Ухвала

від 07.11.2024 по справі 760/25695/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №760/25695/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/6913/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2024 року, щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Богуслав Київської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

підозрюваної ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_9 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2024 рокучастково задоволено клопотання слідчого в ОВС 4 відділу слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області ОСОБА_10 , яке погоджене прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та застосовано щодо підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною їй без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження, залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , щоденно у період доби з 23:00 год. до 05:00 год., за виключенням випадків необхідності отримання медичної допомоги та прибуття до укриття чи бомбосховища у будь-який час, коли лунають сигнали тривоги, які сповіщають населення про повітряну небезпеку, в межах строку досудового розслідування, тобто до 09.12.2024 року включно.

Покладено на підозрювану ОСОБА_7 передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;

- не відлучатися за межі Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду.

Роз`яснено підозрюваній ОСОБА_7 , що відповідно до ст. 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за її поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї обов`язків.

Строк дії ухвали визначено в межах строку досудового розслідування до 09.12.2024 року.

Виконання ухвали доручено органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваної.

Контроль за виконанням ухвали покладено на Київську обласну прокуратуру.

Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, прокурор у кримінальному провадженні - прокурор відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2024 року та постановити нову ухвалу про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.

На обґрунтування апеляційної скарги, прокурор посилається на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає скасуванню як незаконна, необґрунтована та невмотивована у зв`язку з невідповідністю висновків суду, визначених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, у зв`язку з чим, відповідно до вимог ст. 409 КПК України судове рішення підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_8 , який підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її з наведених в ній підстав, доводи підозрюваної ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_9 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, у провадженні слідчого відділення Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області перебуває кримінальне провадження №42024110000000022 від 11.01.2024 року, за підозрою ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

10.10.2024 року ОСОБА_7 затримано на підставі ст. 208 КПК України.

11.10.2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

11.10.2024 року слідчий в ОВС 4 відділу слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області ОСОБА_10 , за погодженням з прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Клопотання обґрунтоване тим, що у провадженні слідчого відділення Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області знаходиться кримінальне провадження № 42024110000000022 від 11.01.2024 року, за підозрою ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що у посадових осіб Приватного вищого навчального закладу «Фінансово-правовий коледж» (ЄДРПОУ 22865098) виник злочинний умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом оформлення документів про зарахування за плату на навчання до аспірантури у вищі навчальні заклади міста Києва військовозобов`язаних чоловіків, з метою ухилення ними від військового призову в період дії військового стану.

Для реалізації злочинного умислу ОСОБА_11 залучив працівників ПВНЗ «Фінансово-правовий коледж» ОСОБА_7 та ОСОБА_12 .

Згідно розробленої ОСОБА_11 та невстановленими особами схеми злочину, протиправні дії повинні були вчинятися наступним чином. ОСОБА_11 надавав ОСОБА_7 та ОСОБА_12 анкетні дані чоловіків, яких необхідно було зарахувати на навчання до аспірантури та прізвища яких він отримував від невстановлених у ході досудового розслідування осіб, які спільно з ним організували згадану протиправну схему.

ОСОБА_7 та ОСОБА_12 , контактуючи з цими чоловіками, анкетні дані яких надавав ОСОБА_11 , отримували від них необхідні дані та копії документів для навчання в аспірантурі та, розуміючи, що ці чоловіки є військовозобов`язаними за віком, підлягають призову на військову службу в період дії воєнного стану та фактично вступають на навчання в аспірантуру з метою уникнення від призову, передавали ці документи невстановленим посадовим особам « Академії праці, соціальних відносин і туризму » та «Науково-дослідного інституту публічного права» для зарахування цих військовозобов`язаних чоловіків на навчання в аспірантурі, без фактичного проходження цими особами навчання.

Після зарахування цих чоловіків на навчання в аспірантурі, без фактичного його проходження, ОСОБА_7 та ОСОБА_12 отримували від невстановлених посадових осіб « Академії праці, соціальних відносин і туризму » та «Науково-дослідного інституту публічного права» довідки про навчання цих військовозобов`язаних чоловіків, студентські квитки, та інші документи, які нібито підтверджували їх навчання і за вказівкою ОСОБА_11 скеровували поштовими відправленнями ТОВ «Нова Пошта» документи згаданим військовозобов`язаним чоловікам.

Наявність посвідчень і довідок про навчання в аспірантурі надавало можливість військовозобов`язаним чоловікам, на ім`я яких вони були складені, уникати явки до відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, або отримувати повістки від військовослужбовців ТЦК та СП .

Таким чином, орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_7 , за попередньою змовою групою осіб, вчинила перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

У подальшому, 10.10.2024 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затримано на підставі ст. 208 КПК України та 11.10.2024 року їй повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Слідчий зазначив, що вищевказані обставини у своїй сукупності дають підстави підозрювати громадянку України ОСОБА_7 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення і підтверджуються матеріалами кримінального провадження: протоколами негласних слідчих розшукових дій, протоколом затримання та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Також, слідчий зазначив, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може здійснити дії, що зазначені в п. п. 1, 2, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; може вчинити нові кримінальні правопорушення та/або продовжити свою злочинну діяльність.

Посилаючись на вказані обставини, слідчий просив застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

При цьому, як вказував у клопотанні слідчий, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2024 року частково задоволено клопотання слідчого в ОВС 4 відділу слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області ОСОБА_10 , яке погоджене прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та застосовано щодо підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною їй без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження, залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , щоденно у період доби з 23:00 год. до 05:00 год., за виключенням випадків необхідності отримання медичної допомоги та прибуття до укриття чи бомбосховища у будь-який час, коли лунають сигнали тривоги, які сповіщають населення про повітряну небезпеку, в межах строку досудового розслідування, тобто до 09.12.2024 року включно.

Покладено на підозрювану ОСОБА_7 , передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;

- не відлучатися за межі Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду.

Роз`яснено підозрюваній ОСОБА_7 , що відповідно до ст. 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за її поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї обов`язків.

Строк дії ухвали визначено в межах строку досудового розслідування до 09.12.2024 року.

Виконання ухвали доручено органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваної.

Контроль за виконанням ухвали покладено на Київську обласну прокуратуру.

Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя дійшов висновку про те, що враховуючи характер правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 та викладені у клопотанні обставини стосовно ризиків, які існують під час досудового розслідування, вбачається за необхідне застосування до підозрюваної запобіжного заходу, при цьому слідчий суддя виходив з того, що достатнім запобіжним заходом, який зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної, є домашній арешт у певний час доби, а необхідність застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою органом досудового розслідування належними та допустимими доказами не доведена.

При цьому, слідчим суддею також враховано характеристику особи підозрюваної, зокрема те, що підозрювана має постійне місце проживання та реєстрації, працевлаштована, що на думку слідчого судді свідчить про її сталі соціальні зв`язки.

Слідчий суддя дійшов висновку, що за результатами розгляду клопотання прокурором не наведено переконливих доводів, які б давали підстави вважати, що внаслідок застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі, підозрювана може здійснити дії, спрямовані на ухилення від виконання процесуальних обов`язків під час досудового розслідування або можливого переховування від органів досудового розслідування чи суду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно частин 1-4 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У справі «Маккей проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.

Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.

Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

У той же час, Європейський суд зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.

Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.

На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.

Дійшовши висновку про відсутність підстав для застосування щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та можливість застосування щодо неї запобіжного заходу у виді домашнього арешту у певний період доби, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, підтверджується наявними у матеріалах судового провадження доказами.

Разом з тим, як вірно встановлено слідчим суддею, під час розгляду клопотання про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, стороною обвинувачення не доведено обставин, які дають підстави для висновків, що з урахуванням даних про особу підозрюваної та конкретних обставин інкримінованого їй кримінального правопорушення, інші запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, не зможуть запобігти ризикам, наведеним слідчим у клопотанні, не забезпечать виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків, та які б виправдовували обмеження права підозрюваної на свободу.

З такими висновками погоджується колегія суддів, та звертає увагу на недоведеність слідчим у клопотанні та прокурором під час апеляційного розгляду тих обставин, що заявлені органом досудового розслідування ризики мають такий ступінь небезпеки, якому зможе запобігти лише винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , тяжкість покарання, яке загрожує останній у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого злочину, дані про особу підозрюваної, яка раніше не судима, має постійне місце проживання, сталі соціальні зв`язки, одружена та має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_13 , 2009 року народження, має офіційне місце працевлаштування, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби, із покладенням на підозрювану обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дослідив всі обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, в повній мірі врахував вимоги статті 194 КПК України та за відсутністю доведених обставин щодо неможливості застосування до підозрюваної більш м`якого запобіжного заходу ніж винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою, обґрунтовано застосував щодо підозрюваної більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби.

При цьому, апеляційна скарга прокурора не містить та прокурором не наведено обставин, які дають підстави для висновків, що з урахуванням конкретних обставин кримінального правопорушення та особи підозрюваної, запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби не зможе запобігти встановленим у кримінальному провадженні ризикам.

Всі інші обставини, на які посилалась сторона обвинувачення під час апеляційного розгляду, не є безумовними підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

За таких обставин, з урахуванням змісту повідомленої ОСОБА_7 підозри, ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, наявності у підозрюваної міцних соціальних зв`язків, а також враховуючи обставини кримінального провадження, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді, якою до підозрюваної ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби - без змін, оскільки, на думку колегії, саме такий запобіжний захід у повній мірі забезпечить запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Враховуючи викладене, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги прокурора.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 181, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2024 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4