Рішення

від 20.11.2024 по справі 340/6095/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/6095/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Казанчук Г.П., розглядаючи в порядку спрощеного позовного провадження заяву представника позивача в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язання вчинити певні дії, -

В И К Л А Д О Б С Т А В И Н:

ОСОБА_1 (надалі - позивач), через свого представника адвоката Комаху Тетяну Сергіївну, звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (надалі - відповідач) про утримання надміру виплачених сум від 24.04.2024 №494;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області припинити утримання коштів з пенсії ОСОБА_1 за рішенням №494 від 24.04.2024 та повернути утримані кошти з 01.06.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення відповідача про стягнення з позивача сум пенсії, виплачених надміру, є протиправним з огляду на те, що згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» надміру виплачені суми пенсії підлягають стягненню лише внаслідок зловживань з боку пенсіонера чи подання неправомірних відомостей, чого у даному випадку не було.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 року дану адміністративну справи прийнято до свого провадження та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

До суду надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити.

У період з 02.10.2024 по 21.10.2024, 25.10.2024, з 30.11.2024 по 01.11.2024 включно суддя Казанчук Г.П. тимчасово не здійснювала правосуддя у зв`язку з перебуванням у відпустці.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні), дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 перебуває на обліку в головному управлінні та отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи з 10.03.2022, згідно до норм Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

09.05.2022 року наказом ДП «Агенство місцевих автомобільних доріг» № 35-к «Про звільнення ОСОБА_1 » начальника відділу з ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг ОСОБА_1 звільнено із займаної посади 09.05.2022 року у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників.

Вважаючи, що звільнення із займаної посади здійснено з порушенням вимог чинного законодавства позивач звернувся з позовом до Ленінського районного суду м. Кіровограда з позовом про визнання протиправним та скасування цього наказу.

Ленінським районним судом м. Кіровограда розглянута справа №405/2573/22 за позовом ОСОБА_1 до ДП «Агентство місцевих автомобільних доріг» про визнання протиправним та скасування наказу останнього від 09.05.2022 року №48-к «Про звільнення ОСОБА_1 » та рішенням від 18.12.2023 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП «Агентство місцевих автомобільних доріг» відмовлено (а.с.25-27).

Не погодившись з рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда позивачем 18.01.2024 подано апеляційну скаргу до Кропивницького апеляційного суду.

Кропивницький апеляційний суд постановою від 07.03.2024 задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18.12.2023 скасував та ухвалив нове рішення, яким його позов до ДП «Агентство місцевих автомобільних доріг» задовольнив. Так, зокрема, апеляційний суд визнав протиправним та скасував наказ ДП «Агентство місцевих автомобільних доріг» від 09.05.2022 № 48-к «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновив ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника відділу з ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг ДП «Агентство місцевих автомобільних доріг» (а.с.28-32).

На виконання постанови Кропивницького апеляційного суду від 07.03.2024 у справі №405/2573/22 наказом ДП «Агентство місцевих автомобільних доріг», позивача поновлено на посаді начальника відділу з ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг (наказ № 9-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » від 08 березня 2024 року (а.с.20, 33) із 09.05.2022 та допущено до роботи з 08.03.2024.

Як зазначає позивач, у зв`язку з не нарахуванням та невиплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 09.05.2022 по 11.03.2024 року, позивач 27.03.2024 звернутися до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. 27.08.2024 Ленінським районним судом м. Кіровограда винесено рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Відповідно до відомостей з трудової книжки позивача, суд убачає, що згідно наказу від 10.06.2024 №33-к його вдруге звільнено з займаної посади в ДП «Агентство місцевих автомобільних доріг» (а.с.20).

Як зазначає позивач після звільнення з роботи він з 10.06.2024 по27.11.2024 року перебував на обліку у Кіровоградському міськрайонному центрі зайнятості.

При цьому, як встановлено судом 13.10.2022 позивач звернувся із заявою про зміну виду розрахунку пенсії, згідно з нормами статті 33 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до статті 33 вказаного Закону непрацюючі особи з інвалідністю III групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 28 цього Закону.

Заява була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та проведено обчислення та перерахунок пенсії, з урахуванням норм статті 33 Закону.

Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Як зазначає відповідач, розмір пенсійної виплати з 13.10.2022 склав 7414,16 грн.

Таким чином, підсумовуючи викладене, суд зазначає, що 09.05.2022 року позивача було звільнено з ДП «Агенство місцевих автомобільних доріг», а 08.03.2024 його (на підставі рішення суду) поновлено на роботі у ДП «Агенство місцевих автомобільних доріг».

На час звільнення позивач отримував пенсію по інвалідності ІІІ групи, а наприкінці 2022 року після звільнення з ДП «Агенство місцевих автомобільних доріг» позивача, на підставі його заяви, було призначено пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком (як непрацюючій особі).

14.03.2024 ОСОБА_1 звернувся із заявою до пенсійного органу, в якій повідомив про працевлаштування, зокрема поновлення на роботі з 09.05.2022, до заяви надав відповідні документи.

За результатами розгляду даної заяви за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області, згідно з рішенням від 19.03.2024 № 110130009351, позивачу здійснено перерахунок пенсії на підставі поданої заяви та наданих документів, зокрема:

- трудової книжки серії НОМЕР_1 з останнім записом від 08.03.2024 № 44, де зазначено, що запис № 41 про звільнення з роботи недійсний, поновлений на попередній роботі на підставі наказу від 08.03.2024 № 9-К;

- копії постанови Кропивницького апеляційного суду від 07.03.2024 по справі №405/2573/22, якою скасовано наказ ДП «Агентство місцевих автомобільних доріг» від 09.05.2022 № 48-К «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено ОСОБА_1 на роботі, на посаді начальника відділу з ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг ДП «Агентство місцевих автомобільних доріг»;

- копії наказу ДП «Агентство місцевих автомобільних доріг» від 08.03.2024 № 9-К «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ».

Суд убачає, що відповідачем ОСОБА_1 направлено лист за вих.№1100-0503-8/25738 від 24.04.2024, в якому повідомлено, що його пенсійну справу приведено у відповідність, а саме визначено вид розрахунку пенсії по інвалідності замість пенсії по інвалідності в розмірі за віком. Внаслідок чого за період з 01.07.2022 по 31.03.2024 утворилась переплата пенсії в розмірі 54908,55 грн. (а.с.34). У вказаному листі позивачу запропоновано повернути вказані кошти в добровільному порядку, оскільки у разі ненадходження коштів протягом місяця з дня отримання повідомлення, переплата буде утримуватись в розмірі 20% пенсії щомісячно, починаючи з наступного місяця до повного погашення (а.с.34).

Не погоджуючись із зазначеним висновками пенсійного органу, позивач подав відповідачу письмові заперечення на вказаний лист (35-36), натомість висновки пенсійного органу залишились без змін (а.с.37).

Суд убачає, що з червня 2024 головним управлінням з червня 2024 року розпочато утримання з пенсії в розмірі 20 % від суми пенсії на підставі рішення головного управління від 24.04.2024 № 494 (а.с.40).

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» .

Відповідно до частин першої та другої статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.

Згідно із частинами першою та другою статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.

Таким чином, відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов`язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери - у разі неповідомлення органу пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, а також страхувальники - внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів.

Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.

Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року №6-4 (далі по тексту - Порядок №6-4).

Пунктом 3 Порядку №6-4 передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути утримані управлінням Пенсійного фонду за умови зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.

Таким чином, відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов`язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери:

- у разі не повідомлення органу пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати;

- також страхувальники -внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів.

Зловживанням з боку пенсіонера є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.

Таким чином, відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов`язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери - у разі не повідомлення органу пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, а також страхувальники - внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2016 року у справі №686/26486/14-а та постанові Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі №340/644/15-а.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, жодних зловживань, які б призвели до виплати позивачу пенсії у більшому розмірі за період з 01.07.2022 по 31.03.2024, з боку позивача допущено не було, такі зловживання відповідачем належними та допустимими доказами не доведено, а отже підстави для прийняття рішення щодо стягнення сум надміру виплаченої пенсії з пенсіонера у суб`єкта владних повноважень відсутні.

За таких підстав суд дійшов висновку, що позов в частині визнання протиправним та скасування Головного управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про утримання надміру виплачених сум від 24.04.2024 №494 необхідно задовольнити.

Відповідно до частини 3 статті 107 Закону №1058-IV суми коштів, безпідставно стягнені органами Пенсійного фонду з юридичних і фізичних осіб, підлягають поверненню в триденний строк із дня прийняття рішення виконавчим органом Пенсійного фонду або судом про безпідставність їх стягнення, з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

З огляду на викладене, утримання коштів з пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.06.2024 за кожен місяць утримання є безпідставним, тому підлягають поверненню позивачу.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

За таких обставин, суд вважає належним та необхідним способом відновлення порушеного права позивача зобов`язання пенсійний орган нарахувати та виплатити йому утримані з 01.06.2024 суми пенсії.

Згідно частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги суд вважає обґрунтованими, в зв`язку із чим адміністративний позов належить задовольнити.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 гривень, що підтверджується відповідною квитанцією (а.с.46).

Таким чином, враховуючи положення статті 139 КАС України та задоволення позову, суд дійшов висновку про те, що на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Також згідно з частинами 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 КАС України ("Витрати на професійну правничу допомогу") витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відділом документального забезпечення суду 03.10.2024 зареєстровано заяву представника позивача про стягнення компенсації здійснених витрат по справі, які складаються з витрат на послуги адвоката в розмірі 4000 грн.

До заяви представником позивача додано копію акта приймання-передачі наданих послуг № 1 від 03.10.2024, копію квитанції до прибуткового касового ордеру №10 від 03.10.2024 про сплату 1000 грн. та докази направлення заяви з додатками відповідачу.

Також суд убачає, що разом з позовною заявою адвокат надав суду копію договору про надання правової допомоги № 25/06 від 25.06.2024, копія додаткової угоди №1 до договору № 25/06 від 25.06.2024, копію квитанції до прибуткового касового ордеру №8 від 01.08.2024 про сплату 3000 грн. та ордер серії ВА № 1083148.

Представником відповідача суду подані заперечення на заяву адвоката, відповідно до змісту якої проссить суд відмовити у її задоволенні, посилаючись на предмет спору та на те, що справа є справою незначної складності.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат пов`язаних з наданням професійної правової допомоги, суд виходить з наступного.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Досліджуючи зміст акту від №1 про приймання-передачі наданих послуг, суд убачає, що загальна вартість наданих послуг за цим актом складає 4000 грн. з яких:

- вивчення матеріалів справи та дослідження законодавства, яке регламентує скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, консультація, укладення договору та додаткової угоди №1 до договору про надання правової\правничої допомоги - 1000,00 грн.;

- підготовка та подання позовної заяви з додатками до суду - 3000,00 грн.

Суд зауважує, що наданий адвокатом акт виконаних робіт не містить інформації про загальну кількість годин, витрачених на надання таких послуг.

Відтак, дослідивши надані представником позивача докази, враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених представником позивача до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).

Визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги заперечення відповідача, суд враховує, що дана справа є справою незначної складності, яка не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів; справа містить незначний обсяг обставин, які відносяться до предмета доказування; справа розглядалася судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; судові засідання не проводились.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі представником позивача завищено, тому заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу необхідно зменшити до 3000 грн., що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.

Відтак заява представника позивача з питання розподілу судових витрат на правничу допомогу адвоката підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статями 132, 139, 143, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009; код ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про утримання надміру виплачених сум пенсії від 24.04.2024 №494.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 утримані суми пенсії, починаючи з 01.06.2024.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 гривень та судові витрати на правову допомогу у сумі 3000 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Копію рішення суду направити сторонам.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК