Постанова

від 21.11.2024 по справі 140/2050/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 140/2050/24 пров. № А/857/16349/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року (суддя Волдінер Ф.А., м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОК-АГРО" до Волинської митниці про визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОК-АГРО" у лютому 2024 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Волинської митниці, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці від 07.09.2023 №UА205140/2023/100577/1 про коригування митної вартості товарів; визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА205140/2023/006256 від 07.09.2023 Волинської митниці. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішення про коригування митної вартості товарів відповідач прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та в порушення положень Митного кодексу України митний орган не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових митної вартості. Позивач зазначає, що декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну товару. Натомість, зазначені митницею у повідомленні декларанту та у рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять розбіжності. Стосовно стягнення з бюджетних асигнувань митниці витрат на залучення перекладача зазначає, що із поданих документів долучених на підтвердження витрат на залучення перекладача, не можливо встановити, які саме документи підлягали перекладу та чи такі послуги були надані в межах цієї справи.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ТОВ «ДОК-АГРО» через уповноваженого декларанта ПП «ТРІАДА» на митний пост Волинської митниці подано МД №23UA20514007181U5 від 06.09.2023, за якою задекларовано ввезення, зокрема, такого товару: «Добавка до корму тварин: (L-Lysine SULPHATE FEED GRADE), L-лізін сульфату, вага нетто-1000кг. Являє собою дрібні гранули коричневого кольору, що містить у своєму складі L-лізін сульфату 55.4%, згідно сертифіката аналізу. Не містить крохмалю, жиру, мальтодекстрину та відновлюючих цукрів. Розфасована та упаковані в 40 поліпропіленові мішки. Дата виробництва: 2023/06/19. Термін придатності: 2025/06/18, партія № 4 230619. Торговельна марка: MEIHUA GROUP. Виробник: Jilin Meihua Anino Acid Co., LTD. CN». Митна вартість товару була визначена за першим (основним) методом.

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного основного методу її обчислення декларантом до МД були подані такі документи: сертифікат якості б/н від 19.06.2023; пакувальний лист 3 від 25.08.2023; рахунок-проформа NCDA2306021 від 02.06.2023; рахунок-фактура (iнвойс) 172100078505 від 19.06.2023; коносамент COSU8032024630 від 26.06.2023; автотранспортна накладна б/н від 31.08.2023; супровідний документ T1 23LTLR10000002A3D5 від 31.08.2023; сертифікат про походження товару 23C486000137/00167 від 28.06.2023; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації) 23UA205140070733U0 від 01.09.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару Б/Н від 13.06.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги TG010923012 від 01.09.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару 12071 від 01.09.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка про транспортні витрати) №9 від 01.09.2023; документ, що підтверджує перевезення товару б/н від 01.09.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 01.06.2023; страховий поліс BC32N135012300017190 від 25.06.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) №NCDA 2306021 від 02.06.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 02.06.2023; договір про надання послуг митного брокера №089 від 17.03.2023; договір (контракт) про перевезення 10.01.2022/9310Д від 10.01.2022; договір (контракт) про перевезення №12071 від 22.08.2023; договір-заявка про перевезення 132-Д від 22.08.2023; відомості про включення товарів до переліку кормових добавок, преміксів та готових кормів, ветеринарних препаратів, а саме: номер реєстраційного посвідчення та дата реєстрації AA-09334-04-20 від 17.01.2020; сертифікат здоров`я 223N431300 від 21.06.2023.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що митна вартість товару за вказаною МД не була визнана митним органом у зв`язку з тим, що подані документи містять розбіжності:

- відповідно до банківського платіжного документу б/н від 13.06.2023 сума оплати за товар згідно контракту NCDA 2306021 від 02.06.2023, інвойсу 172100078505 від 19.06.2023 становить 66283 дол.США, що не ідентифікується з партією товару, поданою до митного оформлення;

- в супровідному документі Т1 №23LTLR10000002A3D5 від 31.08.2023 відсутні відомості про вартість товару;

- в документі, що підтверджує вартість перевезення товару від 01.09.2023 №12071 вартість вантажно-розвантажувальних робіт за вартість транспортно-експедиторського обслуговування даної поставки становить 2175,17, однак в МД транспортні витрати не розподілено за статтями витрат;

- у страховому полісі BC32N135012300017190 від 25.06.2023 вказана сума 22869 дол.США, що не ідентифікується з партією товару, поданою до митного оформлення, числовий розрахунок не надано;

- прайс-лист б/н від 01.06.2023 є пропозицією від відправника NUTRICORN CO. LIMITED CN, а не виробника товару Jilin Meihua Anino Acid Co., LTD. CN, тоді як відповідно до VII статті ГАТТ прайс-лист повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу (а. с. 26 зворот).

В зв`язку із наявністю розбіжностей та відповідно до частин другої, третьої статті 53 МК України у вказаних випадках митного оформлення декларанту була надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, зокрема: договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, банківські (платіжні) документи, транспортні (перевізні) документи, копію декларації країни відправлення.

Декларант надав додаткові документи, які з позиції митного органу також містили розбіжності, зокрема:

- відповідно до виписки по особовому рахунку від 13.06.2023 та від 17.08.2023 загальна сума оплати за товар становить 198821,50 дол.США (від 13.06.2023 66283,5 дол., від 17.08.2023 132538 дол.США), що суперечить вартості товару, зазначеній в специфікації від 02.06.2023 №1 220945 дол.США;

- банківський платіжний документ від 17.08.2023 на суму132538 дол.США не подано до митного оформлення;

- згідно п. 4.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 02.06.2023 №NCDA 2306021 оплата за товар проводиться в 2 етапи, перший з яких включає в себе 30% передоплати протягом 7 календарних днів з моменту узгодження і підписання Сторонами специфікації до контракту;

- подана до митного оформлення специфікація №1 датується 02.06.2023, однак проведення передоплати в сумі 66283,5 дол.США здійснено 13.06.2023, що не відповідає умовам, в п. 4.1 зовнішньоекономічного договору.

Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000577/1 від 07.09.2023.

З графи 33 вказаного рішення вбачається, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Декларанту надіслано вимогу відповідно до частини другої, третьої статті 53 МК України про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості та у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, заявлену митну вартість не визнано. Проведено консультації з декларантом згідно із статтею 57 МК України. Митну вартість визначено за резервним методом (стаття 64 МК України). Рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні товари за ЄАІС, а саме за МД №UA100100/2023/439892 від 31.07.2023, де митна вартість товару становить 1,03 дол. США/кг.

Крім того, Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/006256, відповідно до якої відмовлено у митному оформленні товарів.

В подальшому, як вбачається із заяв по суті справи, спірний товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205140072106U8 від 07.09.2023.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась з відповідним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням встановлених обставин справи та норм чинного законодавства України, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач через уповноваженого декларанта надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам МК України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК та іншими законами України.

За приписами частини першої статті 49 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною другою статті 52 МК передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Статтею 53 МК визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

За вимогами статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

За змістом цих норм митна вартість товарів визначається декларантом; водночас митний орган контролює правильність визначення такої вартості і за результатами здійснення такого контролю, у випадку неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 МК, приймає рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, за якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Згідно з частиною першою статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої статті 57 МК основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною третьою, четвертою статті 57 МК кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК.

Згідно з частиною першою, другою статті 55 МК, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 М. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути пов`язані з неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК (стаття 53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені частиною другою статті 53 МК, є обов`язком декларанта.

Як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару, зокрема: сертифікат якості б/н від 19.06.2023; пакувальний лист 3 від 25.08.2023; рахунок-проформа NCDA2306021 від 02.06.2023; рахунок-фактура (iнвойс) 172100078505 від 19.06.2023; коносамент COSU8032024630 від 26.06.2023; автотранспортна накладна б/н від 31.08.2023; супровідний документ T1 23LTLR10000002A3D5 від 31.08.2023; сертифікат про походження товару 23C486000137/00167 від 28.06.2023; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації) 23UA205140070733U0 від 01.09.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару Б/Н від 13.06.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги TG010923012 від 01.09.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару 12071 від 01.09.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка про транспортні витрати) №9 від 01.09.2023; документ, що підтверджує перевезення товару б/н від 01.09.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 01.06.2023; страховий поліс BC32N135012300017190 від 25.06.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) №NCDA 2306021 від 02.06.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 02.06.2023; договір про надання послуг митного брокера №089 від 17.03.2023; договір (контракт) про перевезення 10.01.2022/9310Д від 10.01.2022; договір (контракт) про перевезення №12071 від 22.08.2023; договір-заявка про перевезення 132-Д від 22.08.2023; відомості про включення товарів до переліку кормових добавок, преміксів та готових кормів, ветеринарних препаратів, а саме: номер реєстраційного посвідчення та дата реєстрації AA-09334-04-20 від 17.01.2020; сертифікат здоров`я 223N431300 від 21.06.2023.

