Постанова

від 19.11.2024 по справі 160/14582/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/14582/24Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

розглянув в поряду письмового провадження апеляційні скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2024р. у справі №160/14582/24 на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2024р. у справі №160/14582/24за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИВОРІЖПРОМТЕХСЕРВІС» до: про:1.Державної податкової служби України 2.Головного управління ДПС у Дніпропетровській області визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ:

03.06.2024р. Товариство з обмеженою відповідальністю «КРИВОРІЖПРОМТЕХСЕРВІС» (далі ТОВ «КРИВОРІЖПРОМТЕХСЕРВІС») за допомогою засобів системи «Електронний суд» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України (далі ДПС України), Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі ГУ ДПС у Дніпропетровській області) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, судом першої інстанції позов зареєстровано 04.06.2024р. /а.с.1-23 том 1/.

Дніпропетровським окружним адміністративним судом 06.06.2024р., відповідною ухвалою, за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №160/14582/24 і справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження) / а.с. 17-18 том 2/.

Позивач, посилаючись у позовній заяві, на те, що ним під час здійснення господарської діяльності за результатами фінансово-господарських відносин в межах укладеного з ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» договору підряду на капітальний ремонт №665 від 12.05.2021р., після підписання сторонами за договором акту про виконання певних робіт визначених умовами договору, було складено та подано на реєстрацію податкові накладні (далі ПН) №16 та №17 від 02.12.2021р., які засобами електронного зв`язку надіслано до податкового органу для реєстрації, але підприємством отримано квитанцію про зупинення реєстрації кожної з ПН у якій зазначено, що відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН зупинена, платник податку який подає для реєстрації ПН відповідає п. 8 Критеріїв ризикованості платника податків , та запропоновано надати пояснення та /або додаткові документи достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН. Після отримання цих квитанції позивачем було направлено контролюючому органу письмові пояснення та копії первинних документів, які стали підставою для формування кожної з спірних ПН, але комісією ГУ ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) або відмову в такій реєстрації, 17.04.2024р. прийнято рішення №10915738/35601098 про відмову в реєстрації ПН №16 від 02.12.2021р. та №109515737/35601098 про відмову в реєстрації ПН №17 від 02.12.2021р. у зв`язку із наданням платником податків копій документів складених із порушенням законодавства. Позивач вважає прийняте податковим органом рішення необґрунтованим та безпідставним з огляду на те, що ним було надано податковому органу усі первинні документи, які свідчать про проведення господарських операцій за якими було сформовано ПН №16 та №17 від 02.12.2021р., необхідність та обов`язковість ведення яких визначена чинним законодавством, тому відповідач не мав правових підстав для відмови у реєстрації поданих позивачем ПН, і такі дії відповідача порушують права та інтереси платника податків, крім цього кожна з квитанцій про зупинення реєстрації спірних ПН не містить чіткого переліку документів, які необхідно надати платнику податків з метою вирішення спірної ситуації, а прийняті відповідачем рішення не містять чіткої підстави для відмови у реєстрації спірних ПН, тому просив суд визнати протиправними та скасувати рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації №10915738/35601098 та №109515737/35601098 від 17.04.2024р. і зобов`язати відповідача зареєструвати ПН №16 та №17 від 02.12.2021р. фактичною датою іх подання на реєстрацію.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2024р. у справі №160/14582/24 адміністративний позов задоволено / а.с. 138-143 том 10/.

17.09.2024р. да допомогою засобів системи «Електронний суд» ТОВ «КРИВОРІЖПРОМТЕХСЕРВІС» звернувся до суду першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №160/14582/24 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, яка зареєстрована судом першої інстанції 17.09.2024р. / а.с. 149157 том 10/.

Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2024р. у справі №160/14582/24 заява представника ТОВ «КРИВОРІЖПРОМТЕХСЕРВІС» про ухвалення додаткового рішення у справі №160/14582/24 задоволена частково, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Дніпропетровській області на користь ТОВ «КРИВОРІЖПРОМТЕХСЕРВІС» судові витрати зі сплати правової допомоги у розмірі 1000грн., стягнуто ДПС України на користь ТОВ «КРИВОРІЖПРОМТЕХСЕРВІС» судові витрати зі сплати правової допомоги у розмірі 1000грн., в задоволенні іншої частини заяви відмовлено / а.с. 166-168 том 10/.

