Ухвала

від 20.02.2025 по справі 127/29527/21

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №127/29527/21

Провадження №1-кп/127/1042/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,

сторони захисту: адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 12 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених частиноюпершою статті185,частиною другоюстатті 185,частиною другоюстатті 15частиною другою статті185,частиною четвертоюстатті 185,частиною другоюстатті 15частиною четвертоюстатті 185Кримінального кодексуУкраїни,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 185, частиною другою статті 185, частиною другою статті 15 частиною другою статті 185, частиною четвертою статті 185, частиною другою статті 15 частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивував тим, що ризики, які існували на час застосування до обвинуваченої запобіжного заходу на цей час не відпали.

Обвинувачена ОСОБА_5 та її захисник заперечили проти задоволення клопотання прокурора, натомість просили змінити застосований до обвинуваченої запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого висновку.

Згідно з частиною першою статті 331 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

При цьому частиною другою статті 331 КПК регламентовано, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Крім того, суд враховує, що частиною третьою статті 331 КПК визначено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 глави 18 КПК, зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Строк дії,обраного дообвинуваченої запобіжногозаходу спливає23.02.2025.В судовомузасіданні встановлено,що примірникклопотання буввручений обвинуваченійзавчасно.Отже,стороною обвинувачення були дотримані зазначені вище вимоги кримінально-процесуального законодавства щодо вручення копії клопотання обвинуваченій, проте не дотримані вимоги щодострокузвернення досуду звідповідним клопотанням. Разом з тим, суд враховує, що сторона захисту не заперечувала проти розгляду клопотання прокурора, не погоджуючись з доводами сторони обвинувачення, а чинне кримінально-процесуальне законодавство не містить застережень, згідно з якими порушення порядку звернення з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу спричиняє відмову в задоволенні клопотання або ж залишення клопотання без розгляду. Натомість зі змісту статті 350 КПК випливає, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.

Крім того, у постанові від 22.02.2021 (справа № 991/1226/21) Верховний Суд звернув увагу на те, що КПК не передбачає відмови у продовженні строку запобіжного заходу через пропущення прокурором строку звернення з клопотанням.

Саме тому, суд вважає за необхідне вирішити клопотання прокурора по суті, надавши доводам сторін відповідну правову оцінку.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченої ОСОБА_5 під вартою, суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Питання щодо мети і підстав застосування запобіжних заходів регламентовані статтею 177 КПК. Зокрема, з частини першої статті 177 КПК випливає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Як слідує зі змісту частини другої статті 177 КПК, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Також суд враховує, що відповідно до частини першої статті 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти України»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»).

Разом з тим, суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинуваченої до вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Отже, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченої потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на сьогодні з`ясування обставин справи та перевірка їх доказами не завершені, а тому вирішення зазначеного питання на цій стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Вирішуючи питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернуто увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).

Суд також приймає до уваги, що ЄСПЛ звернув увагу на те, що для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку (п. 63, справа «Тодоров проти України»).

Отже, з матеріалів кримінального провадження випливає, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні численної кількості умисних кримінальних правопорушень проти власності, у тому числі, вчинених в період воєнного стану. До обвинуваченої 15.04.2022 був застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Незважаючи на це, ОСОБА_5 продовжила вчиняти кримінальні правопорушення, у зв`язку з чим 05.05.2022 знову була затримана. Згодом у зв`язку зі сплатою застави ОСОБА_5 була звільнена з-під варти. Разом з тим, обвинувачена належних висновків для себе не зробила та продовжила свою злочинну діяльність, у зв`язку з чим до суду було направлено ще ряд обвинувальних актів за обвинуваченням ОСОБА_5 , які в подальшому були об`єднані судом.

Суд враховує, що судове слідство (з`ясування обставин справи та перевірка їх доказами) на цей час не завершене, об`єктивних даних, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченої під вартою, у тому числі за станом здоров`я, суду надано не було.

З огляду на викладене, суд дійшов до переконання, що в судовому засіданні було доведено, що більш м`який запобіжний захід аніж тримання під вартою не здатен запобігти вчиненню ОСОБА_5 нових кримінальних правопорушень. А тому суд вважає за доцільне, з метою забезпечення кримінального провадження та попередження вчинення обвинуваченою позапроцесуального впливу на свідків кримінального провадження, а також вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідно до положень частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Разом з тим, зі змісту частини третьої статті 183 КПК випливає, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Обставин, визначених частиною четвертою статті 183 КПК судом встановлено не було, а тому суд вважає за необхідне визначити обвинуваченій ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Вирішуючи питання щодо обрання розміру застави суд враховує положення пункту 2 частини п`ятої статті 182 КПК, якою розмір застави за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 обмежений від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, суд враховує Закон України «Про державний бюджет на 2025 рік», яким, зокрема встановлені розміри прожиткового мінімуму для різних груп населення. Відповідно до статті 7 зазначеного закону прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028 гривень. Отже, суд вважає за доцільне застосувати до обвинуваченої ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави розміром 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 гривень.

У разі внесення застави ОСОБА_5 має бути звільнена з-під варти з покладенням на неї обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 КПК, а саме прибувати за кожною вимогою до Вінницького міського суду Вінницької області, не відлучатися з місця постійного проживання без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні до здійснення їхнього допиту в судовому засіданні.

Керуючись статтями 331, 371 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Запобіжний захід, обраний обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою, продовжити на 60 днів, з 20 лютого 2025 року до 23:59 годину 20 квітня 2025 року.

Визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА у Вінницькій області.

Обвинувачена (заставодавець) має право внести заставу у вказаному розмірі у будь-який момент протягом строку дії цієї ухвали.

У разі внесення застави звільнити ОСОБА_5 з-під варти та покласти на неї такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до Вінницького міського суду Вінницької області, не відлучатися з місця постійного проживання без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками кримінального провадження до здійснення їхнього допиту в судовому засіданні.

Якщо ОСОБА_5 не виконає покладені на неї обов`язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, і до останньої буде застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя: