Постанова

від 20.11.2024 по справі 632/693/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року

м. Харків

справа № 632/693/24

провадження № 22ц/818/3495/24

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пилипчук Н.П.,

суддів Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря Львової С.А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 ,

третя особа - Первомайський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 14 серпня 2024 року в складі судді Вельможної І.В.

в с т а н о в и в:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Первомайський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства, в якому просив визнати ОСОБА_1 батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внести зміни до актового запису № 189 від 04 грудня 2021 року про народження ОСОБА_1 , а саме в графі «батько» дитини виключити дані про « ОСОБА_4 » та включити дані про нього « ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Первомайський Харківської області, Україна, громадянина України», прізвище, ім`я та по батькові дитини залишити без змін.

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, яке мотивовано тим, що встановлення кровного споріднення з дитиною можливо лише в результаті проведення експертизи, у зв`язку з чим просив призначити у справі судову молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставити таке питання: чи є ОСОБА_4 біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проведення експертизи доручити експертам сектору молекулярно-генетичних досліджень відділу біологічних досліджень Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Ковтуна № 34. Витрати на проведення експертизи покласти на позивача. Зобов`язати відповідачку надати експертам можливість відібрання біологічного матеріалу, що містить ДНК у дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Зміївськогорайонного судуХарківської областівід 14серпня 2024рокуклопотання ОСОБА_1 про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи задоволено, призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручити експертам Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (61036 м. Харків, вул. Ковтуна, 34), котрих попереджено про відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України. На вирішення експертів поставлено питання: Чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , біологічним батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ? Проведення відбору зразків для проведення вказаної експертизи доручено експертам Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України та зобов`язано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 забезпечити можливість відібрання біологічного матеріалу малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 експертами. Зобов`язано сторони разом з дитиною з`явитись за викликом експертної установи. Зобов`язано ОСОБА_1 здійснити попередню оплату вартості експертизи. Провадження по справі зупинено до одержання висновку експертизи.

На вказану ухвалу суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу скасувати та відмовити у задоволенні клопотання, у зв`язку з тим, що позивач пропустив строк на встановлення батьківства відповідно до ст.129 СК України, який він сам не заперечував.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем пропущено строк позовної давності із зверненням з даним позовом до суду. Зазначила, що позивач з самого початку знав, що це не його біологічна дитина, його головною умовою примирення було реєстрація її сина на ПІБ позивача, без можливості подальшого стягнення аліментів, тобто на підставі ст.135 СК України. Вказала, що заяви ОСОБА_7 про залучення до справи в якості третьої особи та про розгляд справи без участі не були розглянуті судом першої інстанції. Посилалася на те, що вона разом зі своїм чоловіком ОСОБА_7 27 червня 2024 року у приватного нотаріуса Лозівського районного нотаріального округу Харківської області засвідчили заборону на передачу конфіденційних персональних даних, зокрема, щодо дитини на проведення судово молекулярно-генетичної експертизи. Тобто, призначаючи судово молекулярно-генетичну експертизу суддя втручається в сімейно-шлюбні відносини. Зазначила, що 27 червня 2024 року, між нею та її чоловіком ОСОБА_7 , укладено договір про сплату аліментів на дитину, що підтверджує, що у дитини є батько, який займається її вихованням, забезпеченням та піклується про стан її здоров`я. Звернула увагу на те, що данні дитини зазначені невірно, оскільки дитині змінено прізвище і суд має підтверджуючі документи з органів ДРАЦС.

18 серпня 2024 року за допомогою системи «Електронний суд» ОСОБА_2 подала додаткові пояснення, в яких зазначила, що частиною другою статті 129 СК України передбачено, що до вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Вказала, що позивачу з перших місяців її вагітності було відомо, що вагітність настала не від позивача, даний факт він ніколи не заперечував, відповідно до усних домовленостей сторін дитина була зареєстрована на підставі ст. 135 СК України, що позбавляло б її в подальшому стягувати аліменти з позивача, але дитина мала його прізвище та по-батькові з ініціативи позивача.

23 жовтня 2024 року за допомогою системи «Електронний суд» ОСОБА_2 подала додаткові пояснення, в яких зазначила, що за результатами аналізу ДНК на батьківство № 44640-48681 від 16 вересня 2024 року ОСОБА_7 дійсно є батьком ОСОБА_8 .

Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду залишити без змін.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що для з`ясування обставин, які мають значення для вирішення справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, отже наявні підстави для призначення експертизи та зупинення провадження у справі на час її проведення.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в суді першої інстанції перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Первомайський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства, в якому просив визнати ОСОБА_1 батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внести зміни до актового запису № 189 від 04 грудня 2021 року про народження ОСОБА_1 , а саме в графі «батько» дитини виключити дані про « ОСОБА_4 » та включити дані про нього « ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Первомайський Харківської області, Україна, громадянина України», прізвище, ім`я та по батькові дитини залишити без змін.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 зазначив, що він з відповідачкою з 03 квітня 2019 року по квітень 2024 року мешкав однією сім`єю без реєстрації шлюбу та у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказав, що після народження сина відповідачка завіряла його, що в актовому записі про народження дитини він зазначений як батько та він повірив їй, оскільки у свідоцтві зазначено його прізвище, ім`я та по батькові. Окрім цього, прізвище дитини вказано як « ОСОБА_9 ». Однак після звернення до органу РАЦС з приводу одержання свідоцтва про народження дитини йому стало відомо про те, що запис про батька вчинено у відповідності до ст.135 СК України, зі слів матері.

Вважав, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 його син.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 04 грудня 2021 року актовий запис № 189 26 листопада 2021 року народився ОСОБА_3 , батьками вказано ОСОБА_1 та ОСОБА_10 (а.с.10).

З копії актового запису про народження № 189 від 04 грудня 2021 року вбачається, що підстава запису відомостей про батька заява матері дитини від 04 грудня 2021 року (а.с.59).

18 квітня 2024 року ОСОБА_7 та ОСОБА_10 зареєстровали шлюб, після державної реєстрації шлюбу дружина змінила своє прізвище на « ОСОБА_11 » (а.с.164).

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі ст.148 СК України змінено прізвище на « ОСОБА_11 » (а.с.59,106).

З копії повторного свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 08 травня 2024 року вбачається, що батьками ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказані ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (а.с.165).

Також матеріали справи містять копію договору про сплату аліментів на дитину від 27 червня 2024 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_14 разом надалі батьки урегулювали відносини між собою, що стосується питання участі у вихованні їхньої дитини, сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.112-115).

До суду апеляційної інстанції відповідачка надала результат дослідження № 44640-48681 від 16 вересня 2024 року аналіз ДНК на батьківство, проведений Медико-генетичним центром «Мама Папа», відповідно до якого ймовірність батьківства ОСОБА_7 дитини ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , становить 99,999999995%.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 105 ЦПК України призначення експертизи судом є обов`язковим у разі з`явлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами; призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: 1) характер і ступінь ушкодження здоров`я; 2) психічний стан особи; 3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»).

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

За змістом частини третьої статті 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом, а учасники справи можуть запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта (частини 4, 5 статті 103 ЦПК України).

Судова експертиза повинна призначатися лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі, і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм.

Із аналізу вказаних норм вбачається, що судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц зазначено, що СК України не визначає особливостей предмету доказування у цій категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто, при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України, можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (рішення у справі «Калачова проти російської федерації» № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Таким чином, висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 613/96/21 (провадження № 61-11529св22).

Звертаючись до суду з даним ОСОБА_1 просив визнати себе батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та внести відповідні зміни до актового запису.

В свою чергу відповідачка ОСОБА_2 заперечує щодоспорідненості дитиниз позивачем,тобто між сторонами існує спір щодо походження дитини, ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від ОСОБА_1 .

Виходячи з наведеного, встановлення батьківства підлягає обов`язковому з`ясуванню для вирішення справи по суті та без встановлення цієї обставини вирішити дане питання неможливо.

Отже, для встановлення обставин, що мають значення для справи, а саме встановлення батьківства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є одним із основних належних та допустимих доказів щодо вирішення вимог і для з`ясування цих обставин, які входять до предмета доказування та мають значення для справи, вбачається необхідність спеціальних знань, без яких встановити відповідні обставини справи та вирішити справу по суті неможливо.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про призначення у даній справі судово-медичної (генетичної) експертизи, оскільки для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи та для необхідності суду в подальшому оцінювати всі докази в їх сукупності, необхідно проведення такого експертного дослідження.

Наданий до суду апеляційної інстанції результат дослідження № 44640-48681 від 16 вересня 2024 року аналіз ДНК на батьківство, проведений Медико-генетичним центром «Мама Папа», відповідно до якого ймовірність батьківства ОСОБА_7 дитини ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , становить 99,999999995%, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки даний аналіз проведено 16 вересня 2024 року, тобто вже після постановлення оскаржуваної ухвали та надання даного доказу до суду апеляційної інстанції не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали. При цьому, колегія суддів зазначає, що всі докази в їх сукупності будуть оцінюватися судом під час розгляду справи по суті.

Доводи ОСОБА_2 про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наразі переглядається лише процесуальне питання, а не вирішується спір по суті.

Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують і не містять посилань на такі порушення норм процесуального права, які б слугували підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду.

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно достатті 375 ЦПК Україниє підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії не вирішується, оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується справа по суті.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 14 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова

Повний текст постанови складено 20 листопада 2024 року.