Постанова

від 21.11.2024 по справі 460/14663/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 460/14663/23 пров. № А/857/17327/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді :Кухтея Р.В.,

суддів :Гуляка В.В., Шевчук С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року (ухвалене головуючим суддею Дудар О.М. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Рівне) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській областіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі ГУ ДПС, відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС №1339823-2407-1712 від 26.12.2022, №18625-2407-1712 від 04.04.2023, зобов`язати відповідача скоригувати податкове зобов`язання з орендної плати за землю, визначивши відповідно до умов договору оренди землі від 21.12.2017, в розмірі 378968,78 грн орендної плати за рік.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05.06.2024 позовні вимоги були задоволені частково. Визнано протиправними та скасовано оспорювані рішення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права між Рівненською міською радою та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі від 21.12.2017 із внесенням в подальшому змін до нього від 31.08.2020, де змінено ОСОБА_1 є орендарем земельної ділянки площею 1,3142 га з кадастровим номером 5610100000:01:006:0034, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , на якій розміщені об`єкти нерухомого майна. Витяг, договір, акт приймання-передачі, договір про внесення змін долучено позивачем до матеріалів справи. Також, судом першої інстанції залишено поза увагою, що у пункті 10 Договору зазначено, обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної чи комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством. Відтак вважає доречним застосування у даній справі правового висновку Верховного Суду у постанові від 27.01.2022 по справі №1140/2785/18, яка судом не була врахована.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 з 05.08.2020 став власником комплексу будівель та споруд, які розташовані на земельній ділянці площею 1,3142 га з кадастровим номером 5610100000:01:006:00354, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 .

Між ОСОБА_1 (як новим власником будівель) та Рівненською міською радою (як власником землі) 31.08.2020 було укладено Договір про внесення змін та доповнень до Договору оренди землі від 21.12.2017 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права оренди земельної ділянки №33298153 від 14.09.2019).

Відповідно до п.1 Договору від 31.08.2020 усі права та обов`язки орендаря земельної ділянки на умовах Договору оренди землі від 21.12.2017 перейшли до ОСОБА_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №255229065 від 23.09.2020, ОСОБА_1 є орендарем земельної ділянки площею 1,3142 га з кадастровим номером 5610100000:01:006:00354 та цільовим призначенням "землі житлової громадської забудови", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.9 Договору оренди землі від 21.12.2017, за оренду земельної ділянки Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату виключно у грошовій формі.

Розмір орендної плати в рік за земельну ділянку складає 378968,78 грн, що становить 3,0% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, - розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку №71/17, виданий Управлінням земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради, відповідно до протоколу №2 від 05.12.2017 засідання контрольної комісії Рівненської міської ради з питань встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, станом на 16.03.2017.

Орендна плата за землю справляється з дня прийняття рішення Рівненської міської ради №2582 від 16.03.2017.

Відповідно до п.10 Договору оренди землі від 21.12.2017, обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Згідно п.13 Договору оренди землі від 21.12.2017, розмір орендної плати може змінюватися Орендодавцем в односторонньому порядку. Пропозиції про перегляд розміру орендної плати надсилаються не частіше, ніж один раз на квартал.

Зміна розміру орендної плати при її індексації проводиться без внесення змін до цього договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України.

ГУ ДПС було сформовано податкові повідомлення-рішення форми "Ф" №1339823-2407-1712 від 26.12.2022, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2022 рік в сумі 438612,67 грн; №18625-2407-1712 від 04.04.2023, яким нараховано податкове зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2023 рік в сумі 504404,57 грн.

Вважаючи оспорювані рішення протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з вимогою про їх скасування.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на недоведеність та не обґрунтованість застосування конкретних показників під час обрахунку земельного податку, є підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земельні відносини в Україні регулюютьсяЗемельним кодексом України(далі - ЗК України), а справляння плати за землю - ПК України.

Згідност.206 ЗК України, використання землі в Україні є платним.

Статтею 269 ПК України передбачено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до п.п.270.1.2 п.270.1 ст.270 ПК України, об`єктами оподаткування орендною платою є земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Підпунктом 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.

Згідно п.п.271.2 ст.271 ПК України, рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до п.288.1 ст.288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно п.288.4 ст.288 ПК Українирозмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Приписами п.288.5 ст.288 ПК Українипередбачені максимальні та мінімальні розміри орендної плати за землю.

Відтак, у спірних правовідносинах сторони на виконання вимог ПК України встановили мінімальний розмір орендної плати у 3% від її нормативної грошової оцінки.

Отже, мінімальний розмір орендної плати для земельної ділянки, нормативно-грошову оцінку якої проведено, залежить виключно від грошової величини такої оцінки.

Відповідно до ст.289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Таким чином, якщо розмір орендної плати залежить від нормативно-грошової оцінки землі, яка підлягає обов`язковій індексації в силу приписів ПК України, то її величина у грошовому виразі є змінною і не залежить від волі сторін.

У разі індексації нормативно-грошової оцінки землі у сторін не виникає обов`язку внесення змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати, оскільки на час укладення правочину вони усвідомлювали, що вона буде змінюватися у грошовому виразі з причини, яка не залежить від їхньої волі.

Законодавець зобов`язав центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та інші державні органи інформувати власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативно-грошової оцінки землі.

Такий обов`язок встановлено, щоб орендар скоригував розмір орендної плати, а орендодавець - дохід, з якого сплачується податок.

Згідно п.5.2 ст.5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цьогоКодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цьогоКодексу.

Спірні правовідносини в частині встановлення орендної плати за землі комунальної власності регулюються виключно ПК України, навіть за умови, коли інше законодавство суперечить йому.

Обов`язок з нарахування сум земельного податку фізичним особам покладено саме на органи державної податкової служби, яким для визначення розміру вказаного податку необхідно встановити базу оподаткування, наявність грошової оцінки землі, інші відомості для визначення суми податкового зобов`язання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з долучених відповідачем доказів неможливо визначити, яка саме ставка земельного податку була визначена Рівненською міською радою на 2022 та 2023 роки для земель, що належать до виду цільового призначення, тотожного з цільовим призначенням належної на праві оренди позивачу земельної ділянки, щодо якої у спірних правовідносинах нараховано орендну плату, та яке числове значення мав коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у ці періоди. Відсутність наведених даних унеможливлює перевірку судомдотримання відповідачем вимог ПК України та правильність розрахунку сум податкових зобов`язань.

Згідно ч.2ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vдstberga Taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden, заява №36985/97) Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Проте, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не доведено правомірність нарахування позивачу грошового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб.

Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оспорюваного рішення та наявності підстав для його скасування.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року по справі №460/14663/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді В. В. Гуляк С. М. Шевчук