Постанова

від 19.11.2024 по справі 2-360/12

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1691/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №2-360/12 Категорія: на ухвалу ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіСіренко Ю.В., Новіков О.М.секретар Любченко Т.М.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника ОСОБА_2 адвоката Довженка В.І. та представника ОСОБА_3 адвоката Коваленко Т.Б. на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 05.09.2023 (суддя Дьяченка Д.О., повний текст складено 15.09.2023) у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця, заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Тальнівський ВДВС у Звенигородському районі Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ),

в с т а н о в и в :

учервні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавцяТальнівського ВДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мілевської Н. А.

Указує, що постановою старшого державного виконавця Тальнівського РВ ДВС ГТУ юстиції у Черкаській області Мілевської Н. А. від 22.06.2017 повернено стягувачу виконавчий лист від 11.02.2013 № 2-360/12 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 боргу в сумі 44 000,00 грн. у виконавчому провадженні № 51559656.

Заявник вважала, що оскаржена постанова прийнята передчасно, адже фактично ніяких дій, передбачених ст. 36 ЗУ «Про виконавче провадження», для розшуку боржника та його майна державним виконавцем не здійснено, а саме: державний виконавець не звернулась до суду з поданням про постановлення ухвали про розшук боржника, заборону на виїзд боржника за межі України та на керування транспортними засобами не наклала. Це свідчить про те, що державний виконавець не вжила усіх можливих та достатніх заходів для виявлення майна боржника.

ОСОБА_2 просила:

- визнати неправомірною постанову старшого державного виконавця ТальнівськогоРВ ДВС ГТУЮ у Черкаській областіМілевської Н. А. від 22.06.2017 про повернення стягувачу виконавчого листа від 22.06.2017 № 2-360/12, виданого 11.02.2013 Тальнівським районним судом Черкаської області, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 боргу в сумі 44 000,00 грн. у виконавчому провадженні № 51559656;

- зобов`язати державного виконавця усунути порушення та відновити виконавче провадження за вказаним виконавчим листом.

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 05.09.2023 скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець після відкриття виконавчого провадження вчинила певні виконавчі дії, які передбачені ЗУ «Про виконавче провадження», зокрема, наклала арешт на все майно боржника, оголосила розшук його майна. Крім того, враховуючи, що матеріали виконавчого провадження на цей час знищені, суд не має можливості з`ясувати всі інші дії, які вчиняв державний виконавець в межах цього ж виконавчого провадження.

Таким чином, суд першої інстанції вважав, що скаржник не довела належними та допустимими доказами того, що державний виконавець не в повному обсязі вчиняла передбачені законом виконавчі дії.

В апеляційній скарзі, поданій 25.09.2023,представник ОСОБА_2 адвокат Довженко В.І.,вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції необґрунтованим, постановленим із неправильним застосуванням норм матеріального та із порушенням норм процесуального права, просив скасуватирішенняТальнівського районного суду Черкаської області від 05.09.2023 та прийняти нове рішення про задоволення скарги у справі.

В обґрунтування вказав на те, що суд першої інстанції розглянув скаргу за відсутності представника скаржника, який просив суд провести судове засідання, призначене на 05.09.2023, в режимі відеоконференції. Суд указане клопотання не розглянув та розгляд справи для організації проведення відеоконференції не відклав, чим порушив права скаржника на участь у судовому розгляді.

Суду не було надано жодного доказу, який би підтверджував як факт знищення документів виконавчого провадження, так і його передачу до архіву на зберігання.

На час повернення виконавчого документа стягувачу, боржнику ОСОБА_3 на праві власності належала земельна ділянка, яка була передана в оренду, тобто боржник мав у власності нерухоме майно та отримував орендну плату.

Також вважає, що судом першої інстанції не перевірено, чи були виконані державним виконавцем постанови про арешт майна та про оголошення розшуку майна боржника.

Судом не враховано, що державним виконавцем не застосовано будь-яких інших заходів впливу на боржника у вигляді заборони виїзду за кордон чи заборони керування транспортним засобом.

Крім того, 20.10.2023 представник ОСОБА_3 адвокат Коваленко Т.Б. скерувала до суду апеляційної інстанції скаргу на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 05.09.2023, в якій просила його скасувати, а скаргу ОСОБА_2 залишити без розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції грубо порушено норми процесуального права, оскільки безпідставно поновлено скаржнику строк на оскарження постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу.

Суд першої інстанції, поновлюючи скаржниці строк на подачу скарги, не обґрунтував мотивів щодо поважності причин пропуску такого строку (шість років).

