Рішення

від 21.11.2024 по справі 380/15510/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2024 рокусправа № 380/15510/24Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 . Позивач просить суд:

-визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку розміру грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 2017 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 2017 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди, враховуючи раніше виплачену суму;

-визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку грошової допомоги на оздоровлення у 2016 2017 роках з урахуванням індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення у 2016 2017 роках з урахуванням індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди, враховуючи раніше виплачені суми.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що виплачена позивачу сума грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій 2015-2017 років та грошова допомога на оздоровлення за період 2016-2017 років є значно нижчою, аніж повинна бути, оскільки військова частина НОМЕР_1 під час нарахування суми такої грошової компенсації не врахувала щомісячну додаткову грошову винагороду, а також індексацію грошового забезпечення. Вважає що такі дії відповідача порушують його законні права, тому є протиправними. Вказане зумовило звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 24.07.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву у п`ятнадцятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали.

Відповідачем позовну не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Пунктом 30.3. Інструкції Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом МОУ від 11.06.2008 №260, визначено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги. Враховуючи те, що щомісячна додаткова грошова винагорода є винагородою в розумінні Постанови від 22.09.2010 №889, тому відповідно до пункту 30.3 Інструкції не може враховуватися при визначені розміру грошової допомоги для оздоровлення. Окрім того, розрахунок грошової компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій проводиться за вимогами пункту 37.13 Інструкції, де визначено, що винагороди не включаються до розрахунку грошової компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій. Вважає правомірним не включення щомісячної додаткової грошової винагороди до розрахунку компенсації відпустки як учаснику бойових дій. Заперечує можливість врахування індексація при виплаті грошової допомоги на оздоровлення та грошової компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій, оскільки пунктами 30.3 та 37.13 Інструкції визначено вичерпний перелік виплат, які враховуються при розрахунку виплати даних коштів, серед яких відсутня індексація. Просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних силах України у Військовій частині НОМЕР_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) до 26.10.2017.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.10.2017 № 228 солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 , оператора зенітної ракетної обслуги зенітної ракетної батареї військової частини НОМЕР_2 (військова частина НОМЕР_1 ), звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 26.10.2017 № 42-РС, з 26.10.2017 виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.

Неповнота проведеного відповідачем при звільненні розрахунку зумовила звернення позивача до суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.02.2023 у справі №380/14329/21 зобов`язано відповідача військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу ОСОБА_1 компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових лій, за 2015-2017 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 26 жовтня 2017 року.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.02.2023 у справі №380/14329/21 відповідач нарахував та 23.08.2023 виплатив позивачу 6463,37 грн. грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015-2017 роки.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 у справі №380/1066/23 зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 26.10.2017 з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін при проведенні індексації грошового забезпечення (базових місяців) та з врахуванням виплачених сум.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 у справі №380/1066/23 відповідач нарахував та 07.06.2024 виплатив позивачу 62254,65 грн індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 26.10.2017.

Під час отримання вказаної виплати позивачем встановлено, що до суми грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою №889 та індексацію грошового забезпечення.

Також з довідки військової частини НОМЕР_1 про грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2016-2017 роки слідує, що позивачу не нараховувалась та не виплачувалась грошова допомога на оздоровлення у 2016 2017 роках.

Представник позивача звернувся 10.06.2024 до відповідача з проханням здійснити перерахунок ОСОБА_1 суми грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 2017 років, з врахуванням виплаченої індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди, а також перерахунок грошової допомоги на оздоровлення у 2016 2017 роках, з врахуванням виплаченої індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди.

Таке звернення було отримано відповідачем 18.06.2024, що підтверджується трекінгом відстеження з офіційного сайту Укрпошти, однак відповідь на нього відповідач станом на дату звернення суду 19.07.2024 не надав. Не долучена така відповідь і до відзиву на позовну заяву.

Неповнота нарахування та виплати відповідачем усіх сум грошового забезпечення, зумовила звернення позивача до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України Про військовий обов`язок і військову службу № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни врегульовано Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до абзацу першої частини першої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно до частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 101 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

Згідно з частиною третьою статті 15 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім`ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.

У силу приписів розділу XXIII Виплата грошової допомоги для оздоровлення Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі Порядок № 260), розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Згідно з абзацом 3 пункту 14 ст. 101 Закону № 2011-ХІІ у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (чинної до 28.02.2018) було установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій № 889 від 22.09.2010 (далі - постанова № 889; чинна до 01.03.2018) встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Згідно з пунктом 2 Постанови №899 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

На виконання Постанови №889 Міністр оборони України наказом від 15.11.2010 затвердив Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України ( далі Інструкція № 595), яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з пунктами 3, 4 Інструкції № 595 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов`язків за якою він допущений).

Виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов`язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення, і до дня їх звільнення від виконання обов`язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов`язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних командирів (начальників).

Відповідно до пункту 5 Інструкції №595 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Пунктами 8, 9 Інструкції № 595 встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.

Як встановлено судом, розрахунок та виплата позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та грошової допомоги на оздоровлення за 2015 2017 роки, здійснювалися без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, що визнається відповідачем.

Суд зазначає, що частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ Міністру Оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру грошової допомоги на оздоровлення та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінено лише законодавцем.

Вказаний висновок відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 16.05.2019 у справі № 826/11679/17, від 26.02.2021 у справі 620/3346/19, від 21.04.2021 у справі № 380/2427/20.

Застосовуючи Інструкцію №595 як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку зі звільненням з військової служби, суд враховує пріоритетність законів над підзаконними актами та дискрецію держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

З огляду на наведене, при визначенні розміру грошового забезпечення застосування підлягає саме Закон № 2011-XII, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам Закону.

Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.

Як встановлено судом, позивачу за період з 2015-2017 роки щомісячно нараховувалася та виплачувалася безперервно кожного місяця з моменту введення до моменту звільнення додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою №889.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.02.2023 у справі №380/14329/21 відповідач нарахував та 23.08.2023 виплатив позивачу 6463,37 грн. грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015-2017 роки.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 у справі №380/1066/23 відповідач нарахував та 07.06.2024 виплатив позивачу 62254,65 грн індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 26.10.2017.

Суд звертає увагу, що 10.11.2021 Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі №825/997/17 зазначила, що щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби. Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду повторює, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17).

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 у справі № 825/997/17, суд зазначає, що щомісячна додаткова грошова винагорода не може вважатись одноразовою, оскільки така відповідає ознакам додаткового виду грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер, а тому має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.

За наведеного правового регулювання та обставин справи відповідач протиправно не врахував у складі грошового забезпечення позивача, з якого нараховано компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та грошової допомоги на оздоровлення за 2015-2017 роки, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою №889 та індексацію грошового забезпечення.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16.05.2019 у справі №826/11679/17, від 31.07.2019 у справі №826/3398/17, від 19.09.2019 у справі №826/14564/17, від 22.10.2019 у справі №520/3505/19, від 22.10.2019 у справі №826/2447/18, від 05.12.2019 у справі №295/5200/18, від 16.12.2019 у справі №825/812/17, від 19.02.2020 у справі №822/2741/17, від 28.02.2020 у справі №817/1427/17, від 14.04.2020 у справі №820/3719/18, від 07.09.2020 у справі №620/720/20, від 23.12.2020 у справі №826/8081/16, від 29.12.2020 у справі №240/1095/20, від 07.07.2022 у справі №520/7308/21.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 15 Закону №2011-XII, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889 та індексації грошового забезпечення є протиправними та не відповідають чинному законодавству.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не подано належних доказів на підтвердження правомірності своїх дій, які є предметом оскарження.

Доводи відповідача про правомірність таких спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі доводи судом до уваги не беруться.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що відмова у здійсненні перерахунку позивачу суми грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 2017 роки, передбаченої абзацом 3 пункту 14 статті 101 Закону №2011-XI та грошової допомоги на оздоровлення за 2016 2017 роки, передбачену статтею 15 Закону №2011-XII, з врахуванням виплаченої індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, свідчить про бездіяльність, яка не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах та чинному законодавству, першу та третю позовні вимоги слід задовольнити шляхом визнання такої бездіяльності протиправною.

Друга та четверта позовні вимоги є похідними від першої та третьої позовних вимог та підлягають до задоволення шляхом зобов`язання відповідача перерахувати позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2015 2017 роки як учаснику бойових дій, передбаченої абзацом 3 пункту 14 статті 101 Закону №2011-XI, та грошову допомогу на оздоровлення за 2016 2017 роки, передбачену статтею 15 Закону №2011-XII, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, та індексації грошового забезпечення та здійснити виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.

Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 2017 роки, передбаченої абзацом 3 пункту 14 статті 101 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей № 2011-XII від 20.12.1991, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, та виплаченої індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 2017 роки, передбачену абзацом 3 пункту 14 статті 101 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей № 2011-XII від 20.12.1991, з урахуванням виплаченої індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, та здійснити виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016 2017 роки, передбаченої статтею 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей №2011-XII від 20.12.1991, з урахуванням виплаченої індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2016 2017 роки, передбачену статтею 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей № 2011-XII від 20.12.1991, з урахуванням виплаченої індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, та здійснити виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна