Постанова

від 11.11.2024 по справі 908/3468/13

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2024 року м. Дніпро Справа № 908/3468/13

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Іванова О.Г.,

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"

на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Юлдашев О.О.) від 30.05.2024р. у справі № 908/3468/13

за позовом ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг

до відповідача 1 - Публічного акціонерного товариства Запорізький сталепрокатний завод (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20г, код ЄДРПОУ 00191247)

до відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Метизи (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20г, код ЄДРПОУ 30958370)

до відповідача 3 Публічного акціонерного товариства Креді Агріколь Банк (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, код ЄДРПОУ 14361575)

до відповідача 4 - Публічного акціонерного товариства ПАТ Банк Кредит Дніпро (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 3, код ЄДРПОУ 14352406)

до відповідача 5 Публічного акціонерного товариства Перший український міжнародний банк (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829)

до відповідача 6 Публічного акціонерного товариства Укрсиббанк (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 5 - Товариство з обмеженою відповідальністю Енергомаш-Інвест (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 9/2, код ЄДРПОУ 31839996)

про визнання недійсними укладені між публічним акціонерним товариством Запорізький сталепрокатний завод та публічним акціонерним товариством Креді Агріколь Банк договори застави рухомого майна від 31.03.2010 №22-з (із змінами та доповненнями), від 08.04.2010 №30-з (із змінами та доповненнями), від 08.04.2010 №31-з (із змінами та доповненнями), від 29.04.2010 № 42-з (зі змінами та доповненнями), від 28.12.2010 №27-з (із змінами та доповненнями): публічним акціонерним товариством Банк Кредит Дніпро договір застави товарів в обороті від 19.04.2012 № 190412-3 (зі змінами та доповненнями); публічним акціонерним товариством Перший український міжнародний банк договори застави рухомого майна від 29.03.2010 № 97/16.1 -3/10 (зі змінами та доповненнями) та від 15.09.2011 №. 583/16.1-3/11 (із змінами та доповненнями); публічним акціонерним товариством Укрсиббанк договір застави рухомого майна від 22.09.2011 № 2011-ОЗ-К/К/З (зі змінами та доповненнями) та договір поруки від 22.09.2011 № 249.301 (із змінами та доповненнями)

що розглядається межах справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод", м. Запоріжжя, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року до Господарського суду Запорізької області від ОСОБА_1 надійшла позовна заява вих. від 15.03.2016 вх. № 777/09-05 від 16.03.2016 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог у зв`язку з відмовою від частини позовних вимог) про часткове визнання недійсним договору застави від 05.05.2008 № 050508-Z (із змінами та доповненнями), укладеного між Публічним акціонерним товариством "Запорізький сталепрокатний завод" і Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" в частині забезпечення кредиторських вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метизи", права вимоги по якому передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергомаш-Інвест" за договором про відступлення прав вимоги від 25.07.2013 № 250713/1.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19 липня 2016 року у справі № 908/719/16 позов задоволено частково.

Постановою від 19 грудня 2016 року Донецький апеляційний господарський суд у справі № 908/719/16 зазначене рішення скасував, в позові відмовив повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2017 постанову та рішення скасовано, справу № 908/719/16 передано до Господарського суду Запорізької області для нового розгляду по суті в межах справи № 908/3468/13 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод".

Розглянувши в межах справи про банкрутство ПАТ "ЗСЗ" № 908/3468/13 позов, Господарський суд Запорізької області рішенням від 06.07.2020 позовні вимоги задовольнив повністю.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2022 рішення скасовано, в позові відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.07.2022 рішення та постанову скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

31.01.2023 Господарським судом Запорізької області винесено ухвалу, якою вирішено:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 (вх. № 777/09-05 від 16.03.2016) про визнання недійсним договору застави від 05.05.2008 № 050508-Z (із змінами та доповненнями), укладеного між ПАТ Запорізький сталепрокатний завод і ПАТ Банк Кредит Дніпро, права вимоги по якому передано ТОВ Енергомаш-Інвест відповідно до договору про відступлення прав вимоги від 25.07.2013 року № 250713/1 задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Договір застави № 050508-Z (зі змінами та доповненнями), укладений між ПАТ Запорізький сталепрокатний завод та ПАТ Банк Кредит Дніпро, права вимоги по якому передано ТОВ Енергомаш-Інвест відповідно до договору про відступлення прав вимоги від 25.07.2013 року № 250713/1, в частині забезпечення вимог ПАТ Банк Кредит Дніпро за Кредитною угодою № 050508-КЛВ від 05.05.2008.

3. Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства Запорізький сталепрокатний завод на користь ОСОБА_1 1378 грн. 00 коп. судового збору.

4. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Енергомаш-Інвест на користь ОСОБА_1 1378 грн. 00 коп. судового збору.

5. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Метизи на користь ОСОБА_1 1378 грн. 00 коп. судового збору.

6. Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства ПАТ Банк Кредит Дніпро на користь ОСОБА_1 1378 грн. 00 коп. судового збору.

7. Стягнути солідарно з Товариство з обмеженою відповідальністю Запорізький Емальпосуд на користь ОСОБА_1 1378 грн. 00 коп. судового збору.

Зазначена ухвала залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.09.2023 та постановою Верховного Суду від 07.11.2023.

У свою чергу, 09.02.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява представника позивача ОСОБА_2 про здійснення розподілу судових витрат та ухвалення додаткового рішення щодо стягнення солідарно з ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод", ТОВ "Енергомаш-Інвест", ТОВ "ТД "Метизи", АТ "Банк Кредит Дніпро", ТОВ "Запорізький емальпосуд" на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 235 000 грн 00 коп.

Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.05.2024р. у справі № 908/3468/13:

- заяву позивача про здійснення розподілу судових витрат задоволено частково;

- стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" на користь ОСОБА_1 витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 88 000 грн 00 коп.;

- стягнуто з Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на користь ОСОБА_1 витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 88 000 грн 00 коп.;

- в іншій частині заяви відмовлено.

Судом відмовлено у відшкодуванні частини витрат на адвокатську допомогу, оскільки встановлено арифметичні помилки під час їх розрахунку, а також встановлено неприйняття участі адвокатом у частині судових засідань та неправильне зазначення їх тривалості. У солідарному стягненні витрат відмовлено так як це не передбачено процесуальним законодавством.

До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро", в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 30.05.2024 по справі №908/3468/13 в частині задоволених судом вимог до АТ "Банк Кредит Дніпро" повністю та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат в частині вимог до АТ "Банк Кредит Дніпро" відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що до Центрального апеляційного господарського суду в межах зазначеної справи представником позивача ОСОБА_1 також було подано заяву про розподіл судових витрат та додатковою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.09.2023 таку заяву ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з АТ "Банк Кредит Дніпро" та ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з апеляційним переглядом справи № 908/3468/13 по 6 000,00 грн. з кожного.

Апелянт зазначає, що вказана справа слухалась неодноразово у зв`язку з направленням на новий розгляд, проте з представник позивача звернувся до Господарського суду Запорізької області із заявою про розподіл судових витрат лише 09 лютого 2023 року та за весь період розгляду справи в різних інстанціях.

Скаржник вважає, що позивач пропустив строки для звернення до суду із такою заявою про розподіл судових витрат - судове рішення було ухвалене 31.01.2023, а заява про розподіл судових витрат надійшла до суду 09.02.2023.

Також, вважає, що не підлягали задоволенню витрати на правничу допомогу за складання заяви про розподіл судових витрат по справі у розмірі 3000,00 грн.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги та зазначає, що в матеріалах справи містяться поштові квитанції від 06.02.2023 про направлення всім учасникам процесу та до суду заяви ОСОБА_1 від 05.02.2023 про здійснення розподілу судових витрат в зв`язку з тим, що 05.02.2023 - останній день подання такої заяви припадав на вихідний день.

Позивач посилається на те, що питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу під час апеляційного перегляду ухвал суду першої інстанції може бути предметом судового дослідження під час вирішення питання про розподіл судових витрат за результатами вирішення спору по суті. Таким чином, судові витрати на професійну правничу допомогу розподіляються за результатами вирішення спору по суті, а не на кожному проміжному етапі.

Щодо допущених позивачем помилок під час розрахунку витрат, то вони вже були враховані судом під час винесення додаткового рішення.

Позивач посилається, що в даній справі суди враховують і довготривалість розгляду цієї справи, і те, що спір виник з вини ПАТ "Банк Кредит Дніпро", і поведінку Банку, який весь час затягував розгляд цієї справи, та жодного разу не запропонував вирішити спір мирним шляхом.

Інші учасники справи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та участі в судовому засіданні на скористалися. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.06.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Чередка А.Є. (доповідач), суддів - Коваль Л.А., Мороза В.Ф.

02.09.2024 у зв`язку з перебування на лікарняному судді Коваль Л.А. (для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження) було призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів, за результатами якого визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Чередка А.Є. (доповідач), суддів Іванова О.Г., Мороза В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 11.11.2024р. о 16:00 год.

08.11.2024 у зв`язку з вчиненням процесуальної дії (відкриття провадження) повернуто раніше визначений склад суду: головуючого суддю: Чередка А.Є. (доповідач), суддів - Коваль Л.А., Мороза В.Ф.

У цю ж дату у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Коваль Л.А. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі, за результатами якої для розгляду справи визначено головуючого суддю: Чередка А.Є. (доповідач), суддів Іванова О.Г., Мороза В.Ф.

Перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи у судовому засіданні, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 01.07.2016 року, замовлення на надання правової допомоги від 01.07.2016 року, розрахунок судових витрат на загальну суму 225 000,00 грн, квитанції до прибуткового касового ордеру, акт виконаних робіт від 02.02.2023 року на загальну суму 225 000,00 грн.

З зазначених доказів вбачається, що 01.07.2016 адвокатом Погрібною Світланою Олександрівною та замовником ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язується оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами (п. 1.1.).

Відповідно до п. 3.1 Договору про надання правової допомоги від 01.07.2016 р., за правову допомогу, передбачену в п.п. 1.2. Договору, Замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначеному в додатку №1 до цього Договору.

Згідно Додатку №1 склад і обсяг правової допомоги складає: надання комплексних юридичних послуг щодо захисту порушених корпоративних прав Замовника внаслідок укладання неправомірних правочинів та їх оскарження в процедурі банкрутства ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" (складання листів, скарг, звернень, клопотань, процесуальних документів, представництво в судах та в будь-яких державних, недержавних підприємствах, установах, організаціях, органах, у т.ч. виконавчих і т.д.). Вартість правової допомоги із розрахунку 500,00 грн за 1 годину витраченого адвокатом часу.

Актом виконаних робіт від 02.02.2023 сторони договору про надання правової допомоги підтвердили надання адвокатом Макарову К.Г. правничої допомоги на суму 225 000, 00 грн.

Також до матеріалів справи надано квитанції до прибуткового касового ордеру на підтвердження оплати правової допомоги на суму 210 000, 00 грн.

В розрахунку судових витрат зазначено про надану адвокатом правничу допомогу клієнту за період з 29.02.2016 по 02.02.2023 на загальну суму у розмірі 225 000 грн 00 коп., тоді як прохальна частина заяви про розподіл судових витрат містить вимогу розподілити 235 000 грн.

Матеріалами справи підтверджується надання адвокатом Погрібною С.О. правової допомоги позивачу в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції.

Згідно зі ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23.02.2021 у справі № 922/2503/20.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З аналізу норм Закону України "Про судовий збір" та ст. 129 ГПК України вбачається, що солідарне стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судового збору чинним ГПК України не передбачено.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Слід також зауважити, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в таблиці з розрахунком вказано невірні підсумки за результатами множення кількості витрачених год на її вартість, яка визначна у додатку № 1 у розмірі 500 грн.

Такі помилки допущено у графах 2, 3, 4, 7, 11, 28, 30, 34, 37, 38, 39, 43, 44, 45, 46, 48, 49, 50, 52, 53, 54, 55, 57, 58, 61, 63, 64, 66, 67.

Також, встановлено, що у судових засіданнях 30.06.2021, 28.07.2021, 22.09.2021, 01.12.2021, 27.10.2022 адвокат позивача за даними ухвал суду не приймала участі, а тривалість цих судових засідань не могла бути 6-8 годин, так як ці засідання були відкладені.

За перерахунком суду першої інстанції позивачем підтверджено надання послуг на суму

176 000,00 грн., яку суд стягнув в рівних частинах з відповідача-1 та відповідача-4, як осіб з винних дій яких виник спір.

