Ухвала

від 21.11.2024 по справі 30/175-05-5701

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 30/175-05-5701

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Рогач Л. І.,

перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 (головуючий суддя Аленін О. Ю., судді Богацька Н. С., Філінюк І. Г.)

про відмову у відкритті апеляційного провадження

у справі № 30/175-05-5701

за позовом Державного підприємства "Будинок відпочинку Лиман"

до Затоківської селищної ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фонд державного майна України,

про визнання права власності та права господарського відання,

ВСТАНОВИВ:

30.10.2024 скаржник надіслав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 у справі № 30/175-05-5701.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2024 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Рогач Л. І.

За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 у справі № 30/175-05-5701 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

05.08.2005 рішенням Господарського суду Одеської області по справі № 30/175-05-5701 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду ОСОБА_1 01.08.2024 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 05.08.2005.

17.09.2024 ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 05.08.2005 у справі № 30/175-05-5701 залишено без руху на підставі частини другої і третьої статті 260 Господарського процесуального кодексу України, оскільки апеляційна скарга подана з порушенням вимог частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строків на апеляційне оскарження та без належного обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а також у зв`язку з несплатою судового збору.

07.10.2024 ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 05.08.2005 у справі № 30/175-05-5701 на підставі пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Вказане судове рішення мотивоване тим, що скаржник пропустив строк на звернення з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 05.08.2005 у цій справі на 19 років.

Верховний Суд зазначає, що необхідність перегляду судового рішення, що набрало законної сили та чинне понад 10 років, має бути зумовлена виключними обставинами (оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення), наявність яких є очевидною та безспірною, що обґрунтовувало би порушення принципу правової визначеності, який вимагає поваги до остаточного рішення суду, та виправдовувало таке порушення необхідністю відновлення прав та охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася до суду за таким переглядом, а також неможливістю цієї особи відновити свої права шляхом використання передбачених законом інших способів захисту.

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції, розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду встановила, що з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень та доказів наданих скаржником до апеляційної скарги вбачається, що дійсно у провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебувала справа № 495/7583/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пансіонат Лиман" про витребування майна з чужого володіння.

Колегія суддів зазначила, що рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01.02.2023 по справі № 495/7583/20 позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пансіонат Лиман" про витребування майна з чужого володіння - було задоволено.

При цьому, судова колегія встановила, що в зазначеному рішенні міститься посилання на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Пансіонат Лиман" в якому товариство зазначає, зокрема, про наявність рішення Господарського суду Одеської області від 05.08.2005 по справі № 30/175-05-5701.

Постановою Одеського апеляційного суду від 01.11.2023 по справі № 495/7583/20 рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від.02.2023 скасовано та прийнято постанову про відмову в задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції встановив, що у зазначеній постанові, копію якої додано ОСОБА_1 до апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 05.08.2005 по справі № 30/175-05-5701, також міститься посилання на рішення Господарського суду Одеської області від 05.08.2005 по справі № 30/175-05-5701, а також на те, що позивачем таке рішення оскаржено не було.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що у названій постанові суд апеляційної інстанції послався на конкретний аркуш справи № 495/7583/20 (а.с. 16-22 т. 1), де міститься рішення Господарського суду Одеської області від 05.08.2005 по справі № 30/175-05-5701.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначив, що наведене свідчить про те, що копія оскаржуваного ОСОБА_1 рішення Господарського суду Одеської області від 05.08.2005 по справі № 30/175-05-5701 містилась у матеріалах справи № 495/7583/20, в якій останній був позивачем, та відповідно не був позбавлений можливості ознайомитись зі змістом оскаржуваного рішення.

Колегія суддів зазначила, що ОСОБА_1 був обізнаний про наявність оскаржуваного рішення щонайменше з 01.02.2023, тобто з моменту прийняття рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01.02.2023 у справі № 495/7583/20 в якому міститься посилання на оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 05.08.2005 по справі № 30/175-05-5701, не був позбавлений можливості, як позивач по справі № 495/7583/20, ознайомитись з оскаржуваним рішенням, яке містилось в матеріалах справи № 495/7583/20.

Суд апеляційної інстанції встановив, що з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 05.08.2005 по справі № 30/175-05-5701 ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції лише 01.08.2024, при цьому, ОСОБА_1 жодним чином не обґрунтував неможливість звернення з апеляційною скаргою одразу після того, як йому стало відомо про наявність оскаржуваного рішення господарського суду.

А тому, скаржник мав змогу знайомитися з матеріалами справи № 495/7583/20, в якій містилася копія рішення Господарського суду Одеської області від 05.08.2005 по справі № 30/175-05-5701 та/або зробити витяг, копію, одержати копію оскаржуваного судового рішення, про що зазначено і судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження, зазначивши про неповажність причин пропуску строку на оскарження.

Відповідно до частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з положенням пункту 1 частини другої статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з частиною четвертою статті 260 Господарського процесуального кодексу України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Відповідно до частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

З приписів частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України не вбачається безумовного обов`язку суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки. Натомість, як випливає з системного аналізу положень даної статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.

Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Статтею 119 Господарського процесуального кодексу України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує виходячи з поважності причин пропуску строку на оскарження.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження (після усунення недоліків), оцінивши доводи, які наведені у клопотанні та надані на їх підтвердження докази, дійшов висновку, що скаржник не довів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 05.08.2005 у справі № 30/175-05-5701, у зв`язку з викладеним вище.

Відповідне право апеляційного оскарження не є абсолютним, і у будь-якому разі на суд покладено обов`язок надавати оцінку обґрунтованості причин пропуску строку оскарження судового рішення, у тому числі суд має звернути увагу на те, наскільки швидко й сумлінно діяв скаржник з метою оскарження судового рішення та, відповідно, чи є в його діях ознаки зловживання правом на оскарження судового рішення, і мотивувати підстави поновлення цього строку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06.

Посилання скаржника на ряд постанов Верховного Суду, які містяться у касаційній скарзі, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки висновки у справах, на які він посилається, мають загальний характер і зроблені судами за інших встановлених обставин, які формують зміст правовідносин та зумовили прийняття відповідних судових рішень.

Доводи скаржника (в тому числі із посиланнями на ряд постанов Верховного Суду без належного обґрунтування цих посилань) зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 у справі № 30/175-05-5701 на підставі частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з її необґрунтованістю, оскільки правильне застосування норм права (зокрема, статті 256, частини четвертої статті 260, пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України) судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 234, 235, 287, частиною другою статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 у справі № 30/175-05-5701.

2. Матеріали касаційної скарги повернути скаржникові разом з доданими до неї додатками.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

Л. І. Рогач