Рішення

від 20.11.2024 по справі 509/1100/24

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/1100/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :

судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

позивача ОСОБА_1

представниці відповідачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житлово-комунальне підприємство «Таїрове» Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області про скасування заборгованості за водопостачання, -

ВСТАНОВИВ :

23 лютого 2024 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з названим позовом, в якому просив суд, скасувати заборгованість за послуги з водопостачання, нараховану відповідачами за неіснуючим лічильником обліку в сумі 63772,50 грн. за спожиті 4735 м. куб. води за адресою знаходження садового будинку : АДРЕСА_1 , який належить йому на праві власності, мотивуючи це безпідставністю нарахованої суми, яка нібито є помилкою, що виникла до моменту передачі показників лічильника у листопаді 2019 р., тобто до придбання ним вказаного будинку і до укладення між сторонами договору про надання послуг з постачання води і водовідведення та вивезення твердих побутових відходів № 903/19.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав свій позов, який просив задовольнити.

Представниця відповідачів заперечувала проти задоволення позову, який вважала безпідставним та необґрунтованим з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов, наполягаючи, що позивач є споживачем послуг, які надаються йому відповідачами за вищевказаним договором і боржником за спожиті 4735 м. куб води (а.с. 55-62).

Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, а також додатково надані докази, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин - суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 26 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» - під час судового розгляду, предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до приписів ст.ст. 15,16 ЦК України - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути : 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої п?ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред?являються за місцем знаходження майна або основної його частини. Якщо пов?язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Предметом позову у цій справі є зобов?язання, які випливають з надання житлово-комунальних послуг. Такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна.

В силу специфіки предмету спору в таких справах, процесуальний закон встановлює виключну підсудність, за якою тільки один конкретний суд серед інших може розглядати таку категорію справ.

Аналогічного висновку щодо підсудності дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 10.04.2019 року у справі №638/1988/17, провадження № 61-30812св18.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтями 526,527,530 ЦК України передбачено, що зобов?язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 3 статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», визначено вимоги до рахунку на оплату комунальної послуги і не містить вимоги, щодо зазначення даних (найменування та умовного позначення типу засобу вимірювальної техніки, заводського номеру).

Згідно зі ст.ст. 1,5,12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Споживач це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу, перелік яких передбачений ст. 5 Закону, відповідно до якої послуги з централізованого водопостачання є житлово-комунальними послугами. Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Розділом Vп.1«Правил користуваннясистемами централізованогопитного водопостачаннята централізованоговодовідведення внаселених пунктахУкраїни» затвердженихНаказом Міністерстваз питаньжитлово-комунальногогосподарства України 27 червня 2008 року № 190 передбачено, що споживачі, які приєднані або мають намір приєднатися до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, зобов`язані забезпечити наявність у них засобів вимірювальної техніки, за умови їх відповідності вимогамЗакону України«Про метрологію та метрологічну діяльність» та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки (далі - вузли комерційного обліку).

Пунктом 22Правил наданняпослуг зцентралізованого водопостачаннята централізованоговодовідведення затвердженихпостановою КабінетуМіністрів України від 5липня 2019р.№ 690 визначено - споживач надає щомісяця (у спосіб, передбачений договором) виконавцеві або визначеній власником (співвласниками) особі, яка здійснює розподіл обсягів послуг, інформацію про обсяги споживання послуг з централізованого водопостачання та постачання гарячої води.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний серед іншого : укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; допускати у своє житло (інший об`єкт нерухомого майна) управителя, виконавців комунальних послуг або їхніх представників у порядку, визначеному законом і договорами про надання відповідних житлово-комунальних послуг, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку; інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором; надавати виконавцю комунальних послуг або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів спожитих послуг, показання наявних приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку, в порядку та строки, визначені договором.

Статтею 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що виконавець комунальної послуги серед іншого має право : вимагати від споживача дотримання вимог правил експлуатації жилих приміщень та прибудинкової території, санітарно-гігієнічних правил і правил пожежної безпеки, інших нормативно-правових актів у сфері комунальних послуг; вимагати від споживача своєчасного проведення робіт з усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням комунальних послуг, що виникли з вини споживача, або відшкодування вартості таких робіт; доступу до житла, інших об`єктів нерухомого майна для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирах (приміщеннях) багатоквартирного будинку, в порядку, визначеному законом і договорами про надання комунальних послуг; припинити/зупинити надання комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі в порядку і строки, встановлені законом та договором, крім випадків, коли якість та/або кількість таких послуг не відповідають умовам договору; звертатися до суду в разі порушення споживачами умов договору.

Згідно ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначено відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до п. 33 Правил № 690 - плата за послуги розраховується виходячи з розмірів затверджених тарифів та обсягу спожитих послуг, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.

Частиною 2 статті 22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання і водовідведення» встановлено, що споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги з централізованого водопостачання.

Відповідно до п. 22 Правил № 690 - споживач надає щомісяця (у спосіб, передбачений договором) виконавцеві або визначеній власником (співвласниками) особі, яка здійснює розподіл обсягів послуг, інформацію про обсяги споживання послуг з централізованого водопостачання та постачання гарячої води.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено, що рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами ст.ст. 9-11 цього Закону.

Аналогічна норма передбачена в п. 36 Правил № 690 з приводу рахунків на оплату спожитих послуг, які формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, яка здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та надаються споживачу (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором.

Згідно висновків, викладених у Постанові ВС від 27.04.2020 року у справі №3-269гс16, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов?язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред?явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Аналогічні висновки викладені в Постановах ВС від 17.02.2021 р. по справі № 760/16111/15ц, від 07.04.2021 р. у справі № 301/1310/16ц, від 14.04.2021 р. у справі № 759/16720/16-ц, від 23.12.2020 р. у справі № 127/23910/14ц.

Суд встановив, що КП «ЖКП «Таїрове» Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, надає житлово-комунальні послуги мешканцям Таїровської територіальної громади.

Так, 07.11.2019 р. між позивачем та відповідачами укладений Договір № 903/19 про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення та вивезення твердих побутових відходів та відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 (а.с. 8-11).

На думку суду, позивач в порушення вищевказаних Правил № 690, щомісячно не знімав фактичні показники лічильника води в будинку за адресою : АДРЕСА_1 , який, як він стверджує придбав за договором купівлі-продажу, копію якого не надав суду, та своєчасно не передавав дані про обсяги спожитої води відповідачам КП «ЖКП «Таїрове», що підтверджується різницею споживання холодної води в об?ємі 4734 м.куб на вищевказану суму, а також наступним.

Зважаючи на той факт, що лічильник води позивача знаходиться у місці, до якого немає доступу працівникам КП «ЖКП «Таїрове», тобто на території будинку позивача, що він підтвердив суду, зняття показників лічильника води працівниками КП «ЖКП «Таїрове» є неможливим, на чому наполягала представниця відповідачів в судовому засіданні, пояснивши, що позивач не давав доступу представникам відповідачів для зняття показань лічильника води незважаючи на телефонні дзвінки представників КП «ЖКП «Таїрове» на його мобільний номер, вказуючи як підставу відмови, його не проживання за вказаною адресою, де він з?являється періодично, про що позивач вказував у своєму позові, зазначивши, що він постійно не проживає у вказаному будинку.

З пояснень представниці відповідачів вбачається, що працівники КП «ЖКП «Таїрове» кожного місяця проводять обхід споживачів (1000 абонентів) комунальних послуг для зняття показників лічильників, залишають повідомлення про необхідність надати показники лічильників, забезпечити доступ до лічильників для знімання показників лічильників, а тому, засобами телефонного зв`язку працівникам КП «ЖКП «Таїрове» неодноразово повідомлялось керівництву відповідачів, що за адресою : АДРЕСА_1 ніхто не проживає.

Також, представниця відповідачів КП «ЖКП «Таїрове» наполягала, що саме у серпні 2023 року позивач надіслав працівнику КП «ЖКП «Таїрове» через додаток «Viber» фотографію лічильника води, завдяки чому, працівниками КП «ЖКП «Таїрове» прийняті показники лічильника води 05237.

При цьому, як стверджує представниця відповідачів і проти чого не заперечував позивач, працівників КП «ЖКП «Таїрове» було допущено останнім для проведення контрольної зйомки показників лічильника обліку водопостачання - лише 18.08.2023 р., про що також зазначається позивачем у позові.

Так, в цей день, 18.08.2023 р. працівниками КП «ЖКП «Таїрове» у присутності позивача був складений Акт № 01, в якому зафіксовані показники лічильника води 05242, який був підписаний особисто позивачем (а.с. 17).

Під час проведення судових засідань по даній справі, судом було встановлено що позивач своєчасно (кожного місяця, як це передбачено п. 3.4 договору) - не забезпечував доступ працівникам КП «ЖКП «Таїрове» до лічильника води для зняття показників та не надавав працівникам КП «ЖКП «Таїрове» показники лічильника води кожного місяця, тим самим порушуючи вищевказаний пункт договору № 903/19 від 07.11.2019 р.

Стосовно доводів позивача, щодо укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки або будинку (суд позбавлений можливості перевірити вказані твердження через ненадання позивачем суду копії договору купівлі-продажу землі або будинку), продавцем передано йому квитанцію КП «ЖКП «Таїрове» з показниками лічильника холодної води станом на 01.09.2019 року: попередні 391, поточні 492 та сумою до сплати у розмірі 878,70 грн., яку сплачено через АБ «Південний» 17.10.2019 р. (квитанція № ПН1923), суд зауважує, що особисто позивач не заперечує того факту, що ані колишній власник земельної ділянки, ані сам позивач - не звертались до КП «ЖКП «Таїрове» для огляду і перевірки показників лічильника води, проведення контрольної зйомки показів лічильника води у період укладання договору купівлі-продажу, а отже, відповідачі були штучно позбавлені можливості провести відповідні перевірки правильності показників лічильника, станом на дату продажу будинку, а також цілісність лічильника та пломб на ньому.

Суд звертає увагу на п. 4.2.1 договору № 903/19 від 07.11.2019 р., відповідно до якого - споживач зобов`язаний сплачувати послуги на розрахунковий рахунок виконавця (відповідачів) до 25 числа кожного календарного місяця. Оплата послуг за водопостачання здійснюється по тарифам затвердженим в установленому діючим законодавством України порядку (п. 2.1. договору).

В той же час, відповідно п. 3.1. договору, облік кількості використаної води здійснюється за показаннями засобів обліку води, які встановлюються виконавцем за рахунок коштів споживача. Одиницею вимірювання обсягу спожитих споживачем послуг є куб. метр. (п. 19 Правил № 690).

З наданих пояснень представницею відповідачів випливає, що за адресою : АДРЕСА_1 встановлено та опломбовано наступний засіб обліку води:

Найменування та умовне позначення типу засобу вимірювальної техніки SENSUS;

Заводський номер 8685670;

Перше показання 0000.

Відповідно до показань вище вказаного лічильника формується рахунок на оплату послуг, в якому міститься інформація про попередні та кінцеві показники лічильника за поточний період.

Суд встановив, що у квитанціях, які надаються споживачу вказано лічильник ВХ: МВ-4557, що є порядковим номером лічильника в базі даних відповідачів КП «ЖКП «Таїрове». Зазначений порядковий номер формується автоматично та присвоюється на кожного споживача (абонента).

Враховуючи вищевикладене, на думку суду, відповідачі КП «ЖКП «Таїрове» мало законні підстави для проведення нарахування позивачеві за спожиті послуги з централізованого водопостачання обсягом 4734 м.куб. у розмірі 69116,40 грн.

Суд звертає увагу, що після зазначеного нарахування позивачу на суму 69116,40 грн., позивач ОСОБА_1 почав перераховувати грошові кошти з зазначенням особового рахунку НОМЕР_1 на рахунок КП «ЖКП «Таїрове», а саме:

-1480,00 грн. 22.08.2023 р.;

-1480,00 грн. 04.09.2023 р.;

-980,00 грн. 16.10.2023 р.;

-980,00 грн. 11.11.2023 р.;

-495,00 грн. 19.12.2023 р.;

-500,00 грн. 08.01.2024 р.;

-980,00 грн. 07.02.2024 р.

А тому, на думку суду, часткова сплата позивачем вказаної заборгованості перед КП «ЖКП «Таїрове» безумовно свідчить про визнання вказаного боргу позивачем.

З матеріалів справи вбачається, що КП «ЖКП «Таїрове» зверталось до Овідіопольського райсуду Одеської області з заявою про видачу судового наказу відносно стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги (послуги з централізованого водопостачання) за період з 01.06.2023р. по 31.10.2023р. у розмірі 65411,70 грн. та 07.12.2024 р. такий наказ був виданий судом.

Однак, за заявою позивача, судовий наказ № 509/7198/23 виданий Овідіопольським райсудом Одеської області від 07.12.2023р. був скасований ухвалою суду від 20.02.2024 р. (а.с. 40-41).

На даний час, в провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом КП «ЖКП «Таїрове» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиті послуги з централізованого водопостачання за період з 01.06.2023 р. по 12.08.2024 р. у сумі 62645,10 грн. (а.с. 87,93-104).

На думку суду, відповідно до показників лічильника води наданих позивачем у серпні 2023 р. йому нараховано до сплати за спожиті 4734 м.куб. - 69116,40 грн. за період з 24.03.2020 р. по липень 2023 р.

Позивач у своїй позовній заяві просить скасувати заборгованість за послуги водопостачання, яка нарахована КП «ЖКП «Таїрове» Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, за не існуючим лічильником обліку у розмірі 63772,50 грн., однак не зазначає, чому саме заборгованість у розмірі 63772,50 грн. він вважає такою, що нарахована за не існуючим лічильником обліку, враховуючи факт проведених платежів позивача за спожиті послуги з централізованого водопостачання за особовим рахунком НОМЕР_1 , які свідчать про визнання позивачем боргу та нарахувань.

Суд нагадує, що зобов?язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст.ст. 526,527,530 ЦК України).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачами правомірно було нараховано борг позивачеві за спожиту вооду в об?ємі 4374 м.куб на суму 63772,50 грн., частина з яких періодично сплачується позивачем, що свідчить про визнання вказаної суми заборгованості позивачем, а тому позов, на думку суду, є надуманим і необґрунтованим, і як слід задоволенню не підлягає.

В порядку забезпечення позову за заявою позивача, ухвалою суду від 26.02.2024 року була задоволена заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, шляхом заборони КП «ЖКП «Таїрове» Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області вчиняти певні дії, а саме : обмежувати чи припиняти надання комунальних послуг відповідно до умов договору № 903/19 від 07.11.2019 р. «Про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення, вивезення твердих побутових відходів» до вирішення справи по суті (а.с. 44-45).

Відповіднодо ч.9ст.158ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

В зв`язку з тим, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі за вимогами ч. 9 ст. 158 ЦПК України підлягають скасуванню вищевказані заходи забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 3-7,10-13,18,11,76-83,89,95,133,141,158,174,213,228,229,241-246,258,259,263-268,272,273 ЦПК України, ст.ст. 15,16,202-204,207,525,526,610,638-640,901-903,905,906 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд, -

ВИРІШИВ :

1.В задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житлово-комунальне підприємство «Таїрове» Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області про скасування заборгованості за водопостачання відмовити ;

2.Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Овідіопольського райсуду Одеської області від 26.02.2024 року у виді заборони КП «ЖКП «Таїрове» Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області вчиняти певні дії, а саме : обмежувати чи припиняти надання комунальних послуг відповідно до умов договору № 903/19 від 07.11.2019 р. «Про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення, вивезення твердих побутових відходів» до вирішення справи по суті скасувати.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 21.11.2024 р.

Суддя Гандзій Д.М.