Рішення
від 21.11.2024 по справі 915/1097/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року Справа № 915/1097/20(915/1213/23)

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Давченко Т.М.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу № 915/1097/20(915/1213/23)

за позовом: Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль (код ЄДРПОУ 30083966, 54020, м. Миколаїв, Каботажний спуск, 18)

до відповідача: Державного підприємства Миколаївський суднобудівний завод (код ЄДРПОУ 14313240, 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38)

про: стягнення заборгованості за теплову енергію в загальній сумі 222386,18 грн

яка розглядається в межах справи №915/1097/20 про банкрутство Державного підприємства Миколаївський суднобудівний завод (54001, м.Миколаїв, вул. Адміральська, 38, код ЄДРПОУ 14313240)

розпорядник майна: арбітражний керуючий Шалашний Леонід Олександрович (93000, Луганська обл., м.Рубіжне, вул. Померанчука, 15а).

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа № 915/1097/20 про банкрутство Державного підприємства Миколаївський суднобудівний завод (код ЄДРПОУ 14313240).

В межах даної справи про банкрутство судом у порядку спрощеного позовного провадження розглядається справа № 915/1097/20(915/1213/23) за позовом Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль до Державного підприємства Миколаївський суднобудівний завод стягнення заборгованості за теплову енергію в загальній сумі 222386,18 грн.

Згідно розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №77 від 26.06.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ про банкрутство, які перебували у провадженні судді Ткаченка О.В.

Окрім того, за вказаним розпорядженням всі судові справи в межах судової справи про банкрутство або стороною в яких є боржник у справі про банкрутство мають бути передані головуючим суддям, які будуть визначені автоматизованою системи документообігу для розгляду судових справ про банкрутство.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим у справі № 915/1097/20 про банкрутство Державного підприємства Миколаївський суднобудівний завод (код ЄДРПОУ 14313240) визначено суддю Давченко Т.М.

За розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №90 від 08.07.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 915/1213/23, яка перебувала у провадженні судді Ткаченка О.В.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.07.2024 справу № 915/1213/23 передано судді Давченко Т.М.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 14 ст. 32 ГПК України, у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Ухвалою від 10.07.2024 прийнято справу № 915/1213/23 до свого провадження для розгляду в межах справи № 915/1097/20 про банкрутство Державного підприємства Миколаївський суднобудівний завод (код ЄДРПОУ 14313240), присвоєно їй номер 915/1097/20(915/1213/23) та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено для учасників справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялися до електронного кабінету відповідача, яка доставлена 11.07.2024, що вбачається з довідок про доставку електронного листа.

Відповідач не скористався наданим йому стаття 161,165 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи позивача не спростував.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Інших документів по суті справи від сторін не надійшло.

Згідно з приписами ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Згідно із ч 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

З 01.11.2021 року між позивачем та власниками житлового будинку № 108 по вул. Чкалова у м. Миколаєві було укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

На підставі свідоцтва про право власності Відповідачу належить 185/1000 частина об`єкту нерухомості «Офіс-2» в будинку по вул.. Чкалова, 108.

06.03.2023 Позивач отримав заяву - приєднання № 2439 до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно до п.38 договору, споживач не звільняється від оплати послуг, отриманої ним до укладення цього договору.

Відповідно з п.5 Договору, позивач зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а Відповідач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, зо визначені цим договором.

П.8 договору зазначає, що позивач забезпечує постачанні теплової енергії у відповідній кількості та якості згідно з вимогами договору до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньо будинкових систем багатоквартирного будинку (індивідуального (садибного) будинку).

Відповідачу щомісяця направлявся акт надання послуг за попередній місяць (копії документів, підтверджуючі направлення поштою містяться в матеріалах справи).

Вказані обставини не спростовані відповідачем під час розгляду даної справи.

Відповідно до пункту 8 Правила 830. рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.

Опалювальний період починається не пізніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря становить 8°С та нижче, а закінчується не раніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря перевищує 8°С.

Так, з метою забезпечення теплом об`єктів на початку опалювальних сезонів 2021-2022, 2022-2023 після зниження середньодобової температури зовнішнього повітря до + 8°С і нижче, на виконання рішень виконавчого комітету ММР № 1106 від 29.10.2021, № 625 від 09.11.2012, були розпочаті опалювальні сезони 2021-2022, 2022-2023 та підписані наряди, що свідчать про підключення будинку за адресою: вул. Чкалова. 108 в м. Миколаєві до системи опалення (копії нарядів додаються).

З початку опалювальних сезонів 2021-2022, 2022-2023 відповідно до Рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 984 від 13.10.2021 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», Рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1265 від 08.12.2021 Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 13.10.2021 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», Рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 124 від 09.12.2022 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 13.10.2021 № 984 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» та Рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 566 від 25.10.2022 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», законодавчо встановлено економічно обґрунтовані двоставкові тарифи на теплову енергію та послугу з постачання теплової енергії за умовно-зміною частиною та умовно-постійною частиною тарифу.

У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Нарахування за умовно-змінною частиною - нарахування за спожиту будівлею (приміщенням) теплову енергію за даними вузла обліку або розрахункову протягом опалювального періоду за тарифами - вартість споживання 1 Гкал.

Нарахування за умовно - постійною частиною - грошовий вираз планових економічно обґрунтованих витрат, що включаються до повної собівартості транспортування та постачання теплової енергії, є постійною величиною і не змінюються прямо пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії, Нарахування умовно-постійної частини здійснюється щомісяця протягом року за тарифами вартості одиниці (1 Гкал/год) теплового приєднаного теплового навантаження об`єктів теплоспоживання.

Приєднане теплове навантаження - сума максимальних теплових потоків на опалення із застосуванням коефіцієнту, що враховує фактичне споживання теплової енергії споживача за приладом обліку, фактичну динаміку температури зовнішнього повітря за останні три роки та кількість годин постачання теплової енергії для потреб опалення.

Також зазначаємо що умовно-постійна частина розрахована для оплати щомісяця упродовж 12 місяців незалежно від факту споживання теплової енергії, показників вузлів обліку теплової енергії, наявності чи відсутності лічильника.

Таким чином, нарахування в опалювальному періоді по умовно-змінній частині двоставкового тарифу та упродовж 12 місяців з моменту встановлення тарифу ( з 1 листопада 2021 до 31 березня 2023) по умовно - постійній частині двоставкового тарифу складають повну вартість теплової енергії спожитої в опалювальному періоді.

Пункт 11 Договору зазначає що обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.

Відповідно до ст.11 «Закону про комерційний облік» зняття показань вузлів комерційного обліку щомісяця здійснюється виконавцем комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у присутності споживача або його представника (представника об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, управителя багатоквартирного будинку), якщо інше не передбачено договором. Відомості споживання теплової енергії, на підставі яких виконуються нарахування надаються.

29.10.2021 розпочався опалювальний період 2021-2022 років у житловому фонді та інших об`єктах м. Миколаєва, який тривав до 28.03.2022 року.

Вказане підтверджується копією рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1106 від 29.10.2021 про початок опалювального сезону 2021-2022 у житловому фонді та інших об`єктах м. Миколаєва, копією рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 263 від 28.03.2022 про закінчення опалювального сезону 2021-2022.

Наказом ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» від 22.09.2021 № 473, копія якого міститься в матеріалах справи, затверджено розмір плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії, що надається споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ».

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 13.10.2021 № 984 "Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» встановлено тарифи на транспортування та постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» за умовно-зміною частиною та умовно-постійною частиною тарифу.

05.11.2021 року з ТОВ ЖЕК «Забота», балансоутримувачем житлового будинку за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова,108 підписано наряд про початок опалювального сезону, що підтверджується копією наряду від 05.11.2021.

Позивач направляв відповідачу претензію від 23.06.2023 №986-ю на суму 195989,66 грн., з розрахунками боргу, рахунками для оплати № 2439 за послугу з постачання теплової енергії надану за період 2021-2022, 2022-2023 (об`єкт тепло споживання №1: нежитлове приміщення по вул.Чкалова, 108) та актом надання послуг № 2439 від 30.11.2021; рахунок №2439 за послугу з постачання т/ен надану в грудні 2021 та акт надання послуг №2439 від 31.12.2021; рахунок №2439 за послугу з постачання т/ен надану в січні 2022 та акт надання послуг №2439 від 31.01.2022; рахунок №2439 за послугу з постачання т/ен надану в лютому 2022 та акт надання послуг №2439 від 28.02.2022; рахунок №2439 за послугу з постачання т/ен надану в березні 2022 та акт надання послуг №2439 від 31.03.2022; рахунок №2439 за послугу з постачання т/ен надану в квітні 2022 та акт надання послуг №2439 від 30.04.2022; рахунок №2439 за послугу з постачання т/ен надану в травні 2022 та акт надання послуг №2439 від 31.05.2022; рахунок №2439 за послугу з постачання т/ен надану в червні 2022 та акт надання послуг №2439 від 30.06.2022; рахунок №2439 за послугу з постачання т/ен надану в липні 2022 та акт надання послуг №2439 від 31.07.2022; рахунок №2439 за послугу з постачання т/ен надану в серпні 2022 та акт надання послуг №2439 від 31.08.2022; рахунок №2439 за послугу з постачання т/ен надану в вересні 2022 та акт надання послуг №2439 від 30.09.2022; рахунок №2439 за послугу з постачання т/ен надану в жовтні 2022 та акт надання послуг №2439 від 31.10.2022; рахунок №2439 за послугу з постачання т/ен надану в грудні 2022 та акт надання послуг №2439 від 31.12.2022; рахунок №2439 за послугу з постачання т/ен надану в січні 2023 та акт надання послуг №2439 від 31.01.2023; рахунок №2439 за послугу з постачання т/ен надану в лютому 2023 та акт надання послуг №2439 від 28.02.2023; рахунок №2439 за послугу з постачання т/ен надану в березні 2023 та акт надання послуг №2439 від 31.03.2023; рахунок №2439 за послугу з постачання т/ен надану в квітні 2023 та акт надання послуг №2439 від 30.04.2023; рахунок №2439 за послугу з постачання т/ен надану в травні 2023 та акт надання послуг №2439 від 31.05.2023, що підтверджується копією претензії від 23.06.2023 №986-ю та копіями додатків до неї (розрахунками боргу, рахунками для оплати № 2439, актами надання послуг № 2439).

За твердженням позивача, в опалювальний період 2021-2022, 2022-2023 років відповідачу постачалася теплова енергія для забезпечення тепловою енергією нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова, 108. За період з 01.11.2021 по травень 2023 відповідачу поставлено теплової енергії на загальну суму 195989,66 грн. Відповідач заборгованість за поставлену теплову енергію не погасив, що і зумовило позивача звернутись до суду з позовом про стягнення боргу.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов?язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Відповідно ч.ч. 1, 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов?язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов?язки. Цивільні права та обов?язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобов?язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах (ч.ч. 1, 3 ст. 275 ГК України).

Власник зобов?язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).

Предметом спору у даній справі є основний борг по бездоговірному споживанню теплової енергії.

У відповідності до ст. 1 Закону України Про теплопостачання, в цьому Законі основні терміни вживаються в такому значенні:

- балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами;

- споживач теплової енергії фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу (ч. 4 ст. 19 Закону України Про теплопостачання).

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України Про теплопостачання споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 24 Закону України Про теплопостачання визначено, що основним обов?язком споживача теплової енергії є, зокрема, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

У відповідності до п.п. 9 п. 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі ? Правила), споживач теплової енергії фізична особа, яка є власником будівлі або суб?єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Згідно п. 4 Правил, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Пунктом 14 Правил визначено, що споживач зобов?язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Отже, законодавством України передбачено, що постачання теплової енергії здійснюється за договором купівлі-продажу, обов?язок із своєчасного укладення якого покладено саме на споживача теплової енергії.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Тобто відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг.

Відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов?язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Так, позов про стягнення вартості теплової енергії підлягає задоволенню, якщо підтверджено, що між сторонами склалися фактичні договірні відносини. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №922/2790/17 та від 21.05.2019 у справі №922/4239/16.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем склалися фактичні договірні відносини щодо постачання та споживання теплової енергії у нежитлових приміщеннях, розташованих за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова,108 які належать відповідачу.

Як зазначено вище, факт теплопостачання підтверджено нарядом на підключення будинку до теплових мереж на початку опалювального сезону.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1. ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною ч. 2 ст. 193 ГК передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 526 ЦК передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Як встановлено судом, оплата за теплову енергію за період з 01.11.2021 по травень 2023 відповідачем не здійснена.

На суму основного боргу, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, позивачем нараховано 20832,16 грн- інфляційних втрат за період з лютого 2022 по травень 2023 (включно) та 4601,13 грн 3% річних за період з 01.01.2022 по 30.06.2023. Зазначені нарахування є арифметично правильними.

Крім того, згідно зі ст 26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та п.45 Договору у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0.01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про теплопостачання», у разі несвоєчасної сплати платежів за спожиту теплову енергію споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

На підставі вищевикладеного, за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію Відповідач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 963,23 грн.

Згідно зі ст.193 ПК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За правилами ст, 610. п. 1 ст. 612, п. 1 ст. 624 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків.

Кількість відпущеної теплової енергії, окрім розрахунку суми боргу, зазначена в акті та рахунку, які направлялися позивачем відповідачу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань призвело до порушення прав позивача на своєчасне та повне отримання оплати.

Відповідачем не підтверджено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов`язання.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 13 ГПК).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК).

Відповідно до ст. 86 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 236, 237, 238, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства Миколаївський суднобудівний завод (код ЄДРПОУ 14313240, 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38) на користь Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль (код ЄДРПОУ 30083966, 54020, м. Миколаїв, Каботажний спуск, 18, р/р НОМЕР_1 в ПАТ «АБ Укргазбанк», МФО 320478) основний борг за теплову енергію в сумі 195 989,66 грн.

3. Стягнути з Державного підприємства Миколаївський суднобудівний завод (код ЄДРПОУ 14313240, 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38) на користь Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль (код ЄДРПОУ 30083966, 54020, м. Миколаїв, Каботажний спуск, 18), р/р НОМЕР_2 в ПАТ «АБ Укргазбанк», МФО 320478) 20 832,16 грн. інфляційних втрат, 4 601,13 грн. 3% річних, 963,23 грн пені та 3335,79 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М.Давченко

СудГосподарський суд Миколаївської області
Дата ухвалення рішення21.11.2024
Оприлюднено25.11.2024
Номер документу123211879
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: майнові спори, стороною в яких є боржник, з них: спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна

Судовий реєстр по справі —915/1097/20

Ухвала від 12.12.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Давченко Т. М.

Ухвала від 12.12.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Давченко Т. М.

Ухвала від 12.12.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Давченко Т. М.

Ухвала від 10.12.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Адаховська В. С.

Ухвала від 06.12.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Давченко Т. М.

Ухвала від 12.11.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Давченко Т. М.

Рішення від 20.11.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Давченко Т. М.

Рішення від 21.11.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Давченко Т. М.

Ухвала від 19.11.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Адаховська В. С.

Ухвала від 19.11.2024

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Давченко Т. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні