Ухвала

від 20.11.2024 по справі 910/12875/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

20.11.2024Справа № 910/12875/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврореконструкція"

до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

про стягнення 574 143 561,80 грн.,

Суддя Ломака В.С.

Секретар судового засідання Видиш А.В.

За участі представників

від позивача: Годованець Л.Ю.;

Лаган Я.Ю. за довіреністю від 19.02.2024 № 190224-02/К-00;

Пономаренко В.М. за довіреністю від 09.11.2023 № 091123-01/К-12;

від відповідача: Ларькін М.М. (у порядку самопредставництва);

Комісар С.П.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Єврореконструкція" (далі - позивач, Товариство) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення 574 143 561,80 грн., з яких: 397 920 676,22 грн. - компенсація витрат теплової енергії для покриття нормативних втрат при її транспортуванні, 4 854 607,52 грн. - 3 % річних, 11 039 766,46 грн. - інфляційні втрати, 160 328 511,60 грн. - збитки.

Ухвалою від 17.08.2023 року господарський суд міста Києва залишив означену позовну заяву без руху та надав Товариству строк для усунення її недоліків.

25.08.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства від 25.08.2023 року № 12/5-18/1968 про усунення недоліків позовної заяви.

Враховуючи наведені обставини, ухвалою від 30.08.2023 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/12875/23, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 04.10.2023 року.

15.09.2023 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Підприємства на позовну заяву, в якому останнє заперечило проти пред`явлених до нього вимог та вказало, що у спірних правовідносинах має бути враховано, що оскільки тариф на теплову енергію складається не з витрат на споживання, а з витрат на виробництво, транспортування та постачання одиниці Гкал теплової енергії, тобто заявлена у справі вимога про компенсацію має не товарний, а компенсаційний характер (компенсація), тому підлягають відшкодуванню виключно "витрати, пов`язані з виробництвом теплової енергії, що втрачається в теплових мережах" як це передбачено пунктом 40 Порядку формування тарифів. Відшкодування вартості втраченої теплової енергії та втраченого прибутку пунктом 40 Порядку формування тарифів не передбачено, а тому вимоги Товариства, визначені на підставі тарифів на виробництво теплової енергії (які включають прибуток, інвестиційну складову та інші додаткові витрати, і нарахування податку на додану вартість), є необґрунтованими та не відповідають пункту 40 Порядку формування тарифів, на підставі якого заявлено вимогу про компенсацію втрат. Підприємство також вказало, що у даному випадку законодавством на транспортуючу організацію (відповідача) покладено обов`язок компенсувати теплогенеруючій організації (позивачу) лише витрати, пов`язані з виробництвом теплової енергії, що втрачається в теплових мережах (з урахуванням понаднормативних втрат) за рахунок тарифу, умови реалізації якого були узгоджені сторонами у пункті 3.2.10 Договору від 01.06.2017 року № 5. Так, за умовами цього правочину, у випадках, прямо передбачених чинними законами України, відповідач має здійснювати відшкодування витрат Товариства, пов`язаних з виробництвом теплової енергії, що втрачаються в теплових мережах Підприємства. Таке відшкодування здійснюється в порядку та на умовах, письмово погоджених сторонами у відповідному договорі. Витрати Товариства, пов`язані з виробництвом теплової енергії, що втрачається у внутрішньобудинкових мережах, мережах споживачів та інших мережах, що не знаходяться у власності Підприємства, у будь-якому випадку відшкодуванню не підлягають. Отже, відшкодування витрат позивача на покриття втрат теплової енергії здійснюється у випадках, прямо передбачених виключно законами України. Однак, жоден чинний закон України прямо не передбачає здійснення такого відшкодування. Натомість Порядок формування тарифів (постанова КМУ від 01.06.2011 № 869), на підставі якого заявлено позовні вимоги у цій справі, не є законом України, а є підзаконним актом.

Крім того, більш ніж мільярдна (1 303 155 760,87 грн. станом на 23.08.2023 року) заборгованість позивача перед відповідачем за отриману послугу з транспортування теплової енергії за спірним Договором негативно впливає на стан обігових коштів відповідача, що істотно зменшує можливості Підприємства з модернізації, удосконалення, ремонту та підтримання технічного стану теплових мереж, що, у свою чергу, негативно впливає і на розмір витрат, які у такому випадку мають розглядатись як збитки у вигляді неотриманого доходу від діяльності з транспортування теплової енергії саме для відповідача, а не як збитки для позивача.

Також відповідач звернув увагу на положення пункту 5.1.2 Договору від 01.06.2017 року № 5, в якому сторони погодили умови звільнення відповідача від обов`язку відшкодування збитків позивача, зокрема: відшкодування збитків Підприємством не здійснюється у випадках, коли такі збитки спричинені простроченням здійснення оплати в строки, визначені Договором, а також неналежним виконанням Товариством своїх обов`язків за Договором.

Слід також зазначити, що у відзиві на позовну заяву Підприємство у порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України поставило позивачу ряд питань, а також просило суд продовжити відповідачу процесуальний строк на подання доказів - висновку судово-економічної експертизи - на 50 календарних днів, починаючи з 15.09.2023 року.

03.10.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відмова Товариства від 29.09.2023 року № 15/5-18/2281 від надання відповідей на поставлені Підприємством запитання.

04.10.2023 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача, в якому останній просив суд продовжити Товариству процесуальний строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву.

Крім того, 04.10.2023 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача, в якому останній просив суд зупинити провадження у даній справі до набуття законної сили рішеннями господарського суду міста Києва у пов`язаних з нею справах № 910/6306/21, № 910/16781/21, № 910/4109/22 та № 910/9531/23, предметом спору в яких є стягнення з Товариства на користь Підприємства заборгованості за послуги з транспортування теплової енергії за Договором від 01.06.2017 року № 5 за загальний період з 01.10.2020 року по 30.06.2023 року.

У підготовчому засіданні 04.10.2023 року суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/12875/23 на 30 днів. Крім того, суд продовжив відповідачу строк на подання висновку експерта до 27.10.2023 року, встановив позивачу строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву до 06.11.2023 року, встановив відповідачу строк на подання заперечень до 17.11.2023 року, а також відклав підготовче засідання на 22.11.2023 року.

16.10.2023 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи документів, у тому числі копії висновку експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи від 29.09.2023 року № 21363/23-72/21364/23-71. Означені документи долучені судом до матеріалів справи.

06.11.2023 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь Товариства на відзив на позовну заяву, в якій останнє вказало про те, що розрахункові (нормативні) втрати не виникають внаслідок протиправної поведінки теплотранспортуючої організації, а отже не є збитками в юридичному розумінні. Враховуючи викладене, до розрахункових (нормативних втрат) не можуть бути застосовані положення пункту 5.1.2 Договору № 5 про випадки звільнення сторони від відшкодування збитків. Разом із тим, сума компенсації нормативних втрат теплової енергії у теплових мережах включена до тарифу на транспортування теплової енергії та має бути сплачена відповідачем на користь Товариства.

Також, позивач звернув увагу на те, що оплата транспортування теплової енергії за встановленим тарифом, який включає, в тому числі, витрати на утримання мереж, покладається на кінцевого споживача комунальної послуги з постачання теплової енергії, яка надається відповідачем мешканцям міста Києва. Тим не менше, ані законодавство, ані Договір № 5 не ставлять виконання обов`язку Підприємства з компенсації позивачу втрати теплової енергії у теплових мережах під умову отримання оплати від споживачів за послуги з постачання теплової енергії (так само як і не ставить під відповідну умову обов`язок позивача оплачувати послуги відповідача з транспортування теплової енергії). Зазначені обов`язки виникають у сторін відповідно до вимог законодавства та умов Договору № 5 внаслідок фактичного надання відповідачем послуг з транспортування теплової енергії.

У відповіді на відзив позивач також наголосив на безпідставності посилань Підприємства на невиконання Товариством зобов`язань із оплати послуг відповідача з транспортування теплової енергії, що, нібито унеможливлює своєчасний ремонт мереж відповідача, як на підставу для звільнення останнього від обов`язку відшкодування витрат для покриття понаднормативних втрат теплової енергії.

Товариство зазначило, що обсяги втрат теплової енергії в абонентських теплових мережах споживачів позивача, які задіяні у процесі доставки (транспортування) теплової енергії позивача до споживачів, включаються Товариством до обсягів поставленої теплової енергії споживачам та не входять до обсягів втрат теплової енергії позивача в теплових мережах Підприємства. У той же час, посилання відповідача на відсутність виокремленого розрахунку втрат теплової енергії в мережах Підприємства окремо від мереж інших власників/безхазяйних мереж на обґрунтування передчасності та безпідставності позову є необґрунтованим та таким, що не відповідає обставинам справи.

17.11.2023 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення Підприємства, в яких останнє вказало, що тривала несплата позивачем за надані послуги з транспортування теплової енергії та утворення значної суми заборгованості перед відповідачем за Договором № 5 може свідчити про сприяння Товариством утворенню якнайбільших втрат теплової енергії і намагання таким чином отримати якнайбільший прибуток за рахунок стягнення з відповідача компенсації витрат, пов`язаних з виробництвом теплової енергії, що втрачається в теплових мережах, розрахованих не за собівартістю виробництва теплової енергії, а за тарифом на виробництво теплової енергії, який включає планований прибуток, в умовах мораторію на підвищення тарифів для споживачів теплової енергії при відсутності такого мораторію на підвищення тарифів на виробництво теплової енергії. Тому вартість компенсації витрат, пов`язаних з виробництвом теплової енергії, що втрачається в теплових мережах, не має розраховуватись за тарифом на виробництво теплової енергії, а саме за собівартістю виробництва теплової енергії позивача, як прямо передбачено пунктом 40 Порядку № 869.

21.11.2023 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача, в якому останній просив суд викликати у підготовче засідання експертів Олену Денисенко та Юлію Матвєєву для надання усних пояснень щодо їх висновку за результатами проведення економічного дослідження від 27.07.2023 року № 11455/23-72. В обґрунтування цього клопотання відповідач посилався на те, що вказані у висновку експертів за результатами проведення економічного дослідження від 27.07.2023 № 11455/23-72 обсяги планових втрат теплової енергії позивача в теплових мережах інших організацій не співпадають з обсягами планових втрат теплової енергії позивача в теплових мережах відповідача, узгодженими сторонами у Річному плані виробництва, транспортування та постачання теплової енергії/надання послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води на 12 місяців з 01.10.2020 КП "Київтеплоенерго".

До початку призначеного підготовчого засідання 22.11.2023 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення позивача на висновок експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи від 29.09.2023 року № 21363/23-72/21364/23-71.

Крім того, до початку означеного підготовчого засідання через систему "Електронний суд" надійшли заперечення позивача проти клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Слід також зазначити, що до початку підготовчого засідання 22.11.2023 року через систему "Електронний суд" надійшов зустрічний позов Підприємства про стягнення з Товариства основного боргу за договором про надання послуг з транспортування теплової енергії від 01.06.2017 року № 5 у розмірі 7 433 888,76 грн. Одночасно відповідач просив суд визнати поважною причину пропуску строку для подання зустрічної позовної заяви та поновити строк для її подання.

У підготовчому засіданні 22.11.2023 року суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 06.12.2023 року.

Ухвалою від 27.11.2023 року, з урахуванням ухвали від 14.12.2023 року, господарський суд міста Києва відмовив Підприємству в поновленні процесуального строку для подання зустрічного позову, а зустрічну позовну заяву - повернув заявникові.

До початку призначеного підготовчого засідання 06.12.2023 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Товариства про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Зважаючи на означене клопотання Товариства, у підготовчому засіданні 06.12.2023 року суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 26.12.2023 року.

Разом із тим, ухвалою від 12.12.2023 року Північний апеляційний господарський суд витребував у господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12875/23 для апеляційного перегляду ухвали місцевого господарського суду від 27.11.2023 року в цій справі.

Враховуючи наведені обставини, ухвалою від 14.12.2023 року господарський суд міста Києва зупинив провадження у справі № 910/12875/23 до перегляду ухвали місцевого господарського суду від 27.11.2023 року в даній справі у порядку апеляційного провадження та повернення матеріалів справи до господарського суду міста Києва.

15.12.2023 року матеріали справи № 910/12875/23 були скеровані до Північного апеляційного господарського суду.

Постановою від 20.03.2024 року Північний апеляційний господарський суд залишив ухвалу господарського суду міста Києва від 27.11.2023 року в справі № 910/12875/23 без змін.

08.04.2024 року матеріали справи № 910/12875/23 надійшли до місцевого господарського суду.

Ухвалою від 18.04.2024 року господарський суд міста Києва поновив провадження у справі № 910/12875/23 та призначив підготовче засідання на 15.05.2024 року.

У підготовчому засіданні 15.05.2024 року суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 29.05.2024 року.

28.05.2024 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача від 28.05.2024 року, в якому останній просив суд долучити до матеріалів справи копії позовної заяви від 16.05.2024 року № 20.2/УПНюр/5074 Товариства до Підприємства про стягнення 1 014 607,52 грн. та листів позивача від 07.12.2020 року № ДЕЗ-3022, від 22.10.2021 року № ДЕЗ-3373, від 08.11.2021 року № ДЕЗ-3589, від 02.02.2023 року № 20.4/289, від 02.03.2023 № 20.4/631, а також поновити процесуальний строк на подання означених доказів.

У підготовчому засіданні 29.05.2024 року суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 26.06.2024 року.

У підготовчому засіданні 26.06.2024 року суд долучив подані відповідачем 28.05.2024 року докази до матеріалів справи.

Разом із тим, зважаючи на відкликання представником відповідача у підготовчому засіданні 26.06.2024 року раніше поданих Підприємством клопотань про зупинення провадження у справі та про виклик у підготовче засідання експертів Олени Денисенко та Юлії Матвєєвої, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду по суті та вирішення вищенаведених клопотань відповідача.

Ухвалою від 26.06.2024 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/12875/23 та призначив її до судового розгляду по суті на 17.07.2024 року.

16.07.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання Підприємства від 16.07.2024 року, в якому останнє просило суд зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили судовими рішеннями у справах № 910/16781/21, № 910/4109/22 та № 910/9531/23.

До початку призначеного судового засідання 17.07.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли доповнення Підприємства від 17.07.2024 року до його клопотання про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 17.07.2024 року оголошувалася перерва до 07.08.2024 року.

06.08.2024 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення Товариства від 06.08.2024 року проти задоволення клопотання Підприємства про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 07.08.2024 року оголошувалася перерва до 18.09.2024 року.

У судовому засіданні 18.09.2024 року суд постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання Підприємства про зупинення провадження у справі, а також оголосив перерву до 25.09.2024 року.

У судовому засіданні 25.09.2024 року оголошувалася перерва до 23.10.2024 року.

02.10.2024 року через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення Товариства від 02.10.2024 року щодо розбіжностей у розрахунках обсягу нормативних втрат.

10.10.2024 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення Підприємства від 09.10.2024 року проти прийняття судом до розгляду пояснень Товариства стосовно розрахунку позовних вимог.

21.10.2024 року через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення Товариства від 21.10.2024 року.

У судовому засіданні 23.10.2024 року оголошувалася перерва до 06.11.2024 року.

04.11.2024 року через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення Підприємства від 02.11.2024 року.

До початку призначеного судового засідання 06.11.2024 року через систему "Електронний суд", а також через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Зважаючи на означене клопотання, у судовому засіданні 06.11.2024 року оголошувалася перерва до 20.11.2024 року.

У судовому засіданні 20.11.2024 року суд долучив до матеріалів справи подані учасниками справи додаткові пояснення від 21.10.2024 року та від 04.11.2024 року.

Після долучення судом означених доказів до матеріалів справи, представник Підприємства заявив усне клопотання про надання йому часу для підготовки письмової заяви про відвід судді від розгляду справи.

Враховуючи наведене, у судовому засіданні 20.11.2024 року суд оголосив технічну перерву для надання можливості представнику відповідача підготувати та подати письмову заяву про відвід судді.

Після закінчення технічної перерви у судовому засіданні 20.11.2024 року представник відповідача подав письмову заяву від 20.11.2024 року про відвід судді Ломаки В.С. від розгляду справи № 910/12875/23.

Означена заява мотивована тим, що суд відмовив Підприємству в задоволенні поданого ним клопотання від 16.07.2024 року про зупинення провадження у справі з посиланням на приписи частини 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України (якою встановлено, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу), однак прийняв до розгляду подані позивачем докази на стадії розгляду справи по суті.

Наведені обставини, на думку Підприємства, свідчать про явну необ`єктивність та упередженість судді Ломаки В.С. під час розгляду справи та її очевидну прихильність до Товариства.

