Ухвала

від 19.11.2024 по справі 8/570

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

19 листопада 2024 року м. Харків Справа № 8/570(917/165/24)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Пуль О.А.,

розглянувши апеляційну скаргу Фонду державного майна України, м. Київ (вх. №2696 П/2),

на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 31.10.2024 у справі №8/570(917/165/24) (суддя Паламарчук В.В.),

за позовом Державного підприємства "Державна Галещинська біологічна фабрика", смт. Нова Галещина, Кременчуцький район, Полтавська область, в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Терещенка Олександра Васильовича, м. Полтава,

до Міністерства юстиції України, м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Фонд державного майна України, м. Київ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача:

1) Козельщинська селищна рада, смт.Козельщина, Кременчуцький район, Полтавська область,

2) Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава,

3) Державний реєстратор виконавчого комітету Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області Стешіна Тетяна Остапівна, м. Полтава,

4) Державне підприємство "Державна Новогалещинська біологічна фабрика", смт. Нова Галещина, Полтавська область,

про визнання протиправним та скасування наказу

в межах справи про банкрутство №8/570

за заявою Головного управління ДПС у Полтавській області, м.Полтава,

до Державного підприємства "Державна Галещинська біологічна фабрика", смт. Нова Галещина, Полтавська область,

за участю Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, м. Суми,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Державна Галещинська біологічна фабрика" в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Терещенка Олександра Васильовича (позивач) звернулась до Господарського суду Полтавської області з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування Наказу Міністерства юстиції України від 25.01.2024 №213/5 "Про задоволення скарг".

Ухвалою господарського суду від 19.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №8/570(917/165/24), яку вирішено розглядати в межах справи №8/570 про банкрутство ДП "Державна Галещинська біологічна фабрика" за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.05.2024 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04.06.2024.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 04.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 27.08.2024 повернуто розгляд справи на стадію підготовчого провадження та залучено до участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Державне підприємство "Державна Новогалещинська біологічна фабрика".

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 03.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

16.10.2024 до Господарського суду Полтавської області від Полтавської обласної прокуратури надійшла заява про вступ у справу з метою захисту інтересів держави в особі - Фонду державного майна України (вх. №13765).

28.10.2024 до Господарського суду Полтавської області від Фонду державного майна України до суду надійшли заперечення на заяву про вступу Полтавської обласної прокуратури у справу. В обґрунтування своїх заперечень заявник посилається на те, що Фондом не надавалась згода на представництво їх інтересів прокуратурою, а наведені прокуратурою аргументи щодо ризику вибуття земельної ділянки з державної власності у разі відмови судом у задоволенні заяви, так як саме в інтересах держаного підприємства, право постійного користування якого земельною ділянкою є предметом спору у даній справі, залучився Фонд до участі у справі, не відповідають дійсності.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 31.10.2024, окрім іншого, суд:

- повернувся на стадію підготовчого провадження у справі №8/570(917/165/24)

- задовольнив заяву заступника керівника Полтавської обласної прокуратури про вступ прокурора у справу;

- допустив до участі у справі №8/570(917/165/24) Полтавську обласну прокуратуру.

Не погоджуючись із постановленою ухвалою суду першої інстанції, Фонд державного майна України звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 31.10.24 у справі № 8/570(917/165/24).

Крім того апелянт просить суд поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Полтавської області від 31.10.2024 у справі №8/570(917/165/24), посилаючись на наявність поважних причин пропуску такого строку.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Пуль О.А.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Так, об`єктом апеляційного оскарження у даному випадку є ухвала суду першої інстанції від 31.10.2024, якою вирішено процедурне питання перехід зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження у справі №8/570(917/165/24) та залучено до участі у справі Полтавську обласну прокуратуру.

Відповідно до положень ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ), спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України (надалі - ГПК України), з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17 дійшла висновку, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві такі групи.

Перша група стосується розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення (розумій також і відсторонення) керуючого санацією, ліквідатора тощо.

Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні.

Хоч ці справи позовного провадження і розглядаються в межах справи про банкрутство, процесуально вони автономні від непозовного провадженням, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються з моменту відкриття і до ухвалення остаточного рішення лише правилами позовного провадження, встановленими у ГПК України, як про це зазначено у ч. 3 ст. 7 КУзПБ.

Відповідна правова позиція наведена Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 16.08.2023 року у справі №920/162/23.

Відтак, у даному випадку застосуванню підлягають норми ГПК України.

Приписами ст. 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", КУзПБ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За приписами ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття "обмеження основоположних прав і свобод" від прийнятого у законотворчій практиці поняття "фіксація меж самої сутності прав і свобод" шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абз. 2 п. 10 мотивувальної частини).

При цьому, як слідує зі змісту рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 №9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених ст. 255 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 255 ГПК України визначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду першої інстанції:

1) про відмову у видачі судового наказу;

2) про забезпечення доказів, відмову в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів;

3) про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову;

4) про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову;

5) про зустрічне забезпечення, зміну чи скасування зустрічного забезпечення;

6) про повернення заяви позивачеві (заявникові);

7) про відмову у відкритті провадження у справі;

8) про передачу справи на розгляд іншого суду;

9) про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк;

10) про затвердження мирової угоди;

11) про призначення експертизи;

12) про зупинення провадження у справі;

13) про закриття провадження у справі;

14) про залишення позову (заяви) без розгляду;

15) окрема ухвала;

16) про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу;

17) у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

18) про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення;

19) про відмову ухвалити додаткове рішення;

20) про роз`яснення чи відмову у роз`ясненні судового рішення;

21) про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами;

22) про поновлення, відмову у поновленні пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання;

23) про внесення чи відмову у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

24) щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання;

25) про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця;

26) про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження;

27) про поворот виконання чи відмову у повороті виконання;

28) про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку;

29) щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України;

30) про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами;

31) про відмову у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду;

32) про повернення заяви про скасування рішення третейського суду;

33) про повернення заяви про видачу наказу за рішенням третейського суду без розгляду;

34) про залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження;

35) про відновлення чи відмову у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.

Отже, перелік ухвал суду першої інстанції, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у ст. 255 ГПК України, є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Оскарження ухвал суду, які не передбачені ст. 255 ГПК України, окремо від рішення суду не допускається.

Як свідчать матеріали справи та вимоги поданої апеляційної скарги, оскаржувана ухвала Господарського суду Полтавської області від 31.10.2024 у справі №8/570(917/165/24) не є ухвалою, якою остаточно вирішено певні процедурні питання у справі про банкрутство, її не включено до переліку ухвал місцевого господарського суду, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду, згідно з ч. 1 ст. 255 ГПК України (у вказаному переліку ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені окремо від рішення в апеляційному порядку відсутня ухвала про повернення на стадію підготовчого провадження та про допуск до участі у справі прокурора).

При цьому, колегія суддів зазначає, що приписи ст. 255 ГПК України свідчать про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.

Закріплені в ст.ст. 254, 255 ГПК України процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого господарського суду взагалі, натомість їх право на оскарження лише відтерміновується до прийняття остаточного рішення у справі (наведений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/361/18, від 14.09.2020 у справі №910/404/20, від 10.11.2021 у справі №922/1543/19, від 14.12.2022 у справі №920/1346/21, ухвалі від 22.12.2022 у справі №908/1966/22).

Частиною 3 ст. 255 ГПК України встановлено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

З урахуванням наведеного, оскільки оскаржувана в апеляційному порядку ухвала місцевого господарського суду не підлягає оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про повернення Фонду державного майна України апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 31.10.2024 у справі №8/570(917/165/24) на підставі п. 4 ч. 5 ст. 260 ГПК України.

Водночас, судова колегія зазначає, що учасник справи має право включити заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду згідно з приписами ГПК України, до апеляційної скарги на судове рішення (ухвалу, рішення), яке є наступним після ухвали, яка не може бути оскаржена окремо, або рішення, яке є логічно та за наслідками пов`язаним із такою ухвалою (п. 76 постанови Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 920/162/23).

Оскільки апеляційна скарга Фонду державного майна України подана до суду апеляційної інстанції через підсистему "Електронний суд", тому вона не повертається скаржнику в паперовому (роздрукованому) вигляді.

Керуючись ст.ст. 234, 255, п. 4 ч. 5 ст. 260, ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фонду Державного майна України на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 31.10.2024 (про повернення на стадію підготовчого провадження та допуск до участі у справі прокуратури) у справі №8/570(917/165/24) - повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені ст.ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.А. Пуль