Постанова

від 14.11.2024 по справі 904/688/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 904/688/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Картере В. І., Погребняка В. Я.

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

учасники справи:

представники учасників справи в судове засідання не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2024

у складі колегії суддів: Паруснікова Ю. Б. - головуючий, Коваль Л. А., Чередка А. Є.

та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2023

у складі судді Камші Н.М.

у справі № 904/688/19

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентер",-

ВСТАНОВИВ

На розгляд суду постало питання обґрунтованості грошових вимог податкового органу до боржника по орендній платі за землю, штрафу та пені, які виникли на підставі податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

1. 07.09.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю "Вентер" (далі - ТОВ "Вентер", орендар) уклало з Дніпропетровською міською радою (орендодавець) договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:328:0217, площею 1,8157 га, яка розташована по вул. Набережна Леніна (змінено назву на вул. Січеславська Набережна), 39, у м. Дніпрі. Договір укладено на п`ять років (т. 1 грошових вимог, а.с. 87-93).

2. 14.02.2014 сторони договору оренди уклали додаткову угоду, якою продовжено строк оренди на п`ять років (т. 1 грошових вимог, а.с. 94-97).

3. 25.03.2019 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі № 904/688/19 про банкрутство ТОВ "Вентер", введено процедуру розпорядження майном до 20.07.2019. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 25.03.2019.

4. За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Вентер" стосовно повноти нарахування плати за землю площею 1,8157 га (кадастровий номер - 1210100000:03:328:0217) за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, співробітниками Головного управління ДПС у Дніпропетровській області складено акт № 7271/04-36-05-04/32466075 (т. 1 грошових вимог, а.с. 12-14).

5. 27.11.2019 на підставі акта № 7271/04-36-05-04/32466075 від 31.10.2019 прийнято податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 000804504, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - орендна плата з юридичних осіб за основним платежем 1 711 300,45 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 427 825,11 грн (т. 1 грошових вимог, а.с. 10).

6. 23.07.2020 постановою Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/688/19 ТОВ "Вентер" визнано банкрутом.

7. 01.02.2023 постановою Центрального апеляційного господарського суду від позов ТОВ "Вентер" у справі № 904/688/19 (904/6131/21) задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 000804504 від 27.11.2019 в частині збільшення суми грошового зобов`язання щодо орендної плати з юридичних осіб за основним зобов`язанням на суму 1 254 953,68 грн та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 313 738,51 грн.

8. Суд апеляційної інстанції зазначив, що постанова апеляційного господарського суду від 01.02.2023 у справі № 904/688/19 (904/6131/21) мотивована тим, що боржник мав статус орендаря вказаної земельної ділянки у період з 01.01.2017 по 07.04.2017, водночас податкове повідомлення рішення прийняте за порушення останнім податкового зобов`язання щодо повноти нарахування орендної плати цієї землі за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, тобто і за той період, коли боржник перестав бути орендарем.

9. 05.06.2023 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області визнано грошові вимоги Дніпровської міської ради у справі № 904/688/19 у сумі 456 346,77 грн, у зв`язку з наявною у ТОВ "Вентер" перед місцевим бюджетом заборгованістю за оренду землі відповідно до умов договору від 07.09.2009 земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000 площею 1,8157 га.

Короткий зміст заяви з грошовими вимогами

10. 17.11.2020 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання грошових вимог до ТОВ "Вентер" в загальному розмірі 2 699 725,27 грн, які складаються з 1 625 899,53 грн - орендної плати за землю, 427 825,11 грн - штрафних санкцій та 646 027,63 грн пені, який виник на підставі податкового повідомлення - рішення №000804504 від 27.11.2019 на суму 2 053 724, 64 грн., яке винесене на підставі акта перевірки №7271/04-36-05-04/32466075 від 31.10.2019 та пені, нарахованої у порядку ст. 129 Податкового кодексу України.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

11. 12.07.2023 ухвалою Господарського суду Запорізької області у справі №904/688/19 визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ТОВ "Вентер" на суму 4 204,00 грн (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 114 086,60 грн - 6 черга задоволення вимог кредиторів.

12. Визнаючи розмір грошових вимог кредитора до банкрута, господарський суд врахував обставини, встановлені постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2023 у справі №904/688/19(904/6131/21), в якій за наслідками перегляду податкового повідомлення - рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області №000804504 від 27.11.2019 апеляційна інстанція визнала правомірним нарахування податковим органом грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб за основним зобов`язанням на суму 456 346,77 грн та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 114 086, 60 грн.

13. Також судом враховано визнання вимог Дніпровської міської ради на суму 456 346,77 грн основної заборгованості з орендної плати за землю.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

14. 15.05.2024 постановою Центрального апеляційного господарського суду (повний текст постанови складено 21.05.2024) ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2023 у справі № 904/688/19 - залишено без змін.

15. Суд апеляційної інстанції вказав, що грошове зобов`язання ТОВ "Вентер" щодо сплати орендних платежів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:03:328:0217 у період з 01.01.2017 по 07.04.2017, яке є предметом грошових вимог Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, визнано за Дніпровською міською радою, яка є стороною договору оренди від 07.09.2009, у зв`язку з чим Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 12.07.2023 у справі № 904/688/19 правомірно відхилив грошові вимоги в частині основного платежу за оренду землі.

16. При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області не є стороною договору від 07.09.2009 оренди земельної ділянки, тому податковий орган не має повноважень на подання заяви з кредиторськими вимогами у сумі 1 625 899,53 грн (основний платіж з орендної плати з юридичних осіб), що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.07.2022 у справі № 908/1721/21, від 27.09.2023 у справі № 910/15043/21 і від 26.04.2023 у справі № 910/18544/21.

17. За висновком суду апеляційної інстанції грошові вимоги податкового органу у сумі 427 825,11 грн штрафних санкцій, місцевий господарський суд правомірно визнав у розмірі 114 086,60 грн, оскільки чинним судовим рішенням у справі № 904/688/19 (904/6131/21) обґрунтованим визнано нарахування у податковому повідомленні-рішенні № 000804504 саме такої суми штрафних санкцій.

18. Стосовно відмови у визнанні заявленої суми пені в розмірі 646 027,63 грн, суд апеляційної інстанції, посилаючись на висновки Верховного Суду у постанові від 08.07.2021 у справі № 160/2242/20 щодо початку нарахування пені не раніше прийняття податкового повідомлення-рішення, яким визначається розмір податкового зобов`язання, дійшов висновку, що такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки санкція застосована контролюючим органом після порушення провадження у справі про банкрутство під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19. 18.07.2024 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області повторно подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2024 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2023 у справі № 904/688/19; ухвалити нове рішення, яким грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області визнати у повному обсязі.

20. Підставою касаційного оскарження скаржник вказує пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, а саме:

- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права визначених ст. ст. 231, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо опису мотивувальної частини оскаржуваних судових рішень відносно відхилених грошових вимог контролюючого органу,

- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права визначених ст. 41, 19-1 Податкового кодексу України щодо права та обов`язку контролюючого органу заявляти грошові вимоги у вигляді орендної плати за землю, а саме відсутній висновок Верховного суду щодо можливості та необхідності заявлення та визнання грошових вимог контролюючого органу з орендної плати у вигляді податку з урахуванням наявності факту визнання грошових вимог орендодавця по договору оренди землі.

21. Скаржник вказує, що визнаючи розмір грошових вимог кредитора до банкрута суд врахував обставини, встановлені постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2023 у справі №904/688/19 (904/6131/21), проте судом першої інстанції зазначено невірну суму основного платежу за результатами судового оскарження, а саме: замість 370 945,85 грн зазначено - 456 346, 77 грн. Також стверджує, що судом першої інстанції не вказано, які саме вимоги Дніпровської міської ради було задоволено, не вказано підстав нарахування, період за який було нараховано суму задоволених Дніпровській міській раді вимог.

22. Скаржник також доводить, що судом взагалі не згадується про причини відхилення вимог відносно пені у розмірі 646 027,63 грн.

23. Таким чином, на думку податкового органу ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 231, 236 ГПК України.

24. На думку скаржника судами попередніх інстанцій не застосовано ст. 41, ст. 19-1 ПК України. Податковим законодавством не визначено контролюючим органом Дніпровську міську раду, що позбавляє її права звернення із заявами в тому числі про визнання грошових вимог відносно податків та зборів, а тому суди повинні були дійти висновку про необхідність визнання грошових вимог контролюючого органу, оскільки це змінює порядок погашення відповідних вимог з 4 черги до 3 черги задоволення вимог кредиторів.

25. 14.11.2024 від скаржника до Верховного Суду надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 14.11.2024, без участі представника контролюючого органу.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

26. Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходило.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

27. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

28. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання щодо обґрунтованості грошових вимог податкового органу до боржника, які виникли на підставі податкового повідомлення-рішення.

29. Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора у справі про банкрутство законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку, та прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове визнання її вимог. Відповідний висновок наведений Верховним Судом зокрема у постановах від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 21.09.2020 у справі № 916/2878/14, від 19.01.2021 у справі № 916/4181/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16, від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20.

30. Слід також зазначити, що норми Кодексу України з процедур банкрутства не містять заборони кредитору заявляти конкурсні вимоги до боржника у ліквідаційній процедурі. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25.07.2023 у справі № 922/5231/21, постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20.

31. Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20 дійшов висновку про те, що з огляду на положення статей 45 - 47 Кодексу України з процедур банкрутства, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.