Зазначає, що на виконанні у Тальнівському ВДВС у Звенигородському районі Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ) перебуває виконавче провадження про стягнення аліментів, за яким ОСОБА_2 є стягувачем та активно цікавиться даним виконавчим провадженням, а тому, на переконання скаржника, ОСОБА_2 достеменно було відомо про повернення виконавчого документа стягувачеві ще у 2017 році.

Указані ОСОБА_2 обставини не є достатніми та переконливими для поновлення пропущеного строку для подачі скарги та не відносяться до непереборних та пов`язаних з дійсними труднощами, незалежно від волі сторін.

У відзиві Тальнівського РВ ДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначено, що її доводи є безпідставними та такими, що не містять передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення, тому таке рішення суду є законним, обґрунтованим, у зв`язку із чим просять оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Апеляційний перегляд справи здійснюється після направлення справи на продовження апеляційного розгляду згідно постанови ВС від 11.09.2024.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що постановою державного виконавця Тальнівського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області від 04.07.2016 відкрито виконавче провадження № 51559656 стосовно виконання виконавчого листа від 11.02.2013 № 2-360/12.

Згідно з постановою державного виконавця Тальнівського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Мілевської Н. А. від 12.07.2016 накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_3 .

Відповідно до постанови державного виконавця Тальнівського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Мілевської Н. А. від 28.07.2016 оголошено розшук майна боржника ОСОБА_3 .

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав зареєстровано обтяження (номер запису 15355563) арешт нерухомого майна, особа права якої обтяжуються ОСОБА_3 . Документи, подані для реєстрації постанова про арешт майна, видавник Тальнівський РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області.

Відповідно до постанови старшого державного виконавця Тальнівського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Мілевської Н. А. від 22.06.2017 повернено стягувачу виконавчий лист від 11.02.2013 №2-360/12 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 боргу в сумі 44 000,00 грн. у виконавчому провадженні № 51559656.

Звертаючись до суду зі скаргою на дії державного виконавця, стягувач ОСОБА_2 посилається на те, що державним виконавцем передчасно прийняте рішення про повернення виконавчого документа стягувачу, адже не всі виконавчі дії, передбачені законодавством, було вчинено.

Надаючи оцінку аргументам скаржника у справі, а також доводам поданих апеляційних скарг, врахувавши висновки суду касаційної інстанції, апеляційний суд зауважує таке.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами (пункт 3 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, ЗУ «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 ЦПК України).

Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частина п`ята статті 4 ЦПК України).

Учасники справи мають право, зокрема , брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (пункти 2, 3 частини першої статті 43 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої ЗУ від 17.07.1997 № 475/97-ВР (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13.12.2011).

Учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи. Учасники справи беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів)(частини перша третя статті 212 ЦПК України).

Суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 223 цього Кодексу (частина перша статті 240 ЦПК України).

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою (частини перша - третя статті 223 ЦПК України).

Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції (частина четверта статті 14 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 24, 26, 39 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішеннямВищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21, підсистема«Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.

Документи, що надійшли через Електронний суд, реєструються судами, іншими органами та установами в системі правосуддя в день їх надходження упродовж робочого дня або не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов у неробочий час, за загальними правилами реєстрації вхідної кореспонденції, визначеними Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та відповідними інструкціями з діловодства в судах чи в інших органах та установах у системі правосуддя.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У даній справі 27.06.2023 ОСОБА_2 звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця Тальнівського ВДВС у Звенигородському районі Черкаської області та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.06.2017,зобов`язання державного виконавця вчинити певні дії.

Ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 24.08.2023 поновлено ОСОБА_2 строк на подання скарги на постанову державного виконавця, відкрито провадження у цій справі та призначено судове засідання за участю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, на 05.09.2023 о 16 год. 00 хв.

Копія цієї ухвали вручена ОСОБА_2 31.08.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення

(т. 1 а. с. 41, 46).

З документів, наявних у підсистемі «Електронний суд» у справі № 2-360/12, вбачається, що 04.09.2023 представник ОСОБА_2 адвокат Довженко В. І. подав до судуклопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференціїпоза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Проте всупереч норм процесуального права таке клопотання представника ОСОБА_2 у суді не зареєстроване та судом не розглянуте, у матеріалах справи вказаний документ відсутній.

Отже суд першої інстанціїрозглянув справу за відсутності заявника, її представника та за участі представника боржника та державного виконавця, не врахував, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; не з`ясував можливість або неможливість проведення судового засідання в режимі відеоконференції за участі представника заявника, адже клопотання представника заявника про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференціїпоза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів не вирішив; не забезпечив можливість представнику заявника взяти участь у судовому засіданні.

