Постанова

від 14.11.2024 по справі 916/4088/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 916/4088/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Случ О. В.,

та представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - Явченко Д. В. (в режимі відеоконференції),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог

щодо предмета спору, на стороні відповідача - Карапиш К. В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Одеської міської ради

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2024

у справі № 916/4088/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕЙТПРОМ"

до Одеської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕЙТПРОМ" (далі - ТОВ "НЕЙТПРОМ"; позивач) звернулося до господарського суду з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) про:

визнання протиправною бездіяльності Одеської міської ради (далі - Рада; відповідач) щодо неприйняття рішення у передбачений законодавством спосіб та строк з розгляду клопотань від 22.02.2021, 27.04.2021, 14.07.2021, 01.12.2021 ТОВ "НЕЙТПРОМ" про поділ земельної ділянки комунальної власності Одеської міської ради, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Прохоровська, 47, кадастровий номер 5110137300:29:003:0007 та зобов`язання Раду винести на розгляд чергової сесії поточного скликання, включити до порядку денного пленарного засідання та розглянути клопотання від 22.02.2021, 27.04.2021, 14.07.2021, 01.12.2021 ТОВ "НЕЙТПРОМ" про поділ земельної ділянки комунальної власності Одеської міської ради, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Прохоровська, 47, кадастровий номер 5110137300:29:003:0007;

визнання протиправною бездіяльності Ради щодо неприйняття рішення у передбачений законодавством спосіб та строк з розгляду клопотань від 06.01.2021, 22.02.2021, 27.04.2021, 14.07.2021, 01.12.2021 ТОВ "НЕЙТПРОМ" про надання дозволу на розроблення проекту технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності Ради, розташованої за адресою: м. Одеса вул. Прохоровська, 47 ТОВ "НЕЙТПРОМ" та зобов`язання Раду винести на розгляд чергової сесії поточного скликання, включити до порядку денного пленарного засідання та розглянути клопотання від 06.01.2021, 22.02.2021, 27.04.2021, 14.07.2021, 01.12.2021 ТОВ "НЕЙТПРОМ" про надання дозволу на розроблення проекту технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності Ради, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Прохоровська, 47 ТОВ "НЕЙТПРОМ";

визнання протиправною бездіяльності Ради щодо неприйняття рішення у передбачений законодавством спосіб та строк з розгляду клопотань від 19.09.2019, 02.12.2019, 06.01.2021, 22.02.2021, 14.07.2021, 01.12.2021 ТОВ "НЕЙТПРОМ" про оформлення права користування земельною ділянкою згідно з її фактичним розміром та укладення договору оренди земельної ділянки комунальної власності Ради, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Прохоровська, 47, та зобов`язання Раду винести на розгляд чергової сесії поточного скликання, включити до порядку денного пленарного засідання та розглянути клопотання від 19.09.2019, 02.12.2019, 06.01.2021, 22.02.2021, 14.07.2021, 01.12.2021 ТОВ "НЕЙТПРОМ" про оформлення права користування земельною ділянкою згідно з її фактичним розміром та укладення договору оренди земельної ділянки комунальної власності Ради, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Прохоровська, 47.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 19.09.2019 за договором купівлі-продажу ТОВ "НЕЙТПРОМ" придбало в Акціонерного товариства "Сбербанк" (далі - АТ "Сбербанк") об`єкти нерухомого майна - будівлі та споруди загальною площею 8 733,2 кв м. за адресою: м. Одеса, вул. Прохоровська, 47 та зверталося до відповідача з відповідними клопотаннями щодо оформлення земельної ділянки, однак з огляду на численні звернення до відповідача від останнього не отримало згоди на поділ земельної ділянки, розроблення проекту землеустрою щодо відведення або мотивованої відмови у його надані; рішення щодо укладення договору відповідачем не було прийнято. З урахуванням вказаного, враховуючи обставини справи № 916/1051/22 просить задовольнити заявлені вимоги.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.02.2024 (суддя - В.В. Литвинова) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 (головуюча суддя - Н. М. Принцевська, судді - Г. І. Діброва, А. І. Ярош) рішення суду першої інстанції скасовано частково.

Викладено резолютивну частину рішення суду першої інстанції в іншій редакції: "1. Позов ТОВ "НЕЙТПРОМ" до Ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково. 2. Зобов`язати Раду винести на розгляд чергової сесії поточного скликання, включити до порядку денного пленарного засідання та розглянути клопотання ТОВ "НЕЙТПРОМ" від 22.02.2021, від 27.04.2021, від 14.07.2021 та від 01.12.2021 про поділ земельної ділянки комунальної власності Одеської міської ради, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Прохоровська,47, кадастровий номер: 5110137300:29:003:0007. 3. Зобов`язати Раду винести на розгляд чергової сесії поточного скликання, включити до порядку денного пленарного засідання та розглянути клопотання від 06.01.2021, від 22.02.2021, від 27.04.2021, від 14.07.2021, від 01.12.2021 ТОВ "НЕЙТПРОМ" про надання дозволу на розроблення проекту технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності Одеської міської ради, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Прохоровська,47, кадастровий номер: 5110137300:29:003:0007. 4. Зобов`язати Раду винести на розгляд чергової сесії поточного скликання, включити до порядку денного пленарного засідання та розглянути клопотання від 19.09.2019, від 02.12.2019, від 06.01.2021, від 22.02.2021, від 14.07.2021, від 01.12.2021 ТОВ "НЕЙТПРОМ" про оформлення права користування земельною ділянкою згідно з фактичним її розміром та укладання договору оренди земельної ділянки комунальної власності Ради, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Прохоровська,47, кадастровий номер: 5110137300:29:003:0007. 5. В решті позову відмовити. 6. Стягнути з Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26597691, 65026, м.Одеса, пл. Думська,1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕЙТПРОМ" (код ЄДРПОУ 42126075, 25015, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, Олександрівське шосе, будинок 1) 4 026,00 грн. судового збору за подання позову. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили."

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.09.2019 за договором купівлі-продажу ТОВ "НЕЙТПРОМ" придбало в АТ "Сбербанк" об`єкти нерухомого майна - будівлі та споруди загальною площею 8733,2 кв. м, які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Прохоровська, 47. Право власності зареєстровано за позивачем 19.09.2019 відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Це майно належало АТ "Сбербанк" на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 21.11.2016 у справі № 916/3733/15, яким було звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечного договору від 12.06.2014, укладеного між банком та ПАТ "Одеський коровай" (п. 1.3 договору).

Згідно з п. 1.4 договору купівлі-продажу від 19.09.2019 нерухоме майно позивача знаходиться на земельній ділянці площею 0,9566 га з кадастровим номером 5110137300:29:003:0007 за адресою: м. Одеса, вул. Прохоровська (вул. Хворостіна), 47. Відповідно до ст. 120 ЗК України до продавця переходить право власності або користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно без зміни її цільового призначення. На момент укладення цього договору продавець не переоформив на себе право власності чи право користування вказаною земельною ділянкою, і покупець, відповідно, стверджує, що про таку обставину він обізнаний та така обставина не є перешкодою для укладення ним цього договору.

Відповідно до Технічного паспорту КП "Бюро технічної інвентаризації" від 25.01.2021, виготовленого на замовлення позивача, загальна площа будівель та споруд за адресою: м. Одеса, вул. Прохоровська, 47, становить 8 843,1 кв. м, а згідно з витягом з Державного реєстру речових прав за позивачем 07.04.2021 зареєстровано право власності на нерухомість загальною площею 8 843,1 кв. м.

З витягу з Державного земельного кадастру від 05.09.2023 та інформації з Державного земельного кадастру від 20.06.2022 вбачається, що земельна ділянка, площею 0,9566 га (кадастровий номер 5110137300:29:003:0007), за адресою: м. Одеса, вул. Прохорівська, 47, зареєстрована на праві комунальної власності; категорія земель - землі промисловості.