Так, однією з підстав для здійснення коригування митної вартості товарів стало те, що поданий банківський платіжний документ не ідентифікується з партією товару, поданою до митного оформлення, та стосовно цього суд зазначає про таке.

02.06.2023 між ТОВ «ДОК-АГРО» (покупець) та NUTRICORN CO., LIMITED (продавець) було укладено Контракт №NCDA 2306021, відповідно до умов якого продавець приймає на себе зобов`язання з поставки і передачі в порядку і строки, встановлені даним контрактом товару (пункт 1.1 Контракту). Загальний обсяг і умови поставок визначаються згідно з додатками (Специфікаціям) до даного Контракту, які є його невід`ємною частиною (пункт 1.5 Контракту). Ціна товару, що поставляється по даному Контракту зазначено у відповідному Додатку (Специфікації) до Контракту (пункт 3.2 Контракту).

Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок в наступному порядку:

1-й етап: 30% передоплата протягом 7 календарних днів з моменту узгодження і підписання сторонами специфікації до контракту;

2-й етап: оплата 70% вартості товару повинно бути здійснено покупцем до прибуття товару в порт призначення та не пізніше ніж 30 днів з моменту відправлення (пункт 4.1 Контракту).

На виконання умов Контракту №NCDA 2306021 від 02.06.2023 сторонами підписано Специфікацію №1 від 02.06.2023 щодо поставки товару на загальну суму 220945,00 дол. США, зокрема щодо L-Lysine SULPHATE FEED GRADE/L-лізін сульфат кормовий 70% CAS 60343-69-3 Meihua brand загальною вартістю 169400,00 дол. США, кількістю 220000,00 кг.

Продавцем було також надіслано покупцю проформу-інвойс № NCDA 2306021 від 02.06.2023 щодо здійснення оплати за товар в сумі 220945,00 дол. США (вартість L-лізин становить 169400,00 дол. США).

На виконання умов пункту 4.1 Контракту №NCDA 2306021 від 02.06.2023, Специфікації №1 від 02.06.2023 та на підставі проформи інвойсу №NCDA 2306021 від 02.06.2023, ТОВ «ДОК-АГРО» було здійснено платіж в розмірі 30% від загальної вартості товару в розмірі 66283,50 дол. США відповідно до банківського платіжного доручення від 13.06.2023 №б/н, в рядку 70 якого зазначено, що оплата здійснюються за Контрактом №NCDA 2306021 від 02.06.2023 та інвойсом NCDA 2306021 від 02.06.2023.

При цьому, решту 70% оплати в розмірі 132538,00 дол. США здійснено відповідно до банківського платіжного доручення від 17.08.2023 №б/н, яке надавалось декларантом митному органу у відповідь на повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів.

Відтак, апелянт дійшов помилкового висновку про те, що банківський платіжний документ від 13.06.2023 №б/н не ідентифікується з партією товару, позаяк в рядку 70 якого зазначено, що оплата здійснюються за Контрактом №NCDA 2306021 від 02.06.2023 та інвойсом NCDA 2306021 від 02.06.2023 та така здійснена у розмірі 30% (66283,50 дол. США), як того вимагають умови контракту №NCDA 2306021 від 02.06.2023.

Твердження апелянта про те, що в декларації країни відправлення форми Т1 №23LTLR10000002A400 від 31.08.2023 відсутні відомості про вартість товару, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, з огляду на таке.

Згідно зі статтями 3, 41 Конвенції про процедуру спільного транзиту, до якої 01.10.2022 приєдналась Україна, «транзитний супровідний документ» означає документ, що надрукований з використанням засобів електронного опрацювання даних для супроводження товарів і ґрунтується на відомостях транзитної декларації (...).

Митниця відправлення надає декларанту транзитний супровідний документ. Транзитний супровідний документ має відповідати формі, наведеній у додатку A3 до доповнення III, і містить відомості, визначені в додатку A4 до доповнення III. За необхідності до транзитного супровідного документа додається Перелік товарів, сформований за формою, наведеною в додатку А5 до доповнення III, який містить відомості, визначені в додатку А6 до доповнення III. Перелік товарів є невід ємною частиною транзитного супровідного документа.

Починаючи з дат запровадження модернізації NCTS, зазначених у додатку до Імплементаційного рішення Комісії (ЄС) 2016/578, митниця відправлення надає декларанту транзитний супровідний документ, доповнений Переліком товарів. Перелік товарів є невід`ємною частиною транзитного супровідного документа.

Транзитний супровідний документ має відповідати формі, наведеній у додатку АЗа до доповнення III, і містити відомості, визначені в додатку А4а до доповнення III. Перелік товарів подається за формою, наведеною в додатку А5а до доповнення III, і містить відомості, визначені в додатку А6а до доповнення III. Транзитний супровідний документ і Перелік товарів подаються у друкованому вигляді.

