Постанова

від 20.11.2024 по справі 944/6614/21

ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 944/6614/21

Провадження №1-кп/944/419/24

УХВАЛА

20.11.2024 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області у складі колегії

головуючого судді ОСОБА_1

судді - ОСОБА_2

судді - ОСОБА_3

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Яворові заяву обвинуваченого ОСОБА_6 про відвід старшому групи прокурорів ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22021140000000103 від 14.09.2021 року про обвинувачення ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 305 КК України,

встановив:

у провадженні суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 305 КК України.

У судовомузасіданніобвинувачений ОСОБА_6 заявив відвід старшому групи прокурорів ОСОБА_8 з огляду на те, що в ході судового засідання 09.09.2024 він подав клопотання про долучення до матеріалів провадження двох оптичних дисків, які виготовленні як дублікат дисків DVD-R марки «Verbatim», що є додатками до супровідного листа ІНФОРМАЦІЯ_1 № 5/2369 від 08.10.2021. Під час додаткових пояснень, прокурор не зазначив на якому технічному обладнанні та за допомогою якого програмного забезпечення були виготовлені дані дублікати (копії) дисків. Разом з тим, прокурор надав пояснення, що за його дорученням прокурор ОСОБА_5 , звернувся до суду з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи. За наслідками даного клопотання прокурор ОСОБА_5 , отримав дані диски та передав їх йому, з яких останній особисто зробив копії дисків. Обвинувачений вважає, що прокурор свідомо подавав докази до матеріалів кримінального провадження невідомого походження, тим самим фальсифікував докази, що суперечить КПК України, зазначені обставини на думку обвинуваченого узгоджуються із відповідями наданими Яворівським районним судом Львівської області на запити на інформацію. Вказані дії, на думку сторони захисту, викликають обґрунтовані сумніви в неупередженості та об`єктивності прокурора.

Захисник розгляд вказаної заяви відніс на розгляд суду.

Прокурор заперечив проти задоволення заяви про відвід старшому групи прокурорів ОСОБА_8 від участі у кримінальному провадженні, обґрунтовуючи свою позицію тим, що він не є упередженим чи необ`єктивним у кримінальному провадженні, а наведені доводи обвинуваченого, ґрунтуються виключно на суб`єктивних припущеннях.

Заслухавши думки учасників судового розгляду та дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.

Прокурор є одним з учасників кримінального провадження, що належить до сторони обвинувачення і на якого п. 1 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України покладено функцію підтримання публічного обвинувачення в суді.

Правовий інститут відводу є механізмом, спрямованим забезпечити виконання прокурором своїх професійних обов`язків об`єктивно, неупереджено та без будь-яких форм дискримінації. Правові підстави для відводу прокурора визначені ч. 1 ст. 77 КПК України.

Відвід може бути ініційований особою, яка бере участь у кримінальному провадженні, однак він повинен бути вмотивований, що передбачено ч. 2 та 5 ст. 80 КПК України.

Серед підстав для відводу прокурора, визначених у ст. 77 КПК України, за яких прокурор не має права брати участь у кримінальному провадженні, поміж іншого передбачено, існування інших обставин, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

Як правило, неупередженість являє собою відсутність упереджень, при цьому її наявність чи відсутністьможуть бути перевірені різними способами(рішення Європейського суду з прав людини від 15 грудня 2005 року у справі «Kyprianou v. Cyprus» (заява № 73797/01, пункт 118) та від 15 жовтня 2009 року у справі «Micallef v. Malta» (заява № 17056/06, пункт 93).

В силу приписів ч. 1 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.

Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений, зокрема, підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому цим Кодексом (п.15 ч. 2 ст. 36 КПК України).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст.37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів. Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених ч. 4 та 5 ст. 36,ч. 3 ст. 313,ч.2 ст. 341 цього Кодексу та ч. 3 цієї статті.

КПК України у ст.110 визначає, що процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Виконання вимог кримінального процесуального закону забезпечуються дотриманням кримінальної процесуальної форми, тобто пов`язана із дотриманням гарантій прав і свобод учасників кримінального провадження щодо будь-яких дій та рішень владних суб`єктів кримінального провадження, зокрема: щодо гарантій оскарження та можливості перевірки законності таких рішень, перевірки безсторонності та об`єктивності владних суб`єктів.

Як підставу для відводу прокурору захисник обвинуваченого посилається на приписи п.3 ч. 1 ст. 77 КПК України, які обумовлюють, що прокурор не має права брати участь у кримінальному провадженні: якщо він особисто заінтересований в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

Більш того, слід зауважити, що з юридичної точки зору іншими обставинами, в розрізі п.3 ч. 1 ст. 77 КПК України, можуть бути: надання особою консультацій чи інших послуг як напередодні, так і в процесі провадження; перебування її в дружніх або неприязних стосунках з будь-ким із учасників провадження, у службовій, матеріальній чи іншій залежності від них, а також в інших відносинах, що викликають сумніви в неупередженості, в тому числі в дружніх або неприязних стосунках з особами, які беруть участь у кримінальному провадженні (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у провадженні № 13-66зво20), однак про них в заяві обвинуваченого мова не йдеться.

Заявлений відвід не містить належних об`єктивних даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу прокурора, що передбачені наведеною нормою права. Заявлений відвід зводиться по суті до незгоди дій прокурора щодо долучення до матеріалів справи матеріальних носіїв інформації та припущень щодо упередженості прокурора.

З цього приводу слід зазначити, що одним з елементів процесуальної самостійності прокурора є повноваження з прийняття процесуальних рішень у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, здійснення інших повноважень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Тобто, діюче кримінальне процесуальне законодавство України передбачає, що прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності.

Зазначена правова норма гарантує незалежність посадової особи органу державного обвинувачення у виборі у визначених законом межах способу здійснення своїх повноважень, в тому числі у прийнятті тих чи інших рішень, що є запорукою їх неупередженості й ефективності.

Процесуальна самостійність прокурора і його свобода нарівні з протилежною стороною у відстоюванні тієї чи іншої правової позиції є чинниками справедливого балансу прав та законних інтересів усіх учасників процесу, а також інших осіб, держави й суспільства.

Відповідно, уважати проявом упередженості реалізацією прокурором своїх повноважень щодо учинення певних дій, або ж навпаки їх не вчинення, трактування норм Кримінального процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням через призму установлених слідством фактичних обставин, на думку суду, підстав немає.

У ст. 22 КПК України визначена така засада кримінального провадження як змагальність сторін, яка передбачає самостійне обстоювання учасниками кримінального провадження їхніх правових позицій. Таке обстоювання полягає не лише у повідомленні суду своєї позиції та її належній аргументації, а й у доведенні відповідними засобами доказування певних обставин чи фактів, на яких вона ґрунтується, що слідує з положень ч.5 ст.80 КПК України.

Тобто, обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

Для встановлення наявності ознак зацікавленості мають бути викладені такі доводи, які обґрунтовано підтвердять сумнів в упередженості прокурора, вкажуть на наявність суб`єктивного або об`єктивного критерію.

Кримінальний процесуальний закон зобов`язує суд ухвалювати рішення на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими відповідно до ст. 94 КПК України, що є ознакою обґрунтованості судового рішення (ч. 3 ст. 370 КПК України). А тому, при оцінці питання наявності обставин визначених ст. 77 КПК України, суд не може покладатися виключно на повідомлення учасника кримінального провадження щодо певних обставин, тобто презюмувати їх достовірність.

Проаналізувавши доводи обвинуваченого, окрім вище досліджених, котрі були наведені ним, як передумова відводу, судом зауважується, що внутрішні переконання заявника з того чи іншого питання без наявності з цього питання певних доказів, не є достатньою підставою для констатації факту наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості прокурора.

Сама ж по собі незгода ОСОБА_6 з діями прокурора у кримінальному провадженні, чи рішеннями організаційного характеру в кримінальному провадженні не є підставою відводу.

Доводи обвинуваченого щодо фальсифікації доказів сторони обвинувачення, суд відхиляє, тому як дослідження доказів відповідно до ст.23 КПК України здійснювалося безпосередньо в залі судового засідання, а оцінка доказів наданих сторонами кримінального провадження, щодо їх належності, достовірності та достатності є виключним правом суду при ухваленні рішення.

Також суд вважає, що наявні процесуальні дії прокурорів в залі судового засідання проводилися в межах КПК України, а не згода обвинуваченого з ними не може слугувати підставою для відводу.

Суд, заслухавши ОСОБА_6 вважає, що вказані обвинуваченим обставини, на які він посилається в обґрунтування заявленого відводу прокурору не можуть бути визнаними такими, які є належними підтвердженнями того, що прокурор ОСОБА_8 прямо або опосередковано заінтересований в результатах розгляду кримінального провадження, або на існування інших обставин, які викликають сумніви в його неупередженості чи вчинення прокурором неправомірних дії під час проведення досудового розслідування, а є по своїй суті непогодження із порядком вчинення процесуальних та слідчих дій в межах кримінального провадження.

Таким чином, зважаючи на викладені висновки, а також з урахуванням того, що в судовому засіданні не здобуто достатніх обґрунтувань, які б вказували на існування обставин, передбачених ст. 77 КПК України, які б унеможливлювали право прокурора старшого групипрокурорів ОСОБА_8 брати участь у кримінальному провадженню, суд дійшов висновку, що у задоволенні відводу обвинуваченого прокурору слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 1, 2, 7, 8, 9, 22, 36, 37, 77, 80, 88, 110, 314, 369, 372, ч. 2 ст. 392, ч. 5 ст. 532, ст. 533 КПК України, суд,

у х в а л и в :

у задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_6 про відвід старшому групи прокурорів ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22021140000000103 від 14.09.2021 року про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 305 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1

судді ОСОБА_2

ОСОБА_3