32. Касаційна скарга не містить доводів щодо визнаних судами вимог скаржника в сумі 114 086,60 грн штрафу, а тому Суд не здійснює перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм права в цій частині.

33. У цій справі суд апеляційної інстанції вказав, що внаслідок порушення ТОВ "Вентер" встановлених Податковим кодексом України зобов`язань стосовно повноти нарахування плати за землю, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 27.11.2019 прийнято податкове повідомлення-рішення № 000804504, за яким зобов`язання з орендної плати за землю з кадастровим номером 1210100000:03:328:0217, у період користування земельною ділянкою з 01.01.2017 по 31.12.2017, визначено у розмірі 1 711 300,45 грн, а також застосовано штрафні санкції у розмірі 427 825,11 грн.

34. Як встановлено судами попередніх інстанцій, вказане податкове повідомлення-рішення було предметом судового розгляду у справі №904/688/19(904/6131/21) та за результатом апеляційного перегляду залишилось чинним в частині визнання податкового зобов`язання стосовно орендної плати у сумі 456 346,77 грн, а в частині штрафних санкції - у сумі 114 086,60 грн.

35. Як встановив суд апеляційної інстанції, постанова апеляційного господарського суду від 01.02.2023 у справі № 904/688/19 (904/6131/21) мотивована тим, що боржник мав статус орендаря вказаної земельної ділянки у період з 01.01.2017 по 07.04.2017, водночас податкове повідомлення рішення прийняте за порушення останнім податкового зобов`язання щодо повноти нарахування орендної плати цієї землі за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, тобто і за той період, коли боржник перестав бути орендарем.

36. Зазначена сума 456 346,77 грн орендної плати є визнаними ухвалою суду першої інстанції від 12.07.2023 грошовими вимогами Дніпровської міської ради, яка є орендодавцем за договором оренди від 07.09.2009.

37. Верховний Суд у постанові від 05.07.2022 у справі № 908/1721/21 вказав, що системний аналіз підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.147 статті 14 ПК України дає підстави для висновку, що плата за землю є обов`язковим платежем у складі податку на майно, який належить до загальнодержавних податків і зборів та може справлятися у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Отже, законодавцем визначено, що плата за землю може справлятися як у формі земельного податку, так і у формі орендної плати. При цьому, одночасне стягнення такої плати і як земельного податку і як орендної плати зазначеною нормою закону не передбачено.

38. За змістом пункту 288.1 статті 288 ПК України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

39. У справі № 908/1721/21 Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки боржник не є власником земельної ділянки, а податковий орган не є стороною договору оренди, то у нього відсутні повноваження стягувати орендну плату за договором оренди, укладеного між боржником та міською радою.

40. Отже, у цій справі, встановивши, що ТОВ "Вентер" не є власником земельної ділянки, а Головне управління ДПС у Дніпропетровській області не є стороною договору оренди, суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про відхилення грошових вимог податкового органу в частині орендної плати за землю, оскільки у скаржника відсутні такі повноваження.

41. Твердження податкового органу, що судом першої інстанції не вказано підстав нарахування та період, за який було нараховано суму задоволених Дніпровській міській раді вимог, колегія суддів відхиляє, адже такі доводи не спростовують встановлених обставин та висновків як суду першої інстанції в цій частині, так і суду апеляційної інстанції, зроблених за результатом перегляду ухвали суду першої інстанції.

42. Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції зазначено невірну суму основного платежу, а саме: замість 370 945,85 грн зазначено - 456 346,77 грн, колегія суддів не бере до уваги, оскільки скаржником як не наведено обґрунтування вказаної суми, так і не спростовано вірних висновків судів про відхилення грошових вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області в частині основної суми орендної плати.

43. Аргументи скаржника про відсутність у органу місцевого самоврядування повноважень заявляти грошові вимоги з орендної плати за землю зводяться до заперечень визнаних грошових вимог Дніпровської міської ради у цій справі та наведених вище висновків Верховного Суду у постанові від 05.07.2022 у справі № 908/1721/21, підстав відступати від яких колегія суддів не вбачає.

44. Звертаючись із заявою з грошовими вимогам до боржника, податковим органом також було заявлено 646 027,63 грн пені, нарахованої на підставі ст. 129 Податкового кодексу України.

45. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції щодо відхилення вказаної суми пені взагалі не містить дослідження та надання оцінки судом заявленій податковим органом суми та мотивів її не визнання судом, що підтверджує аналогічні доводи скаржника, а ухвала суду першої інстанцій в цій частині не відповідає вимогам ст. 234, 236, 237 ГПК України.

46. Водночас суд апеляційної інстанції, оцінивши обґрунтованість заявленої вимоги дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню.

47. При цьому, суд керувався висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08.07.2021 у справі № 160/2242/20.

48. Так, у постанові Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 160/2242/20 зазначено, що "у випадку нарахування платнику суми грошового зобов`язання за результатами перевірки шляхом прийняття ППР, нарахування пені розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання. Отже, статтею 129 ПК України, в редакції, чинній з 01 січня 2017 року, не встановлено нарахування пені у разі виявлення контролюючим органом заниження податкових зобов`язань на суму такого заниження та за весь період заниження." (п. 35, 36)

49. У вказаній справі № 160/2242/20 Верховний Суд також зазначив, що законодавцем змінено правове регулювання цього питання і передбачено, що у випадку коли грошове зобов`язання визначається контролюючим органом шляхом прийняття податкового повідомлення - рішення за наслідками проведеної перевірки, то у платника податків виникає зобов`язання щодо сплати такої нарахованої суми протягом 10 календарних днів з часу отримання такого рішення, а у випадку не здійснення оплати такого нарахування у зазначений законом строк, наступають відповідні негативні наслідки для такої особи, у вигляді нарахування пені, обчислення та нарахування якої розпочинає здійснюватися з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження)." (п. 30)

50. Враховуючи вказані висновки суд апеляційної інстанції вказав, що оскільки така санкція (пеня) застосована контролюючим органом за невиконання зобов`язань за податковим повідомленням-рішенням, прийнятим 31.10.2019, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство (25.03.2019) під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів то вказані грошові вимоги податкового органу не підлягають визнанню.

51. Проте колегія суддів вважає передчасними наведені висновки суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

52. У постанові від 27.09.2022 у справі № 380/7694/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду відступив від висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, але не виключно, у постановах від 19 червня 2018 року у справі №820/3878/17, від 27 листопада 2018 року у справі №822/2591/17, від 20 листопада 2019 року у справі №280/411/19, від 14 травня 2020 року у справі №822/3190/17, відповідно до яких статтею 129 ПК України, в редакції, чинній з 01 січня 2017 року, не встановлено нарахування пені у разі виявлення контролюючим органом заниження податкових зобов`язань на суму такого заниження та за весь період заниження, та сформулював такий правовий висновок:

"Початок нарахування пені, встановлений у підпункті 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України у редакції, чинній з 01 січня 2017 року, пов`язаний зі спливом граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, яке мало бути виконане, якби платник податків не порушив норми податкового законодавства і не занизив його у відповідний період. Тобто нарахування пені розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження)."

53. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення спору у подібних правовідносинах мають враховувати саме останню правову позицію.

54. Отже, враховуючи відступ від застосованої судом апеляційної інстанції правової позиції, де початок нарахування пені пов`язувався із прийняттям податкового повідомлення-рішення, висновки суду про відмову у визнанні грошових вимог податкового органу в частині пені є передчасними.

55. Верховний Суд у постановах від 27.08.2024 у справі № 908/88/22, від 02.07.2024 у справі № 908/855/22 та від 16.04.2024 у справі № 926/869-б/23 зазначив, що якщо основне податкове зобов`язання і момент його невиконання, з яким у податкового органу виникає право нарахування штрафних санкцій, виникло у боржника до порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, відповідно, незалежно від часу документального оформлення таких зобов`язань податковим органом, такі вимоги можуть вважатися конкурсними, тобто такими, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію.

56. Отже, розглядаючи грошові вимоги податкового органу щодо заявлених штрафних санкцій судам належало насамперед з`ясувати момент вчинення відповідних порушень, а не тільки момент їх виявлення податковим органом та документального оформлення.

57. Констатуючи поширення на ці вимоги дії мораторію, суд апеляційної інстанції також не дослідив підстави їх нарахування, період та обґрунтованість заявленої до визнання суми тобто достеменно не з`ясував з якого моменту у контролюючого органу виникло право нараховувати пеню платнику податку та чи було таке право реалізовано.

58. Суд звертає увагу, що обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №914/1126/14, від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 02.06.2022 у справі №917/1384/20, від 01.12.2022 у справі №918/1154/21).

59. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

60. Однак, ухвалені у даній справі ухвалу місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду в частині відхилення грошових вимог кредитора в частині пені не можна визнати обґрунтованими, оскільки судами допущено неповне з`ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

61. За таких обставин, відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в частині відмови у визнанні кредиторських вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо пені з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

62. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

63. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, оцінити правомірність вимог заявника в частині пені, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже, і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для визнання грошових вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області до боржника в частині пені у даній справі.

В. Розподіл судових витрат

64. Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2024 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2023 у справі № 904/688/19 в частині розгляду грошових вимог Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в сумі 646 027,63 грн пені скасувати.

3. Справу № 904/688/19 в частині розгляду грошових вимог Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в сумі 646 027,63 грн пені передати до Господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

В. Погребняк