Рішення

від 07.11.2024 по справі 906/528/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.11.2024Справа № 906/528/24

За позовом Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" (м. Київ)

до Державної податкової служби України (м. Київ)

про припинення податкової застави,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Брижань Ю.В.

Від відповідача: Діброва Л.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Перший Український міжнародний банк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України про припинення податкової застави на належне позивачу нерухоме майно - будівлю арматурного цеху загальною площею 4 428,1 кв. м, що розташована за адресою: м. Житомир, вул. Промислова, 6; реєстраційний номер обєкта:1845567518101.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 20.05.2024 позовні матеріали передано за виключною територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ у Господарському суді міста Києва позовну заяву передано для розгляду судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.07.2024. Цією ухвалою встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для надання до суду письмового відзиву на позовну заяву.

Копія цієї ухвали була отримана відповідачем в його електронному кабінеті 18.06.2024, про що Господарським судом міста Києва роздруковано відповідне повідомлення.

10.07.2024 відповідачем в системі "Електронний суд" сформовано та направлено до суду клопотання про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву, надсилання відповідачу позовної заяви та відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні 16.07.2024 представник позивача заперечив проти означеного клопотання в частині надсилання відповідачу позовної заяви. Представник відповідача в засідання не з`явився.

16.07.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засідання до 27.08.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 відмовлено в задоволенні клопотання Державної податкової служби України від 10.07.2024 про продовження процесуального строку для подання відзиву, надсилання відповідачу позовної заяви та відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2024 у зв`язку з відпусткою судді Ващенко Т.М., підготовче засідання призначено на 12.09.2024.

12.09.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.10.2024.

10.10.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 05.11.2024.

14.10.2024 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

25.10.2024 від позивача надійшли заперечення на клопотання про закриття провадження у справі.

Суд зазначає, що провадження у даній справі відкрито 17.06.2024, підготовче провадження було закрито 12.09.2024, тож у сторін було достатньо часу для подання своїх заяв і клопотань у підготовчому провадженні. Крім того, в ухвалі про відкриття провадження у справі судом встановлено процесуальний строк для подання додаткових письмових доказів, клопотань, заяви пояснень, до 10.07.2024 включно.

У той же час клопотання відповідача про закриття провадження у справі не містить жодного обґрунтування причин його неподання у підготовчому провадженні чи в установлений в ухвалі про відкриття провадження у справі строк.

Частиною 2 ст. 207 ГПК України встановлено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Враховуючи вищевикладене, протокольною ухвалою від 05.11.2024 суд залишив клопотання відповідача від 14.10.2024 без розгляду на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України.

05.11.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 07.11.2024.

У судовому засіданні 07.11.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, та його неявка не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 202 ГПК України.

07.11.2024 суд, по виходу з нарадчої кімнати, проголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.09.2021 між Акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасна архітектура міст» (Позичальник) було укладено Кредитний договір № КІЕ-Кл-12273 (далі - Кредитний договір).

З метою забезпечення належного виконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Алюм Холдинг» було укладено Іпотечний договір № КІЕ-ІД-12273/1 від 02.09.2021, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лішуновою О.М., за реєстровим номером 440 (далі - Іпотечний договір).

Предметом іпотеки за Іпотечним договором було нерухоме майно: будівля арматурного цеху загальною площею 4428,1 кв.м., розташована за адресою: м. Житомир, вул. Промислова, буд. 6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1845567518101 (далі - Нерухоме майно).

Обтяження вказаного Нерухомого майна іпотекою Банка було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.09.2021, номер запису про іпотеку: 43765421, номер запису про обтяження: (заборона на нерухоме майно) 43765321.

У зв`язку з невиконанням Позичальником зобов`язань за Кредитним договором Банком було звернуто стягнення на предмет іпотеки у порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, на підставі чого 20.02.2024 державним реєстратором Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області Харченко Аліною Володимирівною було зареєстровано право власності AT «ПУМБ» на Нерухоме майно, номер відомостей про речове право (право власності): 53831680.

Реєстрація права власності AT «ПУМБ» на вказане нерухоме майно підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав: індексний номер 367071751 від 23.02.2024.

Вартість Нерухомого майна на момент набуття позивачем права власності на нього становила 6 750 000 грн, на підтвердження чого до матеріалів справи надано Висновок про вартість майна. Розмір заборгованості за Кредитним договором станом на дату набуття AT «ІІУМБ права власності на Нерухоме майно становив 9 525 578,10 грн, на підтвердження чого до матеріалів справи Банком надано розрахунок заборгованості за Кредитним договором та виписки за рахунками обліку заборгованості.

Таким чином, позивач вказує, що вартість Нерухомого майна була меншою, ніж розмір, заборгованості за Кредитним договором, що виключало можливість задоволення вимог третіх осіб, які мають нижчий пріоритет, ніж вимог іпотекодержателя, на предмет іпотеки.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухомо майно №367611540 від 27.02.2024 Банку стало відомо, що стосовно Нерухомого майна зареєстрована податкова застава за боргами ТОВ «Алюм Холдинг», номер запису про обтяження: 44874792, дата державної реєстрації 05.11.2021, обтяжувач: Державна податкова служба України (Відповідач), документ-підстава: акт опису майна №428/06-30-13-02 від 03.11.2021, виданий ГУ ДПС у Житомирській області, боржник: ТОВ «Алюм Холдинг», код ЄДРПОУ 4208946.

15.03.2024 Банком було направлено на адресу Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області вимогу вих. № 61.1.3.1/79 від 12.03.2024 про виключення з податкової заставі Нерухомого майна з тієї підстави, що AT «ПУМБ» було іпотекодержателем зазначеного майна та в порядку, встановленому законом, звернуло на нього стягнення і стало власником цього майна.

11.04.2024 позивач отримав відповідь а означений лист, у якій Головним управлінням Державної податкової служби у Житомирській області було відмовлено у звільненні майна з податкової застави.

Звертаючись до суду з даним позовом, Банк зазначає, що наявність означеного обтяження у вигляді податкової застави є перешкодою в здійсненні позивачем своїх прав, як власника нерухомого майна, зокрема, щодо розпорядження цим майном.

Відповідно до пп. 14.1.155. статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Відповідно до пункту 89.2 статті 89 ПК України право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Стаття 93 ПК України визначає вичерпний перелік підстав для припинення податкової застави майна боржника.

Майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання; отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу. Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пунктом 93.1 цієї статті (пункти 93.1, 93.2 статті 93 ПК України).

Податкова застава є способом забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом. Право податкової застави виникає згідно з ПК України та не потребує письмового оформлення. Підставою виникнення податкової застави є несплата у строки, встановлені ПК України, сум грошових зобов`язань. Податкова застава виникає з дня виникнення у платника податків податкового боргу з грошових зобов`язань. При виникненні права податкової застави майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків. У зв`язку з цим, закон передбачає оформлення майна, на яке поширюється право податкової застави, актом опису, яке здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу. При цьому у разі збільшення суми податкового боргу до початку складання акта опису майна у податкову заставу такий акт складається до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 14.04.2020 у справі № 803/3853/15.

Згідно з частинами 6, 7 ст. З Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухомо майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога мас пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Відповідно до ст. 90 Податкового кодексу пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону.

Згідно з п. 7 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті (наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно), не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України «Про іпотеку», за умови, що інші обтяження на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Частина 6 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» встановлює, що право іншої особи з вищим пріоритетом щодо строкового користування нерухомим майном, набутим у власність іпотекодержателем, зберігає чинність відповідно до умов договору, яким обумовлено таке користування. Права та вимоги третіх осіб, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, на предмет іпотеки, щодо якої іпотекодержателем набуто право власності або спеціальне майнове право, втрачають чинність.

Судом встановлено, що податкова застава на нерухоме майно була зареєстрована після державної реєстрації іпотеки Банка на вказане майно.

Отже, позивач, як обтяжувач з найвищим пріоритетом, мав переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Банк скористався таким правом, звернувши стягнення на предмет іпотеки шляхом його прийняття у власність іпотекодержателя, у зв`язку з чим 20.02.2024 державним реєстратором Виконавчого комітету Житомирської міської ради Житомирської області Харченко А.В. було зареєстровано право власності позивача на Нерухоме майно.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки права та вимоги третіх осіб, які мали нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, на предмет іпотеки, втратили чинність, зокрема і податкова застава, що зареєстрована відповідачем.

Суд при цьому звертає увагу на те, що Банк є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, і його права на означене майно не оспорені та є дійсними.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 ЦК України).

За змістом частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з частиною першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 ЦК України).

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом встановлено, що позивач є власником майна, яке знаходиться у податковій заставі за податковими зобов`язаннями іншої юридичної особи з відміткою заборони його відчуження. Такі обставини мають триваючий характер та перешкоджають позивачу на свій розсуд розпоряджатися власним майном.

Відповідач у заяві-клопотанні, яке надійшло до суду 14.10.2024, заперечує проти позову та зазначає про відсутність підстав для звільнення спірного майна з податкової застави, вичерпний перелік яких наведено в статті 93 ПК України.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки податкова застава не пов`язана з особою позивача, стосується майна, право власності на яке позивачем набуто в установленому Законом України "Про іпотеку порядку" та не було оспорено в суді, а її наявність порушує права власника на розпорядження належним йому майном, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та припинення податкової застави спірного нерухомого майна.

Крім того, суд зауважує, що за ч. ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Пунктом 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №802/1791/17-а Суд, зокрема, наголошував, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Оскільки спір у даній справі пов`язаний з реєстрацією майнових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, обумовлений порушенням приватного права (права власності) позивача, даний спір не має ознак публічно-правового та відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України віднесений до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, процедурні гарантії, закріплені в ст. 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань. Кожен має право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками; на це право, що є одним з аспектів права на доступ до суду, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), серія А №18, п. 28- 36).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Припинити податкову заставу (номер запису про обтяження: 44874792, дата реєстрації обтяження: 05.11.2021, обтяжувач: Державна податкова служба України (04053, м. Київ, пл. Львівська, 8; ідентифікаційний код 43005393) належного Акціонерному товариству "Перший Український міжнародний банк" (04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4; ідентифікаційний код 14282829) на праві власності нерухомого майна - будівлі арматурного цеху загальною площею 4 428,1 кв. м, що розташована за адресою: м. Житомир, вул. Промислова, 6; реєстраційний номер обєкта:1845567518101.

3. Стягнути з Державної податкової служби України (04053, м. Київ, пл. Львівська, 8; ідентифікаційний код 43005393) на користь Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" (04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4; ідентифікаційний код 14282829) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 20.11.2024.

Суддя Т.М. Ващенко