Суди встановили, що позивач неодноразово звертався до відповідача із відповідними листами, а саме:

- позивач звернувся до відповідача з листом від 19.09.2019 № 39/19 з клопотанням укласти договір оренди земельної ділянки площею 0,9566 га на 49 років з правом суборенди під об`єктами нерухомості за адресою: м. Одеса, вул. Прохоровська, 47;

- 02.12.2019 позивач надіслав на адресу Департаменту лист № 12 про укладення договору оренди земельної ділянки площею 0,9566 га на 49 років з правом суборенди під об`єктами нерухомості за адресою: м. Одеса, вул. Прохоровська, 47, а також звернувся з листом від 06.01.2021 № 06/21-1 до відповідача, в якому просив роз`яснити хто є користувачем відповідної земельної ділянки;

- листом від 06.01.2021 № 06/21-2 позивач звернувся до відповідача з проханням надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:29:003:0007 та укласти з позивачем договір оренди на 49 років з правом суборенди;

- Департамент листом від 05.02.2021 № 01-18/39,50-09-02 повідомив позивача (у відповідь на його листи від 06.01.2021), що на підставі рішення Ради від 28.01.2005 № 3623-ІV, між Радою та ПАТ "Одеський коровай" було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:29:003:0007 площею 0,9566 га строком на 49 років, який зареєстровано в Одеському міському відділі ОРФ ДП "Центр ДЗК" від 30.11.2010 № 041050500103; право оренди ПАТ "Одеський коровай" зареєстровано. Також в листі повідомлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137300:29:003:0007 розташована будівля гуртожитку, яка належить ТОВ "Одеса-Актив". Враховуючи викладене, Департамент зазначив, що уповноваженій особі ПАТ "Одеський коровай" необхідно звернутися до Ради щодо припинення договору оренди земельної ділянки, а ТОВ "НЕЙТПРОМ" та ТОВ "Одеса-Актив" - звернутись з клопотанням про надання згоди на поділ земельної ділянки;

- позивач звернувся до Департаменту з листом від 22.02.2021 № 22/02/21, в якому просив надати згоду на поділ земельної ділянки, а також дозвіл на розробку проекту технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та оформити право користування земельною ділянкою згідно з фактичним її розміром та укласти договір оренди;

- Департамент листом від 24.03.2021 № 01-18/39.50-09-02 повідомив позивача, що він направив листи ПАТ "Одеський коровай", ТОВ "Одеса-Актив" про необхідність звернення до Ради щодо спірної земельної ділянки. Роз`яснив позивачу, що йому необхідно звернутись до Ради з клопотанням щодо поділу земельної ділянки для подальшого оформлення оренди, додавши правовстановлюючі документи суб`єкта земельних правовідносин, правовстановлюючі документи на будівлі та споруди, технічний паспорт на будівлі та фотофіксацію об`єкта. Подальший розгляд питання щодо переоформлення права користування земельною ділянкою можливе після надходження до Ради клопотань ПАТ "Одеський коровай", ТОВ "Одеса-Актив", ТОВ "НЕЙТПРОМ";

- позивач звернувся до Ради із листом від 27.04.2021 № 27/04/21 про надання дозволу на розробку технічної документації щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, до якого долучив копії топографічної зйомки земельної ділянки, договору купівлі-продажу від 19.09.2019 з витягом з реєстру речових прав, копії технічного паспорту будівель та технічного звіту від 09.04.2021;

- листом від 14.07.2021 № 14/07-21 позивач звернувся до Ради і просив надати згоду на поділ земельної ділянки; надати дозвіл на розроблення проекту технічної документації та оформити право користування позивачем земельною ділянкою згідно з її фактичним розміром та укласти договір оренди;

- Департамент листом від 13.08.2021 № 01-18/1350 повідомив позивача, що ним вживаються заходи для припинення договору оренди землі, укладеного з ПАТ "Одеський коровай", а саме в черговий раз 07.06.2021 було направлено лист ПАТ "Одеський коровай" щодо необхідності звернення до Ради щодо припинення договору оренди землі, але звернень не надходило;

- позивач направив Раді листа від 01.12.2021 № 01/12-21, яким просив надати згоду на поділ земельної ділянки, надати дозвіл на розробку проекту технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та оформити право користування земельною ділянкою згідно з фактичним її розміром та укласти договір оренди.

Суд апеляційної інстанції встановив, що клопотання позивача розглянуті не були.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 у справі № 916/1051/22, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 22.05.2024, за позовом Ради до ТОВ "НЕЙТПРОМ", ТОВ "Одеса-Актив", за участю третьої особи - Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, стягнуто з ТОВ "НЕЙТПРОМ" на користь Ради 2 128 164,18 грн, а з ТОВ "Одеса-Актив" 178 888, 97 грн як безпідставно збережених коштів. У цій справі була проведена судова земельно-технічна експертиза, висновок у якій було долучено до позовної заяви, в якому зазначено, що фактична площа земельної ділянки із кадастровим номером 5110137300:29:003:0007, за адресою: м. Одеса, вул. Прохоровська, земельна ділянка 47, яка перебуває у користуванні ТОВ "НЕЙТПРОМ", у власність якого перейшли розміщені на земельній ділянці будівлі та споруди, складає 0,8835 га.

Вирішуючи спір у справі, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання внести на розгляд чергової сесії клопотань позивача від 19.09.2019, 02.12.2019, 06.01.2021, 22.02.2021, 27.04.2021, 14.07.2021, 01.12.2021 не передбачений законом або договором та не є ефективним для захисту або відновлення його порушеного права. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є підставою для відмови у позові.

Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, апеляційний господарський суд зазначив, що позивач неодноразово звертався до Ради із відповідними клопотаннями, за результатами яких не були прийняті рішення в межах її повноважень, що свідчить про порушення нею вимог законодавства, зокрема ст. 123 ЗК України, ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" та, що є підставою для винесення їх на розгляд сесії, включення до порядку денного пленарного засідання та розгляду. На думку суду, вимоги позивача (про зобов`язання Раду винести на розгляд чергової сесії поточного скликання, включити до порядку денного пленарного засідання та розглянути клопотання ТОВ "НЕЙТПРОМ") є ефективним та належним способом захисту у цьому випадку, який зумовить виконання покладених на орган місцевого самоврядування функцій та повноважень, передбачених чинним законодавством України.

Не погоджуючись частково із ухваленою у справі постановою апеляційного господарського суду, Рада звернулася із касаційною скаргою, в якій просить її скасувати в частині задоволення позовних вимог, а в решті - залишити без змін. Також вказала на необхідність залишення рішення суду першої інстанції - без змін.

Скаржник у касаційній скарзі зазначаючи п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, стверджує, що судом апеляційної інстанцій прийнято постанову без урахування висновків Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 123 ЗК України, ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", викладених у постановах від 06.10.2021 у справі № 9901/191/19, від 19.04.2018 у справі № 800/426/17, від 03.11.2021 у справі № 480/3697/19, від 12.08.2021 у справі № 320/666/19, від 14.01.2019 у справі № 826/8870/16, від 16.07.2019 у справі № 826/8843/16, від 17.07.2019 у справі № 826/8841/16, від 19.04.2018 у справі № 800/426/17, від 17.10.2018 у справі № 380/624/16-ц, від 28.11.2018 у справі № 826/5735/16, від 24.04.2018 у справі № 167/592/17, від 23.10.2018 у справі № 686/2818/15-а, від 19.06.2018 у справі № 805/2979/17-а, від 03.04.2018 у справі № 592/11328/17.

Посилаючись на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, стверджує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування абз. 2 ч. 6 ст. 79-1 ЗК України у подібних правовідносинах. Зазначає також п. 4 ч. 2 ст. 287 (п. 8 ч. 1 ст. 310) ГПК України та, що у цій справі вирішується спір, що стосується прав ТОВ "Одеса-Актив", яке не було залучено до участі у цій справі.

Стверджує про таке: Департамент надав обґрунтовану відповідь щодо процедури переоформлення права користування та поділу земельної ділянки у цьому випадку; вирішення подальшої долі земельної ділянки можливе лише з урахуванням позиції всіх юридичних осіб, які мають відношення та певні права щодо спірної земельної ділянки - ТОВ "Одеса-Актив", ТОВ "НЕЙТПРОМ", ВАТ "Одеський коровай"; разом з тим з клопотанням про поділ земельної ділянки звертався лише один з її фактичних користувачів, без згоди інших, про що було повідомлено суд апеляційної інстанції та що було залишено судом без уваги; висновок суду апеляційної інстанції про порушення Радою положень ст. 123 ЗК України, ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є безпідставним та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства та суперечить практиці Верховного Суду; неприпустимим є звернення із позовними вимогами про зобов`язання прийняти рішення про надання земельної ділянки у користування ТОВ "НЕЙТПРОМ", адже це є виключним правом Ради на розпорядження земельною ділянкою.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.07.2024 відкрито провадження за касаційною скаргою Ради з підстав, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 20.08.2024.

17.08.2024 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, з підстав зазначених у цьому відзиві.

15.09.2024 до Верховного Суду від Департаменту надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить її задовольнити, скасувавши оскаржувану постанову, залишивши в силі рішення суду першої інстанції. З цих пояснень вбачається, що вони за своєю суттю є заявою про приєднання до касаційної скарги (ст. 297 ГПК України). Оскільки третьою особою не додано до них документа про сплату судового збору (ч. 3 ст. 297 ГПК України), а ГПК України не містить положень щодо надання строку для усунення недоліків стосовно заяви про приєднання до касаційної скарги, то ці пояснення залишаються без розгляду.

У справі оголошувалася перерва з 12.11.2024 до 14.12.2024.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення відповідача та третьої особи, переглянувши в касаційному порядку оскаржуване судове рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Оскільки скаржник не погоджується із висновком апеляційного господарського суду в частині задоволення позову, то постанова апеляційного господарського суду переглядається саме в цій частині вирішення спору з огляду на ст. 300 ГПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п. п. 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми убачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 120 ЗК України (в редакції, чинній на час укладення договору від 19.09.2019) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою визначає ст. 141 ЗК України. Так, за п. е ст. 141 ЗК України (в редакції станом на 19.09.2019) підставою припинення користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України (в редакції станом на 19.09.2019).

Згідно з ч. 1 ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Положеннями ч. 1 ст. 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад (ст. 12 ЗК України).

За п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. ч. 1, 2 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Порядок оформлення проектів рішень і формування порядку денного сесії Ради передбачений ст. 24 Регламенту, відповідно до ч. 4 якої підготовка проекту рішення забезпечується безпосередньо суб`єктом його внесення до порядку денного сесії ради. Проект рішення, який вноситься виконавчим комітетом, включається до порядку денного сесії при наявності рішення виконавчого комітету з даного питання. Проект рішення сесії, який вноситься постійною комісією ради, включається до порядку денного сесії при наявності відповідних висновків та рекомендацій постійної комісії.

Рада як колегіальний представницький орган, який діє сесійно, має можливість вирішувати питання регулювання земельних відносин, віднесені до виключної компетенції місцевих рад, виключно в такому порядку: попередній розгляд клопотань фізичних та юридичних осіб з приводу надання їм у власність або користування земельних ділянок комунальної власності територіальної громади м. Одеси та підготовку відповідних проектів рішень уповноваженим виконавчим органом міської ради з земельних правовідносин; розгляд відповідних проектів рішень постійною комісією Ради з питань землеустрою та земельних правовідносин та, відповідно, постійною комісією Ради з питань просторового розвитку, землеустрою та регулювання земельних відносин з 08.12.2021; внесення постійною комісією Ради з питань землеустрою та земельних правовідносин проекту рішення на розгляд пленарного засідання сесії Ради та, відповідно, постійною комісією Ради з питань просторового розвитку, землеустрою та регулювання земельних відносин з 08.12.2021.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування регулює ст. 123 ЗК України. Між тим, ч. 13 ст. 123 ЗК України встановлено, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Здійснюючи аналіз ст. 123 ЗК України, а також ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", Верховний Суду у постанові від 20.09.2022 у справі № 904/7450/21 виснував, що:

- на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок. Основоположними принципами виконання органом місцевого самоврядування покладених на нього обов`язків (належне урядування) є верховенство права, одним із елементів якого в свою чергу є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина, втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлювальних такими обмеженнями, тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачити юридичні наслідки своєї поведінки (див. також постанову Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 904/4413/18);

- ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень; рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Водночас установлені господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини у цій справі свідчать, що у матеріалах справи відсутнє рішення Ради, прийняте за результатами розгляду клопотання позивача, зокрема про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- з урахуванням викладеного, Верховний Суд констатував, що відповідач порушив положення ст. 123 ЗК України щодо розгляду та вирішення клопотання позивача про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) шляхом прийняття відповідного рішення. Крім того, відповідач порушив положення ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", оскільки установлені обставини в цій справі свідчать, що Радою не приймалось рішення щодо розгляду зазначеного клопотання про затвердження технічної документації (ні про затвердження, ні про відмову у її затвердженні).

Врахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.07.2019 у справі № 904/4413/18, які кореспондуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.09.2022 у справі № 904/7450/21, надавши оцінку наявним у матеріалах справи документам відповідно до ст. 86 ГПК України, встановивши, що за наслідками неодноразових звернень позивача до Ради з вищезазначеними клопотаннями, нею не прийняті рішення в межах її повноважень (про задоволення чи відмову у задоволенні відповідних клопотань), апеляційний господарський суд, на відміну від суду першої інстанцїі, дійшов підставно висновку про порушення відповідачем положень ст. 123 ЗК України, ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" та підставно задовольнив частково позовні вимоги.

Висновок апеляційного суду про звернення позивача із належним способом захисту (у частині задоволення позовних вимог) узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 30.07.2019 у справі № 904/4413/18, від 20.09.2022 у справі № 904/7450/21, а також з ухвалою Верховного Суду від 22.02.2023 у справі № 906/1212/21.

Отже, здійснивши аналіз оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає, що скаржник, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо абз. 2 ч. 6 ст. 79-1 ЗК України, якою регулюється порядок формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, фактично окреслює лише межі правовідносин, в яких, на його думку, відсутній висновок суду касаційної інстанції. Касаційна скарга в цій частині за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судом апеляційної інстанції оцінкою встановлених обставин справи, до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що не є можливим з огляду на визначені в ст. 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі № 925/698/16 зазначила, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. також висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених ст. 300 ГПК України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (див. постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

Верховний Суд вважає безпідставними доводи касаційної скарги про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення з огляду на наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постановах 06.10.2021 у справі № 9901/191/19, від 19.04.2018 у справі № 800/426/17, від 03.11.2021 у справі № 480/3697/19, від 12.08.2021 у справі № 320/666/19, від 14.01.2019 у справі № 826/8870/16, від 16.07.2019 у справі № 826/8843/16, від 17.07.2019 у справі № 826/8841/16, від 17.10.2018 у справі № 380/624/16-ц, від 28.11.2018 у справі № 826/5735/16, від 24.04.2018 у справі № 167/592/17, від 23.10.2018 у справі № 686/2818/15-а, від 19.06.2018 у справі № 805/2979/17-а, від 03.04.2018 у справі № 592/11328/17 та інших, то необхідно зазначити, що постанова апеляційного господарського суду в оскаржуваній частині їм не суперечить.

Так, Верховний Суд у справі № 320/666/19 дійшов висновку про те, що за встановлених обставин Рада була зобов`язана розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.04.2014 у місячний строк та ухвалити рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмову у його наданні. Верховний Суд зазначив, що навіть якщо бажана для відведення у власність позивачу земельна ділянка не відноситься до земель, якими розпоряджається міськрада, то остання не позбавлена обов`язку розглянути клопотання позивача та прийняти рішення у відповідності до положень ч. 8 ст. 118 ЗК України. Верховний Суд у цій справі дійшов висновку про те, що доводи касаційної скарги Броварської міської ради Київської області щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій в частині оцінки дій міської ради, неправильного застосування ст. ст. 12, 118, 122 ЗК України та ст. ст. 26, 59 Закону № 280/97-ВР, а також неврахування позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 18.02.2021 у справі № 160/6885/19, не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи. Зі змісту оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду вбачається, що вона не ухвалювалася всупереч висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові Верховного Суду у справі № 320/666/19.

У постанові від 14.01.2019 у справі № 826/8870/16 за позовом ОСОБА_2 до Київського міського голови, треті особи: Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, Верховний Суд дійшов висновку про те, що рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про надання її у власність належить до виключних повноважень Київської міської ради шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні; при цьому рішення, дії або бездіяльність Київської міської ради щодо надання земельних ділянок можуть бути оскаржені до суду; суб`єктом подання проекту рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а тому відсутня бездіяльність Київського міського голови при розгляді клопотання ОСОБА_2 .

У справі № 826/8843/16 Верховний Суд дійшов висновку про те, що Департамент уповноважений готувати та подавати в установленому порядку проекти Київської міської ради з питань передачі земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб, які виносяться на пленарне засідання ради. При цьому, за правилами пп. 8.1 п. 8 Положення № 182/342 директор Департаменту здійснює керівництво Департаментом та несе персональну відповідальність за виконання покладених на Департамент завдань. Відтак, мотиви позовних вимог про те, що Київський міський голова несе персональну відповідальність у спірних правовідносинах щодо нерозгляду в місячний термін Київською міською радою клопотання позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню (до подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17.07.2019 у справі № 826/8841/16).

Верховний Суду у справі № 826/5735/16 дійшов висновку про те, що фактичне користування земельними ділянками третіми особами є правомірним, оскільки на цих ділянках знаходяться належні їм на праві власності будинки та господарські споруди. При цьому та обставина, що права на ці земельні ділянки не оформлено у встановленому порядку, не дає підстав вважати їх вільними. Дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності на підставі ст. 118 ЗК України може бути надано лише на вільну земельну ділянку. З цих підстав, відмова в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у разі, якщо земельна ділянка перебуває у власності чи користуванні інших осіб, є правомірною. Враховуючи, що земельна ділянка на яку претендує позивач, частково знаходиться в користуванні родин ОСОБА_15 та ОСОБА_16, то суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо правомірності оскаржуваного рішення відповідача ("Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 у мікрорайоні Жуляни у Солом`янському районі м. Києва для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд") та прийняв рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що у справах № 826/8870/16, № 826/8843/16 оскаржувалася бездіяльність міського голови, а у справі, яка переглядається, спірним було зобов`язання Раду винести на розгляд, включити до порядку денного пленарного засідання та розглянути відповідні клопотання (в цій частині відповідач фактично не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції). Крім того, у справі № 826/5735/16 Рада розглянула відповідне звернення на надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за наслідками чого у його задоволенні відмовила, що не відбулося (розгляду) у справі, яка переглядається.

У справі № 380/624/16-ц Велика Палата Верховний Суду дійшла висновку про те, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом. Спір як щодо рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, так і оскарження дій суб`єкта владних повноважень щодо надання чи відмови у наданні такого дозволу є публічно-правовим. Тобто в цій справі № 916/4088/23 вирішувалося, серед іншого, питання юрисдикції спору, що не є спірним у справі, яка переглядається з огляду і на висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 30.07.2019 у справі № 904/4413/18, від 20.09.2022 у справі № 904/7450/21.

Разом з тим, не є подібними предмет спору та фактичні обставини у справі, яка переглядається зі справами № 9901/191/19, № 800/426/17, № 480/3697/19, № 167/592/17, № 686/2818/15-а, № 805/2979/17-а, № 592/11328/17. Так у справі № 9901/191/19 предметом спору було визнати протиправною бездіяльності Президента України, яка полягала в невидачі указу про призначення ОСОБА_3 на посаду судді Окружного адміністративного суду м. Києва; стягнення на користь позивача матеріальної шкоди за період з 1 лютого по 16.05.2019 включно у розмірі 100 851,40 грн шляхом безспірного списання коштів з Державного бюджету України; встановлення судового контролю за виконанням судового рішення; у справі № 800/426/17 - визнання протиправною бездіяльності Вищої ради правосуддя щодо ненадання відповіді на його скаргу; у справі № 480/3697/19 - зобов`язання Сумську міськраду усунути перешкоди у користуванні домоволодінням та приведення вказану територію до первісного, задовільного, санітарно - технічного стану; у справі № 167/592/17 - визнання дій протиправними та зобов`язання провести перерахунок та виплату пенсії, відповідно до вимог ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; у справі № 686/2818/15-а - визнання бездіяльності, зобов`язання здійснити перевірку рішень загальних зборів, а також рішень правлінь кооперативів; у справі № 805/2979/17-а - визнати дії державного кадастрового реєстратора відділу у Волноваському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області Супруненко Вікторії Вікторівни щодо внесення неправдивих відомостей шляхом змін до Державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 1421587600:02:000:0337 незаконними, такими, що не відповідають чинному законодавству; зобов`язати посадових осіб Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області скасувати недостовірні відомості та відновити достовірність інформації про земельну ділянку з кадастровим номером 1421587600:02:000:0337; у справі № 592/11328/17 - визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови в здійсненні перерахунку раніше нарахованої пенсії, згідно з схеми розмірів посадових окладів, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 14.02.2017 № 94; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області у Порядку проведення перерахунку пенсій.

Здійснивши аналіз постанов Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду, на які посилається скаржник, та оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає, що апеляційний господарський суд не ухвалював його всупереч висновкам Верховного Суду (в тій частині, в якій вони схожі зі спірними правовідносинами), а доводи скаржника про неврахування цих висновків є безпідставними і зводяться до неправильного їх розуміння. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови, саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. До того ж цитування скаржником окремих висновків, наведених у постановах Верховного Суду, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України (див. постанову Верховного Суду від 08.10.2024 у справі № 922/4356/23).

Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Щодо доводів скаржника, наведених у касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме: суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі (п. 8 ч. 1 ст. 310 ГПК України), суд зазначає таке.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між особою і сторонами спору не може братися до уваги (див. постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 908/1141/15-г, постанови Верховного Суду 15.05.2020 у справі № 904/897/19, від 27.02.2019 у справі № 910/21894/16, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17).

Зі змісту постанови суду апеляційної інстанції не вбачається, що в її мотивувальній частині наявні висновки про певні права, інтереси та обов`язки або у резолютивній частині прямо зазначено про права, інтереси та обов`язки особи, про яку зазначає скаржник у касаційній скарзі. Сама лише обставина наявності прав щодо відповідної земельної ділянки у ТОВ "Одеса-Актив" не може свідчити про порушення при розгляді цієї справи його прав чи інтересів, про які зазначає скаржник у касаційній скарзі. Крім того, з цієї підстави скаржник не оскаржує рішення суду першої інстанції, а також і ТОВ "Одеса-Актив" не оспорює рішення судів щодо його незалучення до участі у цій справі.

За таких обставин, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, також не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до положень ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її зміни чи скасування немає, у зв`язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного господарського суду (в оскаржуваній частині) підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 у справі № 916/4088/23 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н. О.

Случ О.В.