Апелянт не наводить заперечень щодо здійснення судом першої інстанції перерахунку вказаної суми та її покладення у рівних частинах саме на відповідача-1 та відповідача-4.

Апелянт посилається, що позивач пропустив строки для звернення до суду із такою заявою про розподіл судових витрат, так як судове рішення було ухвалене 31.01.2023, а заява про розподіл судових витрат надійшла до суду 09.02.2023.

Апеляційний суд відхиляє вказані доводи, оскільки останнім днем подання заяви було 05.02.2023, який є вихідним, а отже враховуючи положення ч. 5 ст. 254 ЦК України, позивачем без порушення строку подано заяву до відділення поштового зв`язку 06.02.2023 (а.с. 178, 181, т. 16).

Також апелянт посилається на те, що враховуючи неодноразовий факт направлення даної справи на новий розгляд, витрати на професійну правничу допомогу мали заявлятися позивачем на кожному етапі розгляду справи, а не сукупно.

Проте, системний аналіз положень статей 123, 126, 129 ГПК України дозволяє дійти висновку, що розподіл судових витрат, понесених однією із сторін спору на професійну правничу допомогу, здійснюється судом за результатами розгляду справи (вирішення спору по суті).

Зазначене кореспондується з приписами статті 194 ГПК України, згідно з якою завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Якщо судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа передається на новий розгляд до місцевого господарського суду, розподіл судових витрат у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Під час нового розгляду суд переглядає справу заново, а сторони не позбавлені права подання нових доказів, які не подавалися при первісному розгляді справи.

Отже суд першої інстанції має здійснити розподіл судових витрат, зокрема і витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені стороною під час попереднього розгляду справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанції.

Згідно з частинами першою - третьою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Суд звертає увагу, що застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників. Зі змісту частини другої статті 124 ГПК України очевидно вбачається те, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу були подані своєчасно у п`ятиденний строк з дня винесення остаточного судового рішення, а тому враховуючи наявність доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суду першої інстанції були наявні підстави для здійснення розподілу цих судових витрат за результатами нового розгляду.

Окрім того, суд керується тим, що особа, яка понесла судові витрати під час судового розгляду, має право на відшкодування таких витрат, а протилежне порушуватиме гарантований національним законодавством принцип відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, а також засади розумності та справедливості.

Колегія суддів також відхиляє доводи скаржника щодо необхідності відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу за складання заяви про розподіл судових витрат по справі у розмірі 3000,00 грн.

Апелянт, подаючи заперечення до суду першої інстанції щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, які були повністю враховані судом першої інстанції, не наводив вказаних доводів, відповідно, ним не надавалась оцінка судом першої інстанції. Тоді, як докази та доводи, що не були предметом розгляду у суді першої інстанції, не можуть, бути предметом розгляду суду апеляційної інстанції та приймаються судом лише у виняткових випадках.

Крім цього, судом першої інстанції враховані заперечення банку та зменшено заявлену до стягнення позивачем суму витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а стягнута з банку сума є цілком співмірною зі складністю справи та часом її розгляду.

Факт розподілу Центральним апеляційним господарським судом витрат на правничу допомогу під час апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Запорізької області від 31.01.2023 ніяким чином не впливає на розгляд даної заяви, оскільки такі витрати були здійснені після подання заяви від 05.02.2023 та не включалися до неї.

Отже, враховуючи все вищенаведене та обставини справи в їх сукупності, апеляційний господарський суд, дослідивши надані, докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, прийнявши до уваги заперечення відповідача-4, та враховуючи предмет спору, всі аспекти складності цієї справи, її тривалий та неодноразовий розгляд судами, а також час, який міг би витратити адвокат на участь у даній справі, як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що справедливою та співмірною, у цій справі, є компенсація витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 176 000,00 грн., яка є доказово обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача-4 частково у сумі 88 000, 00 грн, як особи з винних дій якої виник спір.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а додаткове рішення в оскаржуваній частині таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 30.05.2024р. у справі № 908/3468/13 - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 30.05.2024р. у справі № 908/3468/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 ГПК України.

Повна постанова складена та підписана 19.11.2024 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя О.Г. Іванов