ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2024 року Справа № 906/41/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В. , суддя Гудак А.В.
секретар судового засідання Ткач Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Автомагістраль" на рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024 у справі № 906/41/24 (суддя Машевська О.П., повний текст складено 04.06.2024)
за позовом Приватного підприємства "Автомагістраль"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Дор-Сервіс"
про стягнення 1 372 501, 09 грн
за участю представників сторін:
позивача - Шевченко А.М.;
відповідача - Кирилюк В.Л.;
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Автомагістраль" (далі - позивач, ПП "Автомагістраль") звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовом про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Дор-Сервіс" (далі - відповідач, ТОВ "Укр-Дор-Сервіс") 1 372 501, 09 грн збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ПП "Автомагістраль" (як генеральним підрядником) та ТОВ "Укр-Дор-Сервіс" (як субпідрядником) укладено договір субпідряду від 20.04.2021 № 20/04/СП163710000-9. В межах даного договору відповідачем здано, а позивачем прийнято будівельні роботи загальною вартістю 8 235 006, 50 грн, у т.ч. ПДВ 1 372 501, 09 грн. Проте, відповідач усупереч імперативним вимогам п. 187.1. ст. 187, п. п. 201.1., 201.7., 201.10. ст. 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні за правилом першої події (за фактом отриманих послуг) загальною вартістю 8 235 006, 50 грн, внаслідок чого позбавив позивача можливості включити 1 372 501, 09 грн ПДВ до податкового кредиту та відповідно зменшити податкові зобов`язання з податку на додану вартість, чим завдав збитків у визначеному в позові розмірі, що підлягають стягненню на підставі ч. ч. 1, 2 ст. 22, п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, ст. 224, ч. 1 ст. 225 ГК України.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024 в позові відмовлено.
За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ПП "Автомагістраль" на рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024 у справі №906/41/24, в якій позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити повністю.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:
- суд першої інстанції, посилаючись на п. 4.12., 4.15. договору субпідряду, зробив неправильний висновок про застосування до спірних правовідносин п. 187.7. ст. 187 ПК України, тим самим застосував до спірних правовідносин закон, що не підлягає застосуванню, фактично надавши відповідачу безпідставно статусу отримувача бюджетних коштів; суд не врахував, що відповідач безпідставно здійснював реєстрацію податкових накладних за фактом надходження коштів від позивача, ігноруючи правило першої події згідно з п. 187.1. ст. 187 ПК України, та застосовував п. 187.7 ст. 187 ПК України, оскільки не є платником податку, на якого поширюються дані норми;
- суд першої інстанції не встановив та не відобразив відповідні висновки в оскаржуваному рішенні, які ж саме податкові накладні, зареєстровані відповідачем у ЄРПН, на які він посилається як на підставу для відмови в задоволенні позову, є такими, що зареєстровані з дотриманням чинного Податкового кодексу України та яких актів приймання виконаних будівельних робіт, що були заявлені позивачем, вони стосуються. Відсутній висновок суду в цілому про те, чи було відповідачем зареєстровано податкові зобов`язання на суму ПДВ 1372501,09 грн згідно заявлених актів, оскільки лише і виключно від такого висновку залежить можливість задоволення або відмови в задоволенні позовних вимог. Вказане є неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи;
- місцевий господарський суд визнав встановленим факт складання відповідачем податкових накладних у спірний період за фактом надходження від позивача коштів за правилами п. 187.7. ст. 187 ПК України на підставі недоведених обставин, що мають вирішальне значення для справи;
- доказами у справі неможливо перевірити чи дійсно відповідач у дати складення спірних податкових накладних отримував від позивача грошові кошти саме в тих сумах, що заявлені в податкових накладних, чи є ці кошти бюджетними, чи оплачувались ці кошти позивачем з казначейського рахунку. Відповідач фактично ввів суд в оману, надав непідтверджену інформацію, навмисно приховавши платіжні документи, оскільки відповідачу достовірно відомо, що позивач сплачував за виконані роботи звичайними обіговими коштами з поточного рахунку; суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а саме ч. 3, 4 ст. 13, ч. 1 ст. 77, ч. 5 ст. 236 ГПК України, що призвело до ухвалення неправильного по суті рішення;
- суд першої інстанції зробив неправильний висновок про правомірність реєстрації відповідачем податкової накладної № 14 від 15.08.2023 на загальну суму 3 420 220, 65 грн, яка зареєстрована в ЄРПН 07.09.2023, на підставі платіжної інструкції № 6559 від 15.08.2023, а як наслідок збереження у позивача права на податковий кредит на суму податку на додану вартість 486 319, 40 грн до 15.08.2024 включно, відповідно до правил п. 198.6. ст. 198 ПК України, внаслідок неправильного застосування судом п. 187.7. ст.187 ПК України, що також призвело до ухвалення неправильно по суті рішення;
- відповідач не визнає того, що податкові накладні складені з помилками або неправильно, жодним чином не робились коригування до податкових накладних, так само залишились без належного реагування претензії з даного приводу, що спрямовувались до відповідача;
- відповідачем разом з відзивом на позовну заяву взагалі не було надано жодних податкових накладних, проте це також залишилось поза увагою суду першої інстанції, який, відмовивши у позові, взагалі проігнорував, що вказані роботи не були підтверджені відповідачем жодними податковими накладними;
- керуючись ч. 8 ст. 129 ГПК України, апелянт заявляє суду, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть подані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, оскільки неможливо заздалегідь передбачити обсяг правничої допомоги, що буде надана позивачу, а відтак і її остаточну вартість.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Мельник О.В.
Листом від 02.07.2024 матеріали справи витребувано з Господарського суду Житомирської області.
09.07.2024 до суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 відкрито провадження за апеляційною скаргою ПП "Автомагістраль" на рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024 у справі № 906/41/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 11.09.2024 о 16:00 год.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 відкладено розгляд справи на 16.10.2024 о 10:00 год.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 13.11.2024 о 15:30 год.
ПП "Автомагістраль" надіслало до суду додаткові пояснення, в яких зазначає, що адвокатом Шевченко А.М. в інтересах позивача було направлено звернення до Державної податкової служби України за вих. № 31/З від 19.06.2024 про надання індивідуальної податкової консультації. У відповідь на вказане звернення листом № 3738/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК від 17.07.2024 ДПС України надала індивідуальну податкову консультацію позивачу. З огляду на те, що індивідуальна податкова консультація є публічним роз`ясненням щодо практичного застосування норм права, правовим актом індивідуальної дії в розумінні Податкового кодексу України, а тому не є новим доказом у розумінні ст. 73 ГПК України, з огляду на що відсутні підстави для застосування ч. ч. 8, 10 ст. 80, ч. 3 ст. 269 ГПК України, а тому апелянт звертається до суду із цими додатковими поясненнями та клопотанням про приєднання до матеріалів справи індивідуальної податкової консультації № 3738/ІПК/99-00-21-03-02 від 17.07.2024.
Щодо клопотання позивача про долучення до матеріалів справи індивідуальної податкової консультації № 3738/ІПК/99-00-21-03-02 від 17.07.2024, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 2, 3, 5 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів вказує, що індивідуальна податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому така консультація надана.
При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування. Податкова консультація обов`язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.
Отже, оскільки податкова консультація як форма оприлюднення офіційного розуміння положень законодавства, що регулює податкові правовідносини, породжує юридичні наслідки для платника податку, за своїм змістом є рішенням суб`єкта владних повноважень, не є доказом у розумінні ст. 73 ГПК України, з огляду на що відсутні підстави для застосування ч. ч. 8, 10 ст. 80, ч. 3 ст. 269 ГПК України.
ТОВ "Укр-Дор-Сервіс" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач зазначає наступне:
- оскаржуване рішення суду не ґрунтується виключно на застосуванні п. 187.7 ст. 187 Податкового кодексу України і даний пункт Кодексу не має жодного відношення до поняття "збитки";
- у договорі субпідряду сторони не визначили обов`язок відповідача зареєструвати податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) як господарсько - договірне зобов`язання перед позивачем, тому доведення останнім факту заподіяння збитків здійснюється судом саме у публічно - правових відносинах за нормами ПК України;
- позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивач отримав збитки в результаті не реєстрації відповідачем податкових накладних в ЄРПН. Натомість податкові накладні зареєстровані. Всі інші доводи позивача в частині "невірної дати виникнення податкових зобов`язань" не мають жодного відношення до справи. Більше того, позивач не включав суми податку по зареєстрованих податкових накладних до складу податкового кредиту, натомість стверджує що "не може включити";
- на момент складання та реєстрації податкових накладних позивач не мав претензій щодо дати складання та реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Якщо ж покупець не включив до податкового кредиту відповідну суму ПДВ на підставі зареєстрованої податкової накладної продавця через помилки в ній, які є перешкодою для такого включення, і не повідомив своєчасно про помилку продавця, внаслідок чого покупець втратив право на податковий кредит, то слід вважати, що він зазнав збитків внаслідок власної бездіяльності, а тому такі збитки не можуть бути стягнуті з продавця (п. 7.35 постанови Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.12.2023 у справі № 926/3347/22);
- позивач самостійно оцінив правомірність дій відповідача при реєстрації податкових накладних і на власний ризик ухвалив рішення про не включення вказаної суми ПДВ до складу податкового кредиту. Заявляючи вимогу про стягнення збитків, які становлять суму ПДВ, що може бути включена до складу податкового кредиту, поза межами фіскального контролю та обліку, позивач намагається фактично отримати ці кошти (можливу суму податкового кредиту, на яку він має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду) не в порядку, встановленому Податковим кодексом України, а безпосередньо в порядку стягнення цієї суми як збитків з відповідача;
- податкові накладні зареєстровано в ЄРПН, що свідчить про правомірність здійсненої реєстрації податкових накладних в ЄРПН. При цьому, на період дії воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених ПКУ (п. 102.9 ПК України). Це зупиняло у тому числі перебіг строків і для формування податкового кредиту;
- відповідач вказує, що застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в ЄРПН здійснюється безпосередньо контролюючими органами за результатами камеральної або виїзної перевірки. Отже, підставою для включення сум податку до податкового кредиту є податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН не залежно від строків реєстрації податкових накладних та правильності визначення дати податкових зобов`язань чи податкового кредиту. Доказами неможливості включення до складу податкового кредиту сум ПДВ може бути лише подана позивачем декларація з податку на додану вартість та не прийнята ДПС за відповідним місцем реєстрації; за результатами камеральної перевірки виявлено невідповідність сум ПДВ зареєстрованим податковим накладним в ЄРПН;
- належним та допустимим доказом вчинення податкового правопорушення, яким завдано позивачу збитків є виключно матеріали податкової перевірки (акт або рішення) відповідного контролюючого органу;
- у відповідача відсутні первинні документи, підписані сторонами договору. Більше того, ці первинні документи відсутні на дату подання відзиву, тому першою подією для відповідача є надходження коштів на розрахунковий рахунок;
- відповідно до п. 4.11 договору, оплата послуг проводиться у межах одержаних асигнувань на казначейський рахунок генерального підрядника за фактично виконані обсяги послуг згідно форми № КБ-2в та № КБ-3. Таким чином, датою виникнення зобов`язань за договором субпідряду від 20.04.2021 № 20/04/СП1 63710000-9 є надходження коштів на рахунок платника податку. Виходячи із відповіді ДПС України, ПП "Автомагістраль" у запиті щодо надання індивідуальної податкової консультації не зазначено чітко всі умови договору, в тому числі щодо оплати у межах одержаних асигнувань;
- згідно умов договору розпорядником бюджетних коштів є Служба автомобільних доріг у Житомирській області. Саме Служба автомобільних доріг у Житомирській області є замовником для ПП "Автомагістраль", а ПП "Автомагістраль" в свою чергу є генеральним підрядником для САД в Житомирській області та замовником для ТОВ "Укр-Дор-Сервіс". Відповідно до ст. 853 ЦК України, виконані роботи приймає замовник. Таким чином, в кінцевому результаті роботи приймає Служба автомобільних доріг у Житомирській області;
- в даному випадку, датою є зарахування коштів, так як кошти отримувалися раніше, ніж фактично підписані акти виконаних робіт. Також, надана індивідуальна податкова консультація є узагальненою без конкретної ситуації.
ТОВ "Укр-Дор-Сервіс" надіслало до суду додаткові пояснення, в яких, зокрема, зазначає наступне:
- невиконання умов договору про реєстрацію податкових накладних не є порушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції (постанови ВС у справах № 908/3565/16 від 02.05.2018, № 917/799/17 від 10.05.2018, № 913/272/18 від 07.02.2019);
- порушення умов договору щодо реєстрації податкових накладних може бути підставою для стягнення штрафу, визначеного договором, а не збитків, стягнення яких заявлено в позові (постанова ОП ВС КГС № 916/334/22 від 07.06.2023);
- на момент складання та реєстрації податкових накладних позивач не мав претензій щодо дати складання та реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Якщо ж покупець не включив до податкового кредиту відповідну суму ПДВ на підставі зареєстрованої податкової накладної продавця через помилки в ній, які є перешкодою для такого включення, і не повідомив своєчасно про помилку продавця, внаслідок чого покупець втратив право на податковий кредит, то слід вважати, що він зазнав збитків внаслідок власної бездіяльності, а тому такі збитки не можуть бути стягнуті з продавця (п. 7.35 постанови Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.12.2023 у справі № 926/3347/22);
- позивач самостійно оцінив правомірність дій відповідача при реєстрації податкових накладних і на власний ризик ухвалив рішення про не включення вказаної суми ПДВ до складу податкового кредиту. Заявляючи вимогу про стягнення збитків, які становлять суму ПДВ, що може бути включена до складу податкового кредиту, поза межами фіскального контролю та обліку, позивач намагається фактично отримати ці кошти (можливу суму податкового кредиту, на яку він має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду) не в порядку, встановленому Податковим кодексом України, а безпосередньо в порядку стягнення цієї суми як збитків з відповідача.
ПП "Автомагістраль" надіслало до суду заперечення щодо додаткових пояснень відповідача, в яких, зокрема, вказує, що посилання відповідача на постанови Верховного Суду (наведені у додаткових поясненнях) є безпідставним, оскільки обставини, які встановлені Верховним Судом у вказаних справах не є подібними до обставин у даній справі. Позивач також звертає увагу суду на помилки, допущені відповідачем при реєстрації податкових накладних.
ТОВ "Укр-Дор-Сервіс" надіслало до суду додаткові пояснення, в яких, зокрема, зазначає, що позивач сплачував кошти за виконані роботи по факту надходження асигнувань від замовника в строки, передбачені договором, у відповідності до підписаних актів виконаних робіт та довідок про виконані роботи. У відповідача відсутні первинні документи, підписані сторонами договору. Підставою для включення сум податку до податкового кредиту є податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН не залежно від строків реєстрації податкових накладних та правильності визначення дати податкових зобов`язань чи податкового кредиту. На момент складання та реєстрації податкових накладних позивач не мав претензій щодо дати складання та реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
В судових засіданнях представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задоволити.
Представник відповідача в судових засіданнях заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, заслухавши в судовому засіданні представників позивача та відповідача, зазначає наступне.
Як встановлено апеляційним судом, ПП "Автомагістраль" з 16.05.2001 зареєстровано в ЄДР за основним видом економічної діяльності 42.11 будівництво доріг і автострад та з 31.08.2001 є платником податку на додану вартість з індивідуальним податковим номером 314816510088 (а. с. 15, 16).
ТОВ "Укр-дор-сервіс" з 14.05.2018 зареєстроване в ЄДР за основним видом економічної діяльності 42.11 будівництво доріг і автострад та з 01.01.2019 є платником податку на додану вартість з індивідуальним податковим номером 421336906152 (а. с. 17, 18).
20.04.2021 між ПП "Автомагістраль" (позивач/генеральний підрядник) та ТОВ "Укр-дор-сервіс" (відповідач/субпідрядник) укладено договір субпідряду № 20/04/СП1 63710000-9. Послуги з обслуговування наземних видів транспорту (Послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Житомирської області протяжністю 107,3 км) (а. с. 19-28).
За умовою п. 1.2 договору, субпідрядник приймає по ордеру (дозволу на право виконання робіт) від генерального підрядника автомобільні дороги загального користування, дорожні споруди на ній для надання послуг з експлуатаційного утримання. Протяжність автомобільної дороги згідно з предметом даного договору становить -107,7 км. Інформація про дороги, що передаються субпідряднику для надання послуг за предметом договору, визначена додатком №1, що є невід`ємною частиною договору.
Ціна договору є договірною і становить 1 733 854, 48 грн з ПДВ (п. 3.1 договору).
Розрахунки проводяться генеральним підрядником субпідряднику після підписання сторонами "актів приймання виконаних будівельних робіт" (форма № КБ-2в) і "довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-3), складених у відповідності з положенням чинних стандартів з ціноутворення, які складаються субпідрядником і подаються для підписання генеральному підряднику не пізніше як за 5 робочих днів до кінця звітного місяця, або поетапної оплати генеральним підрядником наданих послуг. Представник генерального підрядника протягом п`яти робочих днів, відповідно до погодженого сторонами графіку здачі виконаних обсягів послуг, перевіряє надання послуг згідно представленого акту і підписує його в частині фактично наданих послуг, в межах виділених бюджетних асигнувань (п. 4.1 договору субпідряду).
За умовою п. 4.12 договору факт надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок генерального підрядника є моментом настання строку виконання зобов`язання за цим договором в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 530 ЦК України, при умові наявності підписаних сторонами ф. № КБ-2в і ф.КБ-3.
У п. 11.1 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 20.04.2022 включно, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.
21.01.2022 між ПП "Автомагістраль" (позивач/генеральний підрядник) та ТОВ "Укр-дор-сервіс" укладено додаткову угоду № 1 до договору субпідряду, якою виклали в новій редакції п. 3.1 про те, що ціна цього договору є договірною і становить 567 726, 67 грн з ПДВ; п. 11.1 про те, що договір діє до 01.04.2022 включно, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань тощо (а. с. 28, 29).
Відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт за червень 2021 (від 02.08.2021) вартість виконаних будівельних робіт складає 870 508, 58 грн; акту за червень 2021 (від 02.08.2021) 217 382, 71 грн; акту за червень 2021 (від 02.08.2021) 188 802, 84 грн; акту за червень 2021 (від 02.08.2021) 410 972, 98 грн (а. с. 31-35).
Згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2021 (від 02.08.2021) вартість виконаних будівельних робіт з ПДВ складає 1688,94391 грн, з них ПДВ - 281 490, 65 грн (а. с. 30).
Відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021 (від 09.11.2021) вартість виконаних будівельних робіт складає 215 393, 75 грн; акту за жовтень 2021 (від 09.11.2021) 309 047, 20 грн, акту за жовтень 2021 (від 09.11.2021) 137 138, 02 грн, акту за жовтень 2021 (від 09.11.2021) 67 813, 44 грн, акту за жовтень 2021 (від 09.11.2021) 161 905, 63 грн та акту за жовтень 2021 (від 09.11.2021) 764 433, 76 грн (а. с. 37-42).
Згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2021 (від 09.11.2021) вартість виконаних будівельних робіт з ПДВ складає 973,10120 грн, з них ПДВ - 162 183, 54 грн (а. с. 36).
Відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2021 (від 03.12.2021) вартість виконаних будівельних робіт складає 461 133, 67 грн; акту за листопад 2021 (від 03.12.2021) 29 767, 78 грн; акту за листопад 2021 (від 03.12.2021) 192 324, 47 грн; акту за листопад 2021 (від 03.12.2021) 64 314, 26 грн та акту за листопад 2021 (від 03.12.2021) 97 106, 70 грн (а. с. 43-48).
Згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2021 (від 03.12.2021) вартість виконаних будівельних робіт з ПДВ складає 844 646, 88 грн, з них ПДВ - 140 774, 48 грн (а. с. 43).
Відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 (від 28.01.2022) вартість виконаних будівельних робіт складає 85 960, 31 грн; акту за грудень 2021 (від 28.01.2022) 92 327, 48 грн, акту за грудень 2021 (від 28.01.2022) 12 071, 04 грн; акту за грудень 2021 (від 28.01.2022) 164 938, 13 грн; акту за грудень 2021 (від 28.01.2022) 1 237 465, 32 грн; акту за грудень 2021 (від 28.01.2022) 382 573, 97 грн (а. с. 49-56).
Згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2022 (від 28.01.2022) вартість виконаних будівельних робіт з ПДВ складає 1 975 336, 25 грн, з них ПДВ - 329 222, 71 грн (а. с. 49).
Відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 (від 08.02.2022) вартість виконаних будівельних робіт складає 313 945, 93 грн; акту за грудень 2021 (від 08.02.2022) 113 617, 26 грн; акту за грудень 2021 (від 08.02.2022) 822 025, 69 грн; акту за грудень 2021 (від 08.02.2022) 60 164 грн; акту за грудень 2021 (від 08.02.2022) 8 645, 56 грн (а. с. 57-56).
Згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2022 (від 08.02.2022) вартість виконаних будівельних робіт з ПДВ складає 1 318 398, 44 грн, з них ПДВ - 219 733, 07 грн (а. с. 57).
Відповідно до актів № 20 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2022 (від 30.03.2022) вартість виконаних будівельних робіт складає 199 079, 87 грн, 19 030, 55 грн, 360 873, 24 грн та 855 596, 16 грн на загальну суму 1 434 579,82 грн, з них ПДВ складає 239 096, 64 грн (а. с. 64-66).
Рішенням Господарського суду Київської області від 07.04.2023 у справі № 911/2409/22 (набрало законної сили 31.07.2023) стягнуто з ПП "Автомагістраль" на користь ТОВ "Укр-дор-сервіс" 2 917 916, 49 грн вартості наданих послуг за договором субпідряду за період з 16.12.2021 по 31.12.2021 за актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 від 28.01.2022 на суму 164 938, 13 грн та від 08.02.2022 на суми 8 645, 56 грн, 60 164 грн, 822 025,69 грн, 313 945,93 грн та 113 617, 26 грн, а також за період з 01.01.2022 по 18.01.2022 за актами приймання виконаних будівельних робіт за січень 2022 від 30.03.2022 на суми 199 079, 87 грн, 19 030, 55 грн, 360 873, 24 грн та 855 596, 16 грн (а. с. 67-76).
Апеляційним судом встановлено, що ПП "Автомагістраль" повністю виконало рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2023 у справі № 911/2409/22 станом на 15.08.2023, що підтверджується платіжною інструкцією № 6559 від 15.08.2023 на загальну суму 3 420 220, 65 грн (а. с. 160).
У претензії № 1003 від 14.08.2023 ПП "Автомагістраль" зазначає, що в межах договору субпідряду від ТОВ "Укр-дор-сервіс" було прийнято будівельні роботи загальною вартістю 10 738 763,61 грн, проте останнім не було виконано зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних за першою подією - виконання робіт із суми 6 800 426,68 грн, сума ПДВ складає 1 058 304, 45 грн. На підставі п. 201.10 ст. 201 ПК України, ст. 22 ЦК України та ст. 225 ГК України, ПП "Автомагістраль" просило ТОВ "Укр-дор-сервіс" надати складені та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні на загальну суму ПДВ 1 058 304, 45 грн, за актами приймання - виконання будівельних робіт за серпень, листопад, грудень 2021, січень, лютий 2022, з квитанціями про їх реєстрацію у цьому реєстрі. У разі неможливості виконання п. 1 цієї претензії, надати докази адміністративного та судового оскарження рішень контролюючого органу щодо відмови в реєстрації податкових накладних у ЄРПН на означену суму. У разі неможливості виконання п. 1,2 цієї претензії, сплатити на користь ПП "Автомагістраль" збитки у розмірі 1 058 304, 45 грн на визначені банківські реквізити (а.с. 101-102).
У відповіді на претензію № 459 від 11.09.2023, ТОВ "Укр-дор-сервіс" зазначило, що 15.08.2023 на його рахунок надійшли кошти від ПП "Автомагістраль" як оплата боргу за рішенням суду від 07.04.2023 у справі № 911/2409/22 у загальній сумі 2 917 916, 49 грн. В той же час, 07.09.2023 ТОВ "Укр-дор-сервіс" було складено, зареєстровано податкову накладну на суму ПДВ 486 319, 40 грн. Враховуючи викладене, необхідно врегулювати питання щодо арифметичних розбіжностей (а. с. 136-137).
У досудовій претензії № 1255 від 24.10.2023, ПП "Автомагістраль" зазначало, що ТОВ "Укр-дор-сервіс" за фактом виконання робіт, на підставі актів, за принципом першої події (виконання робіт) не було зареєстровано податкові накладні, при цьому ПП "Автомагістраль" не здійснювало попередню оплату вартості робіт. У свою чергу, зареєстрована ТОВ "Укр-дор-сервіс" податкова накладна від 15.08.2023 на суму 2 917 916, 49 грн є такою, що складена з порушенням податкового законодавства України, оскільки мала бути зареєстрована за принципом першої події - виконання робіт згідно з актами, незалежно від порядку подальшої оплати зі сторони ПП "Автомагістраль". Не здійснивши реєстрацію податкових накладних за принципом першої події (виконання робіт) на загальну суму 8 235 006, 50 грн, ТОВ "Укр-дор-сервіс" завдало ПП "Автомагістраль" збитки у розмірі 1 372 501, 09 грн, що становить суму недоотриманого податкового кредиту. На підставі п. 201.10 ст. 201 ПК України, ст. 22 ЦК України та ст. 225 ГК України, ПП "Автомагістраль" просило ТОВ "Укр-дор-сервіс" надати складені та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні на загальну суму ПДВ 1 372 501,09 грн, з квитанціями про їх реєстрацію у цьому реєстрі. У разі неможливості виконання п. 1 цієї претензії, надати докази адміністративного та судового оскарження рішень контролюючого органу щодо відмови в реєстрації податкових накладних у ЄРПН на означену суму. У разі неможливості виконання п. 1,2 цієї претензії, сплатити на користь ПП "Автомагістраль" збитки у розмірі 1 372 501, 09 грн на визначені банківські реквізити (а. с. 78-79). Досудову претензію № 1255 від 24.10.2023 отримано відповідачем 17.11.2023 (а. с. 81).
Як встановив суд, відповідач також підтверджує факт надання позивачу послуг за наведеними у позові актами приймання виконаних будівельних робіт за період з 02.08.2021 по 30.03.2022 на загальну суму 8 235 006, 81 грн, з яких: 2 917 916, 49 грн стягнуто в судовому порядку (а. с. 98).
Відповідач до матеріалів справи надав наступні податкові накладні: № 1 від 02.07.2021 на загальну суму 819 171, 24 грн, з яких ПДВ складає 136 528, 54 грн, зареєстрована в ЄРПН 20.09.2021 (а. с. 105,106); № 1 від 01.08.2021 на загальну суму 1 687 667, 11 грн, з яких ПДВ складає 281 277, 85 грн, зареєстрована в ЄРПН 24.01.2024 (а. с. 107, 108); № 22 від 13.08.2021 на загальну суму 1 147 812, 44 грн, з яких ПДВ складає 191 302, 07 грн, зареєстрована в ЄРПН 13.10.2021 (а. с. 109, 111); № 5 від 13.09.2021 на загальну суму 1 079 138, 22 грн, з яких ПДВ складає 179 856, 37 грн, зареєстрована в ЄРПН 18.10.2021 (а. с. 112,114); № 2 від 22.10.2021 на загальну суму 643951,20 грн, з яких ПДВ складає 107 325, 20 грн, зареєстрована в ЄРПН 03.11.2021 (а. с. 115,117); № 16 від 28.12.2021 на загальну суму 245 247, 14 грн, з яких ПДВ складає 40 874, 53 грн, зареєстрована в ЄРПН 15.02.2022 (а. с. 118,120); № 4 від 14.12.2021 на загальну суму 183 600 грн, з яких ПДВ складає 30 600 грн, зареєстрована в ЄРПН 15.02.2022 (а. с. 121,123); № 1 від 06.01.2022 на загальну суму 1 000 000 грн, з яких ПДВ складає 166 666, 67 грн, зареєстрована в ЄРПН 23.01.2024 (а. с. 124, 126); № 2 від 28.01.2022 на загальну суму 708 336, 25 грн, з яких ПДВ складає 118 056, 04 грн, зареєстрована в ЄРПН 23.01.2024 (а. с. 127,129); № 3 від 28.01.2022 на загальну суму 267 000 грн, з яких ПДВ складає 44 500 грн, зареєстрована в ЄРПН 21.02.2022 (а. с. 130,132); № 14 від 15.08.2023 на загальну суму 2 917 916, 39 грн, з яких ПДВ складає 486 319, 40 грн, зареєстрована в ЄРПН 08.09.2023 (а. с. 133,135).
