Постанова

від 20.11.2024 по справі 175/2234/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5331/24 Справа № 175/2234/22 Суддя у 1-й інстанції - Журавель Т.С. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Халаджи О.В.

суддів: Космачевської Т.В., Максюти Ж.І.,

секретар Піменова М.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні ум.Дніпро апеляційнускаргу ОСОБА_1 на рішенняДніпропетровського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від05березня 2024року уцивільній справіза позовом ОСОБА_1 доЛюбимівської сільськоїради Дніпровськогорайону Дніпропетровськоїобласті,третя особа- ОСОБА_2 провизнання незаконнимта скасуваннярішення (суддя першої інстанції Журавель Т.С.).,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Любимівської сільської ради «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення третій особі - ОСОБА_2 , земельної ділянки в оренду для сінокосіння та випасання худоби» №1022-32/VII від 31 липня 2020 року та рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння та випасання худоби №535-10/VIII від 15 липня 2021 року., визнати дії відповідача щодо фактичної відмови у розгляді клопотання позивача та фактичної відмови у наданні ОСОБА_1 у власність земельної ділянки розміром 2ґа із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, та надання цієї ділянки іншій особі дискримінаційними.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 , та подав апеляційну скаргу, вважає, що суд першої інстанції не правильно визначився з характером спірних правовідносин та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Скаргу мотивує тим, що лист відповідача від 17.10.2019 року № 1273 не є рішенням сільської ради стосовно розгляду клопотання позивача від 30.09.2019 року про надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Вказує на те, що земельна ділянка яка передана в оренду громадянці ОСОБА_3 загальною площею 2,000 га, кадастровий номер 1221484000:05:006:0001, що знаходиться в межах населеного пункту с. Придніпрянське Дніпровського району Дніпропетровської області та передано в оренду строком на 7 років розташована в межах природно-заповідного фонду та не може використовуватися.

Наголошує на тому, що Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області взагалі не розглянуто питання щодо визнання дій відповідача щодо розгляду заяви про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для ведення особистого селянського господарства відносно ОСОБА_1 дискримінаційними.

ОСОБА_1 просив рішення Дніпропетровського районного суду Дніпопетровської області від 05 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Від відповідача Любимівська сільська рада надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано, що оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального та матеріального права, підстави для його скасування відсутні.

Любимівська сільська рада просила оскаржуване рішення залишити без змін.

Від ОСОБА_2 , відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Учасники справи про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, у судове засідання не з`явились.

Згідно із ч. 2 ст.372ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся з клопотанням до відповідача про надання земельної ділянки у власність у розмірі 2 га із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Любимівської ОТГ в Дніпропетровської області, Дніпровського району за межами населеного пункту с. Придніпрянське. Додатком до клопотання надано графічні матеріали, а саме витяг з кадастрової карти, на якому відображено місце розташування земельної ділянки.

Листом в.о. сільського голови Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області № 1273 від 17.10.2019 року було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання та повідомлено, що запитувана земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення «угіддя-пасовища» та надаються тільки в тимчасове користування і повинні використовуватися виключно як сінокіс чи пасовище. При цьому переводити такі ділянки в інші види сільськогосподарських угідь заборонено. Також ОСОБА_1 повідомлено, що біля с. Придніпровське наявні вільні земельні ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства (угіддя-рілля), у зв`язку з чим рекомендовано розглянути інші земельні ділянки в межах норм чинного законодавства.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №ПІ-94/0-111/0/63-19 від 22.05.2019 року, земельна ділянка, яку бажав отримати у власність ОСОБА_1 , знаходиться в межах населеного пункту (с. Придніпрянське) у формі власності - землі комунальної власності; категорія земель- землі сільськогосподарського призначення, угіддя - пасовища; кадастровий номер на відповідну земельну ділянку відсутній. Також зазначено, що земельна ділянка не сформована. Інформація про площу та цільове призначення земельної ділянки стане можливим після здійснення формування земельної ділянки за результатами проведення робіт із землеустрою на підставі дозволу розпорядника земель.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2022 року у справі №160/7197/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, визнано протиправною бездіяльність Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області стосовно не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 30.09.2019 року вх. Т-47. Зобов`язано Любимівську сільську раду Дніпровського району Дніпропетровської області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 30.09.2019 року вх. Т-47 та прийняти відповідне рішення.

Рішенням 28 сесії VIII скликання Про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2022 року у справі №160/7197/22 розглянуто клопотання ОСОБА_1 від 30.09.2019 року вх. Т-47 та прийнято рішення, що під час дії воєнного стану надання земельної ділянки у власність у розмірі 2 га із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Любимівської ОТГ в Дніпропетровській області, Дніпровського району за межами населеного пункту с. Придніпровське, забороняється.

22.06.2020 року до сільського голови Любимівської сільської ради звернулася з клопотанням ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння та випасання худоби, орієнтовною площею 2 га, яка знаходиться в с. Придніпрянське Дніпровського району Дніпропетровської області.

Рішенням Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, прийнятим на 32 сесії 7 скликання №1022-32/VII від 31.07.2020 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння та випасання худоби», вирішено надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянці ОСОБА_2 , загальною площею 2,000 га, яка знаходиться в с. Придніпрянське Дніпровського району Дніпропетровської області, для сінокосіння та випасання худоби.

Рішенням Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, прийнятим на 10 сесії VIII скликання №535-10/VII від 15.07.2021 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння та випасання худоби», затверджено громадянці ОСОБА_2 проект землеутрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 2,000 га, кадастровий номер 1221484000:05:006:0001, що знаходиться в межах населеного пункту с. Придніпрянське Дніпровського району Дніпропетровської області та передано в оренду строком на 7 років. Річна оплата за користування земельною ділянкою визначена у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки.

29.07.2021 року Любимівська сільська ради Дніпровського району Дніпропетровської області в особі першого заступника сільського голови ОСОБА_4 та ОСОБА_2 уклали договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а оренда приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 2,000 га, для сінокосіння та випасання худоби, яка знаходиться с. Придніпрянське Дніпровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221484000:05:006:0001. Договір укладено терміном на 7 років.

Згідно витягу з державного земельного кадастру НВ-9900825982021, земельна ділянка площею 2,000 га з кадастровим номером 1221484000:05:006:0001, цільове призначення: для сінокосіння і випасання худоби, зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач звернувся з позовом до неналежного відповідача.

Колегія суддів погоджується з вказаним рішенням суду першої інстанції.

Частиною першоюстатті 2 ЦПК Українивизначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першоїстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першоюстатті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина першастатті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимогі на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина першастатті 13 ЦПК України).

Згідно ст. 3 Закону України «Про оренду землі», об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду землі», орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі», орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбаченихЗемельним кодексом України,Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного Кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 125 Земельного Кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За загальним правилом статей15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (схожі за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17). Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.

Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Визначення позивачем у позові складу сторін у справі має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Відповідно до вимогстатті 51 ЦПК Українисуд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

За змістом наведених норм цивільного процесуального права, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє в задоволенні позову.

Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 09 січня 2023 року в справі № 402/586/17 (провадження № 61-12507св21) вказано, що: «належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача. Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеномуЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Таким чином, пред`явлення позовних вимог до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

З матеріалівсправи вбачається,що звертаючисьз данимпозовом досуду ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати рішення Любимівської сільської ради «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення третій особі - ОСОБА_2 , земельної ділянки в оренду для сінокосіння та випасання худоби» №1022-32/VII від 31 липня 2020 року та рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння та випасання худоби №535-10/VIII від 15 липня 2021 року; визнати дії відповідача щодо фактичної відмови у розгляді клопотання позивача та фактичної відмови у наданні ОСОБА_1 у власність земельної ділянки розміром 2ґа із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, та надання цієї ділянки іншій особі дискримінаційними.

Позивач ОСОБА_1 звернувся із заявленим позовом до відповідача Любимівської сільської ради Дніпропетровської області стосовно оскарження рішення щодо відведення земельної ділянки третьої особі ОСОБА_2 , при цьому не вказавши її у якості відповідача та не заявив відповідне клопотання про її залучення в якості відповідача, оскільки оскарження цього рішення сільської ради безпосередньо стосується майнових прав останньої, однак позивач таким правом не скористався, а тому колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позов заявлено до неналежного відповідача, при цьому ОСОБА_2 чиїх прав виниклий спір стосується, не залучена до участі у справі в якості відповідача. До того ж ОСОБА_1 не є учасником відносин між ОСОБА_2 та Любимівською сільською радою Дніпропетровської області. З приводу оскарження рішення Любимівської сільської ради Дніпропетровської області про відмову у відводі земельної ділянки саме ОСОБА_1 останній не звертається.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Доказами, відповідно до статті 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, згідно до статті 79 ЦПК України.

Положеннямистатті 80ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, колегія суддів за результатами апеляційного розгляду справи вважає, що висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким судом надана відповідна правова оцінка.

Висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Позивачем належним чином не спростовано наведені у даному рішенні обставини, а тому апеляційний суд вважає, що районний суд дійшов обґрунтованого висновку відмовивши у задоволенні позову.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).,

Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин у справі, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись статтями 374,375,381 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 20 листопада 2024 року.

Судді: О. В. Халаджи

Т.В. Космачевська

Ж.І. Максюта