Постанова

від 19.11.2024 по справі 923/898/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 923/898/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер-Херсон»</a>

про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРСЕНАЛ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер-Херсон»</a>,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Херсонська міська рада,

про встановлення земельного сервітуту,

(у судове засідання представники сторін не з`явилися),

ВСТАНОВИВ:

1. У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю АРСЕНАЛ (далі - ТОВ «АРСЕНАЛ») звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер-Херсон»</a> (далі - ТОВ «Полімер-Херсон»), в якому просило суд встановити на користь ТОВ «АРСЕНАЛ» строковий платний сервітут шляхом надання ТОВ «АРСЕНАЛ» та його контрагентам щоденного цілодобового права проходу та проїзду транспортними засобами до 1/3 будівлі прощею 1 720 кв. м з боку лівого бокового фасаду будівлі складу літера «А», загальною площею 5 091,8 кв. м, що знаходиться у спільній частковій власності і розташована за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км, з дороги загального користування по Миколаївському шосе через частину земельної ділянки площею 0,32 га з кадастровим номером 6510136600:01:001:1223, яка знаходиться за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км та належить на праві оренди ТОВ «Полімер-Херсон», по існуючому проїзду.

2. Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.02.2024 у справі №923/898/21, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2024, у задоволені позову відмовлено повністю. Стягнуто з ТОВ «АРСЕНАЛ» на користь ТОВ «Полімер-Херсон» судові витрати з правничої допомоги у розмірі 8 000,00 грн.

3.ТОВ «АРСЕНАЛ» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило рішення судів попередніх інстанцій і направити справу на новий розгляд.

Постановою Верховного Суду від 05.11.2024 касаційну скаргу ТОВ «АРСЕНАЛ» залишено без задоволення, а судові рішення залишено без змін.

4. До Верховного Суду 11.11.2024 надійшла заява ТОВ «Полімер-Херсон» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у справі № 923/898/21. У заяві висловлено прохання стягнути з позивача 5 500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У заяві зазначено, що у відзиві на касаційну скаргу Товариство заявило попередній розрахунок суми судових витрат, які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. На момент подання відповідачем відзиву на касаційну скаргу не було відомо, скільки судових засідань буде проведено у суді касаційної інстанції. 05.11.2024 завершено касаційний перегляд справи винесенням відповідної постанови. 05.11.2024 адвокат Шандер Костянтин Ігорович і ТОВ «Полімер-Херсон» підписали акт приймання- передачі № 2 до договору про надання правничої допомоги від 01.04.2024. Загальна вартість наданих послуг - 5500,00 грн.

На підтвердження судових витрат надано: акт приймання- передачі № 2 до договору про надання правничої допомоги від 01.04.2024, копії договору про надання правничої допомоги від 01.04.2024 та додаток № 2 до договору від 15.08.2024

5. Розглянувши цю заяву, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом частини першої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною другою цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) пов`язаність цих витрат з розглядом справи; 2) обґрунтованість та пропорційність розміру таких витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до частини шостої статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зважаючи на наведені положення чинного законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись наведеними положеннями статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21.

6.У відзиві на касаційну скаргу відповідач заявив про те, що ним очікується понесення витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції у сумі 5 500 грн.

11.11.2024 відповідач надіслав до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення разом із доказами понесення судових витрат, тобто протягом п`яти днів після ухвалення Верховним Судом постанови від 05.11.2024. Отже, ТОВ «Полімер-Херсон» дотрималося вимог частини восьмої статті 129 ГПК України щодо подання відповідної заяви.

Відповідно до договору про надання правничої допомоги від 01.04.2024, укладеного між ТОВ «Полімер-Херсон» і адвокатом Шиндером К. І., адвокат зобов`язується надати комплекс послуг з юридичного супроводу розгляду господарської справи № 923/898/21 в суді, першої, апеляційної інстанцій та Верховному Суді. Згідно з пунктом 5.1. цього договору, розмір та порядок оплати гонорару адвоката встановлюється в Додатку № 1.

Зі змісту додатка № 2 до договору про надання правничої допомоги від 01.04.2024 слідує, що сторони узгодили послуги, які надає адвокат, а саме: підготовка і подання відзиву на касаційну скаргу ТОВ «АРСЕНАЛ» на рішення Господарського суду Одеської області від 16.02.2024 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 у справі №923/898/21, вартість послуги - 4000 грн, а також представництво Клієнта в судових засіданнях у Верховному Суді, вартість участі в одному судовому засіданні - 1500 грн.

Згідно з актом приймання-передачі № 2 від 05.11.2024 до договору про надання правничої допомоги від 01.04.2024, адвокатом надано такі послуги:

- підготовка і подання відзиву на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал» на рішення Господарського суду Одеської області від 16.02.2024 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 по справі № 923/898/21. Вартість - 4000,00 грн без ПДВ.

- представництво Клієнта в судовому засіданні у Верховному Суді від 05.11.2024 по справі № 923/898/21. Вартість - 1500,00 грн без ПДВ.

Колегія суддів, розглядаючи заяву про розподіл витрат на професійну допомогу, враховує обставини залишення без змін рішення Господарського суду Одеської області від 16.02.2024 і постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 по справі № 923/898/21 та залишення без задоволення скарги позивача. Верховним Судом встановлено, що відповідачем подано відзив на касаційну скаргу ТОВ «АРСЕНАЛ». Крім того, представник відповідача брав участь у судовому засіданні 05.11.2024. Таким чином, заявлені витрати на професійну допомогу відповідають принципу реальності і фактично були здійснені. Обставин на спростування зазначеного Суду не надано. Також колегія суддів вважає, що є розумним такий розмір витрат.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що позивач не подав клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, заяву ТОВ «Полімер-Херсон» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу необхідно задовольнити.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер-Херсон»</a> про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи № 923/898/21 у суді касаційної інстанції, задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСЕНАЛ" ( 03067, м. Київ, провул. Чугуївський, 21, ЄДРПОУ 25052251) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер-Херсон" (73026, Херсонська обл., м. Херсон, Миколаївське Шосе, 5 км, ЄДРПОУ 43601857) 5 500 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

3. Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ на виконання цієї додаткової постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