Постанова

від 19.11.2024 по справі 345/5142/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 345/5142/24

Провадження № 22-ц/4808/1462/24

Головуючий у 1 інстанції Якимів Р. В.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів Баркова В.М., Мальцевої Є.Є.,

за участю секретаря - Петріва Д.Б.

учасники справи

заявник - ОСОБА_1

заінтересовані особи - ОСОБА_2 , сектор у справах сім`ї та гендерної політики відділу соціального обслуговування пільгових категорій населення управління соціального захисту населення Калуської міської ради, служба у справах дітей Калуської міської ради, Калуський міський центр соціальних служб Калуської міської ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3

на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2024 року, яка постановлена судом у складі судді Якимів Р.В.,

за заявою ОСОБА_1 , зацікавлені особи: ОСОБА_2 , сектор у справах сім`ї та гендерної політики відділу соціального обслуговування пільгових категорій населення управління соціального захисту населення Калуської міської ради, служба у справах дітей Калуської міської ради, Калуський міський центр соціальних служб Калуської міської ради про видачу обмежувального припису,

в с т а н о в и в:

В вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про видачу обмежувального припису, в обґрунтування якої зазначила, що проживає разом з дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та чоловіком ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 . Тривалий час ОСОБА_2 вчиняє відносно неї та дітей домашнє насильство, а саме вчиняє погрози, принижує, ображає нецензурною лайкою, заподіює тілесні ушкодження. У серпні 2024 року складено акт оцінки потреб сім`ї, де зазначено, що діти є свідками домашнього насильства через постійні конфлікти, які вчиняє їх батько.

З приводу конфліктів заявниця неодноразово зверталася з відповідними заявами до Калуського РВ ГУНП в Івано-Франківській області. Зверталась за психологічною допомогою до Калуського міського центру соціальних служб, 30.08.2024 року складено комплексне психологічне дослідження ОСОБА_1 , де з`ясовано, що під час останнього конфлікту ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство відносно неї та неповнолітного сина, який став на захист мами, а саме шарпав їх, погрожував штовхав жінку.

17.04.2024 року близько 19.00 годин ОСОБА_2 перебуваючи в межах місця проживання умисно вчинив дії психологічного характеру у відношенні до колишньої дружини у формі приниження та образ чим завдав шкоду психологічному здоров?ю потерпілої. Через ці протиправні дії ОСОБА_2 притягнено до адміністративної відповідальності за вчинення насильства та відповідно до постанови Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13.05.2024 року по справі №345/2684/24, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУПАП.

Незважаючи на вжиті заходи реагування щодо недопущення насильства в сім?ї, ОСОБА_2 продовжує свою протиправну поведінку. Дії ОСОБА_2 (приниження, переслідування, постійні образи, залякування, побої) викликають у заявниці побоювання за свою безпеку та безпеку дітей, від чого вона не може особисто себе захистити, тому вважає, що до ОСОБА_2 необхідно застосувати обмежувальний припис, щоб забезпечив дієвий та ефективний спосіб захисту від недопущення повторних. випадків.

Просила суд видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 , строком на шість місяців, яким визначити заходи тимчасового обмеження його прав та покласти на нього обов`язки, а саме: заборонити перебувати йому в місці спільного проживання (перебування) з постраждалими особами: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

обмежити спілкування з постраждалими дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

заборонити наближатися на відстань ближче 100 метрів до місця проживання та інших місць частого відвідування постраждалими особами ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалих осіб, якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому кривднику, переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними;

заборонити вести листування, телефонні переговори ( в тому числі написання СМС- повідомлень) з постраждалими особами, як особисто, так і через третіх осіб.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2024 року заяву задоволено частково. Суд видав обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 та встановив заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 та поклав на нього наступні обов`язки на строк два місяці:

- обмежив ОСОБА_2 спілкування з ОСОБА_1 , та дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- заборонив особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними;

- заборонив вести листування, телефонні переговори ( в тому числі написання СМС- повідомлень) з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як особисто, так і через третіх осіб.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що справу розглянуто без його участі, що позбавило його можливості надати пояснення та докази по суті справи, що є порушенням його права на захист. Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 06.09.2024 року відкрито провадження у справі №345/5142/24 та справу призначено до розгляду на 10.00 год 09 вересня 2024 року. Його жодним чином не було повідомлено про розгляд даної справи, а ухвалу про відкриття провадження у справі та рішення у справі скаржником отримано 16.09.2024 року. Матеріали справи не містять доказів того, що судом першої інстанції вживалися заходи щодо повідомлення його про дату, місце та час судового засідання.

Вважає висновок суду першої інстанції про те, що наявні реальні ризики продовження вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо заявниці та необхідності видачі обмежувального припису відносно ОСОБА_2 є надуманими, прийняті на підставі тверджень однієї сторони, без дослідження обставин справи, а також без повного та об`єктивного дослідження доказів долучених заявником.

У період часу з 18 квітня 2024 року по даний час ним не було вчинено домашнього насильства ні по відношенню до ОСОБА_1 , ні по відношенню до дітей, ні по відношенню до ОСОБА_7 , повнолітнього сина ОСОБА_1 , який проживає разом з ними.

Скаржник зазначив, що 31 липня 2024 року ОСОБА_1 вчинено відносно малолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_4 фізичне та психологічне домашнє насильство. 20 серпня 2024 року відносно ОСОБА_8 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та матеріали справи передано до суду на розгляд.

Жодних протиправних дій щодо ОСОБА_7 скаржник не вчиняв, у зв`язку з нанесенням скаржнику тілесних ушкоджень, ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12024096170000153 оголошено про підозру та обвинувальний акт відносно нього надіслано на розгляд Калуському міськрайонному суду.

Зазначив, що Акт оцінки потреб сім`ї/особи не може бути належним та допустимим доказом, оскільки він складений безпідставно та не міг братися судом першої інстанції до уваги, оскільки у відповідності до наказу Міністерства соціальної політики України від 13.07.2018 року №1005 затверджено форми обліку соціальної роботи з сім`ями/особами, які перебувають у складних життєвих обставинах,проте для складання даного акту були відсутні підстави, оскільки ні сім`я ОСОБА_8 , ні окремий її член не перебувають та не перебували у складних життєвих обставинах та не перебувають по даний час.

Відомості, вказані в Комплексному психологічному дослідженні ОСОБА_1 від 30 серпня 2024 року №01-24/461, є надуманими та не відповідають дійсності, оскільки не обґрунтовано, яким чином з`ясовано обставини, зазначені в даному Комплексному психологічному дослідженні

Також, судом першої інстанції не з`ясовано дату, місце та час «останнього конфлікту», що засвідчує про прийняття рішення судом першої інстанції без повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи.

Відносно ОСОБА_1 ним було вчинено домашнє насильство тільки 17 квітня 2024 року, яке судом визнано малозначним адміністративним правопорушенням та його звільнено від адміністративної відповідальності. Жодного повторного домашнього насильства відносно ОСОБА_1 в період з 18 квітня 2024 року по 09 вересня 2024 року і по даний час скаржник не вчиняв, ОСОБА_1 не зверталася у відповідні органи з приводу вчинення ним повторного домашнього насильства, а відповідно відсутні будь-які ризики продовження вчинення ним домашнього насильства відносно ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції прийняв рішення за відсутності належних та допустимих доказів та оцінки ризиків вчинення домашнього насильства. Під час реагування на заяву ОСОБА_1 від 17 квітня 2024 року працівником поліції на постраждалих: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 були складені форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, у відповідності до яких рівень небезпеки визначено, як «низький».

Застосовуючи обмежувальний припис стосовно його малолітніх дітей, суд першої інстанції не врахував найкращих інтересів дітей та позбавив їх можливості спілкування з батьком. ОСОБА_1 намагається зробити з нього кривдника з метою заволодіння спільним майном подружжя, оскільки на розгляді в Калуському міськрайонному суду перебуває справа про поділ спільного майна подружжя.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник - ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу в межах її доводів.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, місце та час судового засідання повідомлена належним чином, про, що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, що відповідно до ч.8 ст.128 ЦПК України є належним повідомлення.

Представники сектора у справах сім`ї та гендерної політики відділу соціального обслуговування пільгових категорій населення управління соціального захисту населення Калуської міської ради, служби у справах дітей Калуської міської ради, Калуського міського центру соціальних служб Калуської міської ради не з`явилися про дату, місце та час судового засідання повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Переглядаючи рішення суду, колегія суддів виходить з наступного.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції ОСОБА_2 посилається, зокрема, на те, що суд першої інстанції розглянув справу без належного його повідомлення.

Згідно з частиною другою статті 211 ЦПК України про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Право учасників справи брати участь в судових засіданнях закріплено у пункті 2 частини першої статті 43 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи.

Згідно ч. 1 ст. 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

Частиною 2 даної норми визначено, що суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику ( частина девята ст.128 ЦПК України).

Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частиною четвертою статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 вересня 2024 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду на 09 вересня 2024 року о 10 год 00 хв, у судове засідання вирішено викликати заявницю, заінтересованих осіб.

З протоколу судового засідання від 09 вересня 2024 року вбачається, що розгляд справи було проведено за відсутності ОСОБА_2 та його представника та за результатами розгляду заяви 09 вересня 2024 року Калуським міськрайонним судом ухвалено рішення.

Разом з цим, матеріали справи не містять відомостей про повідомлення ОСОБА_2 у спосіб, визначений ч. 9 ст. 128 ЦПК України, про судовий розгляд, а відтак суд не мав правових підстав для висновку, що заінтересована особа належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Суд першої інстанції розглянув справу, не маючи відомостей про те, що ОСОБА_2 повідомлений належним чином про дату, місце та час судового засідання.

Доводи апеляційної скарги в цій частині підтверджуються матеріалами справи, тому на підставі п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису частково, суд першої інстанції виходив з того, що наявні реальні ризики продовження вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо заявниці.

Колегія суддів, вважає, що такий висновок суду не відповідає обставинам справи та вимогам закону, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції вставлено, що ОСОБА_2 є батьком дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження Серії НОМЕР_1 , Серії НОМЕР_2 , Серії НОМЕР_3 .

Відповідно до акту оцінки потреб сім`ї Калуського міського центру соціальних служб Калуської міської ради від 27.08.2024, неповнолітній ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 при згадуванні про батька вказує, що у нього є страх до батька, через насильство яке він вчиняє в сім`ї.

Відповідно до висновку оцінки потреб сім`ї Калуського міського центру соціальних служб Калуської міської ради від 28.08.2024 за результатами перевірки ОСОБА_1 рекомендовано складення заяви про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 , який вчиняє відносно неї домашнє насильство.

У відповідності до комплексного психологічного дослідження Калуського міського центру соціальних служб Калуської міської ради від 30.08.2024 складеної на ОСОБА_1 , рекомендовано складення заяви про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 , який вчиняє відносно неї домашнє насильство.

Згідно постанови суду від 13.05.2024 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП і згідно ст.22 КУпАП у зв`язку з малозначністю вчиненого його звільнено від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Згідно пунктів 1,3 частини 1 статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII (далі - Закон № 2229-VIII). Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Відповідно до пунктів 3, 4, 6, 8, 14, 17 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дія або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.

Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 24 цього Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

У частині другій статті 26 Закону № 2229-VIII передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону № 2229-VIII рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 17 травня 2023 року в справі № 713/1745/22 (провадження № 61-417св23) Верховний Суд зазначив, що «оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи. При вирішенні питання щодо застосування обмежувального припису суд на підставі встановлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи, враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи. Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві».

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29 серпня 2019 року у справі № 640/23804/18, від 02 вересня 2020 року у справі № 635/4854/19-ц, від 27 жовтня 2022 року в справі № 761/44111/21.

Відповідно до частини 3 статті 12, частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина 3 статті 89 ЦПК України).

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (пункт 9 частини 1 статті 1 Закону).

Закон визначає, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Колегія суддів зауважує, що вирішуючи питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису, суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Визначення конкретних видів, передбачених частиною другою статті 26 Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», заходів тимчасового обмеження прав кривдника або обов`язків, які покладаються на нього, а також строку, на який видається обмежувальний припис, належить до компетенції суду.

Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У частинах 1-3 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису ОСОБА_1 в обґрунтування заяви зазначила, що тривалий час ОСОБА_2 вчиняє відносно неї та дітей домашнє насильство, а саме вчиняє погрози, принижує, ображає нецензурною лайкою, заподіює тілесні ушкодження. У серпні 2024 року складено акт оцінки потреб сім`ї, де зазначено, що діти є свідками домашнього насильства через постійні конфлікти, які вчиняє їх батько. З приводу конфліктів заявниця неодноразово зверталася з відповідними заявами до Калуського РВ ГУНП в Івано-Франківській області. Зверталась за психологічною допомогою до Калуського міського центру соціальних служб. Через протиправні дії ОСОБА_2 , які мали місце 17 квітня 2024 року ОСОБА_2 притягнено до адміністративної відповідальності за вчинення насильства відповідно до постанови Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13.05.2024 року по справі №345/2684/24. ОСОБА_2 своєї поведінки не змінює, тому просила застосувати до останнього обмежувальний припис. На підтвердження вказаних обставин до заяви додала акт оцінки потреб сім`ї від 27 серпня 2024 року, висновок оцінки потреб сім`ї, комплексне психологічне дослідження ОСОБА_1 , копію постанови Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 травня 2024 року відносно ОСОБА_2 .

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, враховуючи, що ОСОБА_2 судом першої інстанції не було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, для повного, всестороннього та об`єктивного розгляду справи, задоволено клопотання скаржника про долучення до матеріалів справи: копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, заяву ОСОБА_2 про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , протокол про адміністративне правопорушення від 20 серпня 2024 року складеного відносно ОСОБА_10 за ст.173-2КУаП України, копію позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, копію договору дарування грошей, відповіді Калуського районного відділу в Івано-Франківській області від 09.10.2024 року, форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильсьтсва, відповідь Служби у справах дітей Калуської міської ради, відповідь Калуського центру соціальних служб від 01.05.2024 року, акт проведення оцінки рівня безпеки дитини, наказ Служби у справах діте від 08.05.2024 року №58/01-07, постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29.10.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за сит.173-2 КУпАП України.

Судом встановлено, що згідно постанови Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 травня 2024 року ОСОБА_2 визнано винуватим за ст.173-2 КУпАП України та до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді усного зауваження.

Згідно вказаної постанови ОСОБА_2 17 квітня 2024 року о 19 год перебуваючи в межах місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 умисно вчинив дії психологічного характеру у відношенні до колишньої дружини ОСОБА_1 у формі приниження та образ чим завдав шкоду психологічному здоров`ю потерпілої.

20 серпня 2024 року відносно ОСОБА_10 складено протокол про адміністративне правопорушення від 20 серпня 2024 року за ст.173-2КУаП України, згідно якого ОСОБА_1 31 липня 2024 року о 19 год по місцю свого проживання вчинила фізичне та психологічне насильство відносно колишнього чоловіка ОСОБА_2 та відносно дітей ОСОБА_6 , ОСОБА_4

01 серпня 2024 року ОСОБА_2 звертався в Калуський районний відділ поліції з заявою про те, що 31 липня 2024 року близько о 19 год ОСОБА_7 по місцю проживання: АДРЕСА_1 , у ході конфлікту наніс заявнику тілесні ушкодження, у зв`язку з чим було порушено кримінальне провадження, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно відповіді Калуського районного відділу в Івано-Франківській області від 09.10.2024 року на адвокатський запит, у період часу із 31 липня 2024 року по 06 вересня 2024 року звернення (повідомлення) від ОСОБА_1 про вчинення відносно неї чи відносно їх малолітніх дітей домашнього насильства колишнім чоловіком ОСОБА_11 не поступало.

Як вбачається із форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства «кривдник» ОСОБА_2 щодо постраждалих ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 від 17 квітня 2024 року було винесено терміновий заборонний припис.

Згідно відповіді Служби у справах дітей Калуської міської ради від 08.10.2024 року у період часу із 31 липня 2024 року по 06 вересня 2024 року до служби у справах дітей від ОСОБА_12 про вчинення відносно неї чи відносно її малолітніх дітей домашнього насильства колишнім її чоловіком ОСОБА_2 , в тому числі вчинення відносно неї домашнього насильства у присутності дітей, не поступало.

01.05.2024 року до служби у справах дітей надійшов лист Калуського міського центру соціальних служб №01-24/33 від 01.05.2024 року про те, що відповідно до спеціальної картки обліку факту вчинення домашнього насильства Калуського районного відділу ГУНП в Івано-Франківській області 17.04.2024 року неповнолітні діти: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 постраждали від домашнього насильства зі сторони ОСОБА_2 .. Центр просить долучитися до здійснення візиту у сім`ю та визначення оцінки ризиків домашнього насильства. Комісією 02.05.2024 року проведено оцінку рівня безпеки дітей. Відповідно до наказу служби у справах дітей Калуської міської ради від 08.05.2024 року №58/01-07 дітей взято на облік, як дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах за підставою вчинення над дітьми домашнього насильства психологічного характеру.

Згідно акту проведення оцінки рівня безпеки дитини (на час проведення) - ознаки небезпеки відсутні.

Положеннями статті 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на: дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що «враховуючи положення Закону № 2229-VIII, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях».

Враховуючи усі надані заявником докази, докази ОСОБА_2 , вимоги закону, з огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу колегія суддів вважає, що заявницею ОСОБА_1 не надано суду безперечних доказів того, що колишній її чоловік ОСОБА_2 після притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП України за вчинення психологічного насильства відносно ОСОБА_1 продовжив вчиняти дії щодо домашнього насильства відносно неї та її дітей у будь-якій формі.

Наданий ОСОБА_1 акт оцінки потреб свої, висновок оцінки потреб сім`ї року за відсутності доказів вчинення домашнього насильства після 17квітня 2024 року самі по собі не підтверджує фактів вчинення повторно ОСОБА_2 відносно заявниці та дітей домашнього насильства у будь-якій формі.

Комплексне психологічне дослідження ОСОБА_1 від 30.08.2024 року не може слугувати підставою для застосування обмежувального припису оскільки воно здійснено зі слів ОСОБА_1 , а доказів вчинення повторно домашнього насильства відносно неї та її дітей у будь-якій формі суду не надано.

Колегія суддів приходить до висновку, що у цій справі відсутні фактичні дані щодо наявності ризиків, які давали б підстави для вжиття захисних та запобіжних заходів з метою забезпечення безпеки заявниці та її дітей.

З урахуванням викладеного, на підставі п.1.ч.1, п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню. Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2024 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , задовольнити.

Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2024 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволені заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 20 листопада 2024 року

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.М. Барков

Є.Є. Мальцева