Відповідач у справі ГУ ДПС у Дніпропетровській області, не погодившись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції від 13.09.2024р. за допомогою засобів системи «Електронний суд» 01.10.2024р. подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу / а.с. 174-200 том 10/.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.10.2024р. у справі №160/14582/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2024р. у справі №160/14582/24 та витребувано з суду першої інстанції матеріали адміністративної справи №160/14582/24 / а.с. 202 том 10/, про що судом повідомлено учасників справи / а.с. 203-205 том 10/.

07.10.2024р. судом апеляційної інстанції зареєстровано відзив ТОВ «КРИВОРІЖПРОМТЕХСЕРВІС» на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2024р. у справі №160/14582/24 / а.с. 207-211 том 10/

10.10.2024р. до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали адміністративної справи №160/14582/24 / а.с. 221 том 10/.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.10.2024р. у справі №160/14582/24 справа призначена до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 05.11.2024р. / а.с. 22 том 10/, про що судом повідомлено учасників справи / а.с. 223-225 том 10/.

Відповідач у справі ГУ ДПС у Дніпропетровській області, не погодившись із вищезазначеним додатковим рішенням суду першої інстанції від 23.09.2024р. за допомогою засобів системи «Електронний суд» 18.10.2024р. подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу /а.с. 226-244 том 10/.

Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 21.20.2024р. у справі №160/14582/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2024р. у справі №160/14582/24 і апеляційний розгляд справи №160/14582/24 в порядку письмового провадження призначено з 05.11.2024р. / а.с. 246,247 том 10/, про що судом було повідомлено учасників справи / а.с. 248-250 том 10/.

Відповідач ГУ ДПС у Дніпропетровській області, посилаючись у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції від 13.09.2024р. / а.с. 174-182 том 2/ на те, що судом першої інстанції під час розгляду цієї справи не було з`ясовано усі обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив скасувати рішення суду першої інстанції від 13.09.2024р. у цій справі та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог адміністративного позову у повному обсязі.

Позивач, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу / а.с. 207-209 том 10/, заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що суд першої інстанції дослідив усі обставини справи, які мають значення для її вирішення, та постановив у справі рішення без порушень норм чинного законодавства, тому просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 13.09.2024р. у цій справі залишити без змін.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області, посилаючись у апеляційній скарзі на додаткове рішення суду першої інстанції від 23.09.2024р. у цій справі, на те, що визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд першої інстанції не впевнився у реальності цих витрат та у співмірності понесених позивачем витрат з обсягом наданих адвокатом послуг, тому просив скасувати додаткове рішення суду першої інстанції від 23.09.2024р. у цій справі та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у цій справі щодо розподілу понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а положеннями ч. 5 ст. 250 КАС України передбачено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши у судовому засіданні доводи апеляційної скарги, матеріали адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач у справі - ТОВ «КРИВОРІЖПРОМТЕХСЕРВІС», зареєстрований як юридична особа 07.12.2007р., код ЄДРПОУ 35601098, підприємство є платником податків у тому числі податку на додану вартість (далі ПДВ), основним видом діяльності підприємства є будівництво трубопроводів (основний), виробництво будівельних металевих конструкцій і частини конструкцій, виробництво інших металевих виробів н.в.і.у, надання в оренду інших машин устаткування та товарів н.в.і.у, неспеціалізована оптова торгівля, вантажний автомобільний транспорт, організація будівництва будівель, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, з метою здійснення господарської діяльності товариство має власні виробничі потужності , обладнання, забезпечено висококвалфікованим інженерно-технічним персоналом та працівниками робітничих професій.

