Ухвала

від 20.11.2024 по справі 398/5933/24

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Кропивницький апеляційнийсуд

№ провадження 11-сс/4809/589/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Категорія ст. 185КК України Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2024 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

підозрюваного ОСОБА_8

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Кропивницькому,в режимівідеоконференції,апеляційну скаргузахисника ОСОБА_7 ,який дієв інтересахпідозрюваного ОСОБА_8 наухвалуслідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 листопада 2024 року, якою стосовно підозрюваного

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Бандурівка Олександрійського району Кіровоградської області, українця громадянина України, маючого професійну-технічну освіту, не одруженого, який на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не маючого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого

застосовано запобіжний захід у вигляді тримання підвартоюпокримінальному провадженню,внесеному доЄРДР за№ 12024121060001715,за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, строком на 60 (шістдесят) днів, а саме з 07.11.2024 року до 05.01.2025 року включно, з визначенням застави у сумі 60560 грн.,

В С Т А Н О В И Л А:

Слідчий СВ Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградської області старший лейтенант поліції ОСОБА_9 за погодженням з прокурором Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_10 , звернувся слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання підвартою відноснопідозрюваного ОСОБА_11 ,у кримінальномупровадженні №12024121060001715,за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

В обґрунтування свого клопотання слідчий посилається на те, що СВ Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградської області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженні№ 12024121060001715,за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_8 пред`явлено повідомлення про підозру у тому, що він 07.11.2024, близько 11 години 00 хвилин, більш точного часу в ході проведення досудового розслідування встановити не представилось можливим, тобто в період якого, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» № 2102-IX від 24.02.2022, у подальшому зі змінами, діє воєнний стан, ОСОБА_8 проходив біля домоволодіння АДРЕСА_2 в якому мешкає потерпіла ОСОБА_12 .

В цей час у ОСОБА_8 виник прямий умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) із зазначеного будинку ОСОБА_8 , достовірно знаючи, що ОСОБА_12 раніше була потерпілою по крадіжці належного їй майна, через незачинену хвіртку, зайшов на територію двору за адресою: АДРЕСА_2 .

Перебуваючи на території двору ОСОБА_8 , реалізовуючи свої злочинні умисні дії, усвідомлюючи їх протиправний характер та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, помітив на території двору ОСОБА_12 , якій представився як працівник поліції, та прибув до останньої з метою проведення слідчих дій. Ввівши в оману ОСОБА_12 , в такий спосіб ОСОБА_8 зайшов разом з останньою до приміщення будинку, де почав проводити слідчі дії. В ході чого ОСОБА_8 , будучи в кімнаті будинку, помітив на бильці дивану ліворуч від входу мобільний телефон марки Applе iPhone, переконавшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, а потерпіла відволіклась у власних справах, повторно, з корисливих мотивів, підійшов до дивану, де таємно викрав мобільний телефон марки ApplеiPhone 7 Plus 128GbBlack, вартість якої відповідно до висновку експерта № 3325 від 19.09.2024 складає 4342 гривень в чохлі для мобільного телефону, марки Apple iPhone 7, чорного кольору, вартість якої відповідно до висновку експерта № 3325 від 19.09.2024 складає 4342 гривень який поклав до кишені верхнього одягу.

У подальшому ОСОБА_8 , з місця вчинення кримінального правопорушення зник та викраденим майном розпорядився на власний розсуд, заподіявши потерпілій ОСОБА_12 майнову шкоду на загальну суму 4658,75 гривень.

Таким чином, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення у сфері злочинів проти власності, а саме: вчинені таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинено повторно, в умовах воєнного стану за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

07.11.2024 р. о 18:15 в порядку ст. 208 КПК України був затриманий за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, громадянин ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

08.11.2024 р. ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Ухвалою слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області задоволено клопотання слідчого.

Застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.

Початок строку тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислюється з моменту його фактичного затримання, тобто з 07.11.2024 року.

Строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено до 05.01.2025 року включно.

Визначено ОСОБА_8 розмір застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п?ятсот шістдесят) гривень.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Кіровоградській області, з призначенням платежу: застава за підозрюваного; по справі № 398/5933/24 (провадження по справі № 1-кс/398/1893/24).

При внесенні визначеної суми застави звільнити ОСОБА_8 з-під варти та зобов`язати: прибувати за викликом до слідчого, прокурора або суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування з потерпілими та свідками.

Строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 05.01.2025 року включно.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, він зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Якщо ОСОБА_8 не виконає покладені на нього обов`язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, і до останнього буде застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Контроль за виконанням ухвали покладено на слідчого СВ Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 та прокурора Олександрійської окружної прокуратури ОСОБА_10 .

Вказана ухвала обґрунтована тим, що ризик переховуватися від органу досудового розслідування та суду, передбачений п. 1 ч. 1ст. 177 КПК України, полягає в тому, що ОСОБА_8 підозрюється у кримінальному правопорушенні, зокрема передбаченому ч. 4 ст. 185 КК України, за яке передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, останньому повідомлено про підозру, у зв`язку з чим йому доведено до відома, що саме йому інкримінується, тому обізнаний, як з кваліфікацією інкримінованого злочину, так і з санкцією і видом покарання, що може бути застосоване до нього у випадку доведення його вини у вчиненні злочину, що на думку слідчого судді саме по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Іллійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Ризик незаконного впливання на свідків у кримінальному провадженні п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, полягає в тому, що отримавши матеріали клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний володітиме інформацією стосовно характеризуючих, у тому числі біографічних даних свідків, які надали органу досудового розслідування показання, які доводять його причетність до скоєння кримінального правопорушення.

Окрім того, слідчий суддя вважає, можливість підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду додатково підвищується військовою агресією РФ проти України, та дією на всій території України воєнного стану, і у разі обрання підозрюваному більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, в умовах діючого на теперішній час в Україні воєнного стану, стане неможливо здійснювати належний контроль правоохоронних органів за його поведінкою.

Крім того, слідчий суддя погоджується з наявністю ризику, що ОСОБА_8 може вчинити новий злочин, оскільки він ніде не працює, а отже немає засобів для існування, крім того раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності.

Стороною кримінального провадження з боку обвинувачення обґрунтовані обставини, що перешкоджають органу досудового розслідування уникнути ризиків без застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання існуючим ризикам.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою його підзахисному запобіжний захід у вигляді

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що слідчим не надано доказів на підтвердження існування ризиків.

Вказує, щойого підзахисний працює не офіційно, є військовослужбовцем, учасником бойових дій, учасником АТО з 2015-2019, має постійне місце проживання, не має на меті уникати кримінальної відповідальності, оскільки вину визнає в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили застосувати по відношенню до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, прокурора, який просив апеляційною скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до ст. 183 ч. 1, 2 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризиками, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті (тобто недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні), слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути розбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання.

Згідно ст. 6 ч. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Разом з тим, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність його соціальних зв`язків, тощо.

Слід зазначити, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

Колегія суддів зазначає, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання або продовження запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.

Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування та судового розгляду, сприяти якому має й тримання під вартою.

Згідно п. 110 рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» тривале тримання під вартою може бути виправдане в кожному окремому випадку за наявності конкретних ознак існуючої необхідності захисту інтересів суспільства, незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст.. 5 Конвенції.

Причетність ОСОБА_8 до повідомленої йому підозри підтверджується доданими до клопотання матеріалами, а саме: рапорт чергової частини Олександрійського РВП № 23110 від 07.11.2024 за фактом повідомлення ОСОБА_12 ; протокол прийняття заяви від потерпілої ОСОБА_12 від 07.11.2024; прокол огляду місця події від 07.11.2024; протокол допиту потерпілої ОСОБА_12 від 07.11.2024; протокол впізнання особи за фотознімком за участі потерпілої ОСОБА_13 від 07.11.2024; протокол огляду предмету (відеозапису) від 08.11.2024, наданого потерпілою ОСОБА_12 ; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 07.11.2024; постанова про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 07.11.2024; повідомлення про підозру відносно ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, свідчать про наявність в діях ОСОБА_8 , обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Отже, описані у клопотанні фактичні обставини кримінального правопорушення, у сукупності дають підстави дійти висновку про можливу причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, що виправдовує застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно висновків Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках:

- при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд;

- при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя;

- при ризику вчинення ним подальших правопорушень;

- при ризику спричинення ним порушень громадського порядку.

Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними і абстрактними.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).

В рішеннях Європейського суду з прав людини зазначені ризики, які дають підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, а саме ризик неявки підозрюваного на судовий розгляд у справі «Штегмюллер проти Австрії» від 10 листопаді 1969 року, ризик перешкоджання з боку підозрюваного процесу здійснення правосуддя у справі «Вемгофф проти Німеччини» від 27 червня 1968 року, вчинення ним подальших правопорушень у справі «Мацнеттер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року.

Доводи про необґрунтованість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 колегією суддів не можуть бути враховані.

Необхідно зазначити про те, що не визнання вини у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість злочину у якому підозрюється ОСОБА_8 в сукупності з мірою покарання, яка загрожує у разі визнання його винуватим, свідчать про наявність високого ступеню ризиків переховування їх від органів досудового розслідування та суду.

Так, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченеч.4ст.185КК України, який є тяжким злочином, за яке передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001, в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Крім того, на території України триває військова агресія з боку російської федерації, що часто створює невизначеність на кордонах України та позбавляє насамперед прикордонну службу України можливості здійснювати належний контроль за всією ділянкою державного кордону, отже, і пропуск громадян через кордон із дотриманням відповідних порядку та правил. Зазначена обставина не виключає можливості здійснення підозрюваним спроб перетину межі військового зіткнення та залишитися на окупованій території України, що фактично виключить можливість його розшуку та притягнення до кримінальної відповідальності або взагалі надасть йому можливість залишити окуповану територію України та виїхати до російської федерації.

Викладене вище свідчить, що ОСОБА_8 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення злочину, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, колегія суддів враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Оскільки свідки не допитувались судом першої інстанції ставити питання про відсутність вказаного ризику є передчасним.

За таких обставин, не будучи обмеженими у вільному спілкуванні із зазначеним колом осіб підозрюваний може здійснити вплив на свідків, з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі.

При цьому, колегія суддів враховує, що ОСОБА_8 добре зазнає свідків, оскільки ознайомився з матеріалами кримінального провадження, тому євагомі підстави вважати, що останній зможе здійснити незаконний вплив на них з метою зміни наданих ним показань для уникнення від кримінальної відповідальності за скоєний злочин.

Отже, на переконання колегії суддів, обов`язок, який полягає в необхідності утримуватися підозрюваному від спілкування з визначеним колом осіб є об`єктивно виправданим.

Також, ОСОБА_8 може вчинити інші кримінальне правопорушення, оскільки останній раніше судимий, на даний час на розгляді в суді першої інстанції перебуває обвинувальний акта по якому ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні корисливого злочину, не працевлаштований, не має належного рівня доходів, не має утриманців, тобто не має достатньо міцних соціальних зв`язків, які є достатнім стримуючим фактором в поведінці, та які зможуть гарантувати його виправлення під час застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою.

Особисте зобов`язання не може бути застосовано у зв`язку з тим, що це найбільш м`який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості та обставинам вчиненого кримінального правопорушення.

Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ст.194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.

Перебуваючи на волі, підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду.

Що стосується тверджень захисника та обвинуваченого про те, що до ОСОБА_8 можливо застосуватизапобіжний західне пов`язанийз триманнямпід вартою,то такі доводи на переконання колегії суддів не спростовують висновок судді про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та не можуть бути самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та доданих ініціатором клопотання доказів на підтвердження його обґрунтованості.

В той же час, доводи сторони захисту про зміну запобіжного заходу зводиться до того, що у ОСОБА_8 наявне місце проживання та не доведеність ризиків відповідними доказами.

В той же час стороною захисту не надано будь-яких доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_8 міцних соціальних зв`язків, які можуть вплинути на поведінку останнього.

Однак, вказані доводи не можуть бути враховані оскільки вказане жодним чином не забезпечить забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, а навпаки підозрюваний може вчинити дії направленні на ухилення від органу досудового розслідування та суду, та вчинити нові кримінальні правопорушення.

Отже, у справі наявна реальна можливість обвинуваченого ухилятись від кримінальної відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування та/або суду шляхом залишення постійного місця проживання зумовлена наявністю можливості і засобів, в тому числі здійснення виїзду за межи території України.

З цих же підстав, колегія суддів залишає без задоволення доводи апеляції про недоведеність ризиків.

Враховуючи наведене, беручи до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, а також те, що інший більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою - не забезпечить належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи захисту про необхідність обрання підозрюваним запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги не має.

Враховуючи обґрунтованість підозри підозрюваного ОСОБА_8 , а також наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України колегія суддів приходить до висновку про те, що у разі застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за обставин цієї справи та серйозності висунутої проти нього підозри, з урахуванням встановлених ризиків, на думку колегії, не буду надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи сторони захисту та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, колегією суддів не можуть бути враховано, оскільки з врахуванням висунутої підозри вказане жодним чином не зменшує існування встановлених ризиків, а навпаки надасть йому змогу уникнути кримінальної відповідальності.

На підставі викладеного, із урахуванням того, що доводи апеляційної скарги під час апеляційного перегляду, свого підтвердження не знайшли, підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 183, 376, 407, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 08 листопада 2024 року, якою стосовно підозрюваного ОСОБА_8 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання підвартоюпокримінальному провадженню,внесеному доЄРДР за№ 12024121060001715,за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, строком на 60 (шістдесят) днів, а саме з 07.11.2024 року до 05.01.2025 року включно, з визначенням застави у сумі 60560 грн., - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4