Рішення

від 07.11.2024 по справі 910/9622/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.11.2024Справа № 910/9622/24Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шелтер Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРБ Груп"

про стягнення 1323015,57 грн.

за участі представників:

від позивача: Патрелюк Д.А.

від відповідача: не з`явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шелтер Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРБ Груп" про стягнення грошових коштів, правова підстава набуття (збереження) яких відпала, у сумі 1185000 грн., стягнення за договором поставки від 22.04.2024 № 22/04-1/14 пені в сумі 63 394,26 грн. та 2370 грн. штрафу, 971,31 грн. процентів за використання чужими грошовими коштами, а також витрати позивача в розмірі 71280 грн., які останній повинен понести шляхом сплати Військовій частині Міністерства оборони України НОМЕР_1 у зв`язку з порушенням з вини відповідача умов договору про закупівлю товару № 25/215. Крім того, позивач просив визначити правила, за якими орган (особа), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду буде нарахувати та стягувати відповідні штрафні санкції з відповідача на користь позивача до моменту остаточного виконання рішення суду: - сума 3% річних = (сума залишку основного боргу) х 3% : 366 х (кількість днів починаючи з 02.08.2024 до моменту виконання рішення суду).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою суду від 10.10.2024 відмовлено в задоволенні заяви відповідача від 30.08.2024 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ФОП Сидорина О.І. Як наголошував відповідач, ФОП Сидорин О.І. на підставі укладеного з ним разового договору-заявки № 24/06 на надання автомобільного транспорту від 24.06.2024 здійснював перевезення вантажу (товару) та його доставку позивачу на суму 553000 грн. за договором поставки від 22.04.2024 № 22/04-1/14.

Згідно з частиною 1 статті 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Проте, відповідачем у поданій заяві про залучення третьої особи до участі у справі не наведено, яким чином рішення в даній справі може вплинути на права чи обов`язки ФОП Сидорина О.І. При цьому, інститут участі третіх осіб у розгляді справі має на меті створення умов для захисту прав та інтересів осіб, які не є сторонами у справі, проте на права та обов`язки яких може вплинути прийняте у справі судове рішення. Отже, залучення третіх осіб з метою збирання доказів чи отримання пояснень по суті спору не відповідає наведеним вище положенням чинного процесуального господарського законодавства.

Відтак, суд дійшов висновку у задоволенні клопотання відповідача про залучення третьої особи до участі у справі відмовити.

Також, протокольною ухвалою суду від 10.10.2024 задоволено клопотання відповідача від 12.09.2024 про долучення доказів.

Протокольною ухвалою суду від 31.10.2024 задоволено клопотання відповідача від 30.10.2024, а саме поновлено процесуальний строк та долучено доказ до матеріалів справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач наголосив, що здійснив часткову поставку товару 25.06.2024 на суму 553000 грн., однак позивач ухиляється від підписання відповідної видаткової та товарно-транспортної накладної. При цьому, відповідач частково визнав позовні вимоги про стягнення 632000 грн. попередньої оплати, від якої просив перерахувати відповідно штрафні санкції та три проценти річних. Одночасно, відповідач навів заперечення проти нарахованої суми збитків.

У відповіді на відзив позивач звернув увагу на відсутності документального підтвердження поставки товару. Також зазначив про помилковість тверджень відповідача щодо не поставки товару Міністерству оборони України, отриманого за іншим договором від відповідача, оскільки відповідний товар призначався для іншого отримувача.

07.11.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи внаслідок неможливості своєчасного прибуття представника відповідача до судового засідання через тривалу повітряну тривогу.

Розглянувши подане відповідачем клопотання, суд дійшов висновку в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовити, оскільки участь учасників справи в судовому засіданні 07.11.2024 судом обов`язковою не визнавалась. До того ж, до вказаного клопотання не надано відповідних доказів на підтвердження неможливості направлення іншого представника відповідача до судового засідання, у тому числі в порядку самопредставництва юридичної особи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.04.2024 між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено Договір поставки № 22/04-1/14 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених Договором, поставити Покупцю Товар - МПП (малопомітна перешкода), а Покупець зобов`язувався прийняти Товар та сплатити його вартість у розмірі та на умовах, визначених цим договором.

За змістом пункту 1.2 договору асортимент, найменування, кількість, вартість, порядок оплати, технічні та іншій характеристики товару визначаються сторонами в додатках до цього договору (специфікаціях та/або додаткових угодах до цього договору).

У пункті 1.3 договору вказано, постачальник гарантує, що товар на момент поставки є власністю постачальника.

Відповідно до пункту 2.4 договору оплата за товар здійснюється покупцем поетапно та на умовах попередньої оплати, зокрема, за партію Товару № 1: - перший етап, 1 185 000 грн., це попередня оплата першої партії товару, що визначена у специфікації до цього договору, в строк до 26 квітня 2024 року; другий етап, 1 185 000 грн., це остаточна оплата першої партії товару в день її відвантаження, але не пізніше 10 травня 2024 року.

У пункті 3 додаткової угоди від 23.04.2024 № 1 до договору сторони погодили, що поставка товару в кількості 600 штук здійснюється постачальником партіями, зокрема Партія № 1: 300 комплектів до 10 травня 2024 року за адресою: 30433, Хмельницька обл., Шепетівський р-н., с. Климентовичі, вул. Шевченка, 60; партія № 2: 300 комплектів до 05 червня 2024 року та за адресою: АДРЕСА_1 .

Із матеріалів справи слідує, що на виконання умов договору позивач здійснив 26.04.2024 попередню оплату першої партії товару в сумі 1 185 000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 123.

Разом із цим, відповідач поставку товару в установлений договором строк не здійснив.

Надалі, 16.07.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату штрафних санкцій у сумі 97014,59 грн. протягом п`яти календарних днів з моменту отримання претензії.

23.07.2024 позивач направив відповідачу повідомлення № 107 про розірвання договору поставки від 22.04.2024 № 22/04-1/14 у зв`язку з втратою інтересу.

У свою чергу, відповідач наголошував, що здійснив поставку оплаченої першої партії товару в кількості 70 комплектів на суму 553 000 грн., на підтвердження чого долучив до відзиву на позовну заяву разовий договір-заявку № 24/06 на надання автомобільного транспорту від 24.06.2024, укладений між відповідачем та ФОП Сидориним Олександром Івановичем; рахунок-фактуру № 27/06/2024 від 27.06.2024; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) 27/06/2024 від 27.06.2024 року.

Так, за доводами відповідача вказаний товар поставлено на склад позивача 25.06.2024, у зв`язку з чим відповідачем направлено позивачу на підпис в електронному вигляді (на електронну адресу: shelterukraine.sale@gmail.com) та в паперовому (06.08.2024 на відділення № 352 ТОВ «Нова пошта») видаткову накладну № 37 від 25.06.2024 та товарно-транспортну накладну № 37 від 25.06.2024 до договору поставки № 22/04-1/14 від 22.04.2024 року. Однак, дані документи не були підписані позивачем.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред`явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору поставки від 22.04.2024 № 22/04-1/14 сплатив 26.04.2024 на рахунок відповідача попередню оплату в сумі 1 185 000 грн.

Водночас, поставку товару в кількості 300 комплектів на суму 1 185 000 грн. відповідач в установлений договором поставки від 22.04.2024 № 22/04-1/14 строк до 10.05.2024 не здійснив.

Судом прийняті до уваги доводи відповідача про те, що ним здійснено 25.06.2024 поставку товару в кількості 70 комплектів на суму 553 000 грн., проте видаткова та товарно-транспортна накладні позивачем залишені не підписаними.

Так, матеріали справи не містять доказів направлення позивачу для підписання видаткової накладної № 37 від 25.06.2024 та товарно-транспортної накладної № 37 від 25.06.2024 у день поставки товару 25.06.2024 року.

Одночасно, матеріали справи не містять обґрунтованих пояснень щодо направлення відповідачем позивачу на підпис видаткової накладної та товарно-транспортної накладної від 25.06.2024 лише 20.08.2024 (засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта»), тобто після звернення з даним позовом до суду.

Крім того, відповідач стверджував про направлення відповідних документів на електронну адресу позивача shelterukraine.sale@gmail.com, однак із наданої позивачем паперової копії скріншоту електронної пошти не вбачається за можливе встановити направлення 06.08.2024 саме видаткової накладної № 37 від 25.06.2024 та товарно-транспортної накладної № 37 від 25.06.2024 року.

Отже, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем факту поставки позивачу товару позивачу 25.06.2024 на суму 553 000 грн.

Також, при наданні судом оцінки доказів судом ураховані заяви позивача про визнання наданих відповідачем доказів неналежними, недопустимими та недостовірними.

Ураховуючи наведене, оскільки доказів поставки відповідачем товару на суму 1 185 000 грн. матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення позивачу сплаченої суми попередньої оплати.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару нараховану пеню в сумі 63 394,26 грн. та 2370 грн. штрафу.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України, в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 5.3 договору у випадку порушення строку поставки товару (не передача або несвоєчасна передача Товару або його партії), постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від ціни не поставленого товару або його партії, за кожний день прострочення. За порушення строку поставки товару понад 30 календарних днів, крім зазначеної вище пені, постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 0,1% від ціни не поставленого товару або його партії.

У пункті 5.4 договору передбачено, що постачальник сплачує покупцю штрафні санкції, що передбаченні в пункті 5.3 договору, протягом 5 (п`яти) робочих днів, з дня отримання письмової вимоги від покупця.

За арифметичним перерахунком суду нарахована на вартість непоставленого товару в розмірі 2370000 грн. пеня в сумі 63 394,26 грн. за період з 11.05.2024 до 16.07.2024 та штраф у розмірі 0,1 % у сумі 2370 грн.

Також, позивач просив стягнути нараховану на суму попередньої оплати в розмірі 1 185 000 грн. за період з 24.07.2024 до 02.08.2024 три проценти річних у сумі 971,31 грн.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Після пред`явлення покупцем продавцю вимоги (про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України) за умови непоставки продавцем покупцю товару та неповернення суми попередньої оплати у продавця виникає грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, а користування продавцем цими коштами буде неправомірним. У такому випадку покупець втрачає право на нарахування продавцю на суму цих коштів процентів, передбачених частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, та разом з цим набуває право на нарахування та стягнення з продавця процентів, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, що нараховуються внаслідок прострочення боржником (у даному випадку - продавцем) грошового зобов`язання (з повернення попередньої оплати) та які є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання на відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18.

Отже, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України три проценти річних та інфляційні втрати підлягають нарахуванню за період після пред`явлення вимоги до відповідача про повернення грошових коштів внаслідок прострочення ним відповідного грошового зобов`язання.

Водночас, доказів звернення позивача до відповідача з вимогою про повернення суми попередньої оплати матеріали справи не містять.

Так, позивач звертався до відповідача з претензією від 16.07.2024 про сплату штрафних санкцій у сумі 97014,59 грн. та з повідомленням від 23.07.2024 № 107 про розірвання договору поставки від 22.04.2024 № 22/04-1/14.

З огляду на те, що позивач не звертався до відповідача з вимогою про повернення суми попередньої оплати, тобто прострочення з повернення відповідної суми грошових коштів не наступило, суд дійшов висновку в задоволенні позову в частині стягнення 971,31 грн. трьох процентів річних відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення витрат позивача в розмірі 71280 грн., які останній повинен понести шляхом сплати Військовій частині Міністерства оборони України НОМЕР_1 у зв`язку з порушенням з вини відповідача умов договору про закупівлю товару № 25/215, суд зауважує наступне.

Згідно з пунктом 5.6 договору сторони узгодили, що у разі якщо порушення з боку постачальника умов чи зобов`язань за договором, спричинили накладення на покупця господарських санкцій будь-якого виду (відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції) або нанесли збитки покупцю, постачальник зобов`язаний відшкодувати покупцю повну суму понесених у зв`язку з цим витрат.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Відтак, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Як слідує з листа-повідомлення від 14.06.2024 № 35/08, наданого військовою частиною НОМЕР_1 Міністерства оборони України директору позивача, між військовою частиною НОМЕР_1 (Замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шелтер Україна» (Постачальником) укладено договір №25/215 від 02.05.2024 про закупівлю товарів за державні кошти щодо поставки Замовнику товарів для будівництва військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, а саме: МПП (малопомітна перешкода) за кодом ДК:021-2015: 44310000 - 6 - Вироби з дроту в кількості, визначеної в специфікації, у строк до 12.06.2024 року. Однак, у порушення умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю «ШЕЛТЕР Україна» не поставлено визначену кількість Товару. Також у листі наголошено на пунктах 8.1. та 8.2. договору, за якими за порушення термінів постачання з Постачальника стягується пеня в розмірі 0,1% від вартості товару поставленого з порушенням строків за кожний прострочений день, а за прострочення більш ніж на 30 календарних днів податково стягується штраф в розмірі 1% від зазначеної вартості. На підставі вище викладеного військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено, що керуючись п. 9.12 Договору, військова частина НОМЕР_1 в односторонньому порядку розриває Договір про закупівлю товарів за державні кошти за № 25/215 від 02.05.2024. Договір вважається розірваним через 10 (десять) робочих днів від дати направлення відповідного повідомлення рекомендованим листом за вказаними у Договорі реквізитами ТОВ Шелтер Україна».

Отже, із даного листа-повідомлення не вбачається застосування військовою частиною НОМЕР_1 Міністерства оборони України до ТОВ Шелтер Україна» штрафних санкцій у розмірі 71280 грн. за порушення умов договору про закупівлю товару № 25/215.

Отже, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем усіх елементів складу господарського правопорушення для стягнення з відповідача 71280 грн. в якості збитків.

Щодо прохання позивача визначити правила, за якими орган (особа), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, буде нарахувати та стягувати відповідні штрафні санкції з відповідача на користь позивача до моменту остаточного виконання рішення суду: - сума 3% річних = (сума залишку основного боргу) х 3% : 366 х (кількість днів починаючи з 02.08.2024 до моменту виконання рішення суду), суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що зазначення в рішенні суду про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення є правом суду, а не обов`язком.

Отже, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні даної вимоги позивача.

Також судом ураховано, що відповідач визнав позов у частині позовних вимог про стягнення 632000 грн. попередньої оплати, від якої просив перерахувати відповідно штрафні санкції та три проценти річних.

Відповідно до частини 1 статті 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення (частина 2 статті 191 ГПК України).

Ураховуючи встановлені судом обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку задовольнити позов у частині стягнення 1185000 грн. попередньої оплати, 63 394,26 грн. пені, 2370 грн. штрафу, у той час як у решті позовних вимог слід відмовити.

Інші доводи учасників справи судом розглянуті, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 130 ГПК України в разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Разом із цим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд відповідно до статі 129 ГПК України дійшов висновку про покладення понесених позивачем витрат по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Шелтер Україна" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРБ Груп" (02094, м. Київ, вул. Хоткевича Гната, буд. 12, офіс 177; ідентифікаційний код 43482644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шелтер Україна" (02144, м. Київ, вул. Русової Софії, буд. 5, літера Б, кв. 238; ідентифікаційний код 45267378) 1185000 (один мільйон сто вісімдесят п`ять тисяч) грн. попередньої оплати, 63 394 (шістдесят три тисячі триста дев`яносто чотири) грн. 26 коп. пені, 2370 (дві тисячі триста сімдесят) грн. штрафу, а також 15009 (п`ятнадцять тисяч дев`ять) грн. 16 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено: 20.11.2024 року.

Суддя К.В. Полякова