Постанова

від 20.11.2024 по справі 161/16276/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 161/16276/24 пров. № А/857/26123/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

за участю секретаря судового засіданняПрачук І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 вересня 2024 року (головуючий суддя Черняк В.В., м. Луцьк) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просив скасувати постанову відповідача про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення № 712 від 22.08.2024 та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 вересня 2024 року позовні вимоги залишено без задоволення, а спірну постанову відповідача без змін.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги - задовольнити.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд стверджує, що на момент відмови ОСОБА_1 від отримання направлення на проходження військово-лікарської комісії він не лікувався та був здоровий.

Проте, згідно Консультативного висновку спеціаліста від 16.08.2024, ОСОБА_1 проходив лікування у травматолога з 12.08.2024 по даний час з діагнозом посттравматичний деформуючий артроз лівого гомілкового суглоба 4 ст. Стадія загострення.

Згідно виписки з медичної карти № 2104 ОСОБА_1 від 19.08.2024, останній поступив на амбулаторне лікування до Комунального підприємства «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади» з тим же діагнозом. 19.08.2024 на прийом не з`явився.

Отже, висновок суду про стан здоров`я ОСОБА_1 та факт його не перебування на лікуванні, спростовується вище зазначеними доказами.

Суд, відповідно до встановлених у протоколі № 172 від 20.08.2024 обставин справи, дійшов висновку, що ОСОБА_1 відмовився від отримання направлення на проходження військово-лікарської комісії.

Поряд з тим, того ж числа 20.08.2024 ОСОБА_1 власноруч отримав повістку на проходження військово-лікарської комісії 26.08.2024 та розписався про її отримання.

Про зазначену обставину відповідач умисно не повідомив суд, хоча був зобов`язаний надати всі письмові докази, які стосувалися дій ОСОБА_1 під час вчинення інкримінованого йому правопорушення.

Отже, обставини викладені у протоколі № 172 від 20.08.2024 не відповідають дійсності, ОСОБА_1 отримав повістку на проходження військово-лікарської комісії про що уповноважена особа на момент винесення оскаржуваної постанови достеменно знала.

Проте, всупереч вимог закону не враховано цю обставину при притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладенні штрафу.

Надати копію повістки від 20.08.2024 суду першої інстанції в якості письмового доказу ОСОБА_1 не міг, адже відповідно до довідки № 2056 від 23.08.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному підприємстві «Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади».

Підсумовуючи викладене, апелянт вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення передбачений ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (20.08.2024 позивач відмовився проходити медичний огляд для визначення ступені придатності до військової служби).

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 17.08.2024 ОСОБА_1 було видано направлення для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я в підрозділах ЗС України у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації в особливий період.

Від отримання направлення на проходження ВЛК ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків, про що було складено відповідний акт від 20.08.2024.

На підставі наведеного, 20.08.2024 головним спеціалістом командування ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 в особистій присутності ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП (від підпису відмовився, про дату розгляду справи про адміністративне правопорушення повідомлений).

22.08.2024 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 була винесена постанова №172 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.

З тексту постанови вбачається, що ОСОБА_1 20.08.2024 відмовився проходити медичний огляд (ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 ) для визначення ступеня придатності до військової служби, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що диспозиція ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинено в особливий період, і вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни України зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Розділом II Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов`язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України встановлено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в України», який затверджено Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан, який продовжувався відповідними Указами Президента України та триває на момент розгляду справи.

Згідно з вимог статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Пунктами 68, 80 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, передбачений порядок медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п. 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті. Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов`язаному під особистий підпис. Під час вручення направлення резервістам та військовозобов`язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

З урахуванням встановлених обставин, які підтверджуються наявними у справі доказами, вбачається, що ОСОБА_1 направлено для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я, у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації, в особливий період, однак він відмовився від проходження медичного огляду, відтак правильним є висновок суду першої інстанції, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст.210 КУпАП, тому керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 правомірно винесено оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення.

З огляду на наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 вересня 2024 року по справі №161/16276/24 без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя М. А. Пліш судді А. Р. Курилець О. І. Мікула