Ухвала

від 14.11.2024 по справі 757/2114/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/2114/24-к Слідчий суддя ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/5065/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17 січня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 42021110350000027 від 03.03.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17 січня 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України майор поліції ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором Київської спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_9 , та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_7 , що належить йому на праві власності, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , квартиру № 6 будинку АДРЕСА_3 , квартиру № 18 будинку АДРЕСА_3 , 1/2 квартири АДРЕСА_5 , заборонивши розпоряджатися ним будь-яким шляхом, в тому числі відчужувати.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого - відмовити.

Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що клопотання про арешт майна подане до суду першої інстанції після завершення строку досудового розслідування. Крім цього, звертає увагу, що слідчий суддя помилково не врахував, що в кримінальному провадженні № 42021110350000027 від 03.03.2021 року ОСОБА_7 підозрюється за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а не ч. 4 ст. 190 КК України, як зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_10 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження підлягає задоволенню, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З урахуванням наведеного, оскільки клопотання прокурора розглянуто слідчим суддею 17.01.2024 без виклику власника майна ОСОБА_7 , повний текст оскаржуваної ухвали представник апелянта отримала 08.07.2024, а апеляційну скаргу подано нею до суду 09.07.2024, тому колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.

Як вбачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42021110350000027 від 03.03.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом Міністерства оборони України № 598 від 23.11.2018 на озброєння Збройних Сил України прийнято 60 мм постріл з осколковою міною UB60. В подальшому, ТОВ «Українська Бронетехніка» уклала відповідні договори з рядом субпідрядників, в тому числі і договір поставки № 10122018/01-М60 від 10.12.2018 з ТОВ «Вогняна Варта» (код ЄДРПОУ: 41411770).

На підставі вказаного договору ТОВ «Вогняна Варта» повинна була поставити 300 630 шт. або 100 210 комплектів додаткових зарядів до мінометного пострілу калібру 60 мм, встановлено календарний план відвантаження продукції до 20.12.2019. На виконання вказаного договору та додаткових угод до нього ТОВ «Українська Бронетехніка» в період часу з 19.02.2019 по 12.12.2019 перерахувало ТОВ «Вогняна Варта» кошти в сумі 2 886 048 грн.

Після цього, у ОСОБА_7 , який у період з грудня 2018 по грудень 2019 обіймав посаду технічного директора ТОВ «Вогняна Варта» та його дружини ОСОБА_11 , яка у період з грудня 2018 по грудень 2019 обіймала посаду директора ТОВ «Фірма «Катана» виник спільний злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами ТОВ «Українська бронетехніка», які були виділені для потреб оборони, шляхом шахрайства. В подальшому, частина готової продукції, була поставлена на адресу ТОВ «Українська Бронетехніка», а звідти - на адресу Міністерства оборони України.

Так, у зв`язку з поставкою та використанням у додаткових зарядах до мінометних пострілів калібру 60 мм пороху, який не відповідає ТУ У 20.5-32054434-001:2016 «Порох спеціальний СП» від 26.05.2016, державі в особі Міністерства оборони України завдано матеріальної шкоди на суму 2 381 241, 60 грн.

10.08.2023 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

03.01.2024 ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підозрюваному ОСОБА_7 на праві власності належать об`єкти нерухомого майна, а саме: квартира АДРЕСА_1 , квартира АДРЕСА_3 , квартира № 18 будинку АДРЕСА_3 , 1/2 квартири АДРЕСА_5 .

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17.01.2024 задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України майор поліції ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором Київської спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_9 , та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_7 , що належить йому на праві власності, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , квартиру № 6 будинку АДРЕСА_3 , квартиру № 18 будинку АДРЕСА_3 , 1/2 квартири АДРЕСА_5 , заборонивши розпоряджатися ним будь-яким шляхом, в тому числі відчужувати.

Задовольняючи клопотання слідчого за погодженням з прокурором, слідчий суддя, виходив з того, що санкція інкримінованого підозрюваному ОСОБА_7 , передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, і незастосування накладення арешту на майно підозрюваному ОСОБА_7 може призвести до наслідків, визначених ч. 11 ст. 170 КПК України, зокрема, таких як його приховування, відчуження, передачі, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, та унеможливить виконання вироку в частині можливої конфіскації майна.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Таким чином, колегією суддів під час апеляційного розгляду встановлено, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, перевіривши наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132, 170 КПК України, задовольнив клопотання слідчого про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_7 , що належить йому на праві власності, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , квартиру № 6 будинку АДРЕСА_3 , квартиру № 18 будинку АДРЕСА_3 , 1/2 квартири АДРЕСА_5 , заборонивши розпоряджатися ним будь-яким шляхом, в тому числі відчужувати, позаяк зазначені обставини підозри ОСОБА_7 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та доказами, тобто, існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, санкція якої передбачає, у тому числі, конфіскацію майна, а тому існує обґрунтований ризик відчуження, приховання чи знищення майна задля запобігання можливої конфіскації у разі в майбутньому доведеності висунутого обвинувачення.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна.

Доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя помилково не врахував, що в кримінальному провадженні № 42021110350000027від 03.03.2021 року ОСОБА_7 підозрюється за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а не ч. 4 ст. 190 КК України, як зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, не є достатньою підставою для скасування ухвали слідчого судді.

Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст.170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

постановила:

Поновити захиснику ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17 січня 2024 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17 січня 2024 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

ОСОБА_2 Судді: ОСОБА_4