Постанова

від 21.11.2024 по справі 380/26180/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 380/26180/23 пров. № А/857/16180/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року (суддя Морська Г.М., м. Львів) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спарк-Швейне Обладнання» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Спарк-Швейне Обладнання» у листопаді 2023 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці, в якому просило: визнати протиправним та скасувати Рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100660/2 від 24.10.2023; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002762 від 24.10.2023. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірні рішення відповідача є протиправними, оскільки митним органом не обґрунтовано свої сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей. Окрім цього, вказує, що оскаржуване рішення відповідача не містить передбачених ст.55 Митного кодексу України відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтування необхідності перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Наголошує, що обставини на які вказує відповідач в оскаржуваному рішенні, жодним чином не спростовують митної вартості, яка була зазначена позивачем у поданій митній декларації і не є підставою для здійснення коригування такої митної вартості.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що витребування додаткових документів у позивача було обумовлене необхідністю оцінки наявних ризиків щодо можливого заниження митої вартості, необхідністю у зв`язку з цим перевірки даних щодо правильності формування ціни на задекларований товар, а також підтвердження того наскільки обґрунтованим є декларування митної вартості товару за ціною, нижчою аніж та що вже наявна в митного органу, а також законодавчо закріплене право митного органу упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку поданих для цілей визначення митної вартості, яке кореспондується з обов`язком декларанта надавати відомості для підтвердження митної вартості, які повинні базуватися на підтверджених документально об`єктивних даних, та піддаватися обчисленню. Однак, позивач не надав належних витребуваних документів, не спростував сумнівів митниці щодо заявленої митної вартості та не довів, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів, що не дало можливості митниці перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі та стало підставою для визначення митної вартості не за першим методом, а інакше таку вартість визначити не було можливості. Апелянт зазначає, що вказане є підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю.

Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити таку без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 05.09.2023 між компанією ТОВ «Спарк Швейне Обладнання» та компанією «Jack Technology Co., LTD.» укладено контракт-імпорт №SV09-2023 (далі - Контракт) за умовами якого Продавець зобов`язується поставити Покупцю за його заявками-замовленнями, а покупець зобов`язується прийняти у власність від продавця, товар згідно з інвойсами на кожну партію товару, які є невід`ємною частиною цього Контракту (п. 1.1. Контракту).

Вартість товару визначається в доларах США та вказується у інвойсах для кожної поставки (п. 2.1. Контракту).

Загальна вартість товару, який буде поставлено за цим Контрактом, становить 94775,00 доларів США (п. 2.3. Контракту).

Поставка здійснюється на умовах СРТ Baranowo (Інкотермс 2010), якщо інше не вказано в інвойсі (п.3.2. Контракту)

Відповідно до п.п. 4.2 п. 4 Контракту попередня оплата за товар 50% загальної вартості товару згідно виставлених інвойсів. Остаточна оплата за товар 50% загальної вартості товару здійснюється протягом 30 календарних днів після отримання копії коносаменту (п.4.3 Контракту).

На виконання вимог зовнішньоекономічного Контракту №SV09-2023 від 05.09.2023, згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №JKYY123450 від 05.09.2023 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 94755,00 дол. США.

З метою митного оформлення вказаного товару ТОВ «Спарк-Швейне Обладнання» подало до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209230112534U9, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209230112534U9 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: - пакувальний лист (Packing list) від 05.09.2023; - рахунок-проформа (Proforma invoice) JK230819-UA-SV09 від 05.09.2023; - рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) JKYYJ23450 від 05.09.2023; - коносамент (bill of landing) COSU8043250660 від 11.09.2023; - автотранспортна накладна (Road consignment note) AN: 742038 від 19.10.2023; - сертифікат про походження товару (Certificate of origin) 233326A0847/00581 від 11.09.2023; - платіжна інструкція №21 від 14.09.2023; - платіжна інструкція №23 від 02.10.2023; - рахунок на оплату №364 від 19.10.2023; - контракт-імпорт №SV09-2023 від 05.09.2023; - договір надання послуг перевезення вантажів в міжнародному та внутрішньодержавному сполучені №01M/17-10-2023 від 17.10.2023; - копія митної декларації країни відправлення 23PL391010NS6852Z9 від 19.10.2023; - копія митної декларації країни відправлення 310120230516735124.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала наступне повідомлення: Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст.53 МКУ, а саме: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У свою чергу, Декларант на вимогу митного органу надав висновок експерта.

24.10.2023 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100660/2, в графі 33 якого було вказано:

…За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне. У проформі від 05.09.2023 №JK230819-UA-SV09- відсутня печатка покупця; - у проформі від 05.09.2023 №JK230819-UA-SV09 та фактурі від 05.09.2023 №JKYYJ23450-зазначено ,що товар поставляється на умовах 50%-передоплати, інші 50 після копії BILL.

- відповідно до вимог п. 3.1 та п.4.2- зовнішньоекномічного контракту від 05.09.2023 №SV09-2023-товар постачається на умовах 50%-передоплати. Декларантом надано платіжні документи від 14.09.2023 №21 та від 02.10.2023 №23. Виходячи з даних платіжних документу не дотримано умов оплати вказаних у комерційних документах та контракті. Оплата за товар здійснювалась коли він був вже в дорозі.

- у платіжних документах міститься посилання лише на контракт;

- відповідно до вимог п. 1.1 вищезазначеного зовнішньоекномічного контракту - продавець зобов`язується поставити покупцю товар відповідно до заявки-замовлення; Даний документ до митного оформлення не подавався;

- усі вищезазначені документи, а саме (проформа, контракт, фактура-датовані - 05.09.2023,

- відповідно до вимог п. 8.1 вищезазначеного зовнішньоекномічного контракту вказано, що всі доповнення дійсні тільки в письмовій формі та підписані обома сторонами;

- у Коносаменті від 11.09.2023 №COSU8043250660 - зазначено місце доставки Гамбург, проте в CMR від 19.10.2023 №AN742038 в гр. 4-зазначено місце завантаження - BARANOWO. За зазначеним маршрутом декларантом не надано рахунки на оплату, платіжні документи, заявку між експедитором та перевізником, що унеможливлює здійснити перевірку вартості таких послуг, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення а відповідно числового значення рівня митної вартості товару.

Декларантом не надано повні відомості, щодо підтвердження числових значень митної вартості (транспортування, навантаження, перевантаження, складські).

- в CMR від 19.10.2023 №AN742038 - у гр. 22. реквізити відправника (підпис і печатка) - зазначено AGROBEX LOGISTYKA SP. Z 0.0. Відправником, у гр. 2-МД теж зазначено AGROBEX LOGISTYKA SP. Z 0.0. Інформація щодо заявленого відправника відсутня у зовнішньо-економічному контракті.

- У рахунку на транспорт від 19.10.2023 Nє 364-відсутня розшифровка підпису перевізника; - в даному рахунку зазначено місце розвантаження -Хмельницький, проте в CMR-Київ…

…На вимогу декларантом надано: інтернет та висновок експерта. В даному висновку експертом неодноразово здійснено посилання на інший номер контракту. Експерт здійснив аналіз лише деяких позицій товарів з відповіді від виробника. Однак він не надав даних, що підтвердження або не підтвердження заявленої ціни. Експерт звів ймовірне середнє значення з цін зовнішнього ринку. Разом з тим документів які спростовують попередньо виявлені розбіжності, декларантом не надано.

Що є підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю, відповідно до вимог ч.6 ст.54 МКУ. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: т.1 мд №UA209230/2023/090194 від 25.08.2023 де вартість такого товару становить 6, 53 дол.США за кг. Даного виду товару та даного імпортера».

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась з відповідним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК та іншими законами України.

За приписами частини першої статті 49 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною другою статті 52 МК передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Статтею 53 МК визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

За вимогами статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

За змістом цих норм митна вартість товарів визначається декларантом; водночас митний орган контролює правильність визначення такої вартості і за результатами здійснення такого контролю, у випадку неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 МК, приймає рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, за якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Згідно з частиною першою статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої статті 57 МК основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною третьою, четвертою статті 57 МК кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК.

Згідно з частиною першою, другою статті 55 МК, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 М. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути пов`язані з неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК (стаття 53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені частиною другою статті 53 МК, є обов`язком декларанта.

Стосовно виявлених митним органом розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, суд зазначає таке.

Митний орган вказує «у проформі від 05.09.2023 №JK230819-UA-SV09 та фактурі від 05.09.2023 №JKYYJ23450-зазначено, що товар поставляється на умовах 50%-передоплати, інші 50 після копії BILL. - відповідно до вимог п. 3.1 та п.4.2- зовнішньоекномічного контракту від 05.09.2023 №SV09-2023-товар постачається на умовах 50%-передоплати». При цьому декларантом надано платіжні документи від 14.09.2023 №21 та від 02.10.2023 №23 які свідчать про не дотримання умов оплати вказаних у комерційних документах та контракті.

Варто зауважити, що згідно п.4.2. Контакту попередня оплата за товар 50% загальної вартості товару згідно виставлених інвойсів.

Постачальником було виставлено проформу від 05.09.2023 №JK230819-UA-SV09 на суму 94755, 00 дол США. Також, відповідно до вказаної проформи Покупець здійснює 50% передоплати та 50% оплачує після отримання копії коносаменту.

Декларантом до митного оформлення надано платіжні документи від 14.09.2023 №21 на суму 47377,50 дол США та від 02.10.2023 №23 на суму 47377,50 дол США. Зазначені платіжні інструкції містять посилання на контракт

Необхідно відмітити, що п.2.3 Контракту передбачено, що загальна вартість товару який буде поставлено за цим Контрактом становить 94755, 00 дол США. Саме на таку суму продавцем було виставлено рахунок проформу від 05.09.2023 та саме така сума була оплачена згідно платіжних інструкцій.

Аналіз наданих до митного оформлення документів дає можливість встановити що постачання товару здійснювалось однією партією на повну вартість вказану в п 2.3 Контракту. Зазначене виключає можливість віднесення поданих платіжних документів до іншої можливої партії Товару.

Крім того суд зауважує, що в постанові від 17 квітня 2018 року по справі№ 815/329/17,Верховний Суд зазначив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року по справі № 420/18880/21.

При цьому, в постанові від 11 червня 2019 року по справі № 813/1755/17 Верховний Суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості проумови оплати товару не повинні братися митним органом до увагипри контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суд зазначає, що у поданій позивачем митній декларації №23UA209230112534U9 позивачем визначено митну вартість товару 94755,00 USD, що повністю відповідає ціні товару за рахунком-фактурою JKYYJ23450 від 05.09.2023.

Таким чином, апеляційний суд не бере до уваги посилання відповідача як на підставу для коригування митної вартості товару на те, що декларантом, в порушення положень Контракту не проведено передоплату, а платіжні документи не можливо віднести до даної поставки за Контрактом №SV09-2023 від 05.09.2023.

Стосовно твердження митного органу про те, що «до митного оформлення не подавалася заявка-замовлення» суд зауважує, що ст.53 МК України визначено перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості, і серед того переліку немає заявок (замовлень) чи будь-яких інших попередніх документів. При цьому згідно з ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Варто зауважити, що замовлення (заявка) до Контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у заявці (замовленні) може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє ТОВ. І така заявка не має вплив на числові визначення митної вартості. Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до зовнішньоекономічного контракту.

Щодо того що проформа, рахунок-фактура та контракт датовані однією датою, то суд вважає за необхідне відмітити, що зазначені обставини жодним чином не впливають на формування ціни та товар, та визначення митної вартості товару що постачається.

Також, у рішенні про коригування митної вартості відповідач посилається на відсутність печатки покупця у проформі від 05.09.2023 №JK230819-UA-SV09. При цьому суд зауважує, що положеннями ст.53 МК України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товару. Серед таких документів є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). Тобто, законодавець передбачив два види рахунків, які надіються до митного органу для підтвердження ціни товару.

Отже, за умови подання декларантом до митного оформлення рахунку-фактури, який містить всі дані про ціну, асортимент та кількість товару, недоліки в оформленні проформи-інвойсу не можуть слугували самостійною підставою для коригування митної вартості товару.

Щодо твердження митниці про те, що «у Коносаменті від 11.09.2023 №COSU8043250660 - зазначено місце доставки Гамбург, проте в CMR від 19.10.2023 №AN742038 в гр. 4-зазначено місце завантаження BARANOWO» суд відмічає таке.

Так, п. 3.2. Контракту передбачено, що поставка здійснюється на умовах СРТ Baranowo (Інкотермс 2010), якщо інше не вказано в інвойсі. Тобто, відповідно до умов Контракту №SV09-2023 від 05.09.2023 зобов`язання компанії «Jack Technology Co., LTD.» вважаються виконаними з моменту поставки товару до населеного пункту Бараново (Польща).

Умови СРТ Інкотермс 2010 (CARRIAGE PAID TO (... named place of destination) ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО (... назва місця призначення), термін "фрахт/ перевезення оплачено до " означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Враховуючи умови Контракту, з урахуванням умов поставки СРТ Baranowo (Інкотермс 2010), витрати по перевезенню товару до населеного пункту Бараново (Польща) були включені до вартості товару та оплачені компанією «Jack Technology Co., LTD».

Відтак, у позивача відсутній обов`язок включення у митну вартість товару витрат на доставку товару за маршрутом Гамбург- Бараново (Польща).

Зазначає пояснює відображення у CMR від 19.10.2023 №AN742038 відправника AGROBEX LOGISTYKA SP. Z 0.0. Тобто, товар відправлявся Позивачу як покупцю товару третьою особою на замовлення продавця («Jack Technology Co., LTD»), що не суперечить умовам Контракту. Більш того в графі 1 автотранспортної накладної (CMR) «Відправник» зазначено реквізити продавця компанією «Jack Technology Co.,LTD».

Серед підстав для коригування митної вартості товару Львівською митницею також вказано відсутність розшифровки підпису перевізника у рахунку на транспорт від 19.10.2023 №364 та розбіжності у місці розвантаження (м.Хмельницький в рахунку, та м. Київ - в CMR).

Необхідно відмітити, що рахунок на плату від 19.10.2023 №364, виписаний ТОВ «Грандтрансмісія» на виконання вимог договору на перевезення від 17.10.2023 №01М/17-10-2023, містить підпис уповноваженої особи підприємства, яка його виписала та відтиск печатки ТОВ «Грандтрансмісія». Ідентичний підпис міститься і на акті надання послуг від 25.10.2023 №364.

Крім того, у вказаному рахунку зазначені транспортування товару по митній території України за маршрутом п.п.к. Рава-Руська м.Хмельницький, при цьому згідно відомостей CMR місце розвантаження м.Київ.

Митний орган у своєму рішенні жодним чином не обґрунтував, яким чином кінцеве місце доставки впливає на формування митної вартості товару.

З приводу зауважень митниці до висновку експерта, поданому на вимогу митного органу, суд зазначає, що вичерпний перелік обов`язкових документів, які підтверджують митну вартість товару (ч.2 ст.53 МК України) не містить такого документу як висновок експерта.

Апеляційний суд резюмує, що позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Також, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у Рішенні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Наявність лише посилання на МД №UA209230/2023/090194 від 25.08.2023, вказана в якій митна вартість була взята за основу для визначення спірної митної вартості без наведення пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо не може бути обґрунтованою підставою для коригування митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 5 лютого 2019 року у справі № 816/1199/15-а зазначив, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 МК, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. Чого, однак, зроблено не було.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за ціною договору.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24 грудня 2020 року в справі №804/4906/15.

Відтак, на переконання апеляційного суду, позивач у відповідності до вимог статей 52, 53 МК подав всі необхідні документи для митного оформлення придбаного товару за ціною договору, які не містили в собі розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК, і в митного органу, враховуючи викладене, не було підстав для винесення оскаржуваного рішення.

З огляду на вказані норми законодавства та встановлені у справі обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з апелянтом, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, всупереч приписами частини другої статті 77 КАС не довів обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості імпортованого товару, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в МД. Відтак були відсутні підстави для коригування митної вартості та прийняття оскаржуваного рішення.

Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення адміністративного позову.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі №380/26180/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда З. М. Матковська