Постанова

від 12.11.2024 по справі 922/1920/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. Харків Справа № 922/1920/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Плахов О.В. , суддя Тихий П.В.

за участю секретаря судового засідання Соляник Н.В.

за участю представників сторін:

позивача Квартенко О.Р.

відповідача Шевченко О.С.

розглянувши апеляційну скаргу ПрАТ Харківенергозбут (вх. № 2255Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 02.09.2024 у справі № 922/1920/24 (повний текст якого складено 12.09.2024 у приміщенні господарського суду Харківської області суддею Усата В.В.)

за позовом Адвокатського бюро "ЮРІЙ МИЦА" (61105, Харківська обл., м. Харків, вул. Киргизька, буд. 15)

до Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126)

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Адвокатське бюро "ЮРІЙ МИЦА" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут, в якому просить:

- стягнути з Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126; код ЄДРПОУ 42206328) на користь Адвокатського бюро ЮРІЙ МИЦА (61105, м. Харків, вул. Киргизька, буд. 15; код ЄДРПОУ 43327356) 1 804 225 гривень 25 копійок, у тому числі інфляційні втрати у розмірі 1 493 676 гривень 20 копійок та три відсотки річних у розмірі 310 549 гривень 05 копійок.

- судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протиправними діями відповідача позивачу було завдано збитків у вигляді упущеної вигоди. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 (з урахуванням ухвали про виправлення арифметичної помилки від 08.09.2023) у справі № 922/3928/20, залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду від 07.11.2023 у цій же справі, частково задоволено позов Адвокатського бюро Юрій Мица до Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут, стягнуто з Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут на користь Адвокатського бюро Юрій Мица: 2 806 443,26 грн. збитків (упущеної вигоди); 42 096,65 грн. судового збору за подання позовної заяви; 168 386,60 грн. судового збору за подання касаційних скарг. Наразі вказаний борг відповідачем не сплачений. Втім, позивач вважає, що додатково Приватне акціонерне товариство Харківенергозбут також зобов`язане сплатити на користь Адвокатського бюро Юрій Мица інфляційні втрати і 3 % річних, які заявлені до стягнення.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.09.2024 у справі № 922/1920/24 позов задоволено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126; код ЄДРПОУ 42206328) на користь Адвокатського бюро ЮРІЙ МИЦА (61105, м. Харків, вул. Киргизька, буд. 15; код ЄДРПОУ 43327356) 1 804 225,25 грн., у тому числі інфляційні втрати у розмірі 1 493 676,20 грн. та три відсотки річних у розмірі 310 549,05 грн.; витрати зі сплати судового збору у розмірі 21650,70 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що встановлюючи початковий моменту нарахування інфляційних втрат та 3% річних за правилами частини другоі статті 625 Цивільного кодексу України на суму збитків, завданих однією особою іншій особі, суд виходив із того, що збитки у вигляді упущеної вигоди мали бути відшкодовані Приватним акціонерним товариством «Харківенергозбут» Адвокатському бюро «Юрій Мица» негайно, тобто не пізніше наступного робочого дня від дати їх заподіяння до 22 вересня 2020 року включно. З цих причин починаючи з 23 вересня 2020 року Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» перебуває у стані прострочення виконання грошового обов`язку зі сплати на користь Адвокатського бюро «Юрій Мица» грошових коштів на відшкодування збитків в сумі 2806443,26 грн. Тобто станом на 31.05.2024 року період прострочення 3 роки, 8 місяців і 8 днів (або 1347 календарних днів).

Обґрунтовуючи вказаний висновок, суд першої інстанції враховував, що відповідно до правової позиції, висловленої в пункті 65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2024 року № 910/3831/22, нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

При цьому суд першої інстанції відзначив істотну подібність правовідносин щодо зобов`язання повернути безпідставно набуте майно та правовідносин щодо відшкодування шкоди (збитків) в обох випадках відповідні правовідносини є зобов`язальними й позадоговірними, а сам обов`язок боржника виникає безпосередньо з норми закону (статті 1212 та статті 22, 1166 Цивільного кодексу України відповідно). Виконання цього обов`язку не пов`язується з відповідною вимогою кредитора (потерпілого), а тому він має бути виконаний негайно, тобто у розумний строк після його виникнення.

З наведених причин початковим моментом нарахування інфляційних втрат та 3% річних за правилами частини другою статті 625 Цивільного кодексу України на суму збитків, завданих однією особою іншій особі, є момент заподіяння відповідних збитків, а не момент набрання законної сили рішенням суду, яке лише визначає розмір вже заподіяних збитків й надає відповідній вимозі потерпілої особи характеру примусовості до виконання.

ПрАТ Харківенергозбут у межах встановленого законом строку через систему Електронний суд надіслало до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.09.2024 у справі № 922/1920/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Судові витрати просить покласти на позивача.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскільки в даному випадку конкретизація зобов`язання відповідача відбулась в дату набрання законної сили постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 у справі № 922/3928/20, то нарахування грошових сум за ст. 625 ЦК України до вказаної дати є неможливим.

Крім того, апелянт зазначає, що висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у п. 65 постанови від 07 лютого 2024 року № 910/3831/22, які були застосовані судом першої інстанції, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки стосуються правовідносин, які не є подібними за своєю правовою природою: правовідносини по справі № 910/3831/22 виникли із кондикційних зобов`язань, а правовідносини по справі що розглядається - із деліктних зобов`язань, які також регулюються різними інститутами цивільного права. При цьому, згідно фактичних обставин справи №910/3831/22, була чітко визначена сума (18 454 848,76 грн.) та момент фактичного отримання безпідставно збережених грошових коштів. Тобто, правовідносини по цим справам є різними за фактичними обставинами справи, об`єктом та предметом правового регулювання, а також за умовами застосування правових норм. Вищевикладеним, на думку апелянта, спростовується висновок суду першої інстанції про істотну подібність правовідносин щодо зобов`язання повернути безпідставно набуте майно та правовідносин щодо відшкодування шкоди (збитків).

Ухвалою Східного апеляційного господарського від 30.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ Харківенергозбут (вх. № 2255Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 02.09.2024 у справі № 922/1920/24. Позивачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з дня вручення даної ухвали. Призначено справу до розгляду на 12.11.2024.

Позивач свої правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

В судове засідання 12.11.2024 з`явились представники учасників справи та надали пояснення по справі.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та було правильно встановлено місцевим господарським судом, Приватне акціонерне товариство Харківенергозбут 03 серпня 2020 року в електронній системі закупівель було оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів «Послуги з юридичного консультування та юридичного представництва» (номер закупівлі UA-2020-08-03-005587-c).

Згідно реєстру отриманих тендерних пропозицій у вказаній закупівлі взяли участь чотири учасники, сере яких був і позивач. Згідно протоколу від 02.09.2020 за № 1/02/09 відповідачем прийнято рішення про намір укласти договір про закупівлю з переможцем процедури відкритих торгів UA2020-08-03-005587-c з Адвокатським бюро «ЮРІЙ МИЦА», тобто з позивачем.

Відповідне повідомлення про намір укласти договір оприлюднено в електронній системі закупівель 02.09.2020. Скарги на вказане рішення учасниками торгів подано не було.

11 вересня 2020 року позивачем було подано через електронну систему закупівель відповідно до вимог тендерної документації підписаний позивачем проект договору про закупівлю, довідку про відсутність судимості керівника та інші документи переможця.

Разом з тим, 21.10.2020 в електронній системі закупівель було оприлюднено рішення про відміну процедури відкритих торгів UA-2020-08-03-005587-c з підстав, визначених пунктом 1 частини 1 статті 32 Закону України «Про публічні закупівлі»: відсутність подальшої потреби в закупівлі товарів, робіт чи послуг (протокол № 3/21/09 від 21.09.2020).

Вказаними протиправними діями відповідача позивачу було завдано збитків, з метою відшкодування яких позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення 2990000,00 грн збитків у вигляді упущеної вигоди.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28 квітня 2021 року у справі №922/3928/20 позовні вимоги задоволено, стягнуто з Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут на користь Адвокатського бюро Юрій Мица 2990000,00 грн збитків та 44850,00 грн судового збору.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 29 серпня 2023 року у справі №922/3928/20 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут на рішення господарського суду Харківської області від 28 квітня 2021 року у справі №922/3928/20 задоволено частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 28 квітня 2021 року у справі №922/3928/20 скасовано в частині стягнення збитків (упущеної вигоди) в сумі 183556,74 грн та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні вказаних позовних вимог.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 28 квітня 2021 року у справі №922/3928/20 залишено без змін.

Викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позовні вимоги Адвокатського бюро Юрій Мица до Приватного акціонерного товариства Харківенергозбут - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126; код ЄДРПОУ 42206328) на користь Адвокатського бюро "Юрій Мица" (61105, м. Харків, вул. Киргизька, буд. 15; код ЄДРПОУ 43327356) 2806443,26 грн збитків (упущеної вигоди).

У задоволенні інших вимог позовної заяви відмовити."

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 листопада 2023 року касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" залишено без задоволення. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 29 серпня 2023 року у справі №922/3928/20 залишено без змін.

Таким чином, станом на дату вирішення спору в розглядуваній справі на боці Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" існує грошова заборгованість перед Адвокатським бюро "Юрій Мица" у загальній сумі 3 016 926,51 грн, у тому числі 2 806 443,26 грн збитків (упущеної вигоди), 42 096,65 грн судового збору за подання позовної заяви, 168 386,60 грн судового збору за подання касаційних скарг. На момент розгляду даного спору вказаний борг відповідачем не сплачений.

Колегією суддів встановлено, що 23 листопада 2023 року Адвокатським бюро "Юрій Мица" направлено на адресу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" претензію № 162/п від 23 листопада 2023 року, у якій вимагало сплатити на користь позивача додатково до сум, стягнутих рішенням суду у справі № 922/3928/20, також інфляційні втрати і 3 % річних, розраховані станом на дату складання претензії. Вказану претензію відповідач залишив без відповіді та будь-якого іншого реагування.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом, в якому позивач просить стягнути з відповідача 1 804 225, 25 грн, в тому числі інфляційні втрати у розмірі 1 493 676, 20грн. та 3% річних у розмірі 310 549, 05 грн.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно вимог ч. 1 та ч. 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Проте, всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував та доказів належного виконання своїх зобов`язань до матеріалів справи не надав.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, факт завдання Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" збитків Адвокатському бюро "Юрій Мица" у загальній сумі 2 806 443,26 грн встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, а тому не підлягають доказуванню до ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Згідно частини 3 статті 14 Цивільного кодексу України виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів наголошує, що стаття 625 ЦК України включена до розділу І "Загальні положення про зобов`язання" Книги п`ятої ЦК України. Тому ця стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт або ж інше недоговірне грошове зобов`язання). Її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або законом (правова позиція, висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц).

Інфляційні втрати та три проценти річних за частиною другою статті 625 ЦК України слід нараховувати до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18 (пункт 53)).

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що інфляційні втрати та три проценти річних за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України підлягають нарахуванню у тому числі й на суму збитків, завданих однією особою іншій особі, аж до повного відшкодування заподіювачем таких збитків.

Стосовно початкового моменту нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних за правилами частини другою статті 625 Цивільного кодексу України на суму збитків, завданих однією особою іншій особі, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Таким чином, грошовий обов`язок з відшкодування збитків потерпілій особі виникає у їх заподіювача в момент завдання таких збитків, тобто вчинення відповідної протиправної дії, а не з моменту набрання законної сили рішенням суду про відшкодування вказаних збитків.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що тільки після конкретизації змісту зобов`язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди, те чи інше зобов`язання може бути кваліфіковане як грошове, і відповідно може відбутися прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) щодо його виконання. Суд звертає увагу відповідача, що такий підхід суперечить чітким та недвозначним приписам частини 1 статті 222 Господарського кодексу України, які визначають необхідність негайного відновлення прав та інтересів (у тому числі майнових) у разі їх порушення у господарських відносинах.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в ухвалі від 02 серпня 2023 року у справі №904/6760/21 Велика Палата Верховного Суду чітко вказала, що нею вже висловлена правова позиція з приводу того, що грошове зобов`язання з відшкодування шкоди виникає між сторонами із заподіяння шкоди, а не з рішення суду. Положення частини другої статті 625 Цивільного кодексу України мають застосовуватись з урахуванням вказаного вище висновку Великої Палати Верховного Суду (пункт 43 ухвали).

Крім того, суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у пункті 65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2024 року №910/3831/22, нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

При цьому колегія суддів відзначає істотну подібність правовідносин щодо зобов`язання повернути безпідставно набуте майно та правовідносин щодо відшкодування шкоди (збитків) в обох випадках відповідні правовідносини є зобов`язальними й позадоговірними, а сам обов`язок боржника виникає безпосередньо з норми закону (статті 1212 та статті 22, 1166 Цивільного кодексу України відповідно). Виконання цього обов`язку не пов`язується з відповідною вимогою кредитора (потерпілого), а тому він має бути виконаний негайно, тобто у розумний строк після його виникнення. З наведених причин початковим моментом нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних за правилами частини другою статті 625 Цивільного кодексу України на суму збитків, завданих однією особою іншій особі, є момент заподіяння відповідних збитків, а не момент набрання законної сили рішенням суду, яке лише визначає розмір вже заподіяних збитків й надає відповідній вимозі потерпілої особи характеру примусовості до виконання.

Також колегія суддів зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22, на помилковість застосування якої судом першої інстанції вказує апелянт, зазначено, що зобов`язання не виникає з рішення суду, судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно (пункти 68, 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22).

Як встановлено судами у рішенні суду, яке набрало законної сили у справі №922/3928/20, протиправною дією Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", що завдала Адвокатському бюро "Юрій Мица" збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 2806443,26 грн, є порушення Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" положень Закону України "Про публічні закупівлі" в частині незаконної відмови від укладання договору з Адвокатським бюро "Юрій Мица" як переможцем процедури публічної закупівлі № UA-2020-08-03-005587-с, що виразилося у прийнятті рішення про відміну процедури відкритих торгів про предмету вказаної закупівлі згідно з протоколом від 21 вересня 2020 року № 3/21/09.

Таким чином, датою завдання протиправними діями Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» Адвокатському бюро «Юрій Мица» збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 2806443,26 грн є 21.09.2020.

Отже, збитки у вигляді упущеної вигоди мали бути відшкодовані Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" Адвокатському бюро "Юрій Мица" негайно, тобто не пізніше наступного робочого дня від дати їх заподіяння до 22 вересня 2020 року включно. З цих причин починаючи з 23 вересня 2020 року Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" перебуває у стані прострочення виконання грошового обов`язку зі сплати на користь Адвокатського бюро "Юрій Мица" грошових коштів на відшкодування збитків в сумі 2806443,26 грн. Тобто станом на 31.05.2024 період прострочення складає 3 роки, 8 місяців і 8 днів (або 1347 календарних днів).

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем відсотків річних та інфляційних втрат, колегія суддів встановила, що вказані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, нараховані арифметично вірно, з урахуванням чого позовні вимоги про стягнення відсотків річних в сумі 310 549,05 грн. та інфляційних втрат в сумі 1 493 676,20 грн. апеляційний суд визнає обґрунтованими, доведеним матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апелянта про те, що правовідносини, які були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/21, не є тотожними правовідносинам у даній справі, в силу того, що згідно фактичних обставин справи № 910/3831/22 була чітко визначена сума (18 454 848,76 грн.) та момент фактичного отримання безпідставно збережених грошових коштів, є необґрунтованими, оскільки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 розглядалось питання, з якого моменту у відповідача виникло прострочення виконання зобов`язання з повернення позивачу безпідставно отриманих коштів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позову в повному обсязі.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, прийнятого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається на апелянта.

Керуючись статтями 129, 270, 275, 276, 281 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ПрАТ Харківенергозбут (вх. № 2255Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 02.09.2024 у справі № 922/1920/24 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.09.2024 у справі № 922/1920/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 21.11.2024.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя О.В. Плахов

Суддя П.В. Тихий