Ухвала

від 19.11.2024 по справі 127/29527/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/29527/21

Провадження №11-кп/801/1274/2024

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

в режимі відеоконференції:

обвинуваченої ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 07.11.2024 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15 - ч. 4 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07.11.2024 продовжено строк тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_7 на шістдесят днів до 05.01.2025.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, адвокат ОСОБА_8 , діючи в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування ухвали та зміну запобіжного заходу на домашній арешт за зареєстрованим місцем проживання обвинуваченої. Вказує на відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд не врахував особу обвинуваченої, а прокурор не довів, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам. Зазначає про недоведеність пред`явленої підозри.

Заслухавши доповідь судді, виступ обвинуваченої на підтримку апеляційної скарги, прокурора, який заперечив проти її задоволення, перевіривши матеріали контрольного провадження та апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 2, 3ст. 331 КПК України,вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченої під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченої під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 1ст. 183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятоюстатті 176 цього Кодексу.

Статтею 199КПКУкраїни передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_7 , дотримався вимог кримінального процесуального закону.

Вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , суд першої інстанції достатньо обґрунтував своє рішення.

Так,суд першоїінстанції врахувавособу обвинуваченої,яка діялаз корисливоюметою,раніше донеї булозастосовано домашнійарешт тазаставу якзапобіжні заходи,однак ОСОБА_7 продовжила вчиняти протиправні дії, тому її було затримано, а до суду направлено ряд обвинувальних актів за новими епізодами.

Колегія суддівзвертає увагуна те,що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кількох злочинів, вчинених з корисливих мотивів, в тому числі вчинених в період дії воєнного стану, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років, а тому реальними залишаються ризики, зазначені в оскаржуваній ухвалі.

Доводи в апеляційній скарзі захисника не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України,запобігти яким в даному випадку може лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Також, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності дій є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачена може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

Також судапеляційної інстанціївраховує положенняч.6ст.176КПК України,якою передбачено,що підчас діївоєнного станудо осіб,які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначенийпунктом 5частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

З оглядуна цеколегії суддіввважає,що судпершої інстанціїприйшов дообґрунтованого висновку,що ризики,які існувалина часобрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати, що виправдовує її тримання під вартою та унеможливлює застосування більш м`якого запобіжного заходу, зокрема, домашнього арешту, оскільки він не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченої.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, дані про його особу, наявність ризиків, передбаченихч.1 ст. 177 КПК України, та прийняв судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування не встановлено, а тому апеляційна скарга не підлягаєзадоволенню.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422-1 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу ВінницькогоміськогосудуВінницької областівід07.11.2024пропродовженнястроку триманняпідвартою ОСОБА_7 залишити без змін.

Ухвала набуває законної сили з моменту оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4