Предметом позову у справі є вимоги ПП "Автомагістраль" про стягнення із ТОВ "Укр-Дор-Сервіс" 1 372 501, 09 грн збитків у зв`язку із тим, що відповідач усупереч імперативним вимогам п. 187.1. ст. 187, п. п. 201.1., 201.7., 201.10. ст. 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні за правилом першої події (фактом отриманих послуг), внаслідок чого позбавив позивача можливості включити 1 372 501, 09 грн ПДВ до податкового кредиту та відповідно зменшити податкові зобов`язання з податку на додану вартість, чим завдав позивачу збитків, що підлягають стягненню на підставі ч. ч. 1, 2 ст. 22, п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, ст. 224, ч. 1 ст. 225 ГК України.
Надаючи оцінку обставинам у справі, колегія суддів зазначає, що за приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.
Згідно з частиною першої статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК є порушення зобов`язання.
Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 906/824/21.
Відповідно до підпункту 14.1.181 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
3а змістом пунктів 198.1, 198.2 статті 198 цього Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені і нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів І послуг; дата отримання платником податку товарів І послуг.
За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів І послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними І розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці 1 цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів / послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів / послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні І розрахунки коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.
Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
З огляду на положення ст. 201 ПК, саме на відповідача покладено обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні та/або розрахунки коригування до таких податкових накладних.
Вказаним зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 906/824/21, від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21, від 03.12.2018 у справі № 908/76/18.
Хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 904/72/22.
Тому належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації належним чином податкових накладних (постанова Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №906/824/21).
Згідно ч. 2 ст. 1166 ЦК особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. У ч. 1 ст. 614 ЦК зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 753/7281/15-ц, від 21.02.2021 у справі №904/982/19, від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, від 21.09.2021 у справі № 910/1895/20, від 18.10.2022 у справі № 922/3174/21.
Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема, шляхом оскарження рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді (відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили, і фактом реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН на виконання такого рішення).
При цьому, як обов`язок платника податку скласти та зареєструвати податкову накладну, так і обов`язок особи, якою заподіяно шкоду, відшкодувати її (зокрема шляхом відшкодування збитків) передбачені законом (стаття 201 ПК, статті 1168, 1192 ЦК України), а тому не можуть встановлюватись договором (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду від 19.04.2023 у cправі № 910/17014/21 (пункт 6.21)). Отже, відносини сторін врегульовані не зазначеними умовами договору субпідряду від 20.04.2021 № 20/04/СП1 63710000-9, а безпосередньо законом.
Як встановив суд апеляційної інстанції, на виконання умов договору субпідряду від 20.04.2021, відповідачем як субпідрядником було виконано, а позивачем як генеральним підрядником прийнято роботи загальною вартістю 8 235 006, 50 грн, що підтверджується актами виконаних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт, які наявні у матеріалах справи, підписані в період з серпня, листопада, грудня 2021, січня та лютого 2022.
Вказані обставини сторони не заперечують.
Із матеріалів справи слідує, що рішенням Господарського суду Київської області від 07.04.2023 у справі № 911/2409/22 стягнуто з ПП "Автомагістраль" на користь ТОВ "Укр-дор-сервіс" 2 917 916, 49 грн вартості наданих послуг за договором субпідряду за період з 16.12.2021 по 31.12.2021 за актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 від 28.01.2022 на суму 164 938, 13 грн та від 08.02.2022 на суми 8 645, 56 грн, 60 164 грн, 822 025,69 грн, 313 945,93 грн та 113 617, 26 грн, а також за період з 01.01.2022 по 18.01.2022 за актами приймання виконаних будівельних робіт за січень 2022 від 30.03.2022 на суми 199 079, 87 грн, 19 030, 55 грн, 360 873, 24 грн та 855 596, 16 грн (а. с. 67-76).
ПП "Автомагістраль" повністю виконало рішення суду у справі № 911/2409/22 станом на 15.08.2023, що підтверджується платіжною інструкцією № 6559 від 15.08.2023 на загальну суму 3420 220, 65 грн (а. с. 160).
З огляду на викладене, безспірним є той факт, що відповідачем виконано та здано, а позивачем прийнято роботи за договором субпідряду від 20.04.2021 загальною вартістю 8 235 006, 50 грн, у т.ч. ПДВ 1 372 501, 09 грн.
Колегія суддів зазначає, що звертаючись до суду із даним позовом, позивач вказує, що відповідач усупереч імперативним вимогам п. 187.1. ст. 187, п. п. 201.1., 201.7., 201.10. ст. 201 ПК України, не зареєстрував податкові накладні за правилом першої події (за фактом отриманих послуг) загальною вартістю 8 235 006, 50 грн, внаслідок чого позбавив позивача можливості включити 1 372 501, 09 грн ПДВ до податкового кредиту та відповідно зменшити податкові зобов`язання з податку на додану вартість, чим завдав збитків у означеному розмірі, що підлягають стягненню на підставі ч. ч. 1, 2 ст. 22, п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, ст. 224, ч. 1 ст. 225 ГК України.
В свою чергу, відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на реєстрацію податкових накладних за правилами п. 187.7. ст. 187 ПК України та надав податкові накладні, що були зареєстровані на користь позивача за фактом отримання оплат за виконані роботи.
Отже, позивач наполягає, що податкові накладні слід було реєструвати за загальним правилом першої події відповідно до п. 187.1. ст. 187 ПК України, натомість відповідач вважає себе отримувачем бюджетних коштів, у зв`язку з чим здійснював реєстрацію податкових накладних за фактом отримання оплати від позивача, керуючись п. 187.7. ст. 187 ПК України.
Колегія суддів зазначає, що п. 187.7. ст. 187 ПК України встановлено особливість моменту виникнення податкових зобов`язань у разі їх оплати за рахунок бюджетних коштів, а саме визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов`язаннями перед бюджетом.
Отже, платник податку, що надав послуги, оплата яких здійснюється за рахунок бюджетних коштів, повинен визначити дату виникнення податкових зобов`язань за наслідками надання таких послуг (що оплачуються за рахунок бюджетних коштів) з моменту зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дати отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі.
Із метою визначення дати виникнення податкових зобов`язань необхідно встановити чи дійсно мало місце надання послуг за рахунок бюджетних коштів та наявні підстави для застосування до таких правовідносин положень п. 187.7. ст. 187 ПК України, а у випадку наявності таких чітко встановити дату зарахування бюджетних коштів на рахунок платника податків або отримання відповідної компенсації.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України.
Так, зокрема п. 11 ч. 1 ст. 2 БК України надано визначення терміну бюджетні кошти, а саме зазначено, що бюджетні кошти (кошти бюджету) це - належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету. При цьому п. 38 вказаної статті визначено хто є одержувачем бюджетних коштів відповідно до якого одержувачем бюджетних коштів є - суб`єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.
Відповідно п. 47 ч. 1 ст. 2 БК України розпорядник бюджетних коштів це - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом та здійснення витрат бюджету.
Системний аналіз вказаних норм дає змогу дійти висновку, що одержувачем бюджетних коштів є лише та особа, яка отримує такі кошти безпосередньо від розпорядника бюджетних коштів та уповноважена ним на здійснення певних дій, на виконання яких такі кошти і виділяються (тобто передбачених бюджетною програмою). При цьому у випадку здійснення заходів суб`єктом господарювання, який не був уповноважений розпорядником бюджетних коштів на здійснення таких заходів та безпосередньо не отримував від нього бюджетних коштів, такий суб`єкт господарювання не може вважатися таким, що здійснює постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів у розумінні ст. 187 ПК України.
Отже, у такому випадку платник податку (коли він не підпадає під ознаки суб`єкта господарювання, який є одержувачем бюджетних коштів), зобов`язаний визначати дату виникнення податкового зобов`язання на загальних підставах визначених в п. 187.1 ст. 187, а не визначених п. 187.7 ст. 187 ПК України.
При цьому саме по собі зазначення в договорах про виконання робіт умови про те, що розрахунки з продавцями будуть здійснюватися за рахунок бюджетних коштів, без встановлення обставини щодо фактичної належності перерахованих коштів до бюджетних, не може свідчити про те, що на дані зобов`язання поширюються положення пункту 187.7 ПК України. Таким чином, передбачене пунктом 187.7 статті 187 ПК України правило формування податкових зобов`язань поширюється виключно на розпорядників та отримувачів бюджетних коштів.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до п. 1.1., 4.3. договору субпідряду від 20.04.2021, субпідрядник зобов`язується у порядку та на умовах, визначених цим договором, надати послуги, за рахунок коштів державного бюджету та в обумовлений цим договором термін. Генеральний підрядник зобов`язується прийняти надані згідно із цим договором та чинним законодавством України належним чином послуги після перевірки фізичних та вартісних показників та сплатити їх вартість по мірі надходження коштів, передбачених на ці цілі на його рахунок.
В той же час, розрахунки за надані послуги здійснюються в межах договірної ціни відповідно до п. 3.1. цього договору та виділених коштів на оплату послуг згідно з планом фінансування по мірі надходження коштів на рахунок генерального підрядника з державного бюджету від головного (их) розпорядника (ів) (Служби автомобільних доріг у Житомирській області) та інших джерел фінансування.
Тобто, в умовах договору субпідряду від 20.04.2021 мова йде про отримання саме генеральним підрядником, а не субпідрядником бюджетних коштів.
Окрім того, розділом XVI реквізити та підписи сторін передбачений розрахунковий рахунок генерального підрядника для здійснення розрахунків з субпідрядником НОМЕР_1 в АТ "Полтава Банк", м. Київ. Саме з цього банківського рахунку позивач сплатив відповідачу заборгованість зі штрафними санкціями у розмірі 3420220,65 грн, на виконання рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2023 по справі № 911/2409/22, що підтверджується платіжною інструкцією № 6559 від 15.08.2023 (т 1, а. с. 160).
Тобто, зі змісту платіжної інструкції № 6559 від 15.08.2023 очевидно, що оплата за актом за грудень 2021 від 28.01.2022, за грудень 2021 за актами від 08.02.2022 та за січень 2022 за актами від 30.03.2022 (на виконання рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2023 по справі № 911/2409/22) була здійснена звичайними обіговими коштами позивача зі звичайного поточного банківського рахунку, а не бюджетними коштами з казначейського рахунку.
Суд звертає увагу на те, що у правовідносинах сторін у межах означеного договору субпідряду від 20.04.2021 саме ПП "Автомагістраль" є одержувачем бюджетних коштів від розпорядника - Служби автомобільних доріг у Житомирській області, у той час коли субпідрядник - ТОВ "Укр-Дор-Сервіс" є виконавцем за договором субпідряду, який отримує кошти за виконані роботи із поточного рахунку генерального підрядника, який для відповідача не є бюджетним.
Більше того, відповідач не надав суду жодного платіжного документу, яким би підтвердив отримання від позивача оплати за отримані послуги (виконані роботи) саме бюджетними коштами з відповідного казначейського рахунку ПП "Автомагістраль". При цьому умовами договору субпідряду в межах спірних правовідносин не передбачено здійснення розрахунків між позивачем із відповідачем з казначейського рахунку, доказів зворотного відповідачем не було надано, а тому суд першої інстанції безпідставно зробив висновок про оплату позивачем робіт відповідачу бюджетними коштами, такий висновок суду не підтверджений матеріалами справи.
Отже, оскільки позивач не є розпорядником бюджетних коштів, його субпідрядник - ТОВ "Укр-Дор-Сервіс" не відноситься до отримувача бюджетних коштів, доводи відповідача про необхідність застосування положень п. 187.7 ст. 187 ПК України та здійснення реєстрації податкових накладних за фактом отримання оплати від позивача, є безпідставними.
Окрім того, суд зазначає, що доказами, наявними у матеріалах справи неможливо перевірити чи дійсно відповідач у дати складення спірних податкових накладних отримував від позивача грошові кошти саме в тих сумах, що вказані в податкових накладних.
Колегія суддів вказує, що відповідач склав та зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні:
- № 1 від 02.07.2021 на загальну суму 819 171, 24 грн, з яких ПДВ складає 136 528, 54 грн, зареєстрована в ЄРПН 20.09.2021 (а. с. 105, 106);
- № 1 від 01.08.2021 на загальну суму 1 687 667, 11 грн, з яких ПДВ складає 281 277, 85 грн, зареєстрована в ЄРПН 24.01.2024 (а. с. 107, 108);
- № 22 від 13.08.2021 на загальну суму 1 147 812, 44 грн, з яких ПДВ складає 191 302, 07 грн, зареєстрована в ЄРПН 13.10.2021 (а. с. 109, 111);
- № 5 від 13.09.2021 на загальну суму 1 079 138, 22 грн, з яких ПДВ складає 179 856, 37 грн, зареєстрована в ЄРПН 18.10.2021 (а. с. 112, 114);
- № 2 від 22.10.2021 на загальну суму 643951,20 грн, з яких ПДВ складає 107 325, 20 грн, зареєстрована в ЄРПН 03.11.2021 (а. с. 115, 117);
- № 16 від 28.12.2021 на загальну суму 245 247, 14 грн, з яких ПДВ складає 40 874, 53 грн, зареєстрована в ЄРПН 15.02.2022 (а. с. 118, 120);
- № 4 від 14.12.2021 на загальну суму 183 600 грн, з яких ПДВ складає 30 600 грн, зареєстрована в ЄРПН 15.02.2022 (а. с. 121, 123);
- № 1 від 06.01.2022 на загальну суму 1 000 000 грн, з яких ПДВ складає 166 666, 67 грн, зареєстрована в ЄРПН 23.01.2024 (а. с. 124, 126);
- № 2 від 28.01.2022 на загальну суму 708 336, 25 грн, з яких ПДВ складає 118 056, 04 грн, зареєстрована в ЄРПН 23.01.2024 (а. с. 127, 129);
- № 3 від 28.01.2022 на загальну суму 267 000 грн, з яких ПДВ складає 44 500 грн, зареєстрована в ЄРПН 21.02.2022 (а. с. 130, 132);
- № 14 від 15.08.2023 на загальну суму 2 917 916, 39 грн, з яких ПДВ складає 486 319, 40 грн, зареєстрована в ЄРПН 08.09.2023 (а. с. 133, 135).
В той же час, позивач вказує на те, що складені та зареєстровані ТОВ "Укр-Дор-Сервіс" в Єдиному реєстрі податкових накладних, спірні податкові накладні зареєстровані із порушенням вимог п. 187.1. ст. 187 ПК України, із зазначенням невірного обов`язкового реквізиту дати складання, що унеможливлює ідентифікувати здійснені операції (період їх здійснення). Позивач зазначає, що таке порушення унеможливило одержання ним податкового кредиту, що потягло за собою заподіяння позивачу збитків на суму неотриманого податкового кредиту в заявленому у позові розмірі.
При цьому позивач звертає увагу суду щодо реєстрації відповідачем податкової накладної № 1 від 01.08.2021 в ЄРПН 24.01.2024 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті 1 687 667, 11 грн, з урахуванням ПДВ 281 277, 85 грн, то вказана податкова накладна найімовірніше може стосуватися робіт загальною вартістю 1 688 943, 91 грн, прийнятих згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт за червень 2021, підписаних 02.08.2021 на суми: 870 508, 58 грн, 218 659,51 грн та 188 802, 84 грн та 410 972, 98 грн. Позивач зазначає, що згідно з актами від 02.08.2021 загальна вартість робіт складає 1 688 943,91 грн, тоді як в податковій накладній вказано суму 1 687 667, 11 грн; згідно з актами датою виникнення податкових зобов`язань є 02.08.2021, а не 01.08.2021, як зареєстрована означена податкова накладна; станом на дату реєстрації цієї податкової накладеної (23.01.2021) відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України 365 - денний строк з дати складення податкової накладної для включення зазначеної суми ПДВ до податкового кредиту за січень 2024 вже минув.
Щодо податкової накладної № 3 від 28.01.2022 зареєстрованої в ЄРПН 21.02.2022 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті 267 000 грн, з урахуванням ПДВ 44 500 грн; податкової накладної № 2 від 28.01.2022 зареєстрованої в ЄРПН 22.01.2024 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті 708 336, 25 грн, з урахуванням ПДВ 118 056,04 грн та податкової накладної № 1 від 06.01.2022 зареєстрованої в ЄРПН 23.01.2024 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті 1 000 000 грн, з урахуванням ПДВ 166 666,67 грн, то позивач вказує, що загальна сума коштів за означеними податковими накладними складає 1 975 336,26 грн, у т.ч. ПДВ 329 222, 71 грн, що є загальною вартістю будівельних робіт, прийнятих згідно 6-ма актами від 28.01.2022. При цьому, відповідачем двічі фактично враховано суму 164 938, 13 грн згідно з актом від 28.01.2022 (охоплюється рішенням суду) - один раз під час реєстрації податкової накладної № 14 від 15.08.2023 на загальну суму 2 917 916, 39 грн, вдруге у загальну суму 1 975 336,25 грн за податковими накладними № 1 від 06.01.2022, № 2 від 28.01.2022, № 3 від 28.01.2022. Отже, як вказує позивач, відповідачу належить або зареєструвати окрему нову податкову накладну лише за одним актом від 28.01.2022 на суму 164 938, 13 грн, або включити вказаний акт до загальної суми 1 975 336, 25 грн за всіма 6-ма актами прийнятих будівельних робіт за 28.01.2022.
Також щодо податкової накладної № 1 від 06.01.2022 на загальну суму 1 000 000 грн, то позивач вказує, що відповідачу слід було подати розрахунок коригування в порядку ст. 192 ПК України шляхом зведення її показників на "0", оскільки станом на 06.01.2022 між сторонами не було жодних приймань - передачі будівельних робіт. До податкової накладної № 2 від 28.01.2022 зареєстрованої в ЄРПН 22.01.2024 на загальну суму коштів, що підлягають сплаті 708 336,25 грн також слід подати розрахунок коригування в порядку ст. 192 ПК України, шляхом зведення її показників на "0", оскільки станом на 28.01.2022 між сторонами не було жодних приймань-передачі будівельних робіт на суму 708 336, 25 грн.
Щодо податкової накладної № 3 від 28.01.2022, яка зареєстрована в ЄДПН 21.02.2022, яку слід вважати такою, що стосується всіх актів від 28.01.2022, то позивач вказує, що відповідачу слід було подати розрахунок коригування в порядку ст. 192 ПК України, шляхом збільшення показника рядка І стовпців 7,10 розділу Б до 1 646 113, 54 грн (у разі якщо включається й акт від 28.01.2022 на суму 164 938, 13 грн) та рядка І стовпця 11 до 329 22,71 грн. У такому випадку можна буде вважати, за умови реєстрації РК в ЄРПН, що наявні підстави для включення позивачем ПДВ у розмірі 329 222,71 грн до податкового кредиту.
Щодо решти податкових накладних, доданих відповідачем, то як наголошує позивач залишились акти приймання виконаних будівельних робіт від 03.12.2021 на загальну суму 844646,88 грн, у т.ч. ПДВ 140 774,48 грн та від 09.11.2021 на загальну суму 973 101, 20 грн , у т.ч. ПДВ 162 183,54 грн. Загальна вартість робіт за актами від 03.12.2021 та 09.11.2021 становить 1 817 748, 08 грн, у т.ч. ПДВ 302 958, 02 грн. Однак, надані відповідачем податкові накладні № 1 від 02.07.2021, № 22 від 13.08.2021, № 5 від 13.09.2021, № 2 від 22.10.2021, № 16 від 28.12.2021 та № 4 від 14.12.2021 жодним чином не пов`язані з актами приймання виконаних будівельних робіт від 03.12.2021 та від 09.11.2021 ні за датою їх складення, ні за задекларованою вартістю робіт. Окрім того, по актах приймання виконаних будівельних робіт від 03.121.2021 та від 09.11.2021 вже минув 365 - денний строк, визначений п. 198.6 ст. 198 ПК України, для включення позивачем відповідних сум ПДВ до податкового кредиту.
При цьому, суд також приймає до уваги, що в даній ситуації позивач не вправі включити до податкового кредиту 486 319, 40 грн ПДВ на підставі податкової накладної № 14 від 15.08.2023, оскільки податкові зобов`язання виникли в різний період за принципом першої події та в різних сумах, а саме: 30.03.2022 - 1 434 579, 82 грн (у тч. ПДВ 239 096, 64 грн), від 08.02.2022 1 318 398, 44 грн (у т.ч. ПДВ 219 733, 07 грн), 28.01.2022 164 938, 13 грн (у т.ч. ПДВ 27 489, 69 грн), натомість відповідачем здійснено реєстрацію за фактом оплати 15.08.2023 всупереч п. 187.1. ст. 187 ПК України.