У апеляційній скарзіпредставник ОСОБА_2 зазначав, що суд першої інстанціїрозглянув справу за відсутності заявника та без участі її представника. Водночас представник заявника подавав клопотання про участь в судовому засіданні, зокрема клопотання про розгляд скарги за його участі у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного підпису (т. 1, а. с. 88 на звороті).

Пунктом 3 частини 3 статті 376 ЦПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

За таких обставин, оскільки відбулося обмеження права сторони на участь у засіданні суду першої інстанції під час розгляду справи, є достатні підстави для скасування оскарженого рішення суду від 05.09.2023 у цій справі.

Вирішуючи вимоги скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця по суті, апеляційний суд прийшов до таких висновків.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

У статті 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 123 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 04.11.2022 по справі № 761/38464/20 зазначено, що «перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод».

У постанові Верховного Суду від 06.10.2021 в справі № 2-8754/11 зазначено, що: «розглянувши скаргу на бездіяльність державного виконавця по суті, суд першої інстанції не з`ясував, який конкретно предмет розгляду скарги та в залежності від цього коли заявник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права та чи дотримано ним строк звернення до суду зі скаргою, встановлений статтею 449 ЦПК України».

У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 439/1493/15-ц зроблено висновок щодо застосування статті 449 ЦПК України та вказано, що «такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно із скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. При вирішенні питання про те, які підстави можна вважати поважними для поновлення строку звернення до суду з відповідною скаргою, суд має керуватися тим, що вичерпного переліку таких підстав процесуальний закон не містить, вони у кожному конкретному випадку залежать від певних ситуацій. При цьому судом також має враховуватися прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, а виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду цивільної справи».

У постанові Верховного Суду від 14.02.2024 у справі № 1718/2-302/11 зазначено, що судом не було з`ясовано, коли скаржник дізнався або мав дізнатися про порушення його права виконавцем, і чи дотримав він передбачений статтею 449 ЦПК України строк звернення до суду зі скаргою. Тому передчасно виснували про можливість розгляду скарги по суті. Під час нового розгляду справи суди мають дослідити докази, які підтверджують момент, коли скаржник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права.

У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

У даному випадку постановою старшого державного виконавця Тальнівського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Мілевської Н. А. від 22.06.2017 повернено стягувачу виконавчий лист від 11.02.2013 № 2-360/12 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 боргу в сумі 44 000,00 грн. у виконавчому провадженні № 51559656.

У поданій скарзі на діїдержавного виконавця ОСОБА_2 вказувала, що про існування вказаної постанови вона дізналась лише 22.06.2023, після того як звернулась до державного виконавця із клопотанням про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження (т. 1, а.с. 9, 25-26). Також наголошувала, що державний виконавець всупереч вимог статті 28 ЗУ «Про виконавче провадження» не направила постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.06.2017 рекомендованим поштовим відправленням, що унеможливило своєчасну подання скарги на цю постанову.

Зі скаргою на діїдержавного виконавця заявник звернулась 27.06.2023 та з урахуванням уточнення просила поновити їй строк для подання такої скарги.

За приписами ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Оскільки у матеріалах справи відсутні докази фактичного ознайомлення заявника чи можливості його здійснити з оскаржуваною постановою державного виконавця раніше, ніж вказано у скарзі, апеляційний суд констатує необхідність поновлення ОСОБА_2 строку на подання скарги на постановустаршого державного виконавця Тальнівського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Мілевської Н. А. від 22.06.2017 про повернення виконавчого листа.

Слід урахувати, що на даний час відповідне виконавче провадження знищене за строками зберігання та докази направлення скаржнику відповідної постанови надати не можливо.

За таких обставин строки на подання скарги ОСОБА_2 на постановустаршого державного виконавця від 22.06.2017 про повернення виконавчого листа слід поновити.

При цьому не можна погодитися з аргументами апеляційної скарги представника ОСОБА_3 адвоката Коваленко Т.Б. про те, що ОСОБА_2 є стягувачем у іншому виконавчому провадженні про стягнення аліментів, яким активно цікавиться, відтак була зобов`язана проявити інтерес раніше і до провадження, в якому оскаржується постанова державного виконавця від 22.06.2017 про повернення виконавчого листа.

Так за змістом ст. 449 ЦПК України скаргу на рішення виконавця може бути подано у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Отже для визначення початку перебігу вказаного строку оскарження слід встановити саме момент, коли особа дізналася про порушення її прав, а в даному випадку у скаржника не було можливості раніше отримати оскаржувану постанову державного виконавця, враховуючи факт того, що таке рішення стягувачу узагалі не направлялося, що наявними у матеріалах справи доказами не спростовується.

Таким чином апеляційні доводи представника ОСОБА_3 у даній справі слід оцінити критично.

Надаючи оцінку оскаржуваній постановістаршого державного виконавця Тальнівського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Мілевської Н. А. від 22.06.2017 про повернення виконавчого листа, у аспекті дотримання виконавцем приписів ЗУ «Про виконавче провадження», апеляційний суд дійшов таких висновків.

Так у зазначеній постанові (т.1 а.с.12) указано, що державний виконавець встановив:

- майно боржника оголошено в розшук;

- боржник фактично не проживає в с. Чеснопіль Тальнівського р-ну та не виявлено майна, на яке можна звернути стягнення;

- виявлено місце отримання доходу в АДРЕСА_1 ;

- дана територія не підпорядкована Тальнівському РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області, листи, направлені до бухгалтерії підприємства, повертаються із відміткою «за закінченням терміну зберігання»;

- відповідно з інструкції з організації примусового виконання рішень та ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчі дії проводяться за місцем проживання, перебування, місцем знаходження майна боржника чи місцем отримання доходу;

- виконавчий документ необхідно пред`явити до відділу ДВС за територіальністю.

При цьому п.7 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження», якою керувався державний виконавець, повертаючи стягувачу виконавчий документ, у редакції станом на дату прийняття оскаржуваної постанови від 22.06.2017, установлено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Отже із системного аналізу змісту оскаржуваної постанови та правових підстав для її винесення вбачається, що державний виконавець установив, що відповідний виконавчий документ йому територіально не підвідомчий.

Такі висновки ґрунтуються на тому, що боржник отримує дохід в особи, яка знаходиться у АДРЕСА_1 .

При цьому державний виконавець не вказав до якого саме органу ДВС має звернутися стягувач за примусовим виконанням виконавчого листа суду.

Також у разі встановлення факту отримання доходу боржником за певною визначеною адресою у відомої виконавцю особи стверджувати про те, що боржника виявлено не було, як підстави для повернення виконавчого документа, буде передчасним, адже державний виконавець має змогу за зверненням до особи, яка виплачує доходи боржнику, отримати відомості про його фактичне місце проживання.

Слід врахувати, що за приписами частини 4 статті 18 ЗУ «Про виконавче провадження» вимоги виконавцящодо виконаннярішень єобов`язковими навсій територіїУкраїни.Невиконання законнихвимог виконавцятягне засобою відповідальність,передбачену законом.

Відповідно до частин другої, третьоїстатті 451 ЦПК Україниу разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Таким чином вимоги скарги стягувача ОСОБА_2 про скасування постановистаршого державного виконавця Тальнівського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Мілевської Н. А. від 22.06.2017 про повернення виконавчого листа у даній справі підлягають до задоволення.

Одночасно слід відхилити скаргу стягувача в частині вимог про зобов`язання державного виконавця усунути порушення та відновити виконавче провадження за вказаним виконавчим листом, адже виконавець є самостійним та незалежним суб`єктом, що приймає в межах своєї компетенції рішення в ході здійснення виконавчого провадження.

Крім того, скасування судом постанови виконавця, яка перешкоджає продовженню виконавчого провадження, саме по собі буде ефективним чином відновлювати права стягувача у провадженні, виконавчі дії в якому будуть продовжені.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 05.09.2023 у даній справі слід скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та прийняти постанову про задоволення вимог скарги стягувача ОСОБА_2 .

За приписами ст. 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Таким чином з державного виконавцяТальнівського ВДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мілевської Н. А. на користь ОСОБА_2 має бути стягнуто пропорційно до задоволеної частини вимог скарги (50%) 268,50 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги, 2500,00 грн. витрат на правничу допомогу та 214,72 грн. судового збору за касаційний перегляд справи.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 451, 452 ЦПК України, апеляційний суд,

п ос та но ви в :

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Довженка В.І. задовольнити частково.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Коваленко Т.Б. відхилити.

Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 05.09.2023 про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_2 на рішення державного виконавця скасувати.

Скаргу ОСОБА_2 на рішення державного виконавця у даній справі задовольнити частково.

Визнати неправомірною постанову старшого державного виконавця ТальнівськогоРВ ДВС ГТУЮ у Черкаській областіМілевської Н. А. від 22.06.2017 про повернення стягувачу виконавчого листа від 22.06.2017 № 2-360/12, виданого 11.02.2013 Тальнівським районним судом Черкаської області, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 боргу в сумі 44 000,00 грн. у виконавчому провадженні № 51559656.

У задоволенні решти вимог скарги ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з державного виконавцяТальнівського ВДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мілевської Н. А. на користь ОСОБА_2 268,50 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги, 2500,00 грн. витрат на правничу допомогу та 214,72 грн. судового збору за касаційний перегляд справи.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 20.11. 2024.

Суддя-доповідач

Судді