Постанова

від 21.11.2024 по справі 125/1783/17

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 125/1783/17

Провадження № 22-ц/801/2154/2024

Категорія: 62

Головуючий у суді 1-ї інстанції Хитрук В. М.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 рокуСправа № 125/1783/17м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Голоти Л. О., Копаничук С. Г.,

з участю секретаря судового засідання Литвина С. С.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Ялтушківська сільська рада,

особа, яка не брала участі у розгляді справи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_2 на рішення Барського районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2017 року, ухвалене у складі судді Хитрука В. М.,

встановив:

Короткий зміст вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до Ялтушківської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно за законом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається із земельної ділянки площею 1,7966 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Ялтушківської сільської ради Барського району Вінницької області.

Позивач є спадкоємцем за законом та прийняла спадщину, але через втрату правовстановлюючого документа на спадкове майно не може оформити спадкові права нотаріально, тому з посиланням на викладене, ОСОБА_1 у заявленому позові просила визнати за нею право власності на спадкове майно, а саме на земельну ділянку площею 1,7966 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Ялтушківської сільської ради Барського району Вінницької області, державний акт серії НОМЕР_1 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 було задоволено та визнано за нею право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно, яке залишилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , а саме на земельну ділянку площею 1,7966 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Ялтушківської сільської ради Барського району Вінницької області.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті спадкодавця відповідно до вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Інших спадкоємців майна померлого за законом та заповітним розпорядженням, а також осіб, які мають право на обов`язкову частку в спадковому майні, немає.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким судовим рішенням, особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 20 вересня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Оніщук В. В., судді: Копаничук С. Г., Міхасішин І. В.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25 вересня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду на 31 жовтня 2024 року о 10 год. 00 хв.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року витребувано з Барської державної нотаріальної контори копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 і розгляд справи відкладено на 21.11.2024 року о 10 год. 00 хв.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 20 листопада 2024 року суддю ОСОБА_4 замінено на суддю ОСОБА_5 .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга ОСОБА_2 обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_3 , після смерті якого вона у шестимісячний строк звернулась до нотаріуса із заявою та прийняла спадщину, однак протягом тривалого часу не могла одержати свідоцтво про право на спадщину.

У вересні цього року ОСОБА_2 звернулась до нотаріуса для оформлення спадкових прав, однак їй було відмовлено у зв`язку із реєстрацією права власності на земельну ділянку за іншою особою.

13 вересня 2024 року із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно скаржниці стало відомо, що земельна ділянка на праві власності належить ОСОБА_1 .

Розглядаючи справу, суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, зокрема, не витребував спадкову справу після смерті ОСОБА_3 , не з`ясував наявність інших спадкоємців померлого та не залучив ОСОБА_2 до участі у справі, порушивши її права.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 щодо задоволення апеляційної скарги заперечувала.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причин неявки не повідомила, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України її неявка не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, при цьому подано заяву про розгляд справи у відсутність представника.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а. с. 12).

04 жовтня 1996 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_3 , виданим повторно (а. с. 34).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 (а. с. 11).

29 лютого 2007 року у спадковому реєстрі Барською державною нотаріальною конторою зареєстровано спадкову справу після смерті ОСОБА_3 (а. с. 35).

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно достатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Частиною першоюстатті 17 ЦПК Українивизначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною першоюстатті 352 ЦПК Українивстановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, що поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

За таких обставин, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Після вирішення питання про відкриття апеляційного провадження та прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, до розгляду, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які саме.

Враховуючи те, що згідно матеріалів справи ОСОБА_2 була дружиною померлого ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина на спірну земельну ділянку, яка звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскаржуване рішення суду першої інстанції безпосередньо стосується прав, інтересів та обов`язків ОСОБА_2 , яка не була залучена до участі у справі.

Відповідно до змісту статей1216,1217 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правиламистатті 1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За правилами частини першоїстатті 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті1269, частини першої статті1270 ЦК Україниспадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідностатті 1272 ЦК Україниякщо спадкоємець протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Статтями 1261-1265 ЦКпередбачено п`ять черг спадкування за законом, які у визначеному законодавством порядку встановлюють порядок спадкування почергово.

У межах однієї і тієї самої черги спадкоємці спадкують майно померлого у рівних частках.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, другий з подружжя та батьки.

Відповідно до пункту 1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року№24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування при розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати:

- місце відкриття спадщини;

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини у випадку, якщо спадщина відкрилась до 1 січня 2004 року або ж спадкодавець проживав в іншій державі, спадкоємець є іноземним громадянином та проживає в іншій державі, а спадкове майно знаходиться на території України.

Частинами першою, третьоюстатті 13 ЦПК Українивизначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 175 ЦПК Українивстановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони неє зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц).

Предметом спору у даній справі є визнання права на спадкове майно земельну ділянку, а тому відповідачами у справі мають бути інші спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 зазначала, що прийняла спадщину після смерті батька, однак позбавлена можливості оформити спадкові права через втрату спадкодавцем державного акту на право власності на землю.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив, що інших окрім позивачки спадкоємців майна померлого за законом та заповітним розпорядженням немає.

Однак такий висновок суду є хибним, адже як видно із матеріалів справи, місцевий суд взагалі не встановлював обставин наявності інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 , факту прийняття ними спадщини.

При цьому, як видно із наданого ОСОБА_2 витягу зі спадкового реєстру, спадкова справа після померлого ОСОБА_3 була зареєстрована 29 лютого 2008 року.

За клопотанням представника позивачки апеляційний суд витребував копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , із якої було встановлено, що ОСОБА_2 дійсно 29 лютого 2008 року звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка.

Отже, оскільки, як встановлено апеляційним судом, ОСОБА_2 була дружиною померлого та спадкоємицею першої черги після смерті ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, ухвалене судом першої інстанції рішення безпосередньо стосується її прав та обов`язків, тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно до Ялтушківської сільської ради не можуть бути задоволені у зв`язку із пред`явленням позову до неналежного відповідача.

Апеляційний суд виснує, що надання оцінки доводам сторін, з урахуванням принципів диспозитивності та змагальності, має вирішуватися у справі з належним колом осіб, а тому висновки суду першої інстанції про доведеність позовних вимог ОСОБА_1 є передчасними.

Колегія суддів звертає увагу ОСОБА_1 , що у разі порушення, невизнання чи оспорення її прав з боку інших осіб вона не позбавлена права на звернення до суду із відповідним позовом, правильно визначивши при цьому суб`єктний склад сторін.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, з ОСОБА_1 на її користь слід стягнути 983,37 грн понесених нею судових витрат зі сплати судового збору у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Барського районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2017 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Ялтушківської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно за законом відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 983,37 грн (дев`ятсот вісімдесят три грн 37 коп.) понесених нею судових витрат зі сплати судового збору у суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді С. Г. Копаничук

Л. О. Голота