Постанова

від 18.11.2024 по справі 922/831/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року м. Харків Справа №922/831/23 (642/8413/21)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,

за участю представників:

від позивача не з`явився,

від відповідача-1 не з`явився,

від відповідача-2 Капустник Ю.О., Васьков О.Ю.,

від третьої особи не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства «Харківводоканал» (вх.№2019Х від 20.08.2024) на рішення Господарського суду Харківської області від 30.07.2024 у справі №922/831/23 (642/8413/21) (м. Харків, суддя Усатий В.О., повний текст рішення складено 02.08.2024)

за позовом ОСОБА_1 , м. Харків,

до 1.Комунального підприємства «Житлокомсервіс», м. Харків,

2. Комунального підприємства «Харківводоканал», м. Харків,

тертя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , смт Пісочин, Харківська область,

про стягнення коштів,

в межах справи про банкрутство Комунального підприємства «Житлокомсервіс», -

ВСТАНОВИВ:

06.12.2021 позивачка звернулась до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом до Комунального підприємства «Жилкомсервіс» та Комунального підприємства «Харківводоканал», в якому просила суд:

- стягнути солідарно з КП «Жилкомсервіс» та КП «Харківводоканал» на користь позивачки 72041,00 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири АДРЕСА_1 ;

- стягнути солідарно з КП «Жилкомсервіс» та КП «Харківводоканал» на користь позивачки 25000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої залиттям квартири АДРЕСА_1 ;

- стягнути солідарно з КП «Жилкомсервіс» та КП «Харківводоканал» на користь позивачки 3 000, 00 грн., в рахунок відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою робіт по визначенню вартості матеріального збитку, завданого майну, пошкодженому внаслідок залиття водою квартири АДРЕСА_2 .

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 14.03.2022 №7/0/9-22 у зв`язку із запровадженням воєнного стану на території України територіальну підсудність судових справ Ленінського районного суду м. Харкова та Орджонікідзевського районного суду м. Харкова змінено на Київський районний суд м. Полтава.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 18.09.2023 клопотання представника відповідача - задоволено. Цивільну справу №642/8413/21 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Жилкомсервіс», Комунального підприємства «Харківводоканал» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, внаслідок залиття квартири, третя особа: ОСОБА_2 передано за підсудністю до Господарського суду Харківської області для розгляду в межах провадження у справі №922/831/23.

11.10.2023 матеріали справи №642/8413/21 надійшли до Господарського суду Харківської області.

Суд зазначив, що в межах справи №922/831/23 ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.03.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства «Жилкомсервіс» (код ЄДРПОУ 34467793), визнано вимоги ініціюючого кредитора - ФОП Шевцова Олега Станіславовича до Комунального підприємства «Жилкомсервіс» у розмірі 1399068,89 грн основного боргу та 26840,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання до суду заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном КП «Жилкомсервіс», призначено розпорядником майна КП «Жилкомсервіс» арбітражного керуючого Артюха Юрія Володимировича, призначено попереднє засідання суду.

24.03.2023 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства «Жилкомсервіс» за №70274.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.07.2024 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 02.08.2024) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «Харківводоканал» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану залиттям квартири АДРЕСА_1 у розмірі 72041,00 грн, моральну шкоду у розмірі 25000,00 грн та 3000,00 грн в рахунок відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою робіт по визначенню вартості матеріального збитку. Стягнуто з Комунального підприємства «Харківводоканал» в дохід Державного бюджету судовий збір у розмірі 2270,00 грн. Ухвалено видати накази після набрання рішення законної сили. В решті вимог відмовлено.

Комунальне підприємство «Харківводоканал» з вказаним рішенням суду першої інстанції частково не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить задовольнити заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження; скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 30.07.2024 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з КП «Харківводоканал» на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 72 041,00 грн, моральної шкоди у розмірі 25 000,00 грн, витрат пов`язаних з оплатою робіт з визначення вартості матеріального збитку у розмірі 3 000,00 грн, стягнення в дохід держави судового збору у розмірі 2 270,00 грн; ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 до КП «Харківводоканал»; в іншій частині залишити рішення без змін; вирішити питання розподілу судових витрат по справі.

В обґрунтування апеляційної скарги Комунальне підприємство «Харківводоканал» зазначає наступне:

- оскільки між позивачем та КП «Харківводоканал» укладено договір, то справа має розглядатись виходячи з дотримання або порушення положень договору, а не виникнення деліктного зобов`язання;

- господарським судом прийнято до розгляду позовну заяву незважаючи на порушення позивачем встановлених строків для усунення недоліків позовної заяви;

- позивач тричі не з`явився до судового засідання, що є достатньою підставою для залишення позовної заяви без розгляду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України;

- досудове врегулювання спору шляхом складання акту-претензії у відповідності ст. 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.п. 50-55 Договору від 01.03.2021 №т1232х є обов`язковим, адже позивачем у якості підстави позову вказано на неналежне виконання обов`язків виконавцем комунальних послуг відповідно до умов договору;

- позов обґрунтовується Договором з індивідуальним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 01.03.2021 №т1232х, але договір подано позивачем не в повному обсязі. Натомість судом надано оцінку неповному та неналежному доказу та покладено в обґрунтування висновку у судовому рішення;

- судом прийнято як доказ акт обстеження від 20.09.2021, який не може засвідчувати подію та причини завдання шкоди майну позивача через його невідповідність вимогам нормативно-правового акту, який встановлює спеціальні норми права у таких правовідносинах;

- суд покладає в обґрунтування висновку рішення договір між КП «Жилкомсервіс» та КП «Харківводоканал» від 29.12.2011 №16/2, водночас, позивач не є стороною цього договору, взаємних прав та обов`язків за цим договором з КП «Харківводоканал» не має, як немає і взаємної відповідальності;

- позивачем не доведено належними та допустимими доказами спричинення КП «Харківводоканал» матеріальної та моральної шкоди позивачу, а також позивач не надала обґрунтування причинно-наслідкового зв`язку між виконанням умов договору КП «Харківводоканал» від 29 грудня 2011 року №16/2 та завданою моральною шкодою.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківводоканал» (вх.№2019Х від 20.08.2024) на рішення Господарського суду Харківської області від 30.07.2024 у справі №922/831/23 (642/8413/21) залишено без руху з підстав відсутності доказів, які підтверджують повноваження на здійснення представництва Комунального підприємства «Харківводоканал» ОСОБА_3 та доказів направлення копії апеляційної скарги з додатками третій особі - ОСОБА_2 .

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.08.2024 у зв`язку з відпусткою судді Россолова В.В. для розгляду справи №922/831/23 (642/8413/21) визначено наступний склад суду: головуючий суддя-доповідач Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.

В строк, наданий судом, від апелянта надійшли заяви (вх.№11257 від 29.08.2024; вх.№11258 від 29.08.2024) про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 26.08.2024. Зокрема, апелянтом надано докази, які підтверджують повноваження на здійснення представництва Комунального підприємства «Харківводоканал» Васьковим Олександром Юрійовичем та докази направлення копії апеляційної скарги з додатками третій особі - ОСОБА_2 .

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Харківводоканал» (вх.№2019Х від 20.08.2024) на рішення Господарського суду Харківської області від 30.07.2024 у справі №922/831/23 (642/8413/21). Розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/831/23 (642/8413/21).

09.09.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/831/23 (642/8413/21) (вх.№11703).

Від Комунального підприємства «Харківводоканал» надійшло клопотання (вх.№11874 від 13.09.2024) про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 клопотання Комунального підприємства «Харківводоканал» про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (вх.№11874 від 13.09.2024) задоволено. Призначено апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківводоканал» (вх.№2019Х від 20.08.2024) на рішення Господарського суду Харківської області від 30.07.2024 у справі №922/831/23 (642/8413/21) до розгляду на « 31» жовтня 2024 р. о 10:45 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 постановлено розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства «Харківводоканал» (вх.№2019Х від 20.08.2024) на рішення Господарського суду Харківської області від 30.07.2024 у справі №922/831/23 (642/8413/21) провести « 18» листопада 2024 р. о 10:30 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

До судового засідання Східного апеляційного господарського суду 18.11.2024 представники позивача, відповідача-1 та третьої особи не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином. Так, ухвала від 14.10.2024 направлена позивачу та відповідачу-1 до їх електронних кабінетів у системі «Електронний Суд». Третій особі вказана ухвала направлена рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та не була доставлена останньому з причин «адресат відсутній».

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Ураховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, судом здійснено дії щодо їх належного повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, зважаючи на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, забезпечення судом реалізації учасниками судового процесу права приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, сприяння у наданні їм достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та поданні процесуальних документів, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у даному судовому засіданні.

Присутні представники відповідача-2 підтримали вимоги апеляційної скарги, просили скаргу задовольнити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 станом на час виникнення спірних правовідносин належала 1/2 частка квартира за адресою АДРЕСА_2 , на праві приватної спільної власності, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та договором купівлі-продажу від 20.02.2002.

ОСОБА_2 станом на час виникнення спірних правовідносин належала 1/2 частка квартира за адресою АДРЕСА_2 , на праві приватної спільної власності, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та договором купівлі-продажу від 20.02.2002.

У судовому засіданні Господарського суду Харківської області 30 липня 2024 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги в повному обсязі у даній справі, просив суд позов задовольнити на користь позивачки - ОСОБА_1 в повному обсязі.

Позивачка у позовній заяві зазначила, що 07.08.2021 сталося перше залиття квартири за адресою АДРЕСА_2 холодною водою, яка протекла в квартиру після атмосферних опадів (сильної зливи). Вдруге і втретє квартира була затоплена по тій же причині 20.08.2021 та 31.08.2021.

На підтвердження факту залиття квартири за адресою АДРЕСА_2 у вищезазначені дати, позивачкою долучено до матеріалів справи акт обстеження від 20.09.2021, із змісту якого вбачається, що в результаті залиття постраждали: тамбур на 5 кв.м. потребується фарбування панелі стіни і побілки стелі; коридор на 5,6 кв.м. - шпалери, стіни, стеля гіпсокартон; кімната 10 кв.м. - стіни шпалери, стелі гіпсокартон, водоемульсійне фарбування, підлога лінолеум; кімната 9,55 кв.м., укоси, стіна, шпалери, підлога лінолеум.

Висновок комісії: залиття квартири сталось ймовірно від зливової каналізації. Аварійна служба КП «Харківводоканал» викликалась в 3 випадках. Квартира розташована на 9 поверсі.

Позивачка зазначила, що з метою усунення аварійних ситуацій остання зверталась до Диспетчерської служби «1562». За викликом останньої прибували аварійні служби КП «Харківводоканал» і КП «Жилкомсервіс». Після їх прибуття аварійною службою КП «Харківводоканал» виконанні певні роботи, необхідні для забезпечення належного функціонування системи зливової каналізації будинку.

На підтвердження факту звернень до Диспетчерської служби « 1562» для виклику відповідних служб позивачкою долучено запит №3177/0/2-21 від 23.09.2021 з додатком у вигляді виписки-роздруківки.

На підтвердження розміру завданих позивачці збитків, останньою долучено до матеріалів позовної заяви Звіт фахівця-оцінювача з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику майна, пошкодженого внаслідок залиття водою за адресою: АДРЕСА_2 станом на 22.09.2021, відповідно до якого матеріальний збиток, пошкодженого в результаті залиття майна ОСОБА_1 , квартири АДРЕСА_3 становить 72041,00 грн.

Крім того, позивачка зазначила, що є особою з інвалідністю 2 групи, проживає у квартирі з двома своїми доньками, одна з яких є неповнолітньою особою. Коштів для проведення відновлювальних ремонтних робіт у квартирі у позивачки немає, тому вимушена мешкати в квартирі, в якій стоїть нестерпний запах запліснявілих від залиття полів, виготовлених з ДСП-матеріалу, пошкоджена електропроводка, яку позивачка змогла поновити тільки в одній кімнаті, а у вересні взагалі проживала без електропостачання в квартирі, донька-школярка вимушена була готуватись до уроків, освітлюючи кімнату за допомогою ліхтаря. З огляду на що позивачкою заявлено до відшкодування моральну шкоду у розмірі 25000,00 грн.

Такі обставини, на думку позивачки, свідчать про порушення її прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивачка звернувся до суду з цим позовом.

В оскаржуваному судовому рішенні суд першої інстанції дійшов висновку, що у даному випадку сукупністю наявних у матеріалах справи доказів, які між собою узгоджуються, підтверджено факт того, що залиття квартири за адресою: АДРЕСА_2 , 07 серпня 2021 року, 20 серпня 2021 року та 31 серпня 2021 року, відбулось внаслідок забиття зливової каналізації. Судом встановлено, що відповідно до укладених з КП «Харківводоканал» договорів, саме на відповідача-2 покладено обов`язок з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем зливової каналізації в частині забезпечення ліквідації аварійних ситуацій, негайного усунення несправностей та пошкоджень на внутрішньобудинкових системах зливової каналізації житлових будинків, як виконавця послуг. Місцевий господарський суд зазначив, що твердження представника відповідача-2 про те, що з наданих позивачем доказів неможливо встановити факт протиправної діяльності саме КП «Харківводоканал» є необґрунтованими та спростовуються фактичними обставинами справи та законодавчими положеннями. Суд вказав, що матеріали справи не містять доказів того, що залиття квартири сталося з вини КП «Житлокомсервіс» як управителя будинку. Крім того, судом встановлено, що аварійно-відновлювальні роботи у відповідні періоди були виконані саме бригадою КП «Харківводоканал», тоді як КП «Житлокомсервіс» жодних робіт у відповідний період не проводило. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що саме КП «Харківводоканал» є належним відповідачем у даній справі. Оскільки матеріалами справи підтверджено факт спричинення збитків позивачу, а відповідачем-2 дані обставини не спростовано, суд вважає, що, спричинена майнова шкода позивачу, розмір якої підтверджено належними і допустимими доказами, на загальну суму 72041,00 грн підлягає задоволенню. Також з урахуванням встановлених обставин справи, з огляду на понесення позивачем переживань у зв`язку із пошкодженням її майна, необхідність докладання додаткових зусиль для відновлення звичного життєвого циклу, врахувавши засади розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір моральної шкоди у сумі 25000,00 грн є достатнім та співмірним. Крім того, суд відхилив заперечення відповідача-2 в частині того, що понесені витрати на проведення оцінки завданих збитків є витратами, пов`язаними з проведенням експертизи та дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача-2 витрат, пов`язаних з проведенням оцінки у розмірі 3000,00 грн.