Суд зауважує, що у вищевказаних додатках відсутні обов`язкові відомості та вимоги щодо необхідності визначення вартості товару, а тому відсутність вартості товару в декларації країни відправлення №LTLR10000002A3D5 від 31.08.2023 не є обов`язковою для даного документа та відповідно не може підтверджувати чи спростовувати ціну товару, тому як наслідок взагалі не впливає на числові значення митної вартості товару.

Стосовно прайс-листа, який містить інформацію не виробника товару, а відправника, то суд зазначає, що поданий прейскурант (прайс-лист) оформлений на фірмовому бланку, в якому міститься інформація про вартість за одиницю (за одну тонну) товару. Прайс-лист скріплений печаткою та підписами посадових осіб компанії, тому не повинен викликати будь-яких сумнівів у його належності.

До переліку додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а також розрахунок ціни (калькуляція). Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Код документу 3014 (прайс-лист) справді передбачає, що такий документ має бути виданий виробником товару. Відображена у прайс-листі вартість товарів в повній мірі відповідає тій вартості, що визначена у рахунках-фактурах щодо кожної поставки. В той же час, митним органом не наведено жодних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином надання позивачем прайс-листа, виданого саме експортером, ставить під сумнів достовірність визначеної позивачем митної вартості товару, за умови, що відображена у прайс-листі інформація щодо вартості одиниці товару відповідає вартості, що визначена у поданих до митного оформлення рахунках-фактурах. Сам лише факт надання позивачем прайс-листа, виданого експортером, однак, із зазначенням коду 3014, не може викликати сумнів у заявленій митній вартості імпортованого товару.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що відповідно коносаменту №COSU8032024630 від 26.06.2023 порт завантаження товару DALIAN Китай, порт розвантаження KLAIPEDA, Литва. Надані рахунки про транспортно-експедиційне обслуговування №TG010923012 від 01.09.2023, довідки про перевезення №9 від 01.09.2023, б/н від 01.09.2023, №12071 від 01.09.2023 не містять інформації про вартість навантажувально-розвантажувальних робіт в порту; такі затрати могли бути понесені імпортером та відповідно мали б бути додані до митної вартості товару. Стосовно цього суд зазначає про таке.

10.01.2022 між ТОВ «ТАНІТ ГРУП» (Експедитор) та ТОВ «ДОК - АГРО» (Клієнт) було укладено Договір транспортного експедирування № 10.01.2022/93ОД, відповідно до умов якого Експедитор взяв зобов`язання за дорученням клієнта та за його рахунок надати або організовувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта, організацію виконання митних формальностей, здійснення операцій, пов`язаних з пред`явленням митному органу до митного оформлення товарів, транспортних засобів та інших вантажів клієнта та документів на них, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (пункт 1.1 Договору). Експедитор взяв зобов`язання організовувати послуги, пов`язані з прийманням, накопиченням, сортуванням, складуванням, навантаженням, розвантаженням, зберіганням, перевезенням вантажів (підпункт 2.2.3 пункту 2.3 Договору). В свою чергу Клієнт зобов`язувався оплачувати послуги Експедитора, а також відшкодовувати додаткові витрати, в тому числі, але не виключно витрати з демереджу, детеншну, понаднормового простою, зберігання, зважування, навантаження, розвантаження, які виникли у Експедитора при виконанні цього Договору, якщо такі витрати не виникли з вини Експедитора (підпункт 2.4.13 пункту 2.4 Договору).

Слід врахувати висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 07.07.2023 у справі № 803/718/17, які полягають у такому, що якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Таким чином, довідка про транспортні витрати від 01.09.2023 №12071 та рахунок №TG010923012 від 01.09.2023 підтверджують вартість транспортно-експедиторського обслуговування за межами території України та вантажно-розвантажувальних робіт у порту Клайпеда комплекс перевантажувальних робіт за коносаментом COSU8032024630 вантажу в контейнері FSCU8601590, які складають 57309,81 грн.

Надаючи оцінку твердженням апелянта про те, що у страховому полісі BC32N135012300017190 від 25.06.2023 вказана сума 22869 дол.США не ідентифікується з партією товару, поданою до митного оформлення, числовий розрахунок не надано, варто зазначити наступне.

Відповідно до пунктів 2.1, 3.5 Контракту №NCDA 2306021 від 02.06.2023 (а. с. 33-35) базис поставки товару згідно із законодавством України з правилами Інкотермс 2020, вказано у відповідному Додатку (Специфікації) до Контракту. У вартість включається вартість упаковки, маркування, вартість тари, палет, навантаження і сертифікату походження. Витрати, пов`язані з виконанням даного Контракту розподіляються між Сторонами відповідно до правил Інкотермс 2020.

Згідно з Специфікацією №1 від 02.06.2023 до контракту №NCDA 2306021 від 02.06.2023 сторони узгодили умови поставки CIF (Клайпеда, Литва).

Відповідно до Інкотермс CIF («вартість, страхування, фрахт») означає, що Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, проте ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять від Продавця на Покупця. Додатково до цього, саме умовами терміну CIF передбачено, що на Продавця покладається також обов`язок придбання морського страхування на користь Покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення.

Таким чином, поставка товару на умовах CIF зобов`язує продавця укласти договір страхування та сплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення, витрати за страхування та забезпечення здійснення митного оформлення товару при експорті.

Наведене свідчить про те, що погоджуючи саме обрані умови поставки CIF, сторони виходили з того, що узгоджена ціна на продаж товару вже включає в себе вартість товару, фрахт або транспортні витрати, а також вартість страхування для морських перевезень, відтак додаткових витрат на страхування товару позивачем понесено не було.

Апеляційний суд резюмує, що митний орган не виконав обов`язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Крім того, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки у ньому, крім номера та дати МД (№UA100100/2023/439892 від 31.07.2023), на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.

Верховний Суд у постанові від 5 лютого 2019 року у справі № 816/1199/15-а зазначив, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 МК, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. Чого, однак, зроблено не було.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за ціною договору.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24 грудня 2020 року в справі №804/4906/15.

Відтак, на переконання апеляційного суду, позивач у відповідності до вимог статей 52, 53 МК подав всі необхідні документи для митного оформлення придбаного товару за ціною договору, які не містили в собі розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК, і в митного органу, враховуючи викладене, не було підстав для винесення оскаржуваного рішення.

З огляду на вказані норми законодавства та встановлені у справі обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з апелянтом, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, всупереч приписами частини другої статті 77 КАС не довів обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості імпортованого товару, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в МД. Відтак були відсутні підстави для коригування митної вартості та прийняття оскаржуваного рішення.

Стосовно стягнення з бюджетних асигнувань митниці витрат на залучення перекладача апелянт зазначає, що із поданих документів долучених на підтвердження витрат на залучення перекладача, не можливо встановити, які саме документи підлягали перекладу та чи такі послуги були надані в межах цієї справи.

21.03.2024 ТОВ «ДОК-АГРО» подало до суду клопотання №21/03-2 про відшкодування витрат на залучення перекладача в розмірі 2400,00 грн.

Як доказ понесення даних витрат позивачем надано:

- копію акту здачі-прийняття послуг №КІ-000000020 від 22.01.2024, згідно з якими загальна вартість робіт (послуг) з письмового перекладу на українську мову документів з нотаріальним засвідченням становить 1500 грн, акту надання послуг №50608 від 28.02.2024 на суму 900,00 грн;

- платіжні інструкції кредитного переказу коштів №3053 від 01.03.2024, згідно з яким ТОВ «ДОК-АГРО» здійснено переказ в користь ФОП ОСОБА_1 1500,00 грн за надання послуг з перекладу згідно рахунку №КІ-000020 від 01.03.2024 та №3065 від 05.03.2024, згідно з яким ТОВ «ДОК-АГРО» здійснено переказ в користь ФОП ОСОБА_2 900,00 грн за надання послуг з перекладу згідно рахунку №50608 від 28.02.2024;

- рахунки-фактури №КІ-000020 від 01.03.2024 на суму 1500,00 грн та №50608 від 28.02.2024 на суму 900,00 грн.

У статті 10 Конституції України закріплено, що державною мовою в Україні є українська мова. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

Згідно з частиною першою статті 15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.

Статтею 137 КАС України (частини третя, шоста-восьма) передбачено, що спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Стосовно покликання апелянта на те, що із поданих документів неможливо встановити чи такі послуги були надані в межах даної справи, то колегія суддів зазначає, що факт надання послуг перекладача підтверджується перекладом документів, складених іноземною мовою, на українську мову, які містяться в матеріалах справи.

Переклад документів замовлений позивачем на виконання вимог ухвали суду та наданий суду з метою доведення своєї позиції, а понесені позивачем витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31.03.2020 у справі №160/7049/19 (К/9901/6449/20).

Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення адміністративного позову.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року у справі №140/2050/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда З. М. Матковська