Розглянувши заяву Підприємства від 20.11.2024 року про відвід судді Ломаки В.С. від розгляду справи № 910/12875/23, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу (частина 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України).

Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частинами 1, 2 статті 39 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

За висновками суду, викладені у заяві від 20.11.2024 року твердження відповідача є необґрунтованими та такими, що не узгоджуються з визначеними процесуальним законом підставами для відводу судді.

При цьому, суд зазначає наступне.

Статтею 126 Конституції України проголошено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (стаття 129 Конституції України).

Одночасно, статтею 15 Кодексу суддівської етики також визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

У пункті 11 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів вказано, що незалежність має бути як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін у будь-якій справі, у якій судді повинні винести своє рішення.

Слід зазначити, що згідно з частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з положеннями статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні № 15-рп/2004 від 02.11.2004 року Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Крім того, слід зауважити, що відповідно до пункту 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів.

Тобто, з наведеного у сукупності вбачається, що неупереджений розгляд справи є однією з найголовніших засад здійснення господарського судочинства, а також основоположним правом особи, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Наразі, суд зазначає, що твердження відповідача про упередженість судді та її необ`єктивність під час розгляду справи є безпідставними та такими, що позбавлені належного доказового обґрунтування.

Так, в обґрунтування поданої заяви від 20.11.2024 року відповідач посилався на те, що суд відмовив Підприємству в задоволенні поданого ним клопотання від 16.07.2024 року про зупинення провадження у справі з посиланням на приписи частини 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України (якою встановлено, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу), однак прийняв до розгляду подані позивачем докази на стадії розгляду справи по суті.

Суд звертає увагу, що згідно з частинами 1, 2 статті 48 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Стаття 6 Конвенції вимагає від суду в межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").

Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді (суддів), однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Отже, при вирішенні питання про відвід судді (складу суду) необхідно перевірити додержання як об`єктивного, так і суб`єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме: формування суду (колегії суддів) для розгляду конкретної справи (об`єктивний критерій) у встановлений законом спосіб та надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду.

Як вбачається зі змісту заяви відповідача від 20.11.2024 року про відвід судді Ломаки В.С. від розгляду справи № 910/12875/23, підставою відводу судді є саме незгода з процесуальними рішеннями судді щодо відмови Підприємству в задоволенні поданого ним клопотання про зупинення провадження у справі та прийняття судом до розгляду поданих Товариством доказів.

При цьому про те, що заявлення відводу пов`язане саме із незгодою відповідача з процесуальними рішеннями судді в цій справі свідчить те, що на початку судового засідання 20.11.2024 року представникам сторін було роз`яснено право заявити відводи оголошеному складу суду, секретарю судового засідання, на що представник Підприємства зазначив про відсутність відводів складу суду.

У свою чергу, про наявність наміру подати письмову заяву про відвід судді Ломаки В.С. від розгляду справи № 910/12875/23 представник відповідача повідомив суд у тому ж судовому засіданні одразу після, зокрема, задоволення клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи.

Імперативними положеннями частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відтак сама по собі незгода учасника справи із процесуальним рішенням судді не свідчить про його упередженість, необ`єктивність чи заінтересованість та не є підставою для відводу останнього відповідно до наведених норм Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, доводи заявника щодо наявності підстав для відводу судді Ломаки В.С. від розгляду справи № 910/12875/23 не підтверджуються матеріалами справи.

З урахуванням наведених обставин, вимог процесуального законодавства та прецедентної практики Європейського Суду з прав людини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви Підприємства про відвід судді Ломаки В.С. від розгляду справи № 910/12875/23.

Згідно з частиною 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Зважаючи на те, що письмова заява відповідача про відвід судді Ломаки В.С. від розгляду справи № 910/12875/23 була подана до суду безпосередньо в день судового засідання 20.11.2024 року, тобто пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді та вирішується судом, що розглядає справу.

За приписами частини 11 статті 39 Господарського процесуального кодексу України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

На підставі викладеного та керуючись статтями 35, 38, 39, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про відвід судді Ломаки В.С. від розгляду справи № 910/12875/23 відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення (20.11.2024 року) та не підлягає оскарженню.

Повний текст ухвали складено та підписано 20.11.2024 року.

Суддя В.С. Ломака