Рішення

від 21.11.2024 по справі 709/1441/24

ЧОРНОБАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 709/1441/24

2/709/523/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2024 року селище Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Шарої Л.О.,

за участі секретаря судового засідання Петраш Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області, Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності на спадкову земельну ділянку,

в с т а н о в и в:

Короткий виклад позиції позивача та відповідача.

Представник позивачки адвокат Орел С.І., звернувся до суду із позовом в інтересах позивачки ОСОБА_1 до Державного реєстратора Чорнобаївської районної державної адміністрації Хоменко Аліни Олегівни, Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності на спадкову земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка є спадкоємцем за законом всіх прав та обов`язків після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. До складу спадщини

ОСОБА_2 входить земельна ділянка загальною площею 4,7176 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Староковрайської сільської ради Чорнобаївського району, Черкаської області, право власності належать останній на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЧР

№ 040017, виданого Староковрайською сільською радою Чорнобаївського району, Черкаської області 20 серпня 2002 року і зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 510. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 07 червня 2024 року державний нотаріус Чорнобаївської державної нотаріальної контори Бабак Людмила Миколаївна відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказану земельну ділянку, пославшись зокрема на ту обставину, що право власності на дану земельну ділянку вже зареєстровано за позивачем в державному реєстрі речових прав та нерухомого майна від 12 жовтня 2016 року, номер запису про право власності 17172808 на підставі рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області по справі № 709/1397/16-ц від 15 липня 2016 року. Водночас, як вбачається з даних розміщених у Єдиному державному реєстрі судових рішень, Чорнобаївським районним судом Черкаської області рішення по справі 709/1397/16-ц від 15 липня 2016 року не ухвалювалося, а згідно з реєстром міститься рішення від 01 серпня 2016 року за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором. На адвокатські запити адвоката Орла С.І. до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з приводу надання інформації про те, чи розглядалась справа за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування та надання вказаного рішення, - від суду було отримано відповідь від 19 червня 2024 року про те, що Чорнобаївським районним судом Черкаської області, справи за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування в 2016 році не розглядалося. Таким чином, у державного реєстратора по реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (Чорнобаївська районна державна адміністрація ) ОСОБА_3 були відсутні підстави для прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32121441 від 31 жовтня 2016 року 09:06:09, яким право власності на зазначену вище земельну ділянку було зареєстровано на ім`я ОСОБА_1 . Тому, за умови, якби державний реєстратор дотрималась б існуючих норм матеріального права, якими врегульовано питання вчинення реєстраційних дій - ОСОБА_1 мало бути відмовлено у здійсненні державної реєстрації права власності на земельну ділянку, оскільки передбачені Законом підстави для такої реєстрації відсутні. За таких обставин, посилаючись на приписи законодавства представник позивачки просив визнати за позивачкою права на спадщину у судовому порядку, скасувавши рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, судові витрати покласти на відповідачів.

Рух справи в суді першої інстанції та процесуальні рішення.

15.08.2024 представник позивачки - адвокат Орел С.І., в інтересах позивачки

ОСОБА_1 , звернувся до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовом до Державного реєстратора Чорнобаївської районної державної адміністрації Хоменко Аліни Олегівни, Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності на спадкову земельну ділянку (а.с. 1-3).

Згідно зі ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) автоматизованою системою документообігу суду, з урахуванням положень ст. 36, 37 ЦПК України, 15.08.2024 було визначено головуючу суддю Шарую Л.О. та передано їй дану справу (а.с. 24).

Ухвалою судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області Шарої Л.О. від 19.08.2024 відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження (а.с. 25-26).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 12.09.2024 задоволено клопотання представника позивачки про заміну первісного відповідача - Державного реєстратора Чорнобаївської районної державної адміністрації Хоменко А.О. на Золотоніську районну державну адміністрацію Черкаської області (а.с. 47-49).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04.11.2024 у справі закрито підготовче судове засідання та цивільна справа призначена до судового розгляду по суті (а.с. 117-118).

Відповідач Золотоніська районна державна адміністрація Черкаської області подав відзив, за змістом якого пред`явлені позовні вимоги не визнає повністю та заперечує повністю як проти таких позовних вимог так і проти всіх наведених позивачем обставин та правових підстав позову, а також просить суд врахувати, що за змістом ч. 2 ст. 7 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня, а районні державні адміністрації в Автономній Республіці Крим - також рішеннями та постановами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їх повноважень.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори). Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

Згідно зі ст. 31 зазначеного Закону реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.

Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили судовим рішенням, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення.

Державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного судового рішення формує та реєструє необхідну заяву або реєструє судове рішення про заборону вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією прав, чи судове рішення про скасування відповідного судового рішення. Проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень здійснюється у порядку та строки, передбачені цим Законом, без справляння адміністративного збору. Інформаційна взаємодія між Державним реєстром прав та Єдиним державним реєстром судових рішень здійснюється інформаційно-комунікаційними засобами в електронній формі у порядку, визначеному Міністерством юстиції України спільно з Державною судовою адміністрацією України.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Згідно з абз. 4 п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» суб`єктом державної реєстрації є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська та Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, нотаріуси - у разі державної реєстрації юридичних осіб (крім випадків, передбачених абзацами другим - четвертим цього пункту) та фізичних осіб - підприємців (крім випадків, передбачених статтею 25 цього Закону).

Проте, відповідно до ч. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації мережі та функціонування центрів надання адміністративних послуг та удосконалення доступу до адміністративних послуг, які надаються в електронній формі» центри надання адміністративних послуг, утворені при районних державних адміністраціях, функціонують до початку роботи центрів надання адміністративних послуг, утворених відповідними міськими, селищними радами в адміністративних центрах районів (станом на 1 січня

2020 року), але не пізніше 31 грудня 2021 року. Тому з урахуванням вимог закону в структурі Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області відсутній відділ з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації і відповідно відсутній доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Так, розпорядженням Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області № 64-к від 01 грудня 2020 року «Про внесення змін до розпорядження Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області від 10 січня 2020 року № 3- к «Про структуру та граничну чисельність працівників Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області» було виведено зі структури Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області структурний підрозділ «Відділ з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації» та скорочено посади начальника відділу з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації, адміністратора відділу з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації, державного реєстратора відділу з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації.

Крім того, згідно з пп. 23 п. 1 постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» № 807-ІХ від 17 липня 2020 року встановлено утворити Золотоніський район (з адміністративним центром у місті Золотоноша) у складі територій Великохутірської сільської, Вознесенської сільської, Гельмязівської сільської, Драбівської селищної, Золотоніської міської, Зорівської сільської, Іркліївської сільської, Новодмитрівської сільської, Піщанської сільської, Чорнобаївської селищної, Шрамківської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пп. 23 п. 3 зазначеної постанови у Черкаській області встановлено ліквідувати: Городищенський, Драбівський, Жашківський, Звенигородський, Золотоніський, Кам`янський, Канівський, Катеринопільський, Корсунь-Шевченківський, Лисянський, Маньківський, Монастирищенський, Смілянський, Тальнівський, Уманський, Христинівський, Черкаський, Чигиринський, Чорнобаївський, Шполянський райони.

На підставі викладеного Золотоніська районна військова адміністрація Черкаської області не згідна з ухвалою суду щодо заміни її на первісного відповідача у відповідній справі у зв`язку з відсутністю державних реєстраторів в структурі Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області, не можливістю вчинення будь-яких реєстраційних дій і не можливістю виконання рішення суду в майбутньому та тим, що державна реєстрація права власності була проведена до того як було утворено новий район (а.с. 73-75).

Позивач та її представник адвокат Орел С.І. у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника позивачки 11.11.2024 надійшла заява про розгляд справи без його участі. Інших заяв та клопотань від позивачки та представника позивачки не надходило.

Відповідач Золотоніська районна державна адміністрація Черкаської області в судове засідання свого представника не направив, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Від представника відповідача Іркліївської сільської ради - Тесейко О.Ф., 07.11.2024 надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача.

При цьому у своїй заяві від 30.08.2024 Іркліївська сільська рада не заперечувала проти задоволення позовних вимог в частині скасування державної реєстрації права власності, визнання за ОСОБА_1 права власності на спадкову земельну ділянку, однак в частині позовних вимог щодо розподілу судових витрат заперечувала.

Частиною 1 ст. 223 ЦПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлення про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом досліджені надані позивачкою докази.

Згідно з копією свідоцтва про смерть від 22.12.2015 серії НОМЕР_1 , померла ОСОБА_2 (а.с. 11 на звороті).

Постановою державного нотаріуса Чорнобаївської державної нотаріальної контори Бабак Л.М. позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 4,7176 га, що знаходиться на території Староковрайської сільської ради Золотоніського району Черкаської області. Підставою такої відмови стало те, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 право власності вказану на земельну ділянку вже зареєстроване за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 12 жовтня 2026 року, номер запису про право власності 17172808 (а.с. 12).

Відповідно до копії державного акта на право приватної власності на землю від

20 серпня 2002 року серії ІІІ-ЧР № 040017 ОСОБА_2 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 4,72 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 13).

Згідно з копією інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна

№ 382915624 від 14.06.2024, за позивачкою - ОСОБА_1 , державним реєстратором Хоменко Аліною Олегівною, зареєстровано право власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 7125188800:03:000:0510, площею 4,7176, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Підставою для внесення запису, а саме рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу), індексний номер: 32121441 від 31.10.2016 09:06:09, стало рішення суду, серія та номер: 709/1397/16-ц, видане 15.07.2016, Чорнобаївським районним судом (а.с. 15).

Відповідно до копії інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 14 червня 2024 року нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7125188800:03:000:0510, площею 4,7176, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, складає 189175,63 грн (а.с. 16).

Згідно з копією адвокатського запиту ОСОБА_4 від 17.06.2016 вбачається, що останній звернувся до голови Чорнобаївського районного суду Черкаської області з проханням надати інформацію про те, чи розглядалася Чорнобаївським районним судом Черкаської області справа № 709/1397/16-ц за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування (а.с. 17-18).

Відповідно до копії іншого адвокатського запиту ОСОБА_4 від 28.06.2016 вбачається, що останній звернувся до голови Чорнобаївського районного суду Черкаської області з проханням надати відомості, чи зверталася в Чорнобаївський районний суд Черкаської області з позовом ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування з 21 грудня 2015 року по 01 листопада 2016 року (а.с. 19-20).

Згідно з відповіддю Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 19.06.2024 № 2.11/10/2024, Чорнобаївським районним судом Черкаської області справи за позовами ОСОБА_1 (зокрема й про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування) в 2016 році не розглядалися. В провадженні суду дійсно перебувала справа № 709/1397/16-ц, але за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до

ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором (а.с. 21).

Відповідно до відповіді Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 01.07.2024 № 2.11/14/2024, ОСОБА_1 в період часу з 21 грудня 2015 року по 01 листопада 2016 року До Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовом про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування не зверталася (а.с. 22).

Згідно з копією довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 22 липня 2024 року, оціночна вартість земельної ділянки кадастровий номер: 7125188800:03:000:0510, складає 66765,21 грн (а.с. 23).

Згідно з копією листа від 24.10.2024 № 491/09-15, наданої у відповідь на лист Адвоката Орла С.І., рішенням Іркліївської сільської ради «Про затвердження структури апарату Іркліївської сільської ради та її виконавчого комітету, інших виконавчих органів» затверджено посаду державного реєстратора з повноваженнями адміністратора у відділі «Центр надання адміністративних послуг» (а.с. 112).

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Виходячи зі змісту ст. 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав може бути визнання права власності.

У п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 зазначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12 у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13, найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.

Таким чином, на думку суду, право на отримання правовстановлюючого документу на нерухоме майно, має особа, яка є власником цього майна, дане право нерозривно пов`язане з особою спадкодавця, а тому після його смерті спадкоємець не має можливості отримати правовстановлюючий документ на спадкове майно в позасудовому порядку.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Частиною 1 ст. 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно з ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів».

Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.

Європейський Суд визнав, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Разом з тим, Європейський Суд наголошує на тому, що особа на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має повне право розумно очікувати, що якщо місцевий орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносини прав, які виникли внаслідок такої дії органу влади.

З досліджених судом доказів вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , її спадщину, а саме земельну ділянку, прийняла ОСОБА_1 , оскільки зареєструвала за собою право власності та користувалася вказаною земельною ділянкою, зокрема як орендодавець. Разом з тим, під час судового розгляду встановлено, що право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 набула на підставі судового рішення, що стало підставою для державної реєстрації її речового права, однак вказане рішення судом не приймалося. При цьому матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили, що державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 здійснено внаслідок протиправних дій останньої. Водночас, позивачка прийняли спадщину ОСОБА_2 , вчасно подавши відповідну заяву до нотаріальної контори, однак не змогла у нотаріальному порядку реалізувати свої законні спадкові права, оскільки право власності на земельну ділянку вже було зареєстровано. При цьому інших спадкоємців, які б прийняли спадщину ОСОБА_2 , судом не встановлено.

Відповідно до висновку Верховного Суду, зробленого у постанові від 30 червня 2021 року у справі № 742/3238/17, у цивільному процесуальному законодавстві діє принцип jura novit curia (суд знає закони), який полягає в тому, що: 1) суд знає право;

2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi ius). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог, встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають з встановлених обставин та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на норму права, що є значно конкретизованим, аніж закон. Більш того, виходячи з положень ЦПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду відображається в судовому рішенні, зокрема, в його мотивувальній і резолютивній частинах.

Обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», під державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно розуміється офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно абз. 1 ч. 3 ст. 10 вказаного Закону, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом.

Згідно з положеннями п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставами для відмови в державній реєстрації прав є, заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою.

Таким чином, до кола повноважень реєстратора входить перевірка повноважень особи заявника, дослідження документів на предмет їх відповідності вимогам законодавства, визначення факту виникнення в заявника речового права на нерухоме майно або ж його обтяження.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Враховуючи, що державний реєстратор, під час проведення державної реєстрації права власності за позивачкою на земельну ділянку, не перевірив відповідність рішення суду вимогам законодавства та зареєстрував право власності, за таких обставин суд вважає, що державна реєстрація права власності спірної земельної ділянки за

ОСОБА_1 підлягає скасуванню.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (п. 24 рішення ЄСПЛ від 09 жовтня 1979 року у справі Ейрі»; п. 32 рішення ЄСПЛ від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України»). У розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства»). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися ст. 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя наприклад, коли усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини»).

Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосований у практиці Європейського суду з прав людини, отримане, хоча і не оформлене належним чином спадкове майно охоплюється поняттям «майно» у розумінні ст. 1 Першого протоколу.

Враховуючи, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, який має застосовуватися якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, а також те що відповідач Іркліївська сільська рада позов визнав в частині скасування державної реєстрації права власності, визнання за ОСОБА_1 права власності на спадкову земельну ділянку, суд вважає, що вимоги позивачки підлягають задоволенню, оскільки остання не може оформити свої спадкові права у нотаріальному порядку.

Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Судом встановлено, що позивачка звільнена від сплати судового збору, оскільки має 2 групу інвалідності, що підтверджується копіями довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААА № 246599 та пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 (а.с. 10, 11).

Згідно з до пп. 2 п. 1, пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01.01.2024 складає 3028,00 грн. Отже, розмір судового збору становить 1211,20 грн, а разом за позовні вимоги майнового та немайнового характеру 2422,40 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та визнання за позивачкою в порядку спадкування право власності на земельну ділянку, а також враховуючи ту обставину, що Золотоніська державна районна адміністрація Черкаської області не має державних реєстраторів у своїй структурі, що унеможливлює вчинення будь-яких реєстраційних дій, а також виконання рішення суду в майбутньому, суд вважає, що з відповідача Іркліївської сільської ради підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 19, 76, 81, 247, 263-265, 273, 280-283, 354 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Задодовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Золотоніської районної державної адміністрації Черкаської області, Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності на спадкову земельну ділянку.

Скасувати Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32121441 від 31.10.2016 09:06:09 прийняте державним реєстратором по реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Чорнобаївської районної Державної адміністрації ОСОБА_3 , про реєстрацію права власності на земельну ділянку за позивачем на підставі «рішення суду, серія та номер: 709/1397/16-ц, виданий 15.07.2016, видавник: Чорнобаївський районний суд».

Визнати за позивачем ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,7176 га з кадастровим номером 7125188800:03:000:0510.

Стягнути з Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області (код ЄДРПОУ 34177193, вул. Соборності, 2, с. Іркліїв, Золотоніський район, Черкаська область) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) судовий збір у розмірі 2 422 грн.

40 коп. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Повний текст судового рішення складено 21 листопада 2024 року.

Суддя Л.О. Шарая