Постанова

від 21.11.2024 по справі 460/8692/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 460/8692/24 пров. № А/857/24150/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження, в електронній формі, в м. Львові, апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року про забезпечення позову постановлену суддею Максимчуком О.О. у справі № 460/8692/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Робота з кордоном від Андрія Марисюка» до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЗХ/РВ/14805/133/НП-ФС від 11.07.2024 року.

10.09.2024 позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій просить зупинити стягнення на підставі постанови Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці № ЗХ/РВ/14805/133/НП-ФС від 11.07.2024 у виконавчому провадженні № 75998403 та зупинити дію вказаної постанови.

У обґрунтування вимог заяви позивач зазначає, що звернення оскарженої постанови до примусового виконання, відкриття виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій істотно ускладнить ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, оскільки:

- можливе відчуження належних позивачу коштів та майна за наявності спору, де вирішується питання щодо правомірності накладення штрафу;

- у випадку задоволення позову, позивач буде змушений вживати додаткових зусиль (додатковий час та витрати) для відновлення своїх порушених прав та повернення стягнутих грошових коштів та/або реалізованого майна.

12 вересня 2024 року Рівненський окружний адміністративний суд прийняв ухвалу, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Робота за кордоном від ОСОБА_1 " про забезпечення адміністративного позову задовольнитив.

Зупинив дію постанови Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці №ЗХ/РВ/14805/133/НП-ФС від 11.07.2024 року до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 460/8692/24.

Зупинив стягнення на підставі постанови Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці №ЗХ/РВ/14805/133/НП-ФС від 11.07.2024 у виконавчому провадженні № 75998403 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 460/8692/24.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Апеляційний суд встановив, що 09.09.2024 року державний виконавець Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрив виконавче провадження № 75998403 щодо примусового виконання постанови № ЗХ/РВ/14805/133/НП-ФС від 11.07.2024 року.

Інститут забезпечення позову регламентовано статтями 150-158 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також види та способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

За правилами статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною 1, 2 статті 151 КАС України встановлено, що позов може бути забезпечено шляхом:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Суд звертає увагу на те, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, заходів, необхідних для створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, тобто, покликане гарантувати виконання рішення адміністративного суду і спрямоване на забезпечення принципу обов`язковості судових рішень.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе, виключно, за наявності підстав, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.

Таким чином забезпечення позову це створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо є реальні причини вважати, що рішення може бути невиконане.

Апеляційний суд вище встановив, що постанова Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЗХ/РВ/14805/133/НП-ФС від 11.07.2024 року перебуває на примусовому виконанні у Відділі державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Водночас, апеляційний суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази про те, що в межах виконавчого провадження державний виконавець вживав заходи примусового виконання постанови № ЗХ/РВ/14805/133/НП-ФС від 11.07.2024 року.

Крім того, апеляційний суд встановив, що жодних доказів, які вказують на те, що невжиття заходів забезпечення позову зумовить настання негативних і незворотних наслідків для господарської діяльності позивача немає.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що відсутні обставини, які вказують на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Також, на переконання апеляційного суду, відсутні очевидні ознаки протиправності оскарженого рішення відповідача та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням.

Підводячи підсумок наведеного вище, апеляційний суд вважає, що необхідно відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно із частиною 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції, при вирішенні заяви позивача про забезпечення позову неправильно встановив обставини справи та зробив помилковий висновок про задоволення заяви про забезпечення позову.

Тому, ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову необхідно скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Таким чином апеляційну скаргу необхідно задовольнити.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці задовольнити.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року про забезпечення позову у справі № 460/8692/24 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Робота з кордоном від ОСОБА_1 » про забезпечення позову відмовити.

Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до Рівненського окружного адміністративного суду для приєднання до матеріалів справи № 460/8692/24.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель