Постанова

від 04.12.2024 по справі 906/41/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року Справа № 906/41/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Приватного підприємства "Автомагістраль" про ухвалення додаткового рішення

за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Автомагістраль" на рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024 у справі № 906/41/24 (суддя Машевська О.П., повний текст складено 04.06.2024)

за позовом Приватного підприємства "Автомагістраль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Дор-Сервіс"

про стягнення 1 372 501, 09 грн

за участю представників сторін:

позивача - Шевченко А.М.;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Автомагістраль" (далі - позивач, ПП "Автомагістраль") звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовом про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Дор-Сервіс" (далі - відповідач, ТОВ "Укр-Дор-Сервіс") 1 372 501, 09 грн збитків.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024 в позові відмовлено.

До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ПП "Автомагістраль" на рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024 у справі №906/41/24, в якій позивач просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 апеляційну скаргу ПП "Автомагістраль" задоволено. Рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024 у справі № 906/41/24 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Укр-Дор-Сервіс" на користь ПП "Автомагістраль" 1 372 501, 09 грн збитків.

18.11.2024 до апеляційного господарського суду надійшла заява ПП "Автомагістраль" про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просить стягнути із відповідача витрати на правничу допомогу в суді у розмірі 102 375 грн.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 21.11.2024 розгляд заяви призначено на 04.12.2024 о 14:15 год.

ТОВ "Укр-Дор-Сервіс" надіслало до суду заперечення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, в яких просить поновити пропущений строк на подання заперечень, в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити. Відповідач зазначає наступне:

- у зв`язку з тим, що протягом листопада 2024 в м. Звягелі та по всій території України були проблеми з безпекою, зумовлені постійними ракетними обстрілами, під час чого забороняється робота підприємств, установ та організацій та при яких необхідно перебувати у бомбосховищах для збереження життя і здоров`я. Також, в результаті застосувань планових або ж екстрених відключень електроенергії, в тому числі за адресою знаходження ТОВ "Укр-Дор-Сервіс",їх робочий час фактично складався замість 8 годин приблизно 2-3 год у день, що унеможливлювало своєчасне виконання роботи, що в свою чергу призвело до неможливості своєчасно ознайомитися із заявою ПП "Автомагістраль", та не було достатньої кількості часу для надання своїх заперечень;

- акт № 1 від 13.11.2024 є формальним, оскільки не дає змоги ідентифікувати господарську операцію як таку, що відбулася;

- що стосується виписки банку, то відповідач звертає увагу, що згідно виписки платіж здійснювався відповідно до рахунків, тобто в призначені платежу відсутнє будь-яке посилання на номер справи;

- рахунок-фактура не є первинним бухгалтерським документом і може складатися на будь-які необхідні суми та найменування робіт для маніпулювання вартості наданої правничої допомоги;

- рахунок та акт виконаних робіт є формальними документами, якими можна легко маніпулювати; позивач не зазначав в апеляційній скарзі про відшкодування правничих послуг і попередній розрахунок не надавав. В додатковій угоді до договору зазначено погодинну оплату за надані послуги, натомість відсутні підтвердження даного обсягу виконаних робіт. Це в свою чергу свідчить, що ПП "Автомагістраль" маніпулює документами для отримання вигоди.

Суд вказує, що частинами 1, 2 ст. 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Таким чином, пропущений процесуальний строк може бути поновлений лише за заявою учасника справи у разі, якщо суд визнає наведені причини пропуску цього строку поважними.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач звернувся до суду із клопотанням про поновлення строку на подання заперечень щодо заяви про ухвалення додаткового рішення та обґрунтував причини пропуску встановленого судом строку, тому суд дійшов висновку поновити пропущений процесуальний строк для подання вказаних заперечень.

Представник позивача в судовому засіданні 04.12.2024 підтримав доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, просить її задоволити.

Відповідач не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання, про день, час та місце розгляду заяви повідомлявся належним чином.

Відповідно до ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду заяви, колегія суддів вважає за можливе розглянути заяву у даному судовому засіданні.

Колегія суддів зазначає, що кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59 Конституції України).

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначено в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховують складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначають лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тож одним із принципів господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, зокрема у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас процесуальне законодавство передбачає критерії, які потрібно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу в судовому спорі. Так, за змістом частин першої та третьої статті 123 і частини четвертої статті 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу є одним з видів судових витрат, які розподіляють між сторонами залежно від результатів вирішення судової справи.

Частини перша - третя статті 126 ГПК України передбачають, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлює суд на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подають до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначеними нормами права передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Водночас обов`язок доведення неспівмірності витрат покладено на сторону, яка заявляє відповідне клопотання про зменшення їх розміру.

У розумінні приписів частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.

Водночас у частинах п`ятій - сьомій, дев`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Наведені висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

У постановах від 19.02.2022 у справі № 755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у пункті 154 рішення від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має містити конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково.

У пункті 268 рішення від 23.01.2014 у справі "East / West Alliance Limited" проти України" за заявою № 19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Отже, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Стаття 221 ГПК України передбачає, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Як встановлено апеляційним судом, позивач, керуючись ч. 8 ст. 129 ГПК України, заявляє суду, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть подані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, оскільки неможливо заздалегідь передбачити обсяг правничої допомоги, що буде надана позивачу, а відтак і її остаточну вартість.

Так, постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 апеляційну скаргу ПП "Автомагістраль" задоволено. Рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024 у справі № 906/41/24 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Укр-Дор-Сервіс" на користь ПП "Автомагістраль" 1 372 501, 09 грн збитків.

В той же час, представник ПП "Автомагістраль" 18.11.2024 звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою, в якій просив стягнути із відповідача витрати на правничу допомогу в суді у розмірі 102 375 грн.

На підтвердження вказаних витрат позивачем додано до заяви: додаткову угоду від 01.06.2024 № 8, акт здачі-приймання наданих послуг № 1 від 13.11.2024, рахунок на оплату № 113 від 11.07.2024, № 114 від 11.07.2024, № 168 від 02.10.2024, банківські виписки ПП "Автомагістраль" від 17.07.2024 та від 17.10.2024.

Із урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вказує, що представник позивача у апеляційній скарзі заявляв суду про судові витрати, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, а також заява про ухвалення додаткового рішення у справі із відповідними доказами подана представником у строк, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що положення ГПК у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов`язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов`язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України. Проте процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви (клопотання). Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів.

Як встановлено апеляційним судом, 02.02.2023 між АО "Дарина" (виконавець) та ПП "Автомагістраль" (замовник) укладено договір про надання правової допомоги, згідно п. 1.1 якого виконавець зобов`язується здійснити захист, представництво та надати будь-які інші не заборонені законом види правової допомоги замовнику в обсягах, на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а замовник зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Також 01.06.2024 між АО "Дарина" (виконавець) та ПП "Автомагістраль" (замовник) укладено додаткову угоду № 8 договору про надання правової допомоги від 02.02.2023, згідно п.п. 1, 2, 3 якої визначено, що сторони домовились, що в рамках умов договору та цієї додаткової угоди виконавець зобов`язується здійснити захист, представництво та надати будь-які інші не заборонені законом види правничої допомоги замовнику, в межах судової справи № 906/41/24 під час апеляційного та касаційного перегляду.

Сторони домовилися, що за послуги згідно п. 1 цієї додаткової угоди замовник сплачуватиме виконавцеві гонорар у погодинному розрахунку, а саме:

- 3 900 грн за підготовку апеляційної скарги, процесуальних заяв, клопотань, додаткових пояснень, представництво в судових засіданнях;

- 4 300 грн за підготовку касаційної скарги/відзиву на касаційну скаргу, процесуальних заяв, клопотань, додаткових пояснень, представництво в судових засіданнях.

Гонорар сплачується в порядку авансування або післяплати на підставі рахунків на оплату протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту його виставлення. Обсяг наданої правничої допомоги та витраченого виконавцем часу підтверджується сторонами шляхом укладення акту здачі приймання наданих послуг.

