Постанова

від 19.11.2024 по справі 320/874/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/874/24 Головуючий у 1 інстанції: Щавінський В.Р.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Кузьмишиної О.М.

За участю секретаря Заміхановської Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального Міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центрального Міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі - ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області), в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 15.06.2022 року про відміну рішення ГУ ДМС України в м. Києві від 23.02.2015 про встановлення належності до громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано висновок Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області від 15.06.2022 про відміну рішення ГУ ДМС в м. Києві від 23.02.2015 про встановлення належності до громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Не погодившись із рішенням суду, відповідач - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що під час подання позивачем заяви про встановлення належності до громадянства України ним не було подано документального підтвердження, що заявник станом на 24.08.1991 не досяг повноліття, також, справа не містить документів про те, що позивач належить до категорії осіб, до яких застосовується положення підпунктів «а», «б» пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 (чи він був дитиною громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 24.08.1991).

01 жовтня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23.12.2014 звернувся до Головного управління ДМС України в м. Києві із заявою про встановлення належності до громадянства України на підставі пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про громадянство» від 18 січня 2001 року №2235-III.

На підтвердження свого постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року ОСОБА_1 надав рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29.10.2008 у справі № 2-о-964-08. Даним рішенням встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкав на території України в АДРЕСА_1 в період часу з 1989 року.

Згодом, ОСОБА_1 надав ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01.04.2014 у справі №320/1891/14-ц, в якій роз`яснено, що рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області № 2-о-96408 від 29 жовтня 2008 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , Зацікавлена особа: Сектор громадянства, міграції і реєстрації фізичних осіб Мелітопольського МВ УМВС України в Запорізькій області про встановлення факту правильно читати так: Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживав на території України в АДРЕСА_1 в період.

На основі вищевказаного рішення суду, Головним управлінням ДМС України в м. Києві відносно ОСОБА_1 прийнято рішення від 23.02.2015 про встановлення належності до громадянства України, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про громадянство».

В подальшому, ОСОБА_1 було документовано паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 та паспортами громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданого 10.03.2015, строком дії до 10.03.2025, орган, що видав 8027; серії НОМЕР_3 , виданого 28.08.2017, строком дії до 28.08.2027, орган, що видав 8037.

14 червня 2022 року до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надійшов лист №4743/55/03-2022 від Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо необхідності здійснити перевірку законності підстав набуття громадянства України позивачем; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Дніпровським РВ ГУДМС України в м. Києві від 27.02.2015 та, у разі наявності підстав, вжити заходів щодо скасування рішення.

ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області проведено перевірку та підготовлено висновок від 15 червня 2022 року про відміну рішення ГУ ДМС України в м. Києві від 23.02.2015 про встановлення належності до громадянства України ОСОБА_1 .

Підставою прийняття вищевказаного висновку зазначено, що при проведенні перевірки ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області встановило, що ОСОБА_1 станом на 24.08.1991 був неповнолітнім та під час подання заяви про встановлення належності до громадянства України ним не було подано документального підтвердження, що заявник станом на 24.08.1991 не досяг повноліття, також, справа не містить документів про те, що ОСОБА_1 належить до категорії осіб, до яких застосовується положення підпунктів «а», «б» пункту 7 Порядку № 215 (чи він був дитиною громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 рік).

Таким чином, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області дійшло висновку, що провадження за заявою про встановлення належності до громадянства України ОСОБА_1 та прийняття рішення про встановлення належності до громадянства України ОСОБА_1 здійснено з порушенням законодавства України про громадянство, оскільки в матеріалах справи відсутня копія свідоцтва про народження позивача, результативна частина рішення суду не містить інформації, що позивач постійно проживав в неповнолітньому віці разом із законним представником на території України станом на 24.08.1991 року.

Не погоджуючись з рішенням про відміну рішення про встановлення належності до громадянства України, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про громадянство» від 18 січня 2001 року №2235-III (надалі - Закон № 2235-III).

Відповідно до визначень статті 1 вищевказаного Закону:

- громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках;

- громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України;

- реєстрація громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи;

- свідоцтво про належність до громадянства України - документ, який підтверджує належність особи віком до 16 років до громадянства України із зазначенням підстав його набуття.

Статтею 3 Закону №2235-ІІІ визначено, що громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Згідно статті 5 Закону №2235-ІІІ, документами, що підтверджують громадянство України, є: 1) паспорт громадянина України; 2) свідоцтво про належність до громадянства України; 3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 4) тимчасове посвідчення громадянина України; 5) проїзний документ дитини; 6) дипломатичний паспорт; 7) службовий паспорт; 8) посвідчення особи моряка; 9) посвідчення члена екіпажу; 10) посвідчення особи на повернення в Україну.

На час видачі 27 лютого 2015 року Дніпровським РВ ГУДМС України в м. Києві позивачу паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 діяв Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджений Указом Президента України від 27.03.2001, №215/2001 (далі - Порядок №215/2001, в редакції чинній станом на час видачі паспорта громадянина України).

Пунктом 1 вищевказаного Порядку №215/2001 передбачено, що для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України або виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку.

Приписами п. 8 Порядку №215/2001 визначено, що для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає:

а) заяву про встановлення належності до громадянства України;

б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального органу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);

в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

У відповідності до пункту 10 Порядку №215/2001, для встановлення відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону належності до громадянства України особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття та проживала в Україні разом із батьками (одним із них) або іншим її законним представником, подає:

а) заяву про встановлення належності до громадянства України;

б) копію свідоцтва про народження;

в) один із таких документів:

- довідку, що підтверджує факт постійного проживання особи в неповнолітньому віці;

- довідку, що підтверджує факт постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника, з якими особа в неповнолітньому віці постійно проживала, або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;

- документ, що підтверджує факт перебування особи в неповнолітньому віці на вихованні у державному дитячому закладі України за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року;

- копії паспортів батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника - громадян колишнього СРСР з відміткою про прописку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року. У разі відсутності у батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального органу Державної міграційної служби України про те, що за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року ця особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР і відповідно постійно проживала, проживала на території України (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);

- судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факту її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;

- судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого законного представника, з яким особа в неповнолітньому віці постійно проживала на території України, або факту їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

Якщо документи про встановлення належності до громадянства України подає особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року була неповнолітньою та проживала в Україні не з батьками (одним із них), а з іншим законним представником, подається також копія документа про встановлення опіки чи піклування.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до ГУ ДМС України в м. Києві із заявою про встановлення належності до громадянства України, на підставі пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 2235-ІІІ, позивач надав міграційній службі рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29.10.2008 у справі № 2-о-964-08 та ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01.04.2014 у справі №320/1891/14-ц.

Так, рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29.10.2008 у справі № 2-о-964-08 встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкав на території України в АДРЕСА_1 в період часу з 1989 року.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01.04.2014 у справі №320/1891/14-ц роз`яснено, що рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області № 2-о-96408 від 29 жовтня 2008 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , Зацікавлена особа: Сектор громадянства, міграції і реєстрації фізичних осіб Мелітопольського МВ УМВС України в Запорізькій області про встановлення факту правильно читати так: Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживав на території України в АДРЕСА_1 в період.

Відповідно до пункту 89 Порядку №215/2001, управління, відділ (сектор) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, до якого подано документи щодо встановлення або оформлення належності до громадянства України, перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.

Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, управління, відділ (сектор) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів повертає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, начальник управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення приймає рішення про припинення провадження за цією заявою.

Подані заявником належно оформлені документи не пізніш як у двотижневий строк з дня їх надходження надсилаються до головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі.

Пунктом 90 Порядку №215/2001 передбачено, що Головне управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі перевіряє відповідність оформлення документів щодо встановлення або оформлення належності до громадянства України вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов`язує належність особи до громадянства України.

Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, зазначені документи повертаються до управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, до якого документи були подані заявником. Управління, відділ (сектор) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення не пізніш як у тижневий строк з дня повернення документів надсилає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, начальник управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення приймає рішення про припинення провадження за цією заявою.

Якщо документи оформлені належним чином і підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов`язує належність особи до громадянства України, начальник головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі або його заступник приймає рішення про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України.

Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов`язує належність особи до громадянства України, начальник головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі або його заступник приймає вмотивоване рішення про відмову в задоволенні клопотання про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України.

Рішення про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України або про відмову в задоволенні клопотання про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів надсилається до управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, до якого документи були подані заявником.

Управління, відділ (сектор) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, до якого документи були подані заявником, не пізніш як у тижневий строк з дня надходження відповідного рішення повідомляє про нього заявника у письмовій формі. У разі прийняття рішення про відмову в задоволенні клопотання про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України заявникові у письмовій формі повідомляються причини відмови.

Отже, у разі встановлення під час перевірки, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів повинен повернути їх заявникові для усунення недоліків.

Однак, матеріали справи свідчать, що на підставі рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29.10.2008 у справі №2-о-964-08 та ухвали Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01.04.2014 у справі №320/1891/14-ц, ГУ ДМС України в м. Києві від 23.02.2015 прийняло рішення відносно ОСОБА_1 про встановлення належності до громадянства України, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 2235-ІІІ.

Так, в подальшому, позивача документовано паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 та паспортами громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданим 10.03.2015 (строк дії до 10.03.2025, орган, що видав 8027) та серії НОМЕР_3, виданим 28.08.2017 (строк дії до 28.08.2027, орган, що видав 8037).

Разом з тим, Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення від 15.06.2022 року про відміну рішення ГУ ДМС України в м. Києві від 23.02.2015 про встановлення належності до громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 2235-ІІІ, як таке, що не відповідаєм вимогам законодавства.

В оскаржуваному рішенні відповідача вказано, що під час подання позивачем заяви про встановлення належності до громадянства України ним не було подано документального підтвердження, що заявник станом на 24.08.1991 не досяг повноліття, також, справа не містить документів про те, що позивач належить до категорії осіб, до яких застосовується положення підпунктів «а», «б» пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 (чи він був дитиною громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 24.08.1991).

Відповідно до пункту 97 Порядку №215/2001 (в редакції, чинній на момент скасування рішення про набуття позивачем громадянства України), рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується керівником територіального органу Державної міграційної служби України або його заступником.

Повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у тижневий строк надсилається до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, яким було внесено подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України.

Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у тижневий строк з дня одержання повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України повідомляє про це відповідну особу у письмовій формі із зазначенням причин скасування такого рішення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 520/2915/19 вказав наступне:

«…З аналізу наведених норм законодавства слідує, що скасування рішення про оформлення набуття громадянства відбувається на підставі документів, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

При цьому, скасування рішення про оформлення набуття громадянства потребує наявності достатніх та належних доказів щодо встановлення факту подання особою свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів.

Крім того, встановленню підлягають також факти, підтверджуючі провину або злочинний намір, подачу завідомо неправдивих відомостей, обман заявника при отриманні ним паспорта громадянина України».

Так, позивач при оформленні набуття громадянства України виконав всі взяті на себе обов`язки, зокрема, на підтвердження свого постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 рік надав рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29.10.2008 у справі № 2-о-964-08 та ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01.04.2014у справі №320/1891/14-ц, які відповідач прийняв від позивача та документував його паспортом громадянина України.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, подана позивачем заява про встановлення належності до громадянства України з доданими до неї документами була перевірена фахівцями відповідача, за результатами розгляду яких, відповідачем прийнято рішення про встановлення належності до громадянства України відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №2235-III.

При цьому, отримавши паспорт громадянина України, позивач надалі добросовісно вважав, що ним додержано вимоги закону щодо підстав набуття громадянства України.

Конституційний Суд України у Рішенні № 7-рп/2009 від 16.04.2009 наголосив, що рішення суб`єкта владних повноважень повинні бути гарантією стабільності суспільних відносин, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем здійснена перевірка стосовно позивача та скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України майже через дев`ять років після виконання позивачем всіх взятих на себе обов`язків, передбачених законодавством про громадянство України, та отримання паспорта громадянина України, що порушує принципи правової визначеності та пропорційності.

Тобто, оскаржуване рішення прийняте відповідачем в порушення принципу пропорційності та не містить в собі легітимну мету, яка необхідна в демократичному суспільстві.

Положеннями статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини в рішенні від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» Суд зазначив, що потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Також, у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини часто підкреслює, що тест «необхідності в демократичному суспільстві» вимагає, щоб застосований засіб переслідував легітимну мету та щоб втручання в право не було більше тієї міри, яка необхідна для її досягнення. Цей тест, що, як правило, називається тестом пропорційності вимагає, щоб обмежувальний засіб був належним (відповідним) для виконання передбачених захисних функцій.

Оскільки, відповідачем не надано доказів набуття позивачем громадянства України шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області скасувало рішення ГУ ДМС України в м. Києві від 23.02.2015 про встановлення належності до громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за відсутності правових підстав.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 14.09.2023 у справі № 420/5345/21, від 06.05.2020 у справі № 808/3470/17, від 21.08.2020 у справі № 520/2915/19.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про протиправність висновку ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 15.06.2022 про відміну рішення ГУ ДМС в м. Києві від 23.02.2015 про встановлення належності до громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та наявність підстав для його скасування.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Кузьмишина О.М.

Повний текст постанови виготовлено 21.11.2024 р.