Іпотекодавець має право заповідати передане в іпотеку нерухоме майно. Правочин, який обмежує право іпотекодавця заповідати передане в іпотеку нерухоме майно, є нікчемним.

Юридична кваліфікація встановлених обставин

Отже, ОСОБА_14 14 серпня 2008 року уклав із Приватбаком кредитний договір, на наступних умовах: відповідно до пункту 1.1. банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти, шляхом видачі готівки через касу, чи/або перерахувати на рахунок, зазначений в пункті 8.1 договору. Строк, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості за цим договором, зазначені в розділі 8.

Згідно з пунктом 8.1 договору, банк зобов`язується надати позичальникові кредитні кошти в строк з 14 по 14 серпня 2008 року включно у вигляді непоновлюваної лінії у розмірі 58459,70 грн. Періодом сплати кредиту вважати період з 24 по 29 число кожного місяця в такому порядку: позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 1201,76 грн згідно з графіком погашення кредиту.

Згідно з пунктом 8.3. договору, забезпеченням виконання позичальником зобов`язань за даним договором виступає іпотека житлового будинку загальною площею77,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14-16 т.1).

З розрахунку заборгованості за договором видно, що ОСОБА_14 неналежно виконував умови кредитного договору, внаслідок чого станом на 27 січня 2020 року утворилась заборгованість на загальну суму 241012,71 грн (а.с.8-13 т.1).

У частині першій статті 526 ЦК зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Забезпеченням виконання умов договору кредиту став договір іпотеки, укладений між позивачем та ОСОБА_15 , предметом якого відповідно до пункту першого є надання іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в пункті 33.3. (житловий будинок з господарчими будівлями, житловою площею 53.20 кв.м., який належить іпотекодавцю ( ОСОБА_15 ) на праві власності на підставі свідоцтва про право власності (а.с.23 т.1), знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.20-22 т.1).

За приписами частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості. Подільний об`єкт незавершеного будівництва може бути переданий в іпотеку лише у випадках, визначених законом.

Після смерті іпотекодавця ОСОБА_15 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , до її майна 6 вересня 2019 року Жмеринською міською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №221/2019 на підставі претензії кредитора АТ КБ «ПриватБанк» в порядку статті 1281 ЦК України. Інші спадкоємці до нотаріальної контори не звертались (а.с.100-116 т.5).

У відповідності до статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно до частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Отже, позивачем дотримано вимог вказаної статті, а тому він має підстави для захисту свого порушеного права.

У статті 1282 ЦК України зазначено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Банком 4 грудня 2019 року направлено лист-претензію ОСОБА_23 з вимогою про необхідність погашення заборгованості (а.с.33- 35 т.1), однак відомостей про отримання нею претензії в матеріалах справи немає. Проте службою судових розпорядників Жмеринського міськрайонного суду 1 лютого 2024 року було здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 , вручено ОСОБА_27 процесуальні документи у справі та повідомлено про наявність позову (а.с.151 т.4), тобто їй та іншим мешканцям будинку відомо про наявність позову в суді, проте жодного разу відповідачі в судові засідання так і не з`явились, що свідчить про небажання ними вирішити спір та скористатись своїми процесуальними правами.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Як зазначено у Постанові Верховного суду від 20 вересня 2023 року у справі, що розглядається, положення частин третьої, четвертої статті 1268 ЦК України містять правову презумпцію прийняття спадщини, зміст якої становить припущення про те, що певні спадкоємці вважаються такими, що прийняли спадщину без спеціального волевиявлення про це. Презумпція прийняття спадщини може бути застосована лише щодо спадкоємців, які постійно проживали зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а також малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена.

Існування зазначеної презумпції можливе за умови, що такі спадкоємці не відмовилися від прийняття спадщини в установленому законодавством порядку.

Установлення законом презумпції прийняття спадщини, зумовлене одним лише фактом спільного й постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем, є своєрідним "способом" прийняття спадщини. У такому випадку спадкоємець набуває право на спадщину автоматично, не висловлюючи при цьому волі на прийняття спадщини, що не узгоджується з правовою природою акта прийняття спадщини, який є правочином, тобто дією особи, спрямованою на набуття цивільних прав та обов`язків.