Надаючи правову оцінку вищенаведеним обставинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

За приписами пункту 8 частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон).

Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до частин 1,2 статті 6 вказаного Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг є: 1) послуг з постачання та розподілу природного газу - постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об`єкти газоспоживання споживача; 2) послуг з постачання та розподілу електричної енергії - енергопостачальник або інший суб`єкт, визначений законом; 3) послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація; 4) послуг з постачання гарячої води - суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води; 5) послуг з централізованого водопостачання - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; 6) послуг з централізованого водовідведення - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення; 7) послуг з поводження з побутовими відходами - суб`єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з вивезення побутових відходів у встановленому законодавством порядку.

Перелік житлово-комунальних послуг визначено статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Так, до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Харківської міської ради від 20.12.2006 №1186 визначено виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді комунальної власності територіальної громади міста Харкова: з управління будинком, спорудою або групою будинків - КП «Жилкомсервіс», з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій: КП «Харківблагоустрій», КП «Харківські теплові мережі», ДКП «Харківкомуночиствод», КП «ВТП «Вода», КСП «Харківгорліфт» та інші.

Рішенням Харківської міської ради від 12.01.2011 №132/11 КП «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» реорганізовано шляхом приєднання до КП «Харківкомуночиствод». Рішенням Харківської міської ради від 23.12.2011 №577/11 КП «Харківкомуночиствод» перейменоване на КП «Харківводоканал».

Рішенням №1186 КП «ВТП «Вода» (зараз - КП «Харківводоканал») покладено обов`язок надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території. КП «Харківводоканал» надає послуги в частині технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання та водовідведення житлових будинків комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Отже, вказаним рішенням, прийнятим органом місцевого самоврядування в межах своєї компетенції, визначено статус КП «Жилкомсервіс» як управителя будинків, а КП «Харківводоканал» як виконавця послуг з їх утримання.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги зобов`язаний: 1) забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; 2) готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором; 3) без додаткової оплати надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості та іншу інформацію, передбачену законодавством; 4) своєчасно проводити підготовку об`єктів житлово-комунального господарства до експлуатації в осінньо-зимовий період; 5) розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів, у визначених законом випадках - управителів, і проводити відповідні перерахунки розміру плати за комунальні послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором про надання комунальних послуг; 6) вживати заходів до ліквідації аварій, усунення порушень якості послуг у строки, встановлені законодавством; 7) виплачувати споживачу штраф за перевищення встановлених строків проведення аварійно-відновних робіт у розмірі, визначеному законодавством; 8) своєчасно реагувати на виклики споживачів, підписувати акти-претензії, вести облік вимог (претензій) споживачів у зв`язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг; 9) своєчасно та власним коштом проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов`язаних з наданням комунальних послуг, що виникли з його вини; 10) у разі укладення індивідуального договору або індивідуального договору з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем здійснювати розподіл загальнобудинкового обсягу послуг між співвласниками багатоквартирного будинку у передбаченому законодавством та договором порядку; 11) інформувати споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до законодавства; 12) контролювати дотримання встановлених міжповіркових інтервалів вузлів комерційного обліку; 13) у разі укладення колективного договору або договору про надання комунальних послуг з колективним споживачем інформувати управителя, уповноважений орган управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, правління житлово-будівельного кооперативу, з якими укладено відповідний договір, про вихід з ладу, необхідність ремонту, зняття з абонентського обліку вузлів комерційного обліку, а також про настання терміну їх повірки; 14) направляти управителю або відповідним виконавцям протягом п`яти робочих днів отримані скарги споживачів щодо надання комунальних послуг, якщо вирішення таких скарг стосується обов`язків управителя або інших виконавців послуг.

Пунктом 5 частини 4 статті 8 Закону встановлено, крім іншого, обов`язок управителя у разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку відповідного рішення від імені, в інтересах та за рахунок співвласників укладати з виконавцями комунальних послуг договори про надання таких послуг, забезпечувати виконання умов договорів.

Матеріали справи свідчать про те, що 29.11.2011 між КП «Жилкомсервіс», який на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2006 №1186 «Про визначення виконавців послуг в житловому фонді міста Харкова» (далі рішення №1186) визначений виконавцем житлово-комунальних послуг у житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова з управління будинком, спорудою або групою будинків (Управитель) та КП «Харківводоканал», який на підставі рішення №1186 визначений виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (Виконавець) укладено Договір №16/2.

Пунктом 1.1. Договору №16/2 встановлено, що на виконання вимог ст.29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та умов публічного договору про надання житлово-комунальних послуг м. Харків, укладеного із споживачами, які мешкають в житлових будинках комунальної власності територіальної громади м. Харкова (споживачі), Управитель, який не є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, доручає, а Виконавець приймає на себе обов`язок надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в частині технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання, яке включає в себе й аварійно-диспетчерське обслуговування, а Управитель зобов`язується прийняти та оплатити Виконавцю надані послуги.

Згідно з п.п. 2.3.1. і 2.3.2. Договору №16/2 сторони передбачили, що виконавець зобов`язаний забезпечувати вчасно та відповідної якості надання послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем згідно із законодавством та умовами цього Договору; здійснювати контроль за технічним станом внутрішньобудинкових систем житлових будинків, відповідно до «Графіку технічного обслуговування».

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, рішенням від 20.12.2011 №902 Виконавчого комітету Харківської міської ради (далі Рішення №902) встановлено перелік, порядок та періодичність надання послуг з утримання будинків та споруд, тобто послуг, що надає КП «Харківводоканал» (як виконавець послуг з утримання будинків та споруд, згідно Рішення №1186). Зокрема, послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення, у тому числі пунктом розділом «Технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем зливової каналізації» додатку до Рішення №902: огляд санітарно-технічного устаткування внутрішньобудинкових систем зливової каналізації; усунення течі та засмічень у внутрішньо будинковій зливовій каналізації; прочищення лежаків, стояків, захисних решіток-ковпаків; забезпечення герметичності системи зливової каналізації; часткова заміна трубопроводу при усуненні нещільностей, витоків; ремонт та заміна окремих несправних фасонних частин; проведення аварійно - відновлювальних робіт на внутрішньобудинкових системах зливової каналізації.

Крім того, 01.03.2021 між КП «Харківводоканал» та позивачем укладено договір з індивідуальним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення №т1232х (з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (далі Договір №т1232х), відповідно до умов якого КП «Харківводоканал» є Виконавцем, а позивач є Споживачем.

Пунктом 1-2 Договору №т1232х передбачено, що Виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а споживач зобов`язується оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у порядку, строки і на умови, що передбачені Договором. Виконавець забезпечує якість питної води відповідно до державних санітарних норм і правил з тиском питної води відповідно до параметрів, встановлених державними будівельними нормами, на межі внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку та інженерно-технічних систем приміщення споживача.

Згідно п. 4.1. Договору №т1232х, за невиконання або неналежне виконання умов цього договору, сторони несуть відповідальність у відповідності до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 5 Договору №т1232х, обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкових систем, що забезпечують надання послуг у багатоквартирному будинку, здійснюються виконавцем на підставі відповідного Додатку до цього Договору. Капітальний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання послуг, здійснюється споживачами чи залученими ними уповноваженими на виконання таких особами за рахунок споживачів.

Згідно з п. 1.1. Додатку до Договору №т1232х, Виконавець зобов`язується надати послуги з обслуговування та проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових систем водопостачання та водовідведення Споживача. Перелік послуг зазначається у таблиці.

Пунктом 2.14. Переліку послуг передбачено надання послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем зливової каналізації в частині забезпечення ліквідації аварійних ситуацій, негайного усунення несправностей та пошкоджень на внутрішньобудинкових системах зливової каналізації житлових будинків. Надання послуг по відновленню герметизації випусків внутрішньобудинкових систем зливової каналізації, якщо герметизація випусків була порушена при наданні Виконавцем послуг. У випадку виявлення в квартирі Споживача самовільного переобладнання (перепланування) внутрішньоквартирної системи зливової каналізації, яке впливає на функціонування та працездатність системи, приймати всі можливі заходи щодо приведення її в належний стан.

Таким чином, з урахуванням наведених нормативних та договірних положень обов`язок з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем зливової каналізації покладено саме на відповідача-2, як виконавця послуг.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Акта обстеження від 20.09.2021 комісією у складі представників КП «Житлокомсервіс», при обстеженні квартири 07.08.2021, 20.08.2021, 31.08.2021 за адресою м.Харків, вул. Холодногірська, буд.№9, кв.№97 встановлено, що в результаті залиття постраждали: тамбур на 5 кв.м. потребується фарбування панелі стіни і побілки стелі; коридор на 5,6 кв.м. - шпалери, стіни, стеля гіпсокартон; кімната 10 кв.м. - стіни шпалери, стелі гіпсокартон, водоемульсійне фарбування, підлога лінолеум; кімната 9,55 кв.м., укоси, стіна, шпалери, підлога лінолеум. За висновком комісії залиття квартири відбулось ймовірно від зливової каналізації.

Також матеріали справи містять акт обстеження від 22.09.2021, складений представниками КП «Харківводоканал» та КП «Жилкомсервіс», відповідно до якого за адресою: м. Харків, вул. Холодногірська, буд. 9, кв. 97 надійшла заявка 31.08.2021 - забита зливова каналізація. Заявка виконана, прочистили зливовий стояк.

Позивачем до позовної заяви додано виписки-роздруківки звернень до Диспетчерської служби « 1562» за адресою: м. Харків, вул. Холодногірська, буд. 9, кв. 97, з яких вбачається, що залиття квартири 07 серпня 2021 року, 20 серпня 2021 року та 31 серпня 2021 року сталося у зв`язку з забиттям зливової каналізації.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, КП «Харківводоканал» у заявах по суті справи, зокрема відзиві від 31.12.2021, поясненнях щодо відзиву відповідача1 від 14.01.2022, відзиві від 24.01.2024, 20.08.2021 зазначає, що від мешканців кв. АДРЕСА_3 надійшла заявка щодо течі зливової каналізації у квартирі. З виїздом на місце фахівцями цілодобової аварійно- диспетчерської служби виконано роботи із прочищення стояку зливової каналізації протяжністю 30 м.п. 27.08.2021 та повторно 31.08.2021 на виконання заявок за вищевказаною адресою фахівцями УТО ВБС Холодногірського району виконані роботи із прочищення стояку зливової каналізації протяжністю 30 м.п.

Апеляційний господарський суд також враховує, що під час розгляду справи у суді першої інстанції представником КП «Житлокомсервіс» надано пояснення стосовно того, що жодних робіт на покрівлі за адресою м.Харків, вул. Холодногірська, буд.№9 з боку КП «Житлокомсервіс» у період залиття квартири - серпень 2021 не проводилось, зокрема і робіт пов`язаних з усуненням причини залиття квартири позивачки за адресою АДРЕСА_2 , останні не здійснювали.

Колегія суддів зазначає, що наявні у матеріалах справи докази у сукупності свідчать про те, що залиття квартири позивачки за адресою: АДРЕСА_2 , 07 серпня 2021 року, 20 серпня 2021 року та 31 серпня 2021 року, відбулось саме внаслідок забиття зливової каналізації.

Вказані обставини щодо причин залиття квартири не спростовано апелянтом в порядку встановленому ст.ст.73-79 ГПК України.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частинами першої-третьої статті 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

За статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно із пунктом 8 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною першою статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За правилами статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 (з наступними змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Як вже зазначено вище, із сукупності наявних у матеріалах справи доказів та фактичних обставин справи вбачається, що залиття квартири позивачки відбулося внаслідок забиття зливової каналізації.

Водночас, апелянт заперечує проти належності наданого на підтвердження причин та обставин залиття акту від 20.09.2021 з огляду на його невідповідність встановленим законодавством вимогам щодо форми, обов`язкових реквізитів та відомостей. З цього приводу колегія суддів вказує про наступне.

Відповідно до пункту 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76 (далі - Правила), на який посилається апелянт, передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт за додатком 4.

Як вбачається із Правил, додатком 4 до пункту 2.3.6 Правил встановлено форму Акту про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання).

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що за викладеними вище висновками та встановленими обставинами справи, залиття квартири позивачки відбулося внаслідок засмічення систем зливової каналізації, що не є системою центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання).

Тобто, складений у даній справі акт обстеження від 20.09.2021 не є актом залиття в розумінні вищевказаних Правил. З огляду на що відмінності форми акта від 20.09.2021, у порівнянні із встановленою додатком 4 до Правил формою, не є підставою для висновку про неналежність вказаного доказу.

Колегія суддів зазначає, що акт від 20.09.2021 має достатні відомості для встановлення події, що трапилася у зв`язку із залиттям квартири позивачки, зокрема, про місце обстеження, дати залиття, завдані залиттям пошкодження квартири, висновки щодо причин залиття та вжиті на усунення відповідних обставин заходи. Акт підписаний представниками комісії КП «Житлокомсервіс» та позивачкою. З огляду на що доводи скаржника щодо неналежності акту є необґрунтованими.

При цьому, скаржник посилається на порушення в частині оцінки судом першої інстанції умов Договору від 01.03.2021 №т1232х, оскільки позивачем до позову додано не повний його текст. Апеляційним господарським судом встановлено, що самим апелянтом по тексту апеляційної скарги зазначено про долучення КП «Харківводоканал» до відзиву на позовну заяву, який подавався під розгляду справи Ленінським районним судом м. Харкова, копії Договору від 01.03.2021 № т1232х. Вказане свідчить про безпідставність тверджень скаржника в частині порушення судом оцінки наявних у справі доказів.

Суд вказує, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Як вбачається із встановлених у даній справі обставин, у Акті від 20.09.2021 та у інших доказах, що стосуються залиття квартири, відсутнє будь-яке посилання на виникнення аварійної ситуації, яка стала причиною залиття квартири позивача, та відповідальність за яку може бути покладено на КП «Житлокомсервіс».

Крім того, відсутні будь-які інші належні та допустимі докази на підтвердження обставин відповідальності саме КП «Житлокомсервіс» за завдану шкоду. При цьому, клопотань про проведення відповідних судових експертиз, зокрема на предмет визначення причин залиття квартири, КП «Харківводоканал» не заявляло, а тому вина останнього не спростована належними та допустимими доказами.

Статтями 13, 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Отже, у даному випадку, завдана залиттям квартири шкода заподіяна внаслідок неналежного виконання КП «Харківводоканал» обов`язків як виконавця послуг, передбачених законодавчими положеннями та умовами Договору, що є підставою для її відшкодування останнім.

Також апелянт посилається на те, що між позивачем відповідачем-2 існують договірні відносини та має місце завдання шкоди пов`язане з неналежним наданням комунальних послуг за укладеним між споживачем та виконавцем договором, з огляду на що підлягає обов`язковому застосуванню претензійний порядок, встановлений Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та п.п50-55 Договору №т1232х. З цього приводу колегія суддів вказує про наступне.

Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. Законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Статтею 222 ГК України у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до нормативних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», на які посилається апелянт, в обґрунтування доводів про необхідність застосування претензійного порядку вбачається, що звернення споживача із претензією (ч.1 ст.27), виклик управителя для перевірки наданих послуг (ч.2 ст.27) є його правом.

Суд зазначає, що спосіб захисту свого порушеного права шляхом досудового врегулювання спору не є обов`язковим до правовідносин, що складаються між сторонами, оскільки право особи на звернення до суду передбачено статтею 55 Конституції України, статтями 15,16 Цивільного кодексу України та відповідними нормами Господарського процесуального кодексу.

Крім того, відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 положення частини 2 статті 124 Конституції України (254к/96-ВР) щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частина 1 статті 4 ГПК України).

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №910/5561/19.

Таким чином колегія суддів зазначає, що згідно з чинним законодавством України, передбачене законом та договором право осіб врегулювати спір у межах досудових процедур, в жодному разі не свідчить про обмеження права особи захисту своїх прав та інтересів шляхом звернення безпосередньо до суду.

Отже, доводи скаржника щодо обов`язковості застосування претензійного порядку є необґрунтованими та суперечать чинному законодавству України.

Згідно з частиною 2 статті 1166 ЦК особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. У частині 1 статті 614 ЦК зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц, від 21.02.2021 у справі №904/982/19, від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 21.09.2021 у справі №910/1895/20, від 18.10.2022 у справі №922/3174/21.

Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини.

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 у справі №214/7462/20).

Позивачем доведено факт завдання шкоди, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між ними, а відповідач відповідно до вимог ст.ст.73,74 ГПК України це не спростував і не довів відсутності своєї вини.

З урахуванням вищевикладеного, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з КП «Харківводоканал» завданих залиттям квартири збитків, відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Як встановлено судом вище, з метою визначення розміру матеріальних збитків, понесених в наслідок залиття квартири за адресою: АДРЕСА_2 позивачка звернулася до суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «АГЕНСТВО СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ» та уклала договір №09/21-1А про надання послуг від 21.09.2021, предметом якого є виконання послуг з обстеження та визначення вартості майнового збитку за адресою : АДРЕСА_2 , завданого власнику внаслідок залиття майна водою.

Відповідно до п.2.1. Договору №09/21-1А від 21.09.2021 загальна сума договору складає 3000,00 грн.

За результатом виконання вказаного договору, суб`єктом оціночної діяльності надано Звіт з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику майна, пошкодженого внаслідок залиття водою, за адресою: АДРЕСА_2 станом на 22.09.2021. Відповідно до Звіту матеріальний збиток, пошкодженого в результаті залиття майна Золочевської Євгенії Олександрівни, квартири АДРЕСА_3 становить 72041,00 грн.

До матеріалів справи надано відповідні докази сплати позивачем наданих послуг за Договором №09/21-1А від 21.09.2021, зокрема, квитанція №25 від 22.09.2021 на суму 3000,00 грн.

Належних та допустимих доказів на спростування розміру завданих збитків, матеріали справи не містять.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджено факт спричинення збитків позивачу внаслідок залиття квартири, а КП «Харківводоканал» дані обставини не спростовано, з огляду на висловлену у судовому засіданні згоду співвласника квартири (третьої особи) на стягнення заявлених сум на користь позивача, суд вважає, що, спричинена позивачу майнова шкода у сумі 72041,00 грн, розмір якої підтверджено належними і допустимими доказами, а також витрати на проведення незалежної оцінки завданих збитків у сумі 3000,00 грн, підлягають стягненню з відповідача - КП «Харківводоканал», про що вірно вказав суд першої інстанції.

Щодо заявленої до стягнення моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв`язку між ними та вини заподіювача шкоди.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі №487/6970/20.

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжито термін «інші обставини, які мають істотне значення», саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не з виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

В обґрунтування позовних вимог про відшкодування моральної шкоди позивачка зазначила, що є особою з інвалідністю 2 групи, проживає у квартирі з двома своїми доньками, одна з яких є неповнолітньою особою. Коштів для проведення відновлювальних ремонтних робіт у квартирі позивачка немає, тому вимушена мешкати в квартирі, в якій стоїть нестерпний запах запліснявілих від залиття полів, виготовлених з ДСП-матеріалу, пошкоджена електропроводка, яку позивачка змогла поновити тільки в одній кімнаті, а у вересні взагалі проживала без електропостачання в квартирі, донька-школярка вимушена була готуватись до уроків, освітлюючи кімнату за допомогою ліхтаря.

З урахуванням встановлених обставин справи, з огляду на понесення позивачем переживань та негативних наслідків у зв`язку із залиттям її житлового приміщення, врахувавши засади розумності та справедливості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявлений до стягнення розмір моральної шкоди у сумі 25000,00 грн є достатнім, співмірним та піддягає задоволенню.

Посилання апелянта на недоведеність причинно-наслідкового зв`язку між невиконанням відповідачем-2 своїх обов`язків та завданою моральною шкодою, колегія суддів вважає необґрунтованими. Встановленими обставинами даної справи підтверджується, що залиття квартири сталося внаслідок неналежного виконання КП «Харківводоканал» своїх обов`язків, а зазначені в обґрунтування наявності моральної шкоди обставини (запах плісняви, незручності у зв`язку з відсутністю електропроводки і тд) співвідносяться із наслідками залиття, вказаними, зокрема, у акті від 20.09.2024 та звіті про оцінку майна, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між залиттям та моральною шкодою.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність у справі достатніх правових підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача - КП «Харківводоканал» завданої позивачу шкоди.

Стосовно доводів скаржника про порушення судом норм процесуального права, зокрема, неповернення позовної заяви з огляду на недотримання позивачем строку для усунення недоліків позовної заяви та не залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК, колегія суддів вказує про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.12.2021 позивач звернулася з даним позовом до Ленінського районного суду м. Харкова, яким відкрито провадження у справі. З огляду на зміну територіальної підсудності у зв`язку із запровадженням воєнного стану, справу передано на розгляд до Київського районного суду м. Полтави, яким було прийнято справу до провадження та призначено до судового розгляду. В подальшому, справу було передано за підсудністю до Господарського суду Харківської області для розгляду в межах провадження у справі №922/831/23.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.10.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху після відкриття провадження у справі. Надано позивачу строк 5 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, а саме, зазначити повне найменування відповідачів та зазначити вірно місцезнаходження відповідача 2 - Комунального підприємства «Харківводоканал», відповідно до відомостей, зазначених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, позивачу - ОСОБА_1 надавалась безоплатна вторинна правова допомога на підставі доручення від 10.01.2022 №09, яке видано на представництво інтересів позивача у Ленінському районному суді м. Харкова. З огляду на вказані обставини представником позивача повідомлено Господарський суд Харківської області про отримання представником ухвали про залишення позовної заяви без руху та перебування позивача за межами України, вжиття заходів позивачем для реєстрації електронного кабінету в системі Електронний Суд.

08.01.2024 до Господарського суду Харківської області від позивача на виконання вимог ухвали суду від 16.10.2023 надійшла уточнена позовна заява, зі змісту якої вбачається, що позивачка усунула недоліки встановлені ухвалою суду.

Колегія суддів зазначає, що у рекомендаціях від 02.03.2022, прийнятих Радою суддів України, вказано про необхідність виважено підходити до питань, пов`язаних із поверненням різного роду процесуальних документів.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який неодноразово продовжено та триває дотепер.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі Волчлі проти Франції (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).

При цьому, надмірний формалізм під час відмови у розгляді заяви скаржника, суттєво обмежує його право на звернення до суду, що є порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.12.2016 у справі «ТОВ «ФРІДА» проти України»).

Тобто, суд має дотримуватися розумного ступеня пропорційності, зокрема, ураховувати, чи вживалися скаржником заходи для реалізації свого права у розумні інтервали часу, уникати надмірного формалізму та непропорційності між застосованими засобами та поставленою метою.

З огляду на встановлені вище обставини воєнного стану, перебування боржника поза межами території України, повідомлення представником про причини, що перешкоджають вчасному зверненню до суду із заявою про усунення недоліків позовної заяви, з огляду на подання позовної заяви ще у 2021 році та передачі справи за підсудністю, колегія суддів зазначає, що постановлення ухвали Господарського суду Харківської області від 10.01.2024 про прийняття справи №642/8413/21 до розгляду в межах справи №922/831/23 (642/8413/21) про банкрутство Комунального підприємства «Жилкомсервіс» є законним, узгоджується із положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та забезпечує право особи на доступ до правосуддя.

Крім того, з урахуванням зазначених вище фактичних обставин справи щодо зміни підсудності справи, вжиття боржником заходів із реалізації своїх процесуальних прав та виконання обов`язків, видачу доручення на надання безоплатної вторинної правничої допомоги на представництво позивача у Господарському суді Харківської області лише 16.04.2024, участь представника у подальших судових засіданнях після отримання повноважень на представництво позивача, колегія суддів зазначає про необґрунтованість доводів скаржника щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом всупереч приписів ст.ст. 73,74 Господарського процесуального кодексу України не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції у справі.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 07.02.2025 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 29.10.2024 №4024-IX).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

З огляду на поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.273 ГПК України.

Керуючись статтею 129, 232, 233, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківводоканал» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 30.07.2024 у справі №922/831/23 (642/8413/21) залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 28.11.2024.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Склярук

Суддя В.С. Хачатрян