В акті здачі - приймання наданих послуг № 1 від 13.11.2024 визначено обсяг затраченого часу 26 години 15 хвилин та загальний гонорар у погодинному розрахунку в розмірі 102 375 грн. В акті вказані наступні послуги:

- підготовка та подання до суду апеляційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області від 29.05.2024, обсяг затраченого час - 15 год., погодинна ставка 3900 грн, розмір гонорару 58 500 грн;

- підготовка та подання до суду додаткових пояснень від 14.08.2024 з ІПК №3738/ІПК/99-00-21-03-02 від 17.07.2024, обсяг затраченого час - 2 год., погодинна ставка 3 900 грн, розмір гонорару 7 800 грн;

- підготовка та подання до суду заперечень від 15.10.2024 на додаткові пояснення ТОВ "Укр - Дор - Сервіс" від 11.09.2024, обсяг затраченого час - 8 год., погодинна ставка 3 900 грн, розмір гонорару 31 200 грн;

- участь в судовому засідання 16.10.2024 в режимі відеоконференції, обсяг затраченого час - 33 хв., ставка 65 грн/хв, розмір гонорару 2 145 грн;

- участь в судовому засідання 13.11.2024 в режимі відеоконференції, обсяг затраченого час - 42 хв., ставка 65 грн/хв, розмір гонорару 2 730 грн.

На підставі рахунків на оплату № 113 від 11.07.2024, № 114 від 11.07.2024, № 169 від 02.10.2024, позивач сплатив АО "Дарина" кошти за надані правничі послуги, що підтверджується банківськими виписками ПП "Автомагістраль" від 17.07.2024 та від 17.10.2024.

Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що представником ПП "Автомагістраль" - адвокатом Шевченко А.М. подано до суду апеляційної інстанції: апеляційну скаргу на рішення суду на 25 арк.; додаткові пояснення від 14.08.2024 на 3 арк.; заперечення від 15.10.2024 на додаткові пояснення відповідача на 10 арк. та прийнято участь у двох судових засіданнях в режимі відеоконференції 16.10.2024 та 13.11.2024.

Проаналізувавши надані суду представником ПП "Автомагістраль" - адвокатом Шевченко А.М. докази в підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, суд вважає, що заявником, відповідно до вимог ст. 74 ГПК України, документально обґрунтовано розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі в сумі 102 375 грн.

В той же час, суд апеляційної інстанції зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Апеляційний господарський суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Суд також звертає увагу на те, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).

Із урахуванням викладеного, беручи до уваги неспівмірність суми гонорару адвоката зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, керуючись приписами ст. ст. 126, 129 ГПК України та принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, суд апеляційної інстанції вважає заявлену суму компенсації витрат надмірною та дійшов висновку про обґрунтованість витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 60 000 грн; в іншій частині заяви слід відмовити.

На думку суду апеляційної інстанції зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 60 000 грн є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді.

Судом враховується, що кожна справа має свою специфіку, а тому враховуючи всі аспекти даної справи, колегія суддів вважає, що для належного представлення інтересів позивача у цій справі витрати в сумі 60 000 грн в частині послуг, наданих на стадії розгляду справи в суді апеляційної інстанції, відповідають критеріям реальності та розумності, та не спростовані відповідачем.

Апеляційним господарським судом не встановлено обставин того, що дана сума витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції не відповідає критеріям необхідності, обґрунтованості та розумності.

В той же час, доводи відповідача, викладенні у запереченнях щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви позивача про стягнення витрат, оскільки заявником, відповідно до вимог ст. 74 ГПК України, доведено понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, а доводи відповідача вказаного не спростовують.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву представника Приватного підприємства "Автомагістраль" про ухвалення додаткового рішення задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Дор-Сервіс" (11705, вул. Потапова, буд. 36, м. Новоград-Волинський, Житомирська обл., код ЄДРПОУ 42133695) на користь Приватного підприємства "Автомагістраль" (07351, вул. Київська, буд. 68, с. Синяк, Бучанський р-н, Київська обл., код ЄДРПОУ 31481658) 60 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

3. Видачу судового наказу доручити Господарському суду Житомирської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складено 05 листопада 2024

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.