Як і будь-яка презумпція, презумпція прийняття спадщини може бути спростована. Зокрема, інша сторона може заперечувати факт-основу презумпції, а саме факт спільного проживання спадкоємця зі спадкодавцем.

У пункті 43 рішення у справі "Кобець проти України" (заява № 16437/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з критерієм "поза розумним сумнівом" доведення має випливати з обов`язково наявної сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, які повинні бути достатньо вагомими, чіткими та взаємоузгодженими.

Верховний Суд зауважив, що якщо особа (спадкоємець) не проживала постійно із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджено належними доказами, то сама по собі реєстрація місця проживання особи разом із спадкодавцем не може свідчити, відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, про своєчасність прийняття спадщини, оскільки не є беззаперечним доказом постійного проживання особи на момент смерті із спадкодавцем за адресою реєстрації (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц (провадження № 61-3620св210), від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17-ц (провадження № 61-27212св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17-ц (провадження № 61-38452св18) та від 29 вересня 2021 року у справі № 464/566/19 (провадження № 61-1688св21).

У справах про стягнення заборгованості за кредитними договорами зі спадкоємців боржника, реєстрація місця проживання особи, яку банк визначає як спадкоємця і відповідача у справі, за адресою місця проживання боржника не є безумовним підтвердженням того, що ця особа є його спадкоємцем та фактично прийняла спадщину після його смерті (постанова Верховного Суду від 27 лютого 2023 року у справі № 572/1497/22, провадження № 61-12653св22).

Отже, державна реєстрація особи не є самостійним та беззаперечним доказом її постійного проживання зі спадкодавцем на момент його смерті та оцінюється в сукупності з іншими належними та допустимими доказами фактичного проживання, наданими суду та оціненими, зокрема довідкою уповноваженого органу про осіб, що фактично проживали зі спадкодавцем на час його смерті зі вказанням періоду такого проживання (постанови Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17, провадження № 61-27212св19, від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц, провадження № 61-3620св21) (а.с. 233-239 т.3).

Так, під час нового розгляду справи судом за клопотанням представника позивача витребувано всі можливі докази на підтвердження (чи спростування) проживання спадкоємців із спадкодавцем ОСОБА_15 в спірному будинку на час її смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), і після смерті (а.с. 59, 65, 98, 121-123 т.4), тобто на час відкриття спадщини, а тому у суду достатньо підстав для встановлення обставини прийняття її дочками (що встановлено з актових записів про народження) ОСОБА_2 та ОСОБА_7 спадщини, і наявності обов`язку відповідати за боргами спадкодавця.

Як роз`яснено у пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця.

Абзацом 2 пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов`язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця, розмір якої може бути визначений за правилами статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною третьою статті 47 Конституції України, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до норм статті 589 ЦК України, частиною 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» (далі Закону № 898-IV), у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 Закону № 898-IV, де зазначено, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з положеннями статей 39, 40 Закону № 898-IV, звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення ЄСПЛ у справі "Маккенн проти Сполученого Королівства" від 13 травня 2008 року, пункт 50, "Кривіцька та Кривіцький проти України" від 02 грудня 2010 року).

Концепція житла за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановлених у законному порядку. "Житло" - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. Тому чи є "житлом" місце конкретного проживання, що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі "Баклі проти Сполученого Королівства" від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється "згідно із законом" та не може розглядатись як "необхідне в демократичному суспільстві".

Згідно з рішенням ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися "згідно із законом", воно повинне мати "легітимну мету" та бути "необхідним у демократичному суспільстві". Якраз "необхідність у демократичному суспільстві" і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути "відповідними і достатніми"; для такого втручання має бути "нагальна суспільна потреба", а втручання - пропорційним законній меті.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності - дотримання "справедливого балансу" між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Поняття "майно" в першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

У рішенні від 07 липня 2011 року у справі "Сєрков проти України" (заява № 39766/05), яке набуло статусу остаточного 07 жовтня 2011 року, ЄСПЛ зазначив, що пункт 2 статті 1 Першого протоколу до Конвенції визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом уведення в дію "законів".

Таким законом, є стаття 109 ЖК УРСР, яка закріплює правило про неможливість виселення громадян без надання іншого житлового приміщення.

Відповідно до частини першої зазначеної статті виселення із займаного житлового приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Громадянам, яких виселяють із житлових приміщень, одночасно надається інше постійне житлове приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на житлові приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне житлове приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду (частина друга статті 109 ЖК УРСР).

Звернення стягнення на передане в іпотеку житлове приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду (частина третя статті 109 ЖК УРСР). Тобто починає діяти частина друга статті 109 ЖК УРСР щодо можливості виселення з одночасним наданням іншого постійного житлового приміщення.

В усталеній практиці Верховного Суду при розгляді вказаної категорії справ, у тому числі й у постановах від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16, було роз`яснено порядок застосування статті 40 Закону № 898-IV та статті 109 ЖК УРСР. Зазначено, що частина друга статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Зроблено висновок, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на житлове приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону № 898-IV, так і норма статті 109 ЖК УРСР. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18) погодилася з такими висновками.

У постановах від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19) та від 12 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц (провадження № 14-48цс19) Велика Палата Верховного Суду визначила, що в разі якщо сторони договору іпотеки передбачили в ньому іпотечне застереження про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі цього договору, виселення мешканців з відповідного об`єкта має відбуватися з дотриманням передбаченої у частині другій статті 40 Закону № 898-IV та у частині третій статті 109 ЖК УРСР процедури.

Аналізуючи статтю 109 ЖК УРСР, можна зробити висновок, що частина третя цієї статті деталізує порядок виселення осіб, які проживають у переданому в іпотеку житловому приміщенні після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на житло шляхом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін (у договірному порядку) без звернення до суду. У такому випадку після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку житло всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя добровільно звільнити приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

У цьому випадку частина третя статті 109 ЖК УРСР відсилає до частини другої цієї статті, у якій зазначається про необхідність надання громадянам, яких виселяють із житлових приміщень, іншого постійного житлового приміщення (за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на житлові приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку), із зазначенням такого постійного житлового приміщення в рішенні суду.

Тобто порядок звернення стягнення на предмет іпотеки (шляхом позасудового врегулювання чи в судовому порядку) не впливає на встановлені законом гарантії надання іншого житлового приміщення при вирішенні судом спору про виселення з іпотечного майна, передбачені частиною другою статті 109 ЖК УРСР. Визначальним у цьому випадку є встановлення, за які кошти придбано іпотечне майно - за рахунок чи не за рахунок кредитних коштів.

Велика Палата Верховного Суду 22 березня 2023 року, справа № 361/4481/19 (провадження № 14-109цс22), вказала, що загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення, передбачене частиною другою статті 109 ЖК УРСР, стосується не тільки випадків виселення мешканців при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку, а й у разі виселення мешканців при зверненні стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, коли мешканці відмовляються добровільно звільняти житлове приміщення, тобто не досягнуто згоди щодо виселення між новим власником і попереднім власником чи наймачами житлового приміщення. Це передбачено і в частині першій статті 109 ЖК УРСР, у якій вказано, що виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Так званого адміністративного виселення на вимогу будь-яких осіб чи органів, наділених владними повноваженнями, ЖК УРСР не містить, що відображає ті зміни у законодавстві, які запроваджені в Україні у зв`язку з рухом держави до Європейського Союзу та необхідністю захисту основоположних прав людини.

А тому у разі, якщо іпотечне майно було набуто не за кредитні кошти і на нього звертається стягнення в позасудовому порядку та якщо мешканці відмовляються добровільно звільняти житлове приміщення, то виселення цих осіб повинне відбуватися на підставі рішення суду в порядку статті 40 Закону № 898-IV та частин першої - третьої статті 109 ЖК УРСР, тобто з наданням іншого постійного житлового приміщення.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення при зверненні стягнення на житлове приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту (позики), повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житлового приміщення.

Однак.

Судом установлено, що відповідачі вселилися до житлового будинку, який є предметом іпотеки, після укладення договору іпотеки без дозволу іпотекодержателя.

Як уже зазначалося, згідно з вимогами частини третьої статті 9 Закону № 898-IV іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, зокрема, відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Тобто вселення відповідачів у спірний житловий будинок відбулося всупереч вимогам договору іпотеки та прямій забороні, що міститься у Законі № 898-IV.

Реєстрація місця проживання з порушеннями вимог закону та договору іпотеки дочок зі своїми сім`ями іпотекодавця ОСОБА_15 у житловому будинку, який є предметом іпотеки, не може використовуватися учасниками цивільного обороту з метою уникнення звернення стягнення на предмет іпотеки та подальшого його продажу для погашення боргу.

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновки, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Верховний Суд у постанові від 4 жовтня 2023 року у справі 125/1144/21 погодився із доводами касаційної скарги, яка розглядалась про те, що дії відповідачів з реєстрації у спірній квартирі без згоди на це іпотекодержателя свідчать про їх недобросовісну поведінку, яка є недопустимою та такою, що суперечить чинному законодавству та зобов`язанням, взятим на себе іпотекодателем в укладеному договорі.

Наведені висновки узгоджуються також з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 361/4481/19 (провадження № 14-109цс22), про те, що вселення осіб до предмета іпотеки без згоди іпотекодержателя є підставою для виселення таких осіб без надання їм іншого житлового приміщення.

З урахуванням викладеного наявні обґрунтовані підстави для задоволення позову про виселення відповідачів із житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Висновки суду

Проаналізувавши зміст позовних вимог, в контексті досліджених доказів по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Разом з тим Законом України від 24 лютого 2022 року "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому законами України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався, він діє і дотепер.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" доповнено розділ VI "Прикінцеві положення" Закону № 898-IV пунктом 5-2, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону.

Оскільки на сьогодні в Україні триває воєнний стан, тому виконання даного рішення в частині виселення відповідачів потрібно зупинити на період дії в Україні воєнного стану та на тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Отже, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, позивачем надано докази в обґрунтування вимог вказаних в позові, а отже вони підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Тому з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача сума сплаченого судового збору у розмірі 3615,19 грн.

На підставі наведеного та керуючись статтями 39,40 Закону України «Про іпотеку», статтею 109 ЖК УРСР, статтями 11, 12, 13, 81,133,136,141, 210, 217-246, 258-259, 263-268, 280 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_14 , Служби у справах дітей Жмеринської міської ради Вінницької області, - про звернення стягнення на предмет іпотеки (будинок) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та виселення, - задовольнити повністю.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № VIZ0GA0000001281 від 14 серпня 2008 року, укладеним між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_14 , в сумі 241012,71 грн звернути стягнення на предмет іпотеки,, згідно з договором іпотеки від 14 серпня 2008 року, укладеним між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_15 , - на житловий будинок загальною площею 77,10 кв.м, житловою площею 53,20 кв.м, який розташований по АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмета іпотеки на публічних торгах із встановленням початкової ціни продажу на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Виселити ОСОБА_2 зі всіма неповнолітніми членами сім`ї: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 - з будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Стягнути в рівних долях з ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" витрати по сплаті судового збору при подачі позову до суду в сумі 3615 грн 19 коп - по 451 (чотириста п`ятдесят одній) грн 90 коп. з кожного.

Виконання рішення в частині виселення ОСОБА_2 зі всіма неповнолітніми членами сім`ї: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 - з будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення - зупинити на періоддії в Україні воєнного стану та на тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

На рішення може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 14 листопада 2024 року.

Учасники справи

Позивач Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", код ЄДРПОУ 14360570, вул. Грушевського, 1Д м. Київ, індекс 01001.

Представник позивача Рой Володимир Леонідович, РНОКПП НОМЕР_1 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №749 від 10 травня 2012 року, ІНФОРМАЦІЯ_16

Відповідачі (всі зареєстровані по АДРЕСА_1 ) - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_15 .

Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