Судом встановлено, що позивачем у справі під час здійснення господарської діяльності за результатами фінансово-господарських відносин в межах укладеного з ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» договору підряду на капітальний ремонт №665 від 12.05.2021р. / а.с. 39-57 том 2/, після підписання сторонами за договором акту про виконання певних робіт визначених умовами договору, було складено та подано на реєстрацію податкові накладні (далі ПН) №16 та №17 від 02.12.2021р. / а.с. 126-127,129-130 том 10/, які засобами електронного зв`язку надіслано до податкового органу для реєстрації, але підприємством отримано квитанцію про зупинення реєстрації кожної з цих ПН / а.с. 128, 131 том 10/, у якій зазначено, що відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН зупинена, платник податку який подає для реєстрації ПН відповідає п. 8 Критеріїв ризикованості платника податків , та запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації зазначеної в ПН для розгляду питання прийняття рішення реєстрацію/відмову в реєстрації ПН.

Після отримання вищезазначених квитанцій, позивачем було подано до контролюючого органу пояснення та копії первинних документів щодо підтвердження наявності підстав для формування та направлення на реєстрацію в ЄРПН спірних ПН / а.с. 189,190 том 2/, але за результатами розгляду поданих документів комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або про відмову в такій реєстрації, 17.04.2024р. прийнято рішення №10915738/35601098 про відмову в реєстрації ПН №16 від 02.12.2021р. / а.с. 183-184 том 2/ та №109515737/35601098 про відмову в реєстрації ПН №17 від 02.12.2021р. / а.с. 186-187 том 2/ у зв`язку із наданням платником податків копій документів складених із порушенням законодавства, і саме ці рішення контролюючого органу, відповідача у справі, є предметом оскарження у цій адміністративній справі.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін, і відповідно до п. 201.10 цієї статті підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі ЄРПН, реєстр), який відповідно до пп. 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є реєстром відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами, встановлюється Кабінетом Міністрів України і реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування у цьому реєстрі може бути зупинена лише в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018р. (далі - Порядок №117), податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Відповідно до змісту пункту 10 Порядку №117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Положеннями п. 13 Порядку №117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до пп.14.1.60 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України єдиний реєстр податкових накладних це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010р. (далі Порядок №1246), та відповідно до п. 12 цього Порядку після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевіПНи: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

На момент прийняття відповідачем у справі оскаржуваних рішень, критерії ризиковості платника податків визначались додатком 1 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок №1165), затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1165 від 11.12.2019р., яким визначено механізм зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ( набрав чинності з 01.02.2020р.).

Так положеннями додатку 1 до Порядку №1165 визначено критерії за якими платника податку відносять до ризикових, одним з таких критеріїв є: - «п.8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування».

Також пунктом 6 Порядку №1165 передбачено, що питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення. Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення. У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Аналіз наведених вище норм Порядку №1165 дає можливість зробити висновок про те, що комісією регіонального рівня приймається рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі за результатами розгляду інформації та копій документів платника податку, тому контролюючий орган має запропонувати платнику податків надати документи та пояснення на спростування наявних у органу ДПС сумнівів, пов`язаних з легальністю діяльності юридичної особи, вказавши які саме аспекти належить висвітлити платнику податків у своїх поясненнях, а рішення комісії контролюючого органу повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

Під час розгляду цієї справи встановлено, що податковий орган, у якості підстави для відмови у реєстрації спірних ПН у оскаржуваних позивачем рішеннях, зазначив у якості підстави прийняття цих рішень надання платником податків копій документів складених з порушенням законодавства / а.с. 183-184,186-187 том 2/, при цьому податковим органом у квитанціях / а.с. 128-131 том 10/, якими позивача було повідомлено про зупинення реєстрації кожної із спірних ПН, було запропоновано платнику податків надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації зазначеної у ПН , без зазначення конкретного переліку документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію поданих позивачем ПН в ЄРПН.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що факт зупинення реєстрації ПН у ЄРПН не спростовує а ні факту здійснення платником податків господарських операцій, а ні факту наявності дати виникнення саме першої події (придбання товарів/послуг або отримання коштів), що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Також під час розгляду цієї справи встановлено, що після отримання вищезазначених квитанцій позивачем у справі було надано податковому органу письмові пояснення / а.с. 189-190 том 2 / щодо обставин складання ПН №16 та №17 від 02.12.2021р. та первинні документи, які стали підставою для їх складання, копії яких також надані суду позивачем разом із адміністративним позовом, які підтверджують реальність здійснення господарських операції та дозволяють встановити, що вищезазначені ПН складені позивачем у справі під час здійснення господарської діяльності за результатами фінансово-господарських відносин в межах укладеного позивачем з ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» договору підряду на капітальний ремонт №665 від 12.05.2021р. / а.с. 39-57 том 2/, але незважаючи на надання позивачем пояснень та копій документів по спірним ПН, після отримання квитанції про зупинення їх реєстрації в ЄРПН, податковим органом 17.04.2024р. було прийнято рішення №10915738/35601098 про відмову в реєстрації ПН №16 від 02.12.2021р. та №109515737/35601098 про відмову в реєстрації ПН №17 від 02.12.2021р..

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання ПН/ПН прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків та переліку документів, які контролюючий орган вважає достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Пропозиція контролюючого органу про надання пояснень та/або копій документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної без наведення переліку документів, які контролюючий орган вважає достатніми для прийняття позитивного рішення, призводить до ситуації невизначеності та необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Через відсутність конкретного переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації ПН/ПН, платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної.

Вищезазначений висновок відповідає усталеній правовій позиції Верховного Суду, висловленій під час вирішення аналогічний відносин, зокрема, у постановах від 14.05.2019р. у справі №817/1356/18, від 21.05.2019 р. у справі №0940/1240/18, від 03.11.2021р. у справі №360/2460/20, від 16.09.2022р. у справі №380/7736/21 від 22.07.2019рр. у справі №815/2985/18, від 05.08.2021р. у справі №816/2222/18, від 30.09.2022р. у справі №600/332/21-а.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обставини щодо виконання сторонами за договором підряду на капітальний ремонт №665 від 12.05.2021р., який укладено між позивачем та ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» , своїх зобов`язань за ним, не були спростовані відповідачем під час розгляду справи, тому обґрунтування відповідачем, який у спірних обставинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, правомірності прийняття ним рішень №10915738/35601098 та №109515737/35601098 від 17.04.2024р., які є предметом оскарження у цій справі, загальним зазначенням факту ненаданням позивачем копій первинних документів, суперечить наведеним вище нормам чинного законодавства.

Щодо зазначення податковим органом у рішенні, яке є предметом оскарження у справі, додаткової інформації щодо наявності ризикових операції, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ці посилання також не можуть бути прийняті до уваги оскільки не містять конкретного визначення які саме операції на думку податкового органу є ризиковими, а також з урахуванням того, що приймаючи рішення про реєстрацію податкових накладних, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності, змістовна оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України, а при реєстрації податкових накладних фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 16.09.2022р. у справі №380/7736/21, від 28.06.2022р. у справі №380/9411/21.

Враховуючи, що оскаржувані позивачем рішення відповідача є актом індивідуальної дії, то такий акт є документом, прийнятим із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований, і принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації, тому він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо і повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами, як і є неприпустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи, а несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Приймаючи до уваги, що податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії спірних рішень, не дотримано, це призводить до протиправності таких рішень, оскільки зазначивши у спірних рішеннях загальну, неконкретизовану та неоднозначну причину відмови у реєстрації ПН, податковий орган прийняв невмотивовані рішення, адже їх зміст не дає чіткого розуміння обставин, за яких було прийнято негативні для платника податків рішення, що дає підстави для висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 04.12.2018р. у справі № 821/1173/17, від 02.07.2019р. у справі №140/2160/18, від 30.09.2022 р. у справі №0340/1803/18, від 10.04.2020р. у справі №819/330/18, від 03.06.2021р. у справі №2040/7098/18, від 10.06.2021р. у справі №822/1886/18, від 05.08.2021р. у справі №816/2222/18.

З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що відповідач у справі під час прийняття рішень №10915738/35601098 та №109515737/35601098 від 17.04.2024р. діяв не у спосіб, який визначено чинним законодавством, та під час розгляду цієї справи судом в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України не довів правомірності прийняття ним цих рішень, тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для скасування таких рішень суб`єкта владних повноважень.

Також колегія суддів, враховуючи вищенаведений висновок суду про наявність підстав для скасування спірних рішень відповідача про відмову в реєстрації поданих позивачем ПН №16 та №17 від 02.12.2021р., з огляду на положення пп. 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 ПК України, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано з метою здійснення повного та ефективного захисту прав та інтересів позивача у справі, як платника податків, зобов`язав відповідача здійснити реєстрацію в ЄРПН спірних ПН датою їх первинного подання на реєстрацію.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем вимог, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 13.09.2024р. у цій адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, і міркування відповідача про неправильне застосування судом першої інстанції норм чинного матеріального та процесуального права не можна визнати спроможними і достатніми підставами для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо апеляційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2024р. у цій справі, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Положеннями ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У заяві про ухвалення додаткового рішення у цій справі / а.с. 149-151 том 10/ вбачається, що позивач просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань кожного з відповідачів понесені ним витрати пов`язані з наданням правничого допомоги у розмірі 9412грн. з кожного з відповідачів, і на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, яка пов`язана із розглядом цієї справи, до адміністративного позову було додано: - договір № 272/22/24 про надання правової допомоги адвокатом від 14.05.2024 року; - свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії №1834; - додаток № 1 до договору № 272/22/24 Угода про розмір гонорару Бюро від 14.05.2024р.; -рахунок № 1025 від 14 .05.2024р., та до заяви про ухвалення додаткового рішення у цій справі додано: - ордер серії АЕ № 1286016; - акт про нарахування «гонорару успіху» від 16.09.2024р.; - акт прийому передачі послуг з правничої допомоги від 16.09.2024 р.; - платіжну інструкцію № 289 від 15.05.2024р. на суму 15000,00грн. з призначенням платежу оплата за послуги з правничої допомоги рах 1025 від 14.05.2024 дог 272/22/24 від 14.05.2024 без ПДВ.

Аналіз вищенаведених норм чинного законодавства, яке регулює вирішення питання розподілу понесених стороною витрат на професійну правничу допомогу, яка пов`язана із розглядом певної адміністративної справи, дає можливість зробити про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

При цьому пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009р. №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена ним у постанові від 27.06.2018р. у справі №826/1216/16, входить до предмета доказування у справі і на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Також Європейського суду з прав людини, у рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р. зазначив , що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019р. у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019р. у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019р. у справі № 922/928/18, від 30.07.2019р. у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019р. у справі № 915/237/18.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вирішуючи заяву позивача про компенсацію понесених ним витрат на професійну правничу допомогу дослідив та належним чином оцінив надані позивачем документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації і враховуючи, що адміністративний позов позивача задоволено, з урахуванням положень ст. ст. 134,139 КАС України виходячи з складності цієї справи, обсягу та змісту наданих адвокатом послуг, з урахуванням їхньої дійсності та необхідності, обґрунтовано стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Дніпропетровській області та ДПС України ( з кожного окремо) на користь позивача витрати з надання професійної правничої (правової) допомоги у розмірі 1000,00 грн., і підстави для зменшення розміру компенсації позивачу понесених ним витрат на професійну правничу допомогу відсутні з огляду на співмірність складності цієї адміністративної справи обсягу наданої професійної правничої допомоги і витраченого адвокатом часу відсутні.

Приймаючи до уваги, що апеляційним судом під час розгляду цієї справи не було встановлено порушень чи неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваного додаткового судового рішення, колегія суддів вважає необхідним додаткове рішення першої інстанції від 23.09.2024р. у цій адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, а також до помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування додаткового рішення суду першої інстанції у цій справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 311,315,316, 321,322 КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2024р. та додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2024р. у справі №160/14582/24 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття , та може бути оскаржена у строки та в порядку встановлені ст. ст. 329,331 КАС України.

Постанову виготовлено та підписано 19.11.2024р.

Головуючий - суддяА.О. Коршун

суддяС.В. Сафронова

суддяД.В. Чепурнов