Отже, у вказаних вище податкових накладних наявні істотні помилки, а саме: дати податкових накладних та дати оформлення актів приймання-передачі робіт не співпадають, а мають бути ідентичними; відповідачем також не здійснено коригування податкових накладних в порядку ст. 192 ПК України, які в своїй сукупності, в силу вимог ПК України, не дозволяють з достовірністю ідентифікувати проведені господарські операції.
Суд звертає увагу на те, що податкова накладна, складена платником ПДВ за операцією з постачання товарів/послуг із зазначенням іншої дати, ніж дата виникнення "першої події" за такою операцією, може бути визначена платником як помилково складена. Платник податку на дату виявлення факту зазначення неправильної дати в зареєстрованій в ЄРПН податковій накладній має право скласти "від`ємний" розрахунок коригування до податкової накладної, яка визначена ним як зайво складена, та зареєструвати його в Єдиному реєстрі податкових накладних.
В той же час, листом ДПС України від 24.10.2019 № 981/6/99-00-07-03-02-15/ІПК "Щодо порядку виправлення помилки, допущеної в даті складання розрахунку коригування" було роз`яснено, що помилка, допущена в даті складання розрахунку коригування, виправленню не підлягає. Крім того, нормами податкового законодавства передбачено складання розрахунку коригування лише до податкової накладної, а тому розрахунок коригування не може бути складено до податкової накладної, яка виведена в нуль (обнулена). Складання та реєстрація в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної, визнаної платником податку помилково складеною, не позбавляє його обов`язку скласти податкову накладну за операцією з постачання товарів/послуг із зазначенням у такій податковій накладній дати складання, що відповідає даті настання "першої події" за такою операцією. Така податкова накладна підлягає обов`язковій реєстрації в ЄРПН таким платником податку з дотриманням визначених Податковим кодексом термінів реєстрації. Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.
Таким чином, виправлення помилки в даті податкової накладної не могло бути забезпечено одним тільки розрахунком коригування, а тому відповідач зобов`язаній був анулювати податкову накладну із неправильною датою і виписати нову з правильною. При цьому нову податкову накладну слід було скласти не на дату виправлення помилки, а на дату здійснення операції (виконання робіт згідно актів).
Колегія суддів зауважує, що сам факт реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, на який покликається відповідач, не може бути самодостатньою підставою для використання податкового кредиту позивачем, так як відповідачем не дотримано ст.187 ПК України.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується із доводами позивача, що податкова накладна за операцією складена на дату, відмінну від дати виникнення податкових зобов`язань за такою операцією, підтвердженої відповідними первинними документами, не відповідає даним бухгалтерського обліку та не дає змоги ідентифікувати здійснену операцію. Допущені відповідачем порушення податкового законодавства в частині визначення дати податкових накладних, терміну їх реєстрації в ЄРПН, не може бути підставою для формування податкового кредиту позивачем.
В той же час, відсутність матеріалів податкової перевірки (акта або рішення) відповідного контролюючого органу, не може звільняти продавця від відповідальності за завдані покупцю майнові збитки. Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Об`єднаної палати від 01.12.2023 у справі № 926/3347/22.
Отже, в діях відповідача наявна протиправна поведінка, вина, шкідливий результат такої поведінки збитки та причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками в розумінні ст. 22 ЦК України та ст. 225 ГК України, "як неодержаний прибуток" (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною, а тому колегія суддів дійшла висновку про задоволення вимог позивача та стягнення із відповідача 1 372 501, 09 грн збитків.
При цьому суд звертає увагу на те, що у даній справі помилки відповідача є суттєвими, оскільки полягають в застосуванні зовсім інших правил реєстрації податкових накладних. Застосування відповідачем правил п. 187.7. ст. 187 ПК України є підставою для застосування іншого алгоритму визначення дати виникнення податкових зобов`язань та складення податкових накладних, а відтак підтвердження та їх співвіднесення з первинними документами, а також йдеться про наявність у відповідача статусу одержувача бюджетних коштів в межах договору субпідряду, укладеного з позивачем, яким він не є. З огляду на що, до спірних правовідносин неможливо застосувати висновки п. п. 7.29, 7.32, 7.35 постанови Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.12.2023 у справі №926/3347/22, в яких йдеться, що "помилка в реквізитах податкової накладної не є нездоланною перешкодою для одержання покупцем податкового кредиту, оскільки за умови розумної і добросовісно поведінки покупця і продавця помилка в реквізитах податкової накладної може і має бути виправлена; якщо ж покупець не включив до податкового кредиту відповідну суму ПДВ на підставі зареєстровано податкової накладної продавця через помилки в ній, які є перешкодою для такого включення, і не повідомив своєчасно про помилку продавця, внаслідок чого покупець втратив право на податковий кредит, то слід вважати, що він зазнав збитків внаслідок власної бездіяльності.".
Більше того, суд зважає на те, що відповідач не визнає того, що податкові накладні складені з помилками або неправильно, ним жодним чином не робились коригування до податкових накладних, так само залишились без належного реагування претензії із даного приводу, що надсилались позивачем.
Посилання відповідача на те, що у нього були відсутні первинні документи, підписані сторонами договору (акти виконаних робіт) і на даний час відсутні, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки наведена обставина не спростовує встановленого судом факту надання послуг (виконання робіт) та не є перешкодою для виникнення у відповідача податкового зобов`язання з ПДВ за операціями у розумінні податкового законодавства та виконання обов`язку зі складення згідно з п. 187.1. ст. 187, 201.4 статті 201 ПК України податкових накладних та їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних із урахуванням того, що до матеріалів справи долучені акти виконаних робіт підписані та скріплені печаткою в тому числі і відповідача. В той же час, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили, що податкові накладні не були зареєстровані не з вини відповідача.
Також суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання відповідача на постанови Верховного Суду, наведені у його поясненнях, оскільки обставини, які встановлені Верховним Судом у вказаних справах не є подібними до обставин у даній справі.
Суд вказує, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга ПП "Автомагістраль" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024 у справі № 906/41/24 скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову повністю.
У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги судові витрати на оплату судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача у відповідності до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Автомагістраль" задоволити.
2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024 у справі № 906/41/24 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Дор-Сервіс" (11705, вул. Потапова, буд. 36, м. Новоград-Волинський, Житомирська обл., код ЄДРПОУ 42133695) на користь Приватного підприємства "Автомагістраль" (07351, вул. Київська, буд. 68, с. Синяк, Бучанський р-н, Київська обл., код ЄДРПОУ 31481658) 1 372 501, 09 грн збитків.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Дор-Сервіс" (11705, вул. Потапова, буд. 36, м. Новоград-Волинський, Житомирська обл., код ЄДРПОУ 42133695) на користь Приватного підприємства "Автомагістраль" (07351, вул. Київська, буд. 68, с. Синяк, Бучанський р-н, Київська обл., код ЄДРПОУ 31481658) 20 587, 52 грн судового збору за розгляд позовної заяви та 30 881, 28 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.
5. Видачу судових наказів доручити Господарському суду Житомирської області.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.
7. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.
Повний текст постанови складено 21 листопада 2024
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Гудак А.В.
Суд | Північно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 13.11.2024 |
Оприлюднено | 25.11.2024 |
Номер документу | 123210447 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань |
Господарське
Північно-західний апеляційний господарський суд
Олексюк Г.Є.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні