Ухвала

від 09.01.2025 по справі 320/15415/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДУ Х В А Л А

про поновлення строку звернення до суду та

призначення підготовчого судового засідання

09 січня 2025 року м. Київ № 320/15415/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про поновлення строку звернення до суду у межах адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "АГРОФОРМ" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "АГРОФОРМ" з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.01.2022 року №23941812, від 02.01.2023 року №00000180701, №00000200701, №00000210701.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 у справі № 320/15415/23 позовну заяву ТОВ "КОМПАНІЯ "АГРОФОРМ" залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали. Також, вказаної ухвалено вказано, що недоліки позовної заяви мають бути усунені протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали шляхом подання до суду доказів фактичного отримання позивачем спірного податкового повідомлення-рішення від 24 січня 2022 року № 23941812 та доказів пропуску строку оскарження податкового повідомлення-рішення від 24 січня 2022 року № 23941812 з поважних причин.

19.12.2024 на виконання ухвали суду від представника позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду з цим позовом через підсистему «Електронний суд».

Вказана заява обґрунтована тим, що більша частина процесуального строку на звернення до суду з однією із позовних вимог у цій справі, а саме про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.01.2022 № 23941812 припала на період повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, що розпочалось 24.02.2022. Зазначені обставини, на думку позивача, були не передбачуваними та не залежали від волі ТОВ "КОМПАНІЯ "АГРОФОРМ", що об`єктивно унеможливило дотримання такого строку позивачем.

Крім того, позивач вказує, що загальновідомими є факти, що з початку повномасштабного вторгнення м.Васильків, де зареєстровано та здійснювало господарську діяльність ТОВ "КОМПАНІЯ "АГРОФОРМ", зазнавало значних ракетних ударів та атак десанту російської армії. Позивач також повідомляє, що загалом після введення воєнного стану та до дати звернення позивача із позовом повітряна тривога в Київській області оголошувалася більше 579 разів, а також обстріли та небезпека для мешканців м. Василькова були непоодинокими, у зв`язку з чим, з початку агресії російської федерації ТОВ "КОМПАНІЯ "АГРОФОРМ" фактично перестало функціонувати і навіть досі не вбачається можливим поновити активну господарську діяльність як у довоєнний період.

Крім того, зауважує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції Відповідачем були долучені докази вручення ППР від 24.01.2022 № 23941812, зі змісту яких вбачається, що згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу до поштового відправлення від 24.01.2022 до поштового відправлення № 0870202328207, оскаржуване ППР було отримано 03.02.2022 особисто ОСОБА_1 , який є колишнім співробітником підприємства.

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 дійсно отримав рекомендований лист (з ППР від 24.01.2022 № 23941812) на початку лютого 2022 року в поштовому відділенні, який надійшов товариству від відповідача, після відкриття якого ОСОБА_1 вирішив, що лист відповідача не адресований ТОВ "КОМПАНІЯ "АГРОФОРМ", у зв`язку з чим про це не повідомив позивача.

На підтвердження вказаних тверджень разом з заявою долучений нотаріально засвідчений афідевіт (заява) від 18.12.2024, зареєстрований у реєстрі за № 3139.

Позивач також вказує, що фактично директор ТОВ «КОМПАНІЯ «АГРОФОРМ» дізнався про прийняте податкове повідомлення-рішення від 24.01.2022 №23941812 лише 29.11.2022, а саме після отримання акту позапланової перевірки від 10.11.2022 № 12252/10-36-07-01-14/38093552, в якому саме і було зазначено про неврахування платником податку зменшення від`ємного значення за жовтень 2021 року в розмір - 1 416 571 грн.

Відтак, не будучи обізнаним про прийняте податкове повідомлення-рішення від 24.01.2022 №23941812, на думку позивача, директор товариства об`єктивно не мав змоги прийняти рішення та вжити заходів щодо його своєчасного оскарження у строк до 29.10.2022.

Разом з тим, після ознайомлення з ППР від 24.01.2022 №23941812 та у зв`язку з тим, що воно об`єктивно по суті пов`язане з ППР від 02.01.2023 № 00000180701, від 02.01.2023 № 00000200701, від 02.01.2023 № 00000210701, прийнятими за наслідками позапланової перевірки, ТОВ «КОМПАНІЯ «АГРОФОРМ» було прийнято рішення оскаржувати всі податкові повідомлення-рішення в межах одного позову.

Не погоджуючись з вказаними доводами позивача, 03.01.2025 через підсистему «Електронний суд» до суду надійшла заява відповідача із заперечення на клопотання про поновлення процесуального строку, яка обґрунтована тим, що ТОВ «Компанія «Агроформ» звернулось до суду з позовною заявою лише 02.05.2023, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, оскільки ППР від 24.01.2022 № 23941812 направлено засобами поштового зв`язку 25.01.2022 року, рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідно до якого вказане рішення ДПС України отримано позивачем 03.02.2022 року.

Крім того, відповідач наголошує, що податковим законодавством не встановлено та не конкретизовано необхідності надсилання контролюючим органом рекомендованих листів з описом поштового відправлення.

Розглянувши вказану заяву позивача та заперечення відповідача, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Відтак чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Згідно зі статтями 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.

Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права).

Положеннями статті 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Положеннями частини першої статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (частина перша, частина четверта статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України).

Разом з тим в контексті розгляду питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд враховує правову позицію, викладену у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", згідно з якою, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання необхідно звертати увагу на обставини справи.

У справі "Bellet v. Fгаnсе" Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Як свідчить практика Європейського Суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Також, суд звертає увагу, що постановою Верховного Суду від 29.09.2022 по справі №500/1912/22 передбачено, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства є неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Слід зазначити, що вищевказана справа розглядається в період дії воєнного стану. Верховний суд у вказаній постанові, окрім іншого зазначив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування судами процесуальних строків щодо звернення до суду з позовними заявами, апеляційними й касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого ст. ст. 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, обмеження права позивача в доступі до правосуддя за наведених чинників буде мати наслідком порушення захисту основоположних прав, а саме, право на справедливий суд, що включає право на розгляд справи.

Крім того, стосовно поважності причин пропуску процесуального строку звернення до суду щодо оскарження ППР від 24.01.2022 № 23941812 суд вказує наступне.

Судом встановлено, що ППР від 24.01.2022 №23941812 не оскаржувалося в адміністративному порядку, що свідчить про те, що на його оскарження розповсюджується шестимісячний строк, який, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст. 122 КАС України).

Разом з тим, Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У зв`язку з введенням воєнного стану введено тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану (стаття 1). В подальшому строки воєнного стану неодноразово продовжувались Законами України на підставі відповідних Указів Президента України, зокрема, станом на час розгляду справи воєнний стан триває.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 03.03.2022 № 2118, який набрав чинності з 07.03.2022 (далі - Закон № 2118), внесено до підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пункт 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Також цим законом доповнено ПК України підпунктом 69.9 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, якою було передбачено, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Закон від 15.03.2022 № 2120 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон №2120) доповнив статтю 102 пунктом 102.9, яким передбачив, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У зв`язку з прийняттям Законів від 24.03.2022 № 2142 та від 12.05.2022 №2260 цей пункт викладений у такій редакції: на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Тобто, за вказаною нормою, перебіг відповідних строків, крім окремо передбачених ПК України випадків, зупинений.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022 №2260 (далі - Закон № 2260), який набрав чинності 27.05.2022, підпункт 69.9 розділу XX "Перехідні положення" ПК України викладений у такій редакції:

«Для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім:

дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригуванню до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків;

строків проведення камеральних перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення за результатами камеральних перевірок, нарахування пені;

строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, додаткових документів та пояснень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення, адміністративного арешту майна за результатами фактичних перевірок.»

Отже, враховуючи викладене, з 27.05.2022 поновлено перебіг строків звернення до суду, зупинені Законом № 2118.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 18.04.2024 у справі № 420/11771/23 та від 01.06.2023 у справі № 300/4156/22.

Разом з тим, суд вказує, що більша частина процесуального строку на звернення до суду з однією із позовних вимог у цій справі, а саме про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.01.2022 № 23941812 припала на період повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, що розпочалось 24.02.2022. Вказані обставини були не передбачуваними, не залежали від волі позивача, що об`єктивно унеможливило дотримання позивачем шестимісячного строку, кінцевою датою якого є 01.11.2022 включно, розраховано наступним чином : 21 день за період з 03.02.2022 до 24.02.2022 та 159 днів за період з 27.05.2022 по 01.11.2022 включно.

Суд також враховує, що, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу до поштового відправлення від 24.01.2022 до поштового відправлення №0870202328207, ППР від 24.01.2022 № 23941812 було отримано 03.02.2022 особисто ОСОБА_1 , який є колишнім співробітником товариства, трудові взаємовідносини з яким призупинені на підставі наказу від 24.03.2022 № 14/п.

Крім того, згідно отриманих від ОСОБА_1 пояснень, викладених у нотаріально засвідченому афідевіті (заяві) від 18.12.2024, зареєстрованому у реєстрі за № 3139, ОСОБА_1 заявив, що на початку лютого 2022 року ним дійсно було отримане на поштовому відділенні рекомендований лист, який надійшов на адресу ТОВ «КОМПАНІЇ «АГРОФОРМ» від Головного управління Державної податкової служби у Київській області, однак, після відкритті конверту ним було виявлено, що у поштовому відправленні знаходився лист ГУ ДПС у Київській області, адресований іншій організації, не ТОВ «КОМПАНІЯ «АГРОФОРМ», у зв`язку з чим він помилковий лист викинув та про цей випадок керівництву підприємства не повідомляв.

Афідевіт - це письмова урочиста заява про наявність або відсутність певних фактів (подій), які мають юридичне значення. Оформлення афідевіту належить до компетенції державних та приватних нотаріусів.

Про можливість застосування такого акту, як афідевіт, в податкових правовідносинах свідчить і практика Верховного Суду застосована зокрема у постановах від 18.09.2020 у справі № 580/1621/20 та від 06.04.2021 у справі 826/8160/15.

Суд враховує, що внаслідок вищевказаних обставин фактично директор ТОВ «КОМПАНІЯ «АГРОФОРМ» дізнався про прийняте податкове повідомлення-рішення від 24.01.2022 №23941812 лише 29.11.2022 року, а саме після отримання акту позапланової перевірки від 10.11.2022 № 12252/10-36-07-01-14/38093552, в якому було зазначено про неврахування платником податку зменшення від`ємного значення за жовтень 2021 року в розмірі - 1 416 571 грн. Отже, 29.11.2022 є датою початку перебігу строку звернення до суду за захистом своїх прав, останнім днем якого є 28.05.2023, тобто останній день шестимісячного строку з дня, коли позивач об`єктивно дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Вказане узгоджується з приписами ч. 2 ст. 122 КАС України.

Враховуючи, розглянувши доводи позивача та відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом поважними.

Стосовно посилання відповідача в обґрунтування своїх доводів на правові висновки Верховного Суду від 13.04.2023 по справі № 640/25800/21 суд звертає увагу, що вказані висновки Верховного Суду не є релевантними до цієї справи, оскільки позивач в межах справи № 640/25800/21 не надав жодних переконливих доводів стосовно особи-отримувача рекомендованого повідомлення та без наявності поважних причин здійснив пропуск процесуального строку оскарження рішень контролюючого органу, що перевищує 1095-денний строк, що є надмірним.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, процедурні гарантії, закріплені в статті 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань. Кожен має право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками; на це право, що є одним з аспектів права на доступ до суду, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), серія А №18, п. 28- 36).

У рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини 2 статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом. Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; п. 33).

Суд також враховує вже зазначену позицію Європейського суду з прав людини у справі «Голдер проти Сполученого Королівства», згідно з якою саме «небезпідставність» доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.

У пункті 30- 32 рішення у справі «Наталія Михайленко проти України» (заява №49069/11) Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками цивільного характеру (див. рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), п. 36, Series A №18). На це «право на суд», в якому право на доступ до суду є одним з аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання в реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним, та скаржиться на те, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції йому не було надано жодних можливостей подати до суду скаргу (див. серед іншого (inter alia), рішення у справах «Рош проти Сполученого Королівства» (Roche v. the United Kingdom), заява №32555/96, п. 117, та «Салонтаджі-Дробняк проти Сербії» (Salontaji-Drobnjak v. Serbia), заява №36500/05, п. 132). Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб» (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A №93). Встановлюючи такі правила, договірна держава користується певною свободою розсуду, однак обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Крім того, обмеження не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Кордова проти Італії» (№1) (Cordova v. Italy (no. 1)), заява №40877/98, п. 54, та рішення у справі «Фаєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), п. 65, Series A № 294-B).

Інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, немає.

Відповідно до положень статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справа підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження.

Згідно з частиною 1 статті 179 Кодексу адміністративного судочинства України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Керуючись статтями 118, 121, 122, 123, 243, 248, 256, 257, 259-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "АГРОФОРМ" про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Визнати поважними причини пропуску ТОВ "КОМПАНІЯ "АГРОФОРМ" строку звернення до адміністративного суду з позовною вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.01.2022 №23941812.

Поновити ТОВ «КОМПАНІЯ «АГРОФОРМ» строк звернення до адміністративного суду з позовною вимогою до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування прийнятого Головним управлінням ДПС у Київській області податкового повідомлення-рішення від 24.01.2022 №23941812.

Продовжити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Призначити підготовче судове засідання на 11.02.2025 року о 13.30 год. у приміщенні Київського окружного адміністративного суду (адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, 2-й під`їзд, 10-й поверх).

Роз`яснити учасникам справи про можливість отримання інформації по справі, що розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/.

Копію ухвали суду надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Лисенко В.І.