Ухвала

від 21.11.2024 по справі 461/8528/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/8528/24

Провадження № 2/461/3419/24

УХВАЛА

21.11.2024 року Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Мироненко Л.Д.

за участю секретаря Євтушенка В.Ю,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід.Нет» про захист честі, гідності та ділової репутації,-

УСТАНОВИВ:

В провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває вказана цивільна справа.

Ухвалою суду від 22.10.2024 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Представник позивача в підготовче судове засідання не з`явився, подав до суду заяву його проведення вказаного засідання без його участі.

Представник відповідача в підготовче судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату і час слухання справи.

Перевіривши матеріали позовної заяви, суд прийшов до переконання, що її слід залишити без руху для усунення недоліків, з наступних підстав.

Згідно із п. 19) ч. 2 ст. 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд: здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Виконання завдань цивільного судочинства залежить від встановлення судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права. Для цьогоЦивільний процесуальний кодекс Українипокладає на суд обов`язок, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створювати необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи.

Вивчивши матеріали поданої позовної заяви, вважаю, що позовна заява не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Відповідно до ч. 1, 2статті 2 Цивільного процесуального кодексу Українизавданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1, 3статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним уст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, а також вимогамст. 177 цього Кодексу.

Так, відповідно до п. 8 ч. 3ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява, серед іншого, повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

В роз`ясненнях, викладених уПостанові Пленуму Верховного Суду України N 2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»зазначено, що суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову, як вказує Верховний Суд України, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин та підстав також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше, - для визначення предмета доказування по даній справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову становлять обставини (фактична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача.

Так, відповідно до п. 8 ч. 3ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява, серед іншого, повинна містити: перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви, зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.

Крім того, згідно положення ч. 5ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк;докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. (ч. 2, 4ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України)

Разом з тим, на підтвердження наявності підстав звернення з даним позовом до суду позивачем не долучено до матеріалів позовної заяви висновків лінгвістичної експертизи щодо надання оцінки наявності негативної інформації, викладеної у інтернет-статті, яка є об`єктом предмету спору; висновків експертизи щодо суб`єкта скерування такої інформації, зокрема, стосовно позивача як юридичної особи; висновків експертизи за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет на предмет того чи має доступ веб-сайт для публічного використання у мережі Інтернет, доменне ім`я, дати реєстрації та завершення строку реєстрації доменного імені, а також на предмет кількості перегляду оспорюваної публікації та її інтернет-поширення задля встановлення обсягу та ступеню цивільно-правового протиправного діяння та обсягу завданої шкоди немайновим правам позивача.

Пленум Верховного Суду України упостанові від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»у пунктах 9-12 роз`яснив судам, щовідповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію,а також автор цієї інформації.

Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалута власник веб-сайта,особи яких позивач повинен установитита зазначити в позовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

В Україні відсутнє окреме правове регулювання (спеціальний закон) Інтернет-ЗМІ. До таких правовідносин підлягають застосуванню:Конституція України,ЦК України,закони України: «Про інформацію», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про телебачення і радіомовлення», «Про захист персональних даних», «;Про доступ до публічної інформації», «Про інформаційні агентства», «Про авторське право і суміжні права»тощо, а також міжнародні стандарти:Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, прецедентна практика Європейського суду з прав людини, Резолюція Ради ООН «Про сприяння, захист та здійснення прав людини в Інтернет (05.07.2012), Рекомендація КМРЄ щодо посібника з прав людини для Інтернет-користувачів (СМ/Rec(2014)6) тощо.

Верховним Судом України, Верховним Судом щодо визначення належного відповідача у разі поширення інформації в мережі Інтернет, яку позивачі просять спростувати, сформовано сталу судову практику, у тому числі щодо фіксації (збір, надання) доказів, їх допустимість та достовірність, експертизи у сфері телекомунікаційних систем, дослідження змісту веб-сторінок, оцінки електронних доказів (копій) (див.постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 грудня 2021 року у справі № 905/902/20, провадження № 12-52 гс 21, постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Судувід 18 березня 2021 року у справі № 927/791/18).

Власникивеб-сайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, зобов`язані розміщувати у вільному доступі на власних веб-сайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) достовірну інформацію про себе. Фізичні особи, які не є суб`єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на веб-сайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію власника веб-сайту, передбачену пунктом «в» цієї частини (частина одинадцята статті 52-1Закону України «Про авторське право та суміжні права»).

Адміністрування адресного простору мережі Інтернет у домені.UA здійснюється недержавною організацією, функції якого здійснює об`єднання підприємств «Український мережевий інформаційний центр» (частина третястатті 56 Закону України «Про телекомунікації», розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 липня 2003 року № 447-р «Про адміністрування домену.UA»). ОП «Український мережевий інформаційний центр» акредитувало Центр компетенції для надання послуг, пов`язаних із фіксацією поширення інформації в Інтернет.

Зазначена інформація та вказана правова позиція судам регулярно доводилися у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду:від 26 лютого 2020 року у справі № 742/3812/18; від 25 листопада2020 року у справі № 753/7666/19, від 01 грудня 2021 у справі № 742/287/17, від 14 грудня 2022 року у справі № 454/2743/19 та інших.

З огляду на вищенаведені вимоги Закону та сталу судову практику Верховного Суду, задля правильного визначення суб`єктного складу сторони відповідача у межах спору, позивачем на виконання приписів даної ухвали суду має бути виконано вищенаведені вимоги Верховного Суду та встановлено автора оспорюваної позивачем публікації, офіційного власника інтернет-сайту, на якому розміщенно статтю, інформація якої є предметом розгляду поданого позову, оскільки невірне та/або неповне визначення суб`єктного складу спірних правовідносин унеможливить розгляд досліджуваного спору, що також неодноразово було предметом розгляду Верховним Судом.

При цьому, в матеріалах позовної заяви відсутні будь-які докази на підтвердження того, що позивачем та/або уповноваженим представником здійснено всі залежні від них дії, спрямовані на отримання вказаних доказів, що є правилом подання доказів, урегульованим чинним процесуальним законодавством України.

Крім того, слід зауважити, що уточнення суб`єктного кола відповідачів має наслідком долучення до позовної заяви її копій та додатків до позовної заяви у кількості, що відповідають кількості відповідачів/третіх осіб у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями175,177,185,187,258-261,353 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід.Нет» про захист честі, гідності та ділової репутації,- залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У разі, якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, позовна заява буде залишена без розгляду

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя: Л.Д. Мироненко