Постанова

від 21.11.2024 по справі 360/1556/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 360/1556/23

адміністративне провадження № К/990/13676/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Мацедонської В.Е.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області

на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року (головуючий суддя - Петросян К.Є.)

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року (головуючий суддя - Компанієць І.Д., судді: Гайдар А.В., Казначеєв Е.Г.)

у справі №360/1556/23

за позовом Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області

до ОСОБА_1

про стягнення вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився та суми частини безпідставно отриманого грошового забезпечення за березень 2022 року.

I. ПРОЦЕДУРА

1. У грудні 2023 року представник Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути вартість предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, в розмірі 389,09 грн та суми частини безпідставно отриманого грошового забезпечення за березень 2022 року у розмірі 7 210,35 грн, що загалом складає 7 599,44 грн.

2. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу упродовж десяти календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного підпису заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску; документу про сплату судового збору в розмірі 2 147,20 грн.

3. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15 січня 2024 року задоволено клопотання Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви. Продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви на п`ять днів з дня отримання копії ухвали, запропонувавши позивачеві усунути в установлений судом строк недоліки позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску; документу про сплату судового збору в розмірі 2 147,20 грн.

4. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року, визнано підстави, зазначені представником позивача у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду, неповажними. Повернуто позовну заяву позивачу на підставі частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

5. Не погодившись із вказаними судовими рішеннями позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

6. Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції вказував на те, що видача предметів однострою особистого користування особі, так само як і відшкодування їх вартості, строк експлуатації яких не закінчився, нерозривно пов`язане із проходженням особою публічної служби. В такому випадку строки звернення до суду із цим адміністративним позовом встановлені частиною п`ятою статті 122 КАС України, тобто місячний строк.

8. Оскільки позивача звільнено зі служби 07 листопада 2023 року, то з 08 листопада 2023 року розпочався перебіг місячного строку звернення до суду з цим позовом, який сплив 08 грудня 2023 року. Проте до суду позивач звернувся 29 грудня 2023 року, тобто з пропуском місячного строку.

9. Направлення відповідачу претензії про сплату боргу в сумі 7 599,44 грн від 21 листопада 2023 року не змінює моменту, з якого позивач мав дізнатися про порушення своїх прав, тобто дату початку перебігу строку на звернення до суду з цим позовом, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку.

10. Представником позивача до позовної заяви не додано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску, а отже згідно із частиною першою статті 123 КАС України позивач (представник позивача) має право подати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати підстави для поновлення пропущеного строку.

11. Також позивач не додав до позовної заяви документ про сплату судового збору в сумі 2 147,20 грн, а вказані ним у клопотанні про відстрочення сплати судового збору підстави не були визнані судом поважними.

12. На виконання вимог ухвали про необхідність усунення недоліків позовної заяви позивач надіслав докази сплати судового збору та клопотання про поновлення строку звернення до суду.

13. Розглянувши заяву представника позивача про поновлення процесуального строку, суд першої інстанції визнав зазначені ним підстави неповажними.

14. Посилання на те, що контрактом не визначено строк, у який ОСОБА_1 повинен виконати зобов`язання, передбачені пунктом 4 розділу V Контракту № 48, та компенсувати вартість однострою пропорційно невідпрацьованому часу, у разі звільнення зі служби, судом до уваги не бралося, оскільки у цьому випадку перебіг строку на звернення до суду розпочинається з моменту звільнення відповідача.

15. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про повернення позовної заяви у зв`язку з визнанням підстав для поновлення строку звернення до суду неповажними.

III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. У касаційній скарзі позивач вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при вирішенні питання про дотримання позивачем строку звернення до суду.

17. Звертав увагу, що право на звернення до суду виникає у випадку відмови ОСОБА_1 добровільно компенсувати вартість однострою пропорційно невідпрацьованому часу та це право може бути реалізоване упродовж одного місяця з дня такої відмови. Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року (справа № 340/685/19) та від 10 жовтня 2019 року (справа № 140/721/19).

18. Зазначав, що Контрактом № 48 не визначено строк, у який ОСОБА_1 повинен виконати зобов`язання, передбачені пунктом 4 розділом V Контракту № 48, та компенсувати вартість однострою пропорційно невідпрацьованому часу, у разі звільнення зі служби. При цьому невиконання зобов`язань є порушенням, яке носить триваючий характер.

19. У найкоротший термін після закінчення встановленого у листі від 21 листопада 2023 року місячного строку для надання відповіді, 29 грудня 2023 року Управління звернулося до суду з позовом.

20. Відтак, у межах спірних правовідносин є поважними обставини пропуску процесуального строку, встановленого законом, при зверненні до суду.

21. Підкреслював що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а сама справа має виняткове значення для позивача. Також вказував на різні підходи судів щодо застосування норм права у подібних спірних правовідносинах.

22. Відповідач не скористався правом надіслати відзив на касаційну скаргу.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

24. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження ухвали суду першої інстанції, зазначеної в частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права (статей 122, 123 КАС України).

25. Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

26. Згідно з частиною першою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

27. За змістом статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

28. За змістом частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

29. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень (абзац другий частини другої статті 122 КАС України).

30. Відповідно до частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

31. Варто зазначити, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

32. Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

33. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

34. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

35. Спірні правовідносини виникли у зв`язку зі звільненням відповідача зі Служби судової охорони та виникненням у нього на підставі укладеного контракту та відповідно до Інструкції з речового забезпечення в Службі судової охорони зобов`язання відшкодувати вартість виданих предметів речового майна, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився станом на день звільнення зі служби.

36. Суд першої інстанції зробив висновок про те, що видача предметів однострою особистого користування особі, так само як і відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, нерозривно пов`язане із проходженням особою публічної служби. Відповідно у такому випадку строк звернення до суду із таким позовом становить один місяць, що передбачено частиною п`ятою статті 122 КАС України.

37. Відповідно, на переконання суду, оскільки ОСОБА_1 звільнено зі служби 07 листопада 2023 року, то початок перебігу місячного строку звернення до суду з цим позовом розпочався 08 листопада 2023 року (наступний день після звільнення) та сплив 08 грудня 2023 року.

38. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком про застосування саме такого строку звернення до суду з цим позовом, керуючись при цьому висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16, та Верховного Суду, викладеними у постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 360/917/19.

39. Проте слід зазначити, що у вказаному судовому рішенні Велика Палата Верховного Суду виклала правові висновки у правовідносинах щодо стягнення витрат, пов`язаних з утриманням курсанта у вищому навчальному закладі, згідно з договором про підготовку фахівця в Університеті. Оскільки позивача було звільнено зі служби в органах внутрішніх справ (публічної служби) за власним бажанням, то відповідно до приписів чинного законодавства він має відшкодувати витрати на його утримання за період навчання в Університеті.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що такі спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

40. Верховний Суд у постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 360/917/19 також вирішував правовідносини щодо стягнення витрат, пов`язаних з утриманням курсанта у вищому навчальному закладі.

41. У той же час, Територіальне управління Служби судової охорони у Луганській області звернулося з вимогою про стягнення вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, тобто спірні вимоги не є тотожними з тими, що розглядалися Великою Палатою Верховного Суду та Верховним Судом.

42. У контексті спірного питання дотримання позивачем строку звернення до суду варто зазначити, що до таких правовідносин належить застосовувати тримісячний строк звернення до суду з позовом, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, оскільки у цьому спорі з позовом до суду звернувся саме суб`єкт владних повноважень.

43. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28 січня 2021 року у справі №140/6315/20, від 24 червня 2021 року у справі №420/4099/20, від 06 квітня 2023 року у справі №320/7204/21.

44. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, установивши дату початку перебігу строку звернення до адміністративного суду з вказаним позовом, з якою погоджується і позивач (08 листопада 2023 року) невірно застосували норми процесуального права, а саме частину п`яту статті 122 КАС України.

45. Слід звернути увагу, що передумовою для надання оцінки аргументам щодо поважності причин пропуску строку є правильне визначення самого строку, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

46. Незважаючи на те, що суди першої та апеляційної інстанцій вказували на те, що видача предметів однострою особистого користування особі, так само як і відшкодування їх вартості, у випадку, коли строк експлуатації не закінчився, нерозривно пов`язане із проходженням особою публічної служби, ключовим у таких правовідносинах є також необхідність з`ясування питання хто звертається до адміністративного суду і підстави такого звернення.

47. Як встановлено судами, позивача звільнено зі служби 07 листопада 2023 року, отже з 08 листопада 2023 року розпочався перебіг тримісячного строку звернення до суду, який закінчився 08 лютого 2024 року. До суду позивач звернувся 29 грудня 2023 року, тобто з дотриманням процесуального строку.

48. Позивач у касаційній скарзі звертав увагу на те, що упродовж грудня 2023 року - січня 2024 року було направлено до Луганського окружного адміністративного суду окрім позовної заяви до ОСОБА_1 ще 38 подібних позовних заяв до колишніх співробітників, предметом яких є стягнення вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився. По деяким із цих позовних заяв було відкрито провадження, а по деяким ухвалено рішення про повернення, що свідчить про різні підходи судів щодо застосування норм права у подібних спірних правовідносинах.

49. Проте вирішення судом питання про дотримання строку звернення до суду, наявність або відсутність підстав для поновлення строку на оскарження в кожній конкретній справі залежить від вказаних причин, підтверджених відповідними засобами доказування.

50. Також позивач у касаційній скарзі вказував на аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин, застосований Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі № 340/685/19 та від 10 жовтня 2019 року у справі № 140/721/19. Проте у вказаних справах вирішувалося питання про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта у вищому навчальному закладі, що врегульоване Порядком відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року №964. Тобто вказана судова практика не може бути застосована при вирішенні спірних правовідносин.

51. Ураховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій, визнаючи підстави, зазначені представником позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду, неповажними та повертаючи позовну заяву, дійшли передчасних висновків, що призвело до постановлення незаконних судових рішень, які перешкоджають подальшому провадженню у справі.

52. Доводи, викладені у касаційній скарзі про те, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права, знайшли своє підтвердження.

53. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

54. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 353, 356 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Луганській області задовольнити.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року - скасувати, а справу №360/1556/23 направити до Луганського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

В.Е. Мацедонська,

Судді Верховного Суду