Постанова

від 21.11.2024 по справі 320/9616/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/9616/22

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Заїки М.М., Коротких А.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області №1068-7-VIII від 07.09.2021 про відмову ОСОБА_1 у передачі у власність земельної ділянки кадастровий номер 3220888000:03:002:006, площею 0,50 га для ведення особистого селянського господарства у с. Проліски;

- зобов`язати Пристоличну сільську раду Бориспільського району Київської області передати ОСОБА_1 у власність земельну ділянку кадастровий номер 3220888000:03:002:006, площею 0, 50 га для ведення особистого селянського господарства у с. Проліски Бориспільського району Київської області.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2023 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено:

- визнано протиправним та скасовано рішення Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області №1068-7-VIII від 07.09.2021 про відмову ОСОБА_1 у передачі у власність земельної ділянки кадастровий номер 3220888000:03:002:006, площею 0,50 га для ведення особистого селянського господарства у с. Проліски;

- зобов`язано Пристоличну сільську раду Бориспільського району Київської області передати ОСОБА_1 у власність земельну ділянку кадастровий номер 3220888000:03:002:006, площею 0, 50 га для ведення особистого селянського господарства у с. Проліски Бориспільського району Київської області; відстрочено виконання рішення суду у зобов`язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні;

- стягнуто з Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області (місцезнаходження: вул. Фестивальна, буд.39, с. Щасливе, Київська обл., 08325, код ЄДРПОУ 04527520) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 3 473, 40 грн.

В подальшому, ОСОБА_1 звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткової постанови, в якій просить стягнути з Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу у розмірі: 9 000, 00 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції; 20 000, 00 грн. за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

Між тим, 11.10.2024 від представника відповідача надійшли заперечення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, у яких він зазначив, що заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу у сумі 29 000, 00 грн. є надмірною та такою, що не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат, а також критеріям розумності їхнього розміру.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заяви, колегія суддів вважає, що вказана заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17.

Колегія суддів, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що приписи КАС України покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20.01.2021 у справі № 120/3929/19-а.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі 814/698/16.

Таким чином, судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу, повинні бути пов`язані тільки з розглядом конкретної адміністративної справи, що розглядається судом, і за надання правової допомоги за визначених законом обставин: у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

З аналізу ч. 4 статті 134 КАС України вбачається, що доказів оплати витрат про стягнення правничої правової вимоги не вимагається, оскільки оплата витрат на правову допомогу може здійснюватися як відразу, так і в майбутньому.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, враховуючи приписи даної норми, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Відсутність документів про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки), не можуть бути підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.02.2021 у справі № 922/2503/20, в рамках якої суд виклав правовий висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У Рішенні "ZUSTOVIC V. Croatia" (№27903/15) Європейський Суд з прав людини вказав, що заявник вважається таким, який поніс судові витрати, якщо він їх оплатив або був зобов`язаний оплатити внаслідок юридичного чи договірного зобов`язання (до прикладу, Hajnal v. Serbia, no. 36937/06, параграф 154, 19 червня 2012 року, пункт 109 рішення).

Крім того, в постанові від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20 Верховний Суд зазначив, що норми статей 134, 139 були введені в КАС України з 15 грудня 2017 року, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.05.2022 між ОСОБА_1 (замовник) та Адвокатським об`єднанням «ЩИГЛОВ І ПАРТНЕРИ» в особі керуючого партнера Щиглова Євгенія Олександровича було укладено договір про надання правової допомоги № 17/05/22, за умовами якого адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами.

Між сторонами 17.04.2024 підписано акт наданих послуг № 1, відповідно до якого загальна вартість послуг адвоката з надання правової допомоги за розгляд справи в суді першої інстанції становить 9 000,00 грн.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу додано до матеріалів справи платіжну інструкцію від 17.04.2023 про оплату витрат за надання правової допомоги, відповідно до якої адвокатським об`єднанням отримано 9 000, 00 грн. від ОСОБА_1 .

Отже, заявлені позивачем у цій справі витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються наданими нею доказами.

Як вже було зазначено вище, відповідач надав заперечення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, у яких він зазначив, що заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн. є надмірною та такою, що не відповідає критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерієм розумності їхнього розміру.

Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, згідно яких: «…суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг».

Так, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, предмет спору, значення справи для позивача у порівнянні з розміром судових витрат, які вона просить стягнути з відповідача, колегія суддів вважає, що справедливою та співмірною сумою, яка підлягає компенсації позивачу на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції є 4 000, 00 грн.

Такий висновок повністю відповідає згаданим вище принципам обґрунтованості, співмірності та пропорційності, які повинні бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Що стосується відшкодування витрат на правничу допомогу за перегляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 20 000, 00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції надано наступні документи:

- договір про надання правової допомоги у справі № 320/9616/22 від 20.12.2023, який укладено між ОСОБА_1 (замовник) та адвокатом Асряном Арамом Овіковичем (адвокат);

- протокол узгодження послуг від 20.12.2023, який є додатком № 1 до договору про надання правової допомоги від 20.12.2023;

- акт приймання-передачі наданих послуг № 1 у справі № 320/9616/22 від 13.05.2024, відповідно до якого загальна вартість послуг адвоката з надання правової допомоги становить 20 000,00 грн., а надані послуги включають вивчення судової практики, підготовку та складання апеляційної скарги у справі № 320/9616/22;

Отже, в матеріалах справи міститься документальне підтвердження понесених позивачем витрат на правничу (правову) допомогу за перегляд справи у суді апеляційної інстанції та наявні документи.

В той же час, на переконання колегії суддів, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), а тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області на користь позивача витрат, понесених позивачем на професійну правничу (правову) допомогу за перегляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 6 000, 00 грн., що буде, за даних обставин справи, справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у сумі 10 000, 00 грн. (4 000, 00 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції та 6 000, 00 грн. за перегляд справи у суді апеляційної інстанції) та наявність підстав для часткового задоволення заяви про прийняття додаткової постанови.

Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 241, 242, 252, 311, 325, 328-331 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови - задовольнити частково.

Ухвалити у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - додаткову постанову наступного змісту:

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області (місцезнаходження: вул. Фестивальна, буд.39, с. Щасливе, Київська обл., 08325, код ЄДРПОУ 04527520) на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати на правничу допомогу у сумі 10 000, 00 грн.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Заїка М.М.

Коротких А.Ю.