Ухвала

від 21.11.2024 по справі 620/15320/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

21 листопада 2024 року ЧернігівСправа № 620/15320/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.Т.Технологія Плюс» про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.Т.Технологія Плюс» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «І.Т.Т.Технологія Плюс» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, у якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 05.11.2024 № 386/25-01-04-08 про анулювання реєстрації платником єдиного податку Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.Т.Технологія Плюс» (податковий номер 38179498);

зобов`язати Головне управління ДПС у Чернігівській області поновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.Т.Технологія Плюс» (податковий номер 38179498) у якості платника податку третьої групи (за ставкою 5%) з 30.09.2024 та включити до реєстру платників єдиного податку.

Одночасно із позовною заявою представником позивача ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 05.11.2024 № 386/25-01-04-08 про анулювання реєстрації платником єдиного податку Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.Т.Технологія Плюс» (податковий номер 38179498) на період до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

В обгрунтування поданої заяви про забезпечення позову представник позивача вказував, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Статтею 154 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

Враховуючи наведене, дослідивши зміст та підстави поданої представником позивача заяви про забезпечення позову, суд не вбачає необхідності у виклику позивача чи його представника до суду для надання пояснень або додаткових доказів. За наведених обставин, подана заява може бути розглянута без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи вказану заяву по суті, суд враховує таке.

Відповідно до вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Підстави забезпечення позову визначеністаттею 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).

Так, відповідно до частини 1статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності двох обов`язкових умов: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Ці підстави є оціночними, а тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.

Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному конкретному випадку, виходячи з наданих доказів, встановити, чи є хоча б одна з обставин для вжиття заходів забезпечення позову, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Статтею 151 КАС Українипередбачено види забезпечення позову.

Згідно з частинами першою та другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Тобто, забезпечення позову це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Суд зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Слід зазначити, що при розгляді заяв про забезпечення позову судмає, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року по справі №826/10936/18, від 07 квітня 2020 року по справі №826/13413/18.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постановах Верховного Суду від 24.01.2019 року у справі №826/7496/18, від 20.01.2021 року у справі № ЗПП/320/23/20 забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів зметою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, як підстави для забезпечення позову, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною 2статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.

Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення на цій стадії (п.25-29 постанови від 20.01.2021 року).

Забезпечення позову та обґрунтування його застосування повинно бути пов`язано саме з предметом позову. Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом наявності підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Насамперед суд вказує, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 05.11.2024 № 386/25-01-04-08 про анулювання реєстрації платником єдиного податку Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.Т.Технологія Плюс». Однак позивачем та/або його представником не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд звертає увагу, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. Їх оцінка в сукупності може бути надана судом лише за наслідками розгляду самої справи, з урахуванням усіх належних та допустимих доказів, які сторони вправі надавати суду в ході розгляду адміністративної справи.

Водночас суд зазначає, що у разі встановлення у ході розгляду справи порушення прав позивача, їх відновлення, у даному випадку, можливе лише за наслідками розгляду такої справи по суті, що не може бути підмінено вжиттям заходів забезпечення позову у даному випадку та на даній стадії судового процесу.

Суд наголошує, що сама лише незгода заявника із рішенням відповідача та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним, ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Отже суд, не вбачає достатніх підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та даних, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

У рішенні від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Крім того, підстави, на які посилається позивач у заяві, по суті є підставами позову та надання йому правової оцінки буде фактично вирішенням справи до постановлення рішення у даній справі, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Враховуючи зазначене, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову та доводів, наведених на його обґрунтування, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.Т.Технологія Плюс» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст ухвали суду складено 21.11.2024.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА