Постанова

від 21.11.2024 по справі 194/615/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8258/24 Справа № 194/615/24 Суддя у 1-й інстанції - Корягін В. О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Космачевської Т.В., Максюти Ж.І.,

за участі секретаря судового засідання Драгомерецької А.О.,

розглянувши відкритов залісудових засіданьДніпровського апеляційногосуду вмісті Дніпросправу,що виниклаз цивільнихправовідносин запозовом ОСОБА_1 до Комунальногопідприємства «Тернівськежитлово-комунальнепідприємство» прозахист правспоживачів,в якійподана апеляційнаскарга ОСОБА_1 на рішенняТернівського міськогосуду Дніпропетровськоїобласті від24червня 2024року,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Комунального підприємства «Тернівське житлово-комунальне підприємство» (далі КП «Тернівське житлово-комунальне підприємство») в якому виклав вимоги про захист прав споживачів.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є власником будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та споживачем послуг з водопостачання та водовідведення, які надає КП «Тернівське житлово-комунальне підприємство».

27 жовтня 2023року він дізнався про видання щодо нього судового наказу, яким було стягнуто заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення станом на 01 квітня 2023року в розмірі 191 038,97грн. Після чого, він звернувся до Тернівського міського суду Дніпропетровської області із заявою про скасування судового наказу та ухвалою суду від 08 листопада 2023року у справі № 194/579/23 судовий наказ скасовано.

В подальшому для з`ясування підстав нарахування заборгованості та отримання документів, що її підтверджують, 16 листопада 2023року позивач направив звернення до Тернівської міської ради Дніпропетровської області, яка листом № 283/0/12-23 від 15 грудня 2023року повідомила його, що 23 травня 2022року співробітниками КП «Тернівське житлово-комунальне підприємство» було проведено обстеження стану ділянки водогону по вулиці Квітковій. На ділянці вздовж території будинку АДРЕСА_1 було виявлено факт самовільного підключення сталевою трубою діаметром 50 мм, що зафіксовано актом обстеження від 23 травня 2022року, надано копію даного акту. Також, відповідачем повідомлено, що під`єднання було виявлено на незначній відстані від колодязя, не було обладнане прибором обліку холодної води та труба йшла у двір, що вказувало на самовільне приєднання і користування системою централізованого водопостачання.

Позивач вважав незаконним нарахування відповідачем заборгованості в розмірі 191808,00грн за нібито самовільне підключення до водогону, а складений відповідачем акт обстеження, на підставі якого нараховано заборгованість, таким, що не відповідає закону.

Ураховуючи викладене, позивач виклав вимоги про визнання протиправними дій КП «Тернівське житлово-комунальне підприємство» щодо нарахування заборгованості ОСОБА_1 за централізоване водопостачання в розмірі 191 808,00грн на підставі акту обстеження від 23 травня 2022року та зобов`язання списати заборгованість в розмірі 191808,00грн з його особового рахунку.

Рішенням Тернівського міськогосуду Дніпропетровськоїобласті від24червня 2024року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, виклав вимогу про скасування рішення та задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачем обрано невірний та неефективний спосіб захисту. Зазначає, що складений відповідачем Акт обстеження від 23 травня 2022року не відповідає формі, встановленій законом, зокрема, не містить підпису споживача та складений за відсутності свідків, що є грубим порушенням Правил користування системами централізованого водопостачання та водовідведення.

Відповідач своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа і смс-повідомлення та отримання документів в електронному суді.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованої 04 квітня 2024 року, власником 1/1 частки житлового будинку АДРЕСА_1 є позивач ОСОБА_1 (а.с.6-7).

Відповідно до повідомлення виконавчого комітету Тернівської міської ради Дніпропетровської області № 283/0/12-23 від 15 грудня 2023року співробітниками КП «Тернівське житлово-комунальне підприємство» 23 травня 2022року було проведено обстеження стану ділянки водогону по вулиці Квітковій. На ділянці вздовж території будинку АДРЕСА_1 було виявлено факт самовільного підключення сталевою трубою діаметром 50мм, що зафіксовано Актом обстеження від 23 травня 2022року. Також повідомлено, що «врізка» була виявлена на незначній відстані від колодязя, не була обладнана прибором обліку холодної води та труба йшла у двір, що дало змогу зробити висновок про самовільне приєднання і користування системою централізованого водопостачання (а.с.8).

Відповідно до Акту обстеження від 23 травня 2022року, складеного головним інженером КП «Тернівське житлово-комунальне підприємство» П.Черняк, заступником головного інженера КП «Тернівське житлово-комунальне підприємство» С.Шкут, начальником дільниці «ВК» ОСОБА_2 , керівником групи обліку Н.Мезенцевою, комісією було виявлено факт самовільного підключення позивача до центрального водогону. Підключення виконане сталевою трубою діаметром 50 мм (без приладу обліку та проектно-технічної документації) у напрямку будинку АДРЕСА_1 . Труба від централізованого водогону заведена у двір приватного будинку АДРЕСА_1 . Власником будинку ОСОБА_3 не було надано допуску для перевірки та фіксування порушення безпосередньо у дворі будинку. Висновок комісії: самовільне підключення та нанесення збитків КП «Тернівське житлово-комунальне підприємство». Відповідно до пункту 6 розділу 4 Правил у разі самовільного приєднання до систем централізованого питного водопостачання виконавець послуги з централізованого водопостачання проводить розрахунок витрат води за пропускною спроможністю водопровідного вводу при швидкості руху води в ній 0,7м/с та дією її повним перерізом цілодобово або з урахуванням графіка подачі води. Розрахунковий період при самовільному приєднанні встановлюється з дня початку такого приєднання. Якщо дату початку самовільного приєднання виявити неможливо, то період самовільного користування становить тридцять діб. В акті комісія зазначила розрахунок витрат води, а саме: 7,2 * 24 * 30 * 37,00 = 191808грн, де: 7,2 коефіцієнт перетину води для труби o 50, кількість годин на добу - 24, кількість днів 30 та 37,00 тариф водопостачання (а.с.9).

Ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2023року у справі № 194/579/23 скасовано судовий Наказ, виданий 11 травня 2023року Тернівським міським судом Дніпропетровської області у справі № 194/579/23 (провадження № 2-н/194/29/23) про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь КП «Тернівське житлово-комунальне підприємство» заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг (а.с.10).

Відповідно до відомостей показників лічильника в будинку АДРЕСА_1 витрати води позивача згідно показань лічильника становлять: травень 2022 року 166 м3, червень 2022року 174 м3, липень 2022року 184 м3, серпень 2022року 195 м3, вересень 2022року 200 м3 (а.с.30).

Відповідно до акту № 239 перевірки приладів (ПО) комунальних послуг від 23 травня 2022року, складеного начальником абонентського відділу ОСОБА_6 , контролерами ПО ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , комісією було виявлено самовільне підключення позивача до системи центрального водопостачання шляхом «врізки» до центральної магістралі (а.с.40 оборот).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем обрано невірний та неефективний спосіб захисту, застосування якого не призводить до поновлення його порушених прав, оскільки вимоги чинного законодавства не передбачають визнання протиправними дій щодо нарахування заборгованості за централізоване водопостачання та списання заборгованості, в той же час положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначають випадки, в яких може бути здійснено перерахунок заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Проте, апеляційний суд з такими підставами відмови у задоволенні позовних вимог погодитися не може, виходячи з наступного.

Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Розглядаючи обставини цієї справи в контексті вказаних норм права, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності письмового договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2019року у справі № 214/7766/15-ц.

Щодо обраного позивачем способу захисту.

За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа, яка звернулася до суду, має право на захист її майнового права чи інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018року у справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019року у справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 13 жовтня 2020року у справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021року у справі № 334/3161/17 (пункт 55), від 22 червня 2021року у справі № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3)).

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, примусове виконання обов`язку в натурі та припинення правовідношення (пункти 1, 5 і 7 частини другої статті 16 ЦК України).

Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.12) та від 26 січня 2021року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 57)).

Споживач має право одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо (пункт 2 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV).

Виконавець, тобто суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, зобов`язаний надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо (абзац 5 частини першої статті 1, пункт 4 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV).

Норми споживання кількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (абзац 13 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV).

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У платіжному документі мають бути передбачені графи для зазначення поточних та попередніх показань засобів обліку споживання комунальних послуг, різниці цих показань або затверджених норм, ціни/тарифу на даний вид комунальних послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу (частини друга та четверта статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV).

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що споживач має право знати, які норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газового лічильника існують станом на час надання йому послуги з постачання природного газу. Таке право постачальник (виконавець) забезпечує, зокрема, вказуючи відповідну норму у платіжному документі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021року у справі № 766/20797/18 (провадження № 14-137цс20) зроблено висновок, що вимога про визнання боргу безпідставним є вимогою про визнання відсутності права відповідача донарахувати обсяг спожитого природного газу та відсутності обов`язку позивачки, який кореспондує вказаному праву, з оплати боргу, що виник унаслідок донарахування. Така вимога є ефективним способом захисту інтересу позивачки в юридичній визначеності у спірних правовідносинах. Крім того, ефективним способом захисту прав є і вимога зобов`язати відповідача списати з особового рахунку донараховану заборгованість за спожитий природний газ. Така вимога є вимогою про примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України). Її можна заявити як разом із вимогою про визнання боргу безпідставним, так і окремо.

Задоволення вимоги зобов`язати постачальника списати з особового рахунку донараховану заборгованість може бути способом захисту права споживача на мирне володіння майном (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції). Якщо споживач не має наміру сплачувати борг (тому, що не згоден із його існуванням; тому, що постачальник пропустив позовну давність для стягнення боргу у судовому порядку, тощо), а постачальник і не списує борг з особового рахунку на вимогу споживача, і не звертається до суду за його стягненням, то споживач буде надалі одержувати від постачальника рахунки із зазначенням боргу. Таке відображення спірного боргу в особовому рахунку може спровокувати споживача на помилкову сплату коштів всупереч його волі.

Задоволення вимоги зобов`язати постачальника природного газу списати з особового рахунку споживача донараховану заборгованість унеможливить виставлення цим постачальником рахунків на суму боргу. Тоді як списання постачальником суми боргу з особового рахунку споживача на письмову вимогу останнього (у позасудовому порядку) не позбавляє постачальника права звернутися до суду з вимогою про стягнення боргу, якщо суд не визнав цей борг безпідставним.

Вимога про скасування боргу по суті є вимогою про припинення правовідношення (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України): якщо особа вважає, що її борг існує (тобто існує і правовідношення, змістом якого є право кредитора вимагати сплати боргу та кореспондуючий обов`язок боржника), вона може просити суд цей борг скасувати (тобто припинити зазначене правовідношення) з підстав, передбачених законом. Водночас у цій справі позивачка вважає, що борг відсутній.

Близький за змістом висновок Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду сформулював у постанові від 03 жовтня 2018року у справі № 529/613/17-ц. Згідно з цим висновком у випадку порушення юридичною особою законодавства під час нарахування плати за централізоване постачання опалення споживач має право оскаржити у суді такі дії та вимагати провести відповідний перерахунок.

Звертаючись із позовом, позивач виклав вимоги про визнання протиправними дій КП «Тернівське житлово-комунальне підприємство» щодо нарахування заборгованості ОСОБА_1 за централізоване водопостачання в розмірі 191 808,00грн на підставі акту обстеження від 23 травня 2022року та зобов`язання списати заборгованість в розмірі 191 808,00грн з його особового рахунку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у зв`язку з невірно обраним та неефективним способом захисту права, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позов про скасування боргу узгоджується із частиною другою статті 16 ЦК України, яка передбачає можливість захисту цивільного права або інтересу іншим способом.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Тому у випадку порушення юридичною особою законодавства при нарахуванні плати за постачання централізованого опалення споживач має право оскаржити у судовому порядку такі його дії та вимагати здійснення відповідного перерахунку.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013року у справі № 6-32цс13 та у постанові Верховного Суду від 07 грудня 2022року у справі № 753/8902/20.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову з підстав невірно обраного способу захисту цивільного права, у порушення вимог статей 89, 263-265 ЦПК України на зазначені норми матеріального права уваги не звернув, не визначився у достатній мірі із характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню до них, не перевірив доводів позивача та не встановив, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача.

При цьому, апеляційний суд приймає до уваги зазначені вимоги закону про те, що право обрати спосіб захисту, який позивач вважає ефективним, надано позивачу, а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Тому у випадку порушення юридичною особою законодавства при нарахуванні плати за постачання централізованого опалення споживач має право оскаржити у судовому порядку такі його дії та вимагати здійснення відповідного перерахунку. Отже, зазначені позивачем у позові обставини про безпідставність нарахованих йому сум за надані йому послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та за наявності підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання списати заборгованість може вплинути на права споживача щодо надання йому відповідних пільг по оплаті наданих послуг, чи, за наявності правових підстав, звільнити його від відповідних обов`язків по безпідставно, як він вважає, нарахованих сум у наданому розрахунку вартості за фактично надані йому послуги, і такий, обраний позивачем спосіб судового захисту при наведених обставинах цієї справи позивач вважає правильним та єдиним, на його думку, ефективним способом судового захисту, який узгоджується з судовою практикою, на час пред`явлення цього позову та на час вирішення указаного спору.

Щодо суті заявлених позовних вимог.

Відповідно до пункту 6 розділу IV Правил користування системами централізованого комунального водопостачання і водовідведення в населених пунктах України, які затверджені Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства № 190 від 27 червня 2008року «Про затвердження Правил користування системами централізованого комунального водопостачання і водовідведення в населених пунктах України» (далі Правила), у разі самовільного приєднані до систем централізованого питного водопостачання та/або централізованої водовідведення виконавець послуги з централізованого водопостачання/централізованої водовідведення проводить розрахунок витрат води за пропускною спроможністю водопровідного вводу при швидкості руху води в ній 0,7 м/с та дією її повним перерізом цілодобово або з урахуванням графіка подачі води. Розрахунковий період при самовільному приєднанні встановлюється з дня початку такого приєднання. Якщо дату початку самовільного приєднання виявити неможливо, то період самовільного користування становить тридцять діб.

Згідно пункту 1 розділу 4 Правил не допускається будь-яке самовільне приєднання об`єктів водоспоживання до діючих систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення (включаючи приєднання до будинкових вводів, внутрішньобудинкових мереж або до мереж споживачів).

Пунктом 2 розділу 4 Правил встановлено, що самовільним приєднанням до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення вважається: приєднання до водорозбірної колонки за відсутності технічних умов; приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, здійснене за відсутності технічних умов; приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, здійснене із порушенням наданих виконавцем послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення технічних умов; приєднання до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, виконане без участі представників виконавця послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення або із порушенням вимог розділу 3 цих Правил; користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення без укладання із виконавцем послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення договору про надання таких послуг; самостійне приєднання до систем централізованого питного водопостачання та/або централізованого водовідведення; відсутність або невідповідність нормам розміщення споживачем засобів комерційного обліку води; зафіксовані виконавцем послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення факти пошкодження пломб, індикаторів впливу магнітного поля, втручання у роботу та виведення з ладу вузлів комерційного обліку води; використання води для господарських потреб з самостійних протипожежних систем, що живляться від спільних мереж; недопущення чи перешкоджання виконавцю послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення у встановленні чи опломбуванні вузла комерційного обліку чи його елементів, проведенні обстеження мереж водопостачання та водовідведення споживача та їх обладнання, знятті показників засобу обліку. Споживачі, у яких виявлено порушення, відповідно до цього пункту підлягають відключенню від системи централізованого питного водопостачання та/або централізованого водовідведення, а витрати на від`єднання/приєднання оплачуються цими споживачами.

Відповідно до пункту 4 розділу 4 Правил факт самовільного приєднання до систем централізованого питного водопостачання та/або централізованого водовідведення згідно з пунктами 1, 2 цього розділу фіксується представником виконавця послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення за участю споживача, який самовільно приєднався до цих систем, про що складається акт про виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування (додаток 4). Якщо споживач відмовляється підписати акт, він підписується представником виконавця послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення та не менше ніж двома свідками з обов`язковим зазначенням їх персональних даних; при цьому в акті робиться відповідний запис про таку відмову.

Пунктом 5 Правил встановлено, що у разі незгоди споживача з діями виконавця послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення споживач може оскаржити їх в установленому законом порядку.

Розділом 4 пункту 6 Правил встановлено, що у разі самовільного приєднання до систем централізованого питного водопостачання та/або централізованого водовідведення виконавець послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення проводить розрахунок витрат води за пропускною спроможністю водопровідного вводу при швидкості руху води в ній 0,7 м/с та дією її повним перерізом цілодобово або з урахуванням графіка подачі води. Розрахунковий період при самовільному приєднанні встановлюється з дня початку такого приєднання. Якщо дату початку самовільного приєднання виявити неможливо, то період самовільного користування становить тридцять діб.

Статтею 46 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» визначено, що особи, винні у самовільному підключенні споживачів до об`єктів та систем питного водопостачання і водовідведення притягаються до відповідальності згідно із законами України.

Положеннями статті 47 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» передбачено відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення, зокрема частиною 1-ю цієї статті визначено, що підприємствам питного водопостачання, яким заподіяна шкода юридичними чи фізичними особами внаслідок порушення ними правил користування системами питного водопостачання, пошкодження цих систем, а також внаслідок створення перешкод у проведенні аварійно-відновлювальних робіт, у забезпеченні нормальної експлуатації систем питного водопостачання або забруднення, засмічення чи виснаження джерел питного водопостачання, збитки відшкодовуються відповідно до законів України.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення; вчасно повідомляти підприємства питного водопостачання про виявлені пошкодження на об`єктах централізованого питного водопостачання і водовідведення, які їм належать або якими вони користуються.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 23 травня 2022року співробітниками КП «Тернівське житлово-комунальне підприємство» було проведено обстеження стану ділянки водогону по вулиці Квітковій. На ділянці вздовж території будинку АДРЕСА_1 було виявлено факт самовільного підключення сталевою трубою діаметром 50 мм, що зафіксовано Актом обстеження від 23 травня 2022року.

Згідно пунктів 12, 13 розділу 3 Правил № 190 для забезпечення водопостачання об`єкта потрібно влаштування одного водопровідного вводу. В окремих випадках для об`єктів, що потребують дублювання водопостачання і мають протипожежні водопроводи, а також при великих витратах води, виконавець послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення може дати дозвіл на влаштування додаткових вводів. На кожному вводі мають бути встановлені вузол комерційного обліку води та запірна арматура. Приєднання об`єктів безпосередньо до водогонів не допускається.

Необлікове під`єднання-«врізка» у трубопровід була виявлена на незначній відстані від колодязя, не була обладнана прибором обліку холодної води та труба йшла у двір позивача, що дало змогу зробити висновок про самовільне приєднання і користування системою централізованого питного водопостачання.

Доводи позивача про те, що відсутній факт самовільного підключення до централізованої системи водопостачання, повністю спростовані дослідженими у справі доказами.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційний суд вважає доведеним факт самовільного приєднання ОСОБА_1 до систем централізованого водопостачання шляхом під`єднання-«врізки» до центральної магістралі, що підтверджується Актом обстеження від 23 травня 2022року, складеним головним інженером КП «Тернівське житлово-комунальне підприємство» П. Черняк, заступником головного інженера КП «Тернівське житлово-комунальне підприємство» С. Шкут, начальником дільниці «ВК» ОСОБА_2 , керівником групи обліку Н. Мезенцевою, в якому зазначено, що підключення виконане сталевою трубою діаметром 50 мм (без приладу обліку та проектно-технічної документації) у напрямку будинку АДРЕСА_1 . Труба від централізованого водогону заведена у двір приватного будинку АДРЕСА_1 (а.с.29).

Також, актом перевірки приладів обліку (ПО) комунальних послуг № 239 від 23 травня 2022року, складеного представниками абонентського відділу КП «Тернівське житлово-комунальне підприємство» у складі начальника абонентського відділу Морозової С.П., контролерів ПО: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , встановлено, що самовільне підключення до системи централізованого водопостачання шляхом під`єднання-«врізки» до центральної магістралі (а.с.40 оборот).

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що факт самовільного підключення до системи централізованого водопостачання зафіксовано не лише Актом обстеження від 23 травня 2022року, а й Актом перевірки приладів обліку (ПО) комунальних послуг № 239 від 23 травня 2022року, який був підписаний двома співробітниками КП «Тернівське житлово-комунальне підприємство» та одним свідком (сусідом) ОСОБА_9 , та копію якого позивач особисто отримав 23 вересня 2022року.

На підтвердження повноважень осіб, які складали та підписували вказані акти, відповідачем до суду першої інстанції надавались копії посадових інструкцій (а.с.41-51), що спростовує доводи позивача, про те, що відповідачем не було подано такі докази.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що Акт обстеження від 23 травня 2022року є неналежним та недопустимим доказом, що підтверджує факт самовільного підключення до системи централізованого водопостачання, оскільки Правилами № 190 чітко визначено форму акту у разі виявлення самовільного приєднання до системи централізованого водопостачання, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки вказані обставини не спростовують факту під`єднання труби до центральної магістралі, підключення якої виконано у напрямку домоволодіння АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 , що є порушення Правил № 190.

Тому твердження позивача про порушення вимог Правил № 190 при складанні акту не вказують беззаперечно на відсутність його вини у виявленому порушенні та не виключають спричинення збитки відповідачу з боку власника домоволодіння АДРЕСА_1 .

Доводи апеляційної скарги про те, що Акт обстеження від 23 травня 2022року складений за відсутності позивача, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки у цьому акті зазначено, що власником будинку ОСОБА_3 не було надано допуску для перевірки та фіксування порушення безпосередньо у дворі будинку.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022року у справі № 602/1455/20 (провадження № 61-475св22)).

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021року у справі № 916/2040/20).

За таких обставин, встановивши, що позивачем не доведено факт порушення його прав, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог саме з підстав їх необґрунтованості та недоведеності.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини першої статті 374 ЦПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 4 частини першої статті 376 ЦПК України).

Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Частиною четвертою статті 376 ЦПК України визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

За встановленихобставин судпершої інстанціїдійшов обґрунтованоговисновку провідмову узадоволенні позовнихвимог,але помиливсящодо мотивівтакої відмови.А томуапеляційну скаргуслід задовольнитичастково,виклавши мотивувальнучастину рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 24 червня 2024року в редакції цієї постанови. В іншій частині оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тернівського міськогосуду Дніпропетровськоїобласті від24червня 2024рокузмінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншійчастині рішення Тернівського міськогосуду Дніпропетровськоїобласті від24червня 2024року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 листопада 2024року.

Судді: