Постанова

від 21.11.2024 по справі 320/15415/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 320/15415/23

адміністративне провадження № К/990/40484/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року (суддя - Балаклицький А.І.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року (колегія у складі суддів: Кобаль М.І., Бужак Н.П., Карпушова О.В.)

у справі №320/15415/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «АГРОФОРМ»

до Головного управління ДПС у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИВ:

02 травня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агроформ» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - податковий орган, відповідач у справі, скаржник у справі), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати прийняті податковим органом податкові повідомлення-рішення від 28 листопада 2022 року №00339840702, №00339700702 та від 24 січня 2022 року №23941812.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року позовну заяву Товариства залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви у десятиденний строк з дня отримання позивачем копії даної ухвали шляхом подання до суду: копії податкових повідомлень-рішень від 28 листопада 2022 року №00339840702, від 28 листопада 2022 року №00339700702 та від 24 січня 2022 року №23941812; копії актів перевірок від 10 листопада 2022 року №12252/10-36-07-01-14/38093552 та від 17 грудня 2021 року №22504/10-36-18-12/38093552; копії заперечень на акти перевірок; копії скарг до ДПС України на податкові повідомлення-рішення; копії рішень ДПС України за результатами розгляду скарг позивача; копії первинних документів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги; оригіналу платіжного доручення (квитанції) про сплату судового збору в розмірі 55209,97 гривень.

19 червня 2023 року до суду від Товариства надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви до якої, окрім іншого, додано уточнену позовну заяву з додатками відповідно до кількості сторін у справі та документом про сплату судового збору.

В уточненій позовній заяві Товариство просило суд визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДПС у Київській області податкові повідомлення-рішення від 24 січня 2022 року №23941812, від 02 січня 2023 року №00000180701, №00000200701, №00000210701.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агроформ" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агроформ» задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 24 січня 2022 року № 23941812, від 02 січня 2023 року № 00000180701, від 02 січня 2023 року № 00000200701 та від 02 січня 2023 року № 00000210701.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач є реальним суб`єктом господарювання, в період виникнення сум від`ємного значення мав необхідні ресурси та обладнання для виготовлення, переробки деревини, а виникнення сум до бюджетного відшкодування зумовлено об`єктивними чинниками, а саме - здійсненням експортних операцій власної продукції. Крім того, заявлені суми бюджетного відшкодування підтверджені належним чином складеними первинними документами, а також є фактично оплаченими постачальникам, що підтверджується матеріалами справи.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року, ухвалених у справі №320/15415/23 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу податковий орган звернув увагу на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального законодавства, зокрема, судом першої інстанції під час перевірки позовної заяви на відповідність її вимогам Кодексу адміністративного судочинства України не було дотримано пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала суду першої інстанції про поновлення строку звернення до суду в матеріалах справи відсутня, відповідно, поважність причин пропуску строку звернення з позовом судом не проаналізовано і не досліджено.

Суд апеляційної інстанції також не звернув уваги на зазначене порушення судом першої інстанції норм процесуального права та не надав належної правової оцінки доводам відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду.

Обґрунтовуючи вказану підставу касаційного оскарження, відповідач звернув увагу на те, що Головним управлінням ДПС у Київській області проведена камеральна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агроформ», про що складено акт перевірки від 17 грудня 2021 року №22504/10-36-18-12/38093552.

На підставі висновків вищезазначеного акту перевірки податковим органом прийнято податкове-повідомлення рішення від 24 січня 2022 року №239418.

Зазначене податкове-повідомлення рішення направлено засобами поштового зв`язку 25 січня 2022 року, рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, яке отримано позивачем 03 лютого 2022 року. Вказані обставини не заперечуються позивачем.

Натомість з позовом до суду Товариство звернулося лише 19 червня 2023 року (дата позовної заяви), тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, який встановлено статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, Головним управлінням ДПС у Київській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства, за результатами якої складено акт від 10 листопада 2022 року №12252/10-36-07-01-14/38093552.

На підставі висновків вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 02 січня 2023 року №00000180701, №00000200701, №00000210701.

Рішенням Державної податкової служби України від 30 березня 2023 року №7854/6/99-00-06-01-03-06 скаргу позивача, яка подана в порядку адміністративного оскарження, залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.

Рішення Державної податкової служби України від 30 березня 2023 року №7854/6/99-00-06-01-03-06 направлено засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення вказане рішення ДПС України отримано позивачем 12 квітня 2023 року.

Натомість з позовом до суду Товариство звернулося лише 19 червня 2023 року (дата позовної заяви), тобто з пропуском місячного строку.

Податковий орган звернув увагу на те, що на стадії розгляду справи в підготовчому провадженні податковим органом подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем процесуального строку звернення до суду, проте судами попередніх інстанцій вказане клопотання було проігноровано.

Також відповідач вказує на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення підпунктів 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, статті 44, пункту 85.2 статті 85, статей 198, 200 Податкового кодексу України, порушено вимоги статей 9, 72 - 78, 90 Кодексу адміністративного судочинства України та не враховано правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах у справах № 826/27811/15, № 420/13197/20, №380/5557/22, № 826/8499/16, №640/21601/19.

Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребувано справу з Київського окружного адміністративного суду та з Шостого апеляційного адміністративного суду.

15 листопада 2024 року справа №320/15415/23 надійшла на адресу Верховного Суду.

18 листопада 2024 року від представника Товариства на адресу Суду надійшов відзив на касаційну скаргу податкового органу, в якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство звернуло увагу на те, що при вирішенні питання дотримання позивачем строку звернення до суду із позовом першочергово слід визначитись із строком, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, та моментом початку його перебігу. Лише після встановлення зазначених обставин суд переходить до оцінки поважності причин пропуску такого строку, якщо він дійсно був пропущений.

Враховуючи, що з незалежних від позивача обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від його волевиявлення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що були підтверджено належними доказами, наданими суду першої інстанції, фактично дізнався про існування податкового повідомлення-рішення від 24 січня 2022 року №23941812 тільки 29 листопада 2022 року, що є моментом початку перебігу строку звернення до суду за захистом своїх прав та останнім днем якого є 28 травня 2023 року.

Товариство звертає увагу на те, що воно звертало увагу судів попередніх інстанцій та відповідача на тому, що податкове повідомлення-рішення від 24 січня 2022 року №23941812 в адміністративному порядку не оскаржувалось, відтак підстав для застосування судами приписів частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України у судів не було.

Позивач також звертав увагу на те, що рішення Державної податкової служби України від 30 березня 2023 року №7854/6/99-00-06-01-03-06, яким скарга позивача на інші оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 02 січня 2023 року №00000180701, від 02 січня 2023 року №00000200701, від 02 січня 2023 року №00000210701 була залишена без задоволення, Товариство отримало 12 квітня 2023 року, а позов до суду на всі спірні податкові повідомлення рішення було подано не 19 червня 2023 року, як вказує відповідач, а 01 травня 2023 року, тобто в межах шестимісячного строку щодо податкового повідомлення-рішення від 24 січня 2022 року №23941812 та місячного строку щодо інших оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що свідчить про дотримання як позивачем, так і судами першої та апеляційної інстанції вимог статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо неправильного застосування положень підпунктів 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, статті 44, пункту 85.2 статті 85, статей 198, 200 Податкового кодексу України, порушено вимоги статей 9, 72 - 78, 90 Кодексу адміністративного судочинства України без врахування правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах у справах №826/27811/15, №420/13197/20, №380/5557/22 щодо правомірності висновків податкових перевірок за умови ненадання платником податків первинних документів для їх проведення, Товариство звернуло увагу на те, що вказані відповідачем постанови не містять безпосередньо правових висновків Верховного Суду, а є виключно рішеннями у справах, які відображають правову позицію суду за результатами їх розгляду, внаслідок оцінки обставин, які не є подібними у розумінні закону внаслідок низки істотних відмінностей, що істотно впливають на юридичну оцінку викладених вище обставин і - безпосередньо - на результати розгляду справи. Правовідносини у справах подібними не є, хоча й мають деякі спільні риси у різній їх сукупності.

Також Товариство вказало на те, що позивач як до перевірки, під час перевірки, так і після проведення перевірки, але до прийняття податкових повідомлень-рішень, надавав Відповідачу первинні документи, пов`язані з предметом перевірки, які останнім були проігноровані та не враховані при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 02 січня 2023 року №00000180701, №00000200701, №00000210701.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Ключовим у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом у цій справі.

Питання додержання строку звернення до суду з позовом в частині оскарження податкових повідомлень-рішень (як у випадку використання процедури адміністративного оскарження спірного рішення, так і у випадку її не використання) було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом і станом на сьогодні практика Верховного Суду з цього питання є сформованою і усталеною.

26 листопада 2020 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі №580/3469/19, у якій сформулював висновок про те, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 Податкового кодексу України.

Виходячи з наведених вище мотивів, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював такий правовий висновок: «Норма пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті» .

Колегія суддів зазначає, що, незважаючи на те, що правовий висновок, викладений у вищевказаній постанові безпосередньо стосується застосування пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень після проведення процедури адміністративного оскарження, Верховний Суд у складі судової палати також більш широко виклав і новий підхід у тлумаченні пунктів 56.18 статті 56 і 102.1 статті 102 Податкового кодексу України як норм, які не визначають процесуального строку звернення до суду в податкових правовідносинах, що мало бути враховано у подальшому правозастосуванні при вирішенні аналогічних питань. Цей висновок фактично мав універсальний характер.

У розвиток зазначеного правового підходу у постанові від 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював наступний правовий висновок: «Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Судова палата вважає, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності».

Таким чином, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення без використання процедури досудового вирішення спору становить шість місяців, тоді як строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення з використанням процедури досудового вирішення спору становить один місяць. Вказаний строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, предметом оскарження у справі, що розглядається є податкові повідомлення-рішення прийняті Головним управлінням ДПС у Київській області від 24 січня 2022 року №23941812 та від 02 січня 2023 року №00000180701, №00000200701, №00000210701

Позов Товариства про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 листопада 2022 року №00339840702, №00339700702 та від 24 січня 2022 року №23941812 надійшов до суду першої інстанції 02 травня 2023 року.

Уточнений адміністративний позов, в якому Товариство просило суд визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДПС у Київській області податкові повідомлення-рішення від 24 січня 2022 року №23941812, від 02 січня 2023 року №00000180701, №00000200701, №00000210701, подано позивачем 19 червня 2023 року.

Разом з уточненою позовною заявою позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якому Товариство просило суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовною вимогою про визнання протиправним та скасування прийнятого Головним управлінням ДПС у Київській області податкового повідомлення-рішення від 24 січня 2022 року №23941812 та поновити строк звернення до суду в цій частині.

11 серпня 2023 року відповідачем було подано до суду першої інстанції клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду встановленого процесуальним законодавством.

В той же час, жодна ухвала Київського окружного адміністративного суду, ані спірне рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі, що розглядається, не містять жодної оцінки доводів контролюючого органу щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом та/або доводів позивача викладених ним у заяві про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду. Також матеріали справи не містять, а у вказаних ухвалах та рішенні Київського окружного адміністративного судом першої інстанції не зазначено, жодних підстав та мотивів з яких виходив суд першої інстанції для поновлення позивачу пропущеного ним строку звернення до адміністративного суду визначеного процесуальним законодавством України.

При цьому, постанова суду апеляційної інстанції також не містить жодної оцінки доводів контролюючого органу щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом, хоча такі були зазначені в апеляційній скарзі.

Суд зазначає, що Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 810/3116/18 зазначено, що відповідно до пункту 42.2. статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

У справі, що розглядається судами попередніх інстанцій не з`ясовувався час отримання спірного податкового повідомлення-рішення від 24 січня 2022 року №23941812, як і не з`ясовувався момент звернення до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування прийняті податкових повідомлень-рішень від 02 січня 2023 року №00000180701, №00000200701, №00000210701.

Суд наголошує на тому, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Так, за правилами частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Слід ураховувати, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та яка з обставин, незалежних від сторони, унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

При цьому, Суд зазначає, що оцінка таких обставин, причин та доводів щодо питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду визначеного процесуальним законодавством є першочерговою для правильного вирішення цієї справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

З урахуванням того, що допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, оскаржувані судові рішення на підставі статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі №320/15415/23 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Р. Ф. Ханова

Л. І. Бившева

В.В. Хохуляк