Рішення

від 12.11.2024 по справі 922/831/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2024м. ХарківСправа № 922/831/23 (922/1050/23)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Усатого В.О.

при секретарі судового засідання Мазуренко А.О.

розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, м. Харків, вул. Гоголя, буд.10, ЄДРПОУ 42206328) 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерне товариство "Харківобленерго" (61037, вул. Плеханівська, 149, м.Харків; код ЄДРПОУ 00131954) до Комунального підприємства "Житлокомсервіс" (61052, вул. Конторська, буд. 35, код. ЄДРПОУ 34467793) про стягнення коштів в межах справи про банкрутство Комунального підприємства "Житлокомсервіс"

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", 21.03.2023 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Комунального підприємства "Жилкомсервіс", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за електричну енергію у сумі 7232406,61 грн. (в т.ч. основний борг - 3841590,61 грн за період з червня по грудень 2022), у зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань за договором № 051414/1 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Крім того, заявлені до стягнення 1126359,68 грн пені, 270744,05 грн - 3% річних та 1993712,27 грн інфляційних втрат, нарахованих на суми боргу за поставлену та несвоєчасно та не у повному обсязі сплачену електричну енергію за період з березня 2020 по вересень 2021 року. Просить залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Харківобленерго". Також просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.03.2023 відкрито провадження по справі № 922/1050/23; визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 18.04.2023 о 10:30. Також цією ухвалою залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149; ідент. код 00131954).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.04.2023 матеріали справи № 922/1050/23 за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до Комунального підприємства "Жилкомсервіс" про стягнення 7 232 406,61 грн передано за підсудністю до Господарського суду Харківської області, у провадженні якого перебуває справа № 922/831/23 про визнання КП "Жилкомсервіс" банкрутом.

Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство (вхідний номер 1861/23 від 09.05.2023)передана на розгляд головуючому судді Усатому В.О.

Розглянувши позовну заяву з додатками у справі №922/1050/23, суд зазначив, що в межах справи №922/831/23 ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.03.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Жилкомсервіс" (код ЄДРПОУ 34467793), визнано вимоги ініціюючого кредитора - ФОП Шевцова О.С. до Комунального підприємства "Жилкомсервіс" у розмірі 1399068,89 грн основного боргу та 26840,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання до суду заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном КП "Жилкомсервіс", призначено розпорядником майна КП "Жилкомсервіс" арбітражного керуючого Артюха Юрія Володимировича, призначено попереднє засідання суду.

24.03.2023 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Жилкомсервіс" за № 70274.

Частиною 14 стаття 39 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з моменту відкриття провадження у справі пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися ЛИШЕ У ПОРЯДКУ, ПЕРЕДБАЧЕНОМУ ЦИМ КОДЕКСОМ, та в межах провадження у справі.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства визначені вимоги до заяви кредитора.

З огляду на вищевикладене, ухвалою суду від 10.05.2023, крім іншого, позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (вхідний номер вх.№1050/23 від 21.03.2023) залишено без руху; позивачу - Приватному акціонерному товариству "Харківенергозбут" постановленовизначитись з правовою природою своїх вимог, з урахуванням ухвалисуду від 21.03.2023 провідкриття провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Жилкомсервіс".

Не погодившись з прийнятою Господарським судом Харківської області ухвалою від 21.03.23 у справі №922/831/23, Комунальне підприємство "Жилкомсервіс", звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою за вх. №795 Х/1, в якій просило суд визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення , яким відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2023, крім іншого, поновлено Комунальному підприємству "Жилкомсервіс", м.Харків, пропущений процесуальний строк на оскарження ухвали Господарського суду Харківської області від 21.03.23 у справі №922/831/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Жилкомсервіс", м.Харків, на ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.03.23 у справі №922/831/23. Витребувано матеріали (оскарження) справи №922/831/23 з Господарського суду Харківської області.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.09.2023, крім іншого, апеляційну скаргу Комунального підприємства "Жилкомсервіс" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.03.2023 у справі № 922/831/23 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.03.2023 у справі №922/831/23 залишено без змін.

Матеріали справи №922/831/23 були повернуті до Господарського суду Харківської області.

Враховуючи перебування с. Усатого В.О. на лікарняному, ухвалу у даній справі постановлено після усунення обставин, які перешкоджали роботі судді ( після виходу судді з лікарняного) - 24.10.2023.

Ухвалою суду від 24.10.2023, крім іншого, прийнято справу № 922/1050/23 до розгляду в межах справи № 922/831/23 про банкрутство Комунального підприємства "Жилкомсервіс". Постановлено почати розгляд справи № 922/831/23 (922/1050/23) спочатку за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 23.11.2023 о 15:10 год.

Підготовче засідання, призначене на 23.11.2023, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Усатого В.О. на лікарняному.

Після усунення обставин, які перешкоджали роботі судді ( після виходу судді з лікарняного), ухвалою суду від 29.11.2023 призначено підготовче засідання на "11" січня2024 р.о 12:40 год.; продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

10.01.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх. №799), в якому останній просить суд зупинити провадження у справі № 922/831/23 (922/1050/23) до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в касаційному порядку судових рішень у справі № 911/1359/22 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду, оскільки період нарахування пені у даній справі заявлено до стягнення з відповідача такий, який входить в період дії воєнного стану, а тому відповідач вважає за необхідне зупинити провадження у даній справі до закінчення розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційної скарги у справі № 911/1359/22.

В підготовче засідання 11.01.2024 учасники справи не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою суду від 11.01.2024 задоволено клопотання Комунального підприємства "Жилкомсервіс" (вх.№799 від 10.01.2024) про зупинення провадження у справі №922/831/23 (922/1050/23). Провадження у справі №922/831/23 (922/1050/23) зупинено до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №911/1359/22 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови Верховного Суду у справі №911/1359/22.

05.09.2024 до суду від Комунального підприємства "Житлокомсервіс" надійшло клопотання (вх.№22326) в якому останній просить суд : поновити провадження у справі; закрити провадження у справі №922/831/23 (922/1050/23) частині позовних вимог про стягнення 3 841 590,61 грн заборгованості за спожиту електричну енергію; відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 1126359,68 грн пені, 270744,05 грн - 3% річних та 1993712,27 грн інфляційних втрат.

В вищезазначеному клопотанні представник відповідача, крім іншого, вказує, що Верховним Судом у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №911/1359/22 закінчено перегляд та винесено постанову.

Ухвалою суду від 16.09.2024 клопотання представника відповідача в частині поновлення провадження у справі - задоволено. Поновлено провадження у справі №922/831/23 (922/1050/23) . Призначено підготовче засідання на 15.10.2024 о 16:30 год. Запропоновано учасникам справи протягом 5 днів з дня отримання даної ухвали надати письмові пояснення у справі з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 року по справі №911/1359/22. Запропоновано позивачу в порядку ст. ст. 161,169 ГПК України протягом 5 днів з дня отримання даної ухвали надати суду додаткові пояснення, в яких зазначити правову позицію останнього щодо клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі № 922/831/23 (922/1050/23) в частині позовних вимог про стягнення 3 841 590,61 грн заборгованості за спожиту електричну енергію.

24.09.2024 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№23994), в яких останній просить суд :

1. Закрити провадження у справі №922/1050/23 в частині стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №051414/1 від 01.01.2019 в сумі 3841590,61 грн. за відсутністю предмета спору у зв`язку з погашенням заборгованості;

2. Повернути Приватному акціонерному товариству «Харківенергозбут» (код ЄДРПОУ 42206328) частину судового збору у сумі 57623 (п`ятдесят сім тисяч шістсот двадцять три) грн. 86 коп. з Державного бюджету України на ХОУ АТ «Ощадбанк» п/р UA673518230000026002300529792, МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328;

3. Стягнути з Комунального підприємства Житлокомсервіс (код ЄДРПОУ 34467793) на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (код ЄДРПОУ 42206328) заборгованість: 1126359,68 грн.- пені, 270744,05 грн.- 3% річних та 1993712,27 грн. - індексу інфляції на рахунок ХОУ АТ «Ощадбанк» п/р UA673518230000026002300529792, МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328.

В судове засіданні 15.10.2024 учасники справи не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, явка останніх обов`язковою в судове засідання судом не визнавалась.

Ухвалами суду від 15.10.2024, крім іншого , закрито провадження у справі №922/831/23 (922/1050/23) в частині стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №051414/1 від 01.01.2019 в сумі 3841590,61 грн. Клопотання Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» в частині повернення судового збору - задоволено. Повернуто Приватному акціонерному товариству "Харківенергозбут" (код ЄДРПОУ 42206328) з Державного бюджету України 57623,86 грн судового збору, сплаченого при поданні позову згідно платіжної інструкції №21647 від 13.03.2023. Підготовче провадження у справі №922/831/23 (922/1050/23) закрито. Справу №922/831/23 (922/1050/23) призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на "12" листопада 2024 р. о 16:20 год.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи щодо зміни найменування відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Суд враховує, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи.

За таких обставин, суд вважає за необхідне здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням зміни найменування сторони по справі (відповідача) з Комунальне підприємство «Жилкомсервіс» (61052, Харківська обл., місто Харків, вул. Конторська, будинок 35; код ЄДРПОУ 34467793) на Комунальне підприємство «Житлокомсервіс» (61052, Харківська обл., місто Харків, вул. Конторська, будинок 35; код ЄДРПОУ 34467793).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Як зазначено у позовній заяві, у зв`язку з відокремлення функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннямиЗакону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017(далі - Закон), з 01.01.2019 ПрАТ "Харківенергозбут" є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 19.06.2018 № 505 та постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268.

ПрАТ "Харківенергозбут", як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг.

Відповідно достатті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії"(далі - Закон) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Частиною 1статті 63 Закону встановлено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.

Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті (ч. 4 ст. 63 Закону).

Абзацом п`ятим пункту 13розділу XVII Закону встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Також згідно з п. 7 Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268 (далі - Постанова), договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Разом з тим, у відповідності до п. 13 Перехідних положень Закону передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.

Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті ПрАТ "Харківенергозбут": zbutenergo.kharkov.ua.

Матеріали справи свідчать, що Комунальне підприємство "Жилкомсервіс" ( код ЄДРПОУ 34467793) (надалі - відповідач, споживач) приєдналось до умов Договору № 051414/1 з 01.01.2019 (надалі - Договір) на умовах Комерційної пропозиції 6/4 шляхом підписання заяви-приєднання до Договору № 051414/1 .

Згідно із переданими даними від АТ «Харківобленерго», відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунок за спожиту електричну енергію за січень 2021 року по грудень 2022 року. При цьому, позивач звертає увагу, що предметом розгляду є заборгованість за електричну енергію за період з червня 2022 по грудень 2022 в розмірі 3841590,61 грн, інші періоди вказані для пояснень нарахування штрафних санкцій та визнані відповідачем шляхом укладання мирових угод або сплатою за порушення строків.

Отже, предметом розгляду є заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 3841590,61 грн,1126359,68 грн. пені, 270744,05 грн 3% річних , 1993712,27 грн індексу інфляції.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, між Приватним акціонерним товариством «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» та Комунальним підприємством "Жилкомсервіс" укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 051414/1 з 01.01.2019 на умовах Комерційної пропозиції 6/4 шляхом підписання заяви-приєднання (Додаток №1) до Договору № 051414/1 від 01.01.2019.

За цим Договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 2.1. Договору).

Додатком № 3 до Договору є Комерційна пропозиція № 6/4. Розділом № 7 цієї Комерційної пропозиції передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 4 Комерційної пропозиції, постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з простроченої суми. Суми пені, 3% річних, інфляційних сплачуються позивачем на рахунок постачальника.

Відповідно до п. 4 Комерційної пропозиції, рахунок на оплату електричної енергії надсилається споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду.

Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем.

Судом встановлено, що 16.03.2023 між Приватним Акціонерним товариством "Харківенергозбут" та Комунальним підприємством "Жилкомсервіс" було укладено Договір про реструктуризацію заборгованості №9-23/PC (далі Договір).

Згідно п.1.1 Договору №9-23/PC у порядку і на умовах визначених цим Договором, Кредитор та Боржник домовилися про реструктуризацію кредиторської заборгованості за послуги з постачання електричної енергії, що виникла у Боржника перед кредитором за договорами від 01.01.2019 №011670; 011670,01; 011670,09; 025311, 025311,02; 03-7777,02; 04-1638С; 4-1638УП; 04-1638,1С; 4-7424,58; 051414; 051414/1; 059700/80; 061800; 061800,02; 775УЗ; від 08.10.2020 №4-7427,107 (далі -Договір шляхом розстрочення на 15 календарних місяців.

Боржник визнає та сплачує Кредитору заборгованість у сумі 214 120 139,19 грн., що утворилася у Боржника перед Кредитором станом на "16" березня 2023 року та підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків (Додаток , що є невід`ємною частиною цього Договору) (п.1.2 Договору).

Згідно умов п. 1.2.2. Договору, оплата штрафних санкцій, розмір яких на момент укладання цього Договору не задоволено рішенням суду не здійснюється до моменту прийняття відповідного рішення.

Пунктом 1.4. Договору сторони погодили, що інші умови цього Договору залишаються незмінними і сторони підтверджують щодо них свої зобов`язання .

Відповідно до п.2.1 Договору за умови своєчасних розрахунків за фактично надані Кредитором Боржнику послуг з постачання електричної енергії Кредитор надає Боржнику розстрочку у погашенні заборгованості на суму 214 120 139,19 грн., на 15 (п`ятнадцять) місяців, за Графіком погашення заборгованості (Додаток 2, що є невід`ємною частиною цього Договору) та Планом фінансування (на весь період) (Додаток 3, що є невід`ємною частиною цього Договору).

Згідно з п.2.2 Договору оплата реструктуризованої заборгованості здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку Боржника на поточний рахунок Кредитора у сумі, визначеній Графіком не пізнішою останнього числа відповідного місяця. В платіжних інструкціях Боржник зобов`язаний вказувати призначення платежу: «за Договором про реструктуризацію заборгованості від 16.03.2023 № 9-23/РС».

Відповідно до п.3.1.1.Договору боржник зобов`язаний самостійно проводити оплату у сумі та в терміни, визначені Графіком, а також у відповідності до інших умов, передбачених Договором.

Згідно п.3.2.2 Договору у разі порушення Боржником умов Договору Кредитор має право звернутися до суду для стягнення усього залишку несплаченої реструктуризованої заборгованості за Договором, який визначається як різниця між загальною сумою реструктуризованої заборгованості та сумою, яка надійшла на рахунки Кредитора від Боржника за цим Договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Згідно п. 4.2 Договору за повне або часткове нездійснення платежів згідно з Графіком кредитор має право достроково розірвати цей Договір в односторонньому порядку, здійснювати заходи щодо стягнення непогашеної суми заборгованості реструктуризованої за цим Договором, нараховувати на непогашену суму реструктуризованої заборгованості неустойку (штраф, пеню).

Згідно п. 5.1. Договору усі спори між Сторонами, з яких не було досягнуто згоди, розв`язуються у судовому порядку, визначеному чинним законодавством України.

У відповідності до п. 6.1. Договору якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чинним законодавством України, зміни у цей Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю Сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього Договору.

Згідно п.6.2. Договору зміни у цей Договір набирають чинності з моменту належного оформлення Сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому Договорі або у чинному законодавстві України.

Відповідно п.7.1. Договору, сторони домовились про те, що строк позовної давності по Договору складає три роки.

Згідно п. 7.5. Договору, укладаючи даний Договір сторони підтверджують, що умови та правові наслідки Договору їм зрозумілі, Договір відповідає їх дійсним намірам і волевиявленню.

Відповідно до 9.1. Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками (за наявності) та діє до « 31» грудня 2024 року.

Згідно до п.9.2. Договору, закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Згідно до розділу 10 Договору, додатками до цього Договору є:

1. Додаток №1 - Акт звірки розрахунки;

2. Додаток №2 - Графік погашення заборгованості;

3. Додаток №3 - план фінансування (весь період).

Згідно Акту звіряння розрахунків за електроенергію від 17.04.2023 заборгованість у сумі 3841590,61 грн (за Договором №051414/1 від 01.01.2019) увійшла до реструктуризованої суми заборгованості.

У подальшому, Комунальним підприємством «Жилкомсервіс» на підставі Договору про реструктуризацію заборгованості від 16.03.2023 № 9-23/РС на рахунок ПрАТ «Харківенергозбут», поміж інших платежів, було сплачено 6165378,06 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №191 від 13.12.2023

Як зазначено судом вище, ухвалою суду від 15.10.2024 , крім іншого, закрито провадження у справі №922/831/23 (922/1050/23) в частині стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №051414/1 від 01.01.2019 в сумі 3841590,61 грн, таким чином позовні вимоги позивача станом на час ухвалення даного рішення, що є предметом судового розгляду є вимоги про стягнення з відповідача 1126359,68 грн. пені, 270744,05 грн 3% річних , 1993712,27 грн індексу інфляції.

З приводу правомірності позовних вимог щодо стягнення 270744,05 грн 3% річних та 1993712,27 грн індексу інфляції , суд зазначає наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

В статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч. 6, ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону; оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом

У ч.1 ст. 653 Цивільного кодексу України вказано, що у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Згідно з ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем своєчасної оплати за спожиту електричну енергію за Договором №051414/1 від 01.01.2019 в сумі 3841590,61 грн не здійснено внаслідок чого утворився борг та було укладено Договір про реструктуризацію заборгованості №9-23/РС від 16.03.2023, в якому визначено графік щомісячних платежів та відповідальність за порушення цих зобов`язань. Згідно Акту звіряння розрахунків за електроенергію від 17.04.2023 заборгованість у сумі 3841590,61 грн (за Договором №051414/1 від 01.01.2019) увійшла до реструктуризованої суми заборгованості. Крім того, судом встановлено, що під час розгляду справи в суді, відповідачем було сплачено ,крім іншого, 3841590,61 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №191 від 13.12.2023, за електричну енергією згідно Договору №051414/1 від 01.01.2019 по Договору про реструктуризацію заборгованості №9-23/PC.

Суд не може залишити поза увагою, що станом на час ухвалення даного рішення сторонами був підписаний Договір про реструктуризацію заборгованості №9-23/PC, тобто, з моменту його укладення Договір про реструктуризацію заборгованості №9-23/PC є таким, що породжує правові наслідки. Отже, підписавши Договір про реструктуризацію заборгованості №9-23/PC від 16.03.2023, сторони фактично змінили порядок і строки проведення розрахунків між ними.

Згідно з ч. 2, 4 ст. 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Новація припиняє додаткові зобов`язання, пов`язані з первісним зобов`язанням, якщо інше не встановлено договором.

Зі змісту ст. 604 ЦК України вбачається, що ознаками новації є: спосіб припинення зобов`язання; вона можлива лише між тими самими сторонами (сторонами попереднього зобов`язання); є двостороннім правочином (договором); нове зобов`язання пов`язане з попереднім і спрямоване саме на заміну первісного зобов`язання новим, а не на зміну цього зобов`язання. Деякі з вищезазначених ознак новації одночасно є умовами її вчинення. До умов новації згідно вимог закону віднесено наступні: нове зобов`язання повинне пов`язувати тих самих осіб, що і первісне; сторони мають досягти згоди щодо заміни одного зобов`язання іншим, а домовленість про новацію, про яку йдеться у частині другій статті 604 ЦК України, - це договір про заміну зобов`язання; вчиняється новація у формі двостороннього правочину (новаційного договору), який має відповідати вимогам до форми та змісту, необхідних для нового зобов`язання; наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов`язково вказати у договорі, а за відсутності такого застереження первинне зобов`язання не припиняється, а буде діяти поряд з новим; дійсність первинного зобов`язання (недійсність первинного зобов`язання веде до недійсності і нового зобов`язання, що витікає з новації, якщо ж недійсним є новаційний договір, сторони залишаються пов`язаними первинним зобов`язанням, і новація не відбувається); зміна змісту зобов`язання, або має виконуватися те саме, але на іншій правовій підставі; допустимість заміни первісного зобов`язання новим. Умови новації є необхідними і достатніми для вчинення новації.

Таким чином, новація - це угода про заміну первинного зобов`язання новим зобов`язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв`язку сторін, оскільки замість зобов`язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов`язання.

Юридичною підставою для зобов`язання, яке виникає при новації, є домовленість сторін про припинення первинного зобов`язання. Угода про заміну первинного зобов`язання має договірну природу.

Новація є консенсуальним, двостороннім та оплатним договором, який має правоприпинювальну природу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №340/385/17, Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №609/67/18.

Договір про реструктуризацію не містить вказівки на первинне і нове зобов`язання та намірів сторін вчинити новацію, тобто припинити існуюче і замінити новим. Також договір про реструктуризацію не є самостійним правочином у розумінні ст. 509 Цивільного кодексу України, а є лише похідним правочином від договору постачання, а отже не є договором новації боргу.

Водночас, з аналізу умов Договору про реструктуризацію заборгованості №9-23/PC від 16.03.2023 вбачається, що сторони погодили зміну строків та порядку виконання зобов`язання в частині розрахунків.

Крім того, сторони встановили відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, а саме за порушення строків здійснення платежів відповідно до встановленого Графіку погашення.

Так, пунктом 4.1. Договору про реструктуризацію заборгованості №9-23/PC від 16.03.2023 передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов Договору Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.

За повне або часткове нездійснення платежів згідно з Графіком Кредитор має право достроково розірвати цей Договір в односторонньому порядку, здійснювати заходи щодо стягнення непогашеної суми заборгованості реструктуризованої згідно з цим Договором, нараховувати на непогашену суму реструктуризованої заборгованості неустойку (штраф, пеню) (п.4.2. Договору №9-23/PC).

Водночас порушень виконання відповідачем умов Договору про реструктуризацію заборгованості №9-23/PC від 16.03.2023 в частині здійснення платежів судом не встановлено.

Таким чином, для застосування санкцій та наслідків порушення грошового зобов`язання, встановлених частиною другою статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених Договором про реструктуризацію заборгованості №9-23/PC від 16.03.2023.

Доводи позивача щодо незмінності інших умов Договору №051414/1 від 01.01.2019 в наслідок укладання Договору про реструктуризацію №9-23/РС від 16.03.2023, не свідчать про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення нарахованих 3% річних та інфляційних втрат , оскільки Договір про реструктуризацію якраз і змінив порядок розрахунків та відповідальність за невиконання таких зобов`язань.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 270744,05 грн 3% річних та 1993712,27 грн індексу інфляції є необґрунтованими, тому не підлягають задоволенню.

З приводу правомірності позовних вимог щодо стягнення 1126359,68 грн пені , суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.5.11 Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №051414/1 від 01.01.2019 у разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі , що зазначається у комерційній пропозиції.

Розділом № 7 цієї Комерційної пропозиції передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 4 Комерційної пропозиції, постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з простроченої суми. Суми пені, 3% річних, інфляційних сплачуються позивачем на рахунок постачальника.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", визначено, що Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання.

Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії", до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Як передбачено частиною 1 статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії", купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.

Істотні умови двосторонніх договорів визначені у частині третій статті 66 вказаного Закону, якими є, зокрема, умови про права, обов`язки та відповідальність сторін (пункт 8 частини 3 статті 66 вказаного Закону).

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії", до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належить, зокрема, затвердження типових та примірник договорів, визначених цим Законом, а відповідно до частини четвертої цієї ж статті рішення Регулятора є обов`язковими до виконання учасниками ринку (крім споживачів, що не є учасниками оптового енергетичного ринку).

Таким чином, наведений аналіз нормативних актів дозволяє дійти висновку, що Регулятор наділений повноваженням нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, зокрема, через затвердження типових і примірних договорів.

Типові і примірні договори входять до системи джерел господарського договірного права як особливі нормативно-правові акти. Затвердження таких договорів уповноваженими державними органами є формою державною регулювання договірних відносин у сфері господарювання.

Відповідно до частини 4 статті 179 Господарського кодексу України, типові договори затверджуються Кабінетом Міністрів України або у випадках, передбачених законом, іншим органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Одним з принципів функціонування ринку електричної енергії є відповідальність учасників ринку за недотримання правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньо добового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов договорів, що укладаються на цьому ринку (пункт 16 частини 2 статті З Закону України "Про ринок електричної енергії").

Унормування відповідальності за невиконання договорів на ринку електроенергії відбувається, зокрема, шляхом визначення відповідних положень щодо відповідальності у типових договорах, які затверджуються Регулятором, і мають силу нормативно-правового акта.

Частина 4 статті 179 Господарського кодексу України закріплює межі вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов, а саме обов`язковість відповідності умов господарського договору певного виду типовим договорам, затвердженим Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади. Укладаючи договір на основі типового договору, затвердженого відповідним державним органом в межах його компетенції, сторони повинні враховувати імперативні правила, що містяться в типовому договорі. Разом з тим сторони мають право конкретизувати його умови та доповнити їх, якщо такі доповнення не суперечать його змісту.

Відповідно до Закону України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено відповідний Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який був продовжений та триває до теперішнього часу.

Статтею 1 Закону України від 12.05.2015 "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до частини 2 статті 9 цього Закону Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Статтею 17 вказаного Закону встановлено, що органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об`єднання, а також громадяни зобов`язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.

Відповідно до положень частини 1 статті 20 наведеного Закону правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.

Суд враховує, що Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в преамбулі Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 зазначила мету та підстави її прийняття.

Зокрема, Регулятор зазначив, що такою метою є забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25 лютого 2022 року, ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду та діє відповідно до законів України "Про ринок електричної енергії", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".

Підпунктом 16 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №332 від 25.02.2022 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану", в редакції чинній на момент виникнення заборгованості, на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано настанову зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.

При цьому суд вказує, що підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".

Отже, суд приходить висновку про те, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб`єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії.

При цьому суд наголошує на тому, що такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов`язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.

Суд звергає увагу, що норми постанови №332 від 25.02.2022 прийняті Регулятором в межах своїх повноважень.

Отже, суд вказує, що хоча постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, втім її норми є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, які уклали між собою двосторонні договори відповідно до статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії", що також обумовлено положеннями статті 179 Господарського кодексу України, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору.

Аналогічний за змістом висновок зробив Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22.

Таким чином, підпункт 16 пункту 1 постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 щодо зупинення нарахування штрафних санкцій в період воєнного стану та 30 днів після його припинення, у правовідносинах між учасниками ринку електричної енергії, підлягає обов`язковому застосуванню, а тому враховуючи період виникнення заборгованості та період нарахування пені, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення пені у розмірі 1126359,68 грн не підлягає задоволенню.

Суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, пункт 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про відмову в задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору, покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно зі ст. ст. 256, 257 ГПК України рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя,10; ідент. код 42206328).

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Акціонерне товариство "Харківобленерго" (вул. Плеханівська, буд. 149, м.Харків, 61037; код ЄДРПОУ: 00131954)

Відповідач: Комунальне підприємство «Житлокомсервіс» ( 61052, м. Харків, вул. Конторська, 35; ідент. код 34467793).

Повний текст рішення складено та підписано 21.11.2024.

СуддяВ.О. Усатий