Постанова

від 12.11.2024 по справі 314/826/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 12.11.2024 Справа № 314/826/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 314/826/23 Головуючий у І інстанції: Свідунович Н.М.

Провадження №22-ц/807/1866/24 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Кочеткової І.В.,

Кухаря С.В.,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Вільнянського ліцею «СВІТОЧ» Вільнянської міської ради Запорізької області на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 25 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вільнянського ліцею «СВІТОЧ» Вільнянської міської ради Запорізької області, Вільнянської міської ради про скасування незаконних наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який у подальшому уточнювала, до Вільнянського ліцею «СВІТОЧ» Вільнянської міської ради Запорізької області, Вільнянської міської ради про скасування незаконних наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 15.08.1980 вона була прийнята на посаду вчителя навчальних класів середньої школи № 4 міста Вільнянськ Запорізької області, де і працювала на різних посадах за безстроковим трудовим договором. З 01.01.2006, відповідно до наказу № 1-к від 01.01.2006, призначена на посаду заступника директорагімназії «СВІТОЧ» з навчально-виховної роботи за безстроковим трудовим договором.

У зв`язку зі змінами в законодавстві, досягненням пенсійного віку та отриманням пенсії (абзац третій частини другої ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020 № 463-ІХ), наказом за № 53-к з нею укладено з 01.07.2020 строковий трудовий договір терміном на один рік. 30.06.2021 на підставі наказу № 62-к вона звільнена у зв`язку із закінченням строку дії строкового трудового договору за п. 2 ст. 36 КЗпП України, а 01.07.2021 на підставі наказу № 71-к знову прийнята на посадузаступника директораз навчально-виховної роботи Вільнянської гімназії "СВІТОЧ" Вільнянської міської ради за строковим трудовим договором. Наказом № 77-к від 20.06.2022 її було звільнено з роботи у зв`язку із закінченням строку дії строкового трудового договору за п. 2 ст. 36 КЗпП України.

ОСОБА_1 посилалася на Рішення Конституційного Суду України від 07.02.2023 за № 1-р/2023 у справі № 1-5/2020(118/20), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України абзац третій частини другоїст. 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту" від 16.01.2020 № 463-ІХ.

На думку позивача, припинення з нею безстрокового трудового договору, переведення на строкову форму трудового договору та звільнення з роботи у зв`язку із закінченням дії строкового трудового договору, здійснювалося на підставі дискримінаційного законодавства, яке Конситуційним Судом України було визнане протиправним і таким, що не відповідає Конституційним нормам, в зв`язку з чим її порушені права підлягають поновленню.

Посилаючись на означені обставини, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 25.03.2024, ОСОБА_1 просила суд:

визнати незаконним та скасувати наказ № 53-к від 01.07.2020 про продовження працювати за строковим трудовим договором на посаді заступника директора гімназії «СВІТОЧ» з навчально-виховної роботи;

визнати незаконним та скасувати наказ № 62-к від 30.06.2021 про звільнення у зв`язку з закінченням строку дії строкового трудового договору за п. 2 ст. 36 КЗпП України;

визнати незаконним та скасувати наказ № 71-к від 01.07.2021 про прийняття на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи «Вільнянської гімназії «СВІТОЧ» Вільнянської міської ради за строковим трудовим договором № 1;

визнати незаконним та скасувати наказ № 77 від 30.06.2022 про звільнення з посади у зв`язку з закінченням строку дії строкового трудового договору на підставі наказу № 77 від 20.06.2022 за п. 2 ст. 36 КЗпП України;

поновити її, ОСОБА_1 , на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Вільнянського ліцею «СВІТОЧ» Вільнянської міської ради Запорізької області з 01.07.2022;

стягнути з Вільнянського ліцею «СВІТОЧ» Вільнянської міської ради Запорізької області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 535135,30 грн;

допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше, ніж за один місяць.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 25 червня 2024 року позов задоволено.

Визнано незаконними та скасовано наказ Вільнянської гімназії «СВІТОЧ» Вільнянської районної ради Запорізької області № 53-к від 18.06.2020 про укладення з ОСОБА_1 , заступником директора з навчально-виховної роботи, строкового трудового договору з 01.07.2020 терміном на 1 рік, а також накази Вільнянської гімназії «СВІТОЧ» Вільнянської міської ради: № 62-к від 30.06.2021 про звільнення ОСОБА_1 , заступника директора з навчально-виховної роботи Вільнянської гімназії «СВІТОЧ» Вільнянської міської ради, 30.06.2021 у зв`язку із закінченням строку дії строкового трудового договору за п. 2 ст. 36 КЗпП України; № 71-к від 01.07.2021 про прийняття ОСОБА_1 на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи Вільнянської гімназії «СВІТОЧ» Вільнянської міської ради за строковим трудовим договором на один рік з 01.07.2021 по 30.06.2022; № 77-к від 20.06.2022 про звільнення ОСОБА_1 , заступника директора з навчально-виховної роботи Вільнянської гімназії «СВІТОЧ» Вільнянської міської ради, 30.06.2022 у зв`язку із закінченням строку дії строкового трудового договору за п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Вільнянського ліцею «СВІТОЧ» Вільнянської міської ради Запорізької області з 01.07.2022.

Стягнуто одноразово з Вільнянського ліцею «СВІТОЧ» Вільнянської міської ради Запорізької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.07.2022 до 25.06.2024 у розмірі 593596,92 грн за вирахуванням податків та обов`язкових платежів.

Стягнуто з Вільнянського ліцею «СВІТОЧ» Вільнянської міської ради Запорізької області на користь держави судовий збір у розмірі 8083,17 грн.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше, ніж за один місяць.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Вільнянський ліцей«СВІТОЧ» Вільнянськоїміської радиЗапорізької областіподавапеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування матеріального права, неврахування висновків Верховного Суду, просить скасувати рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 25 червня 2024 року та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, щосуд першої інстанції не врахував, що дія рішення Конституційного Суду України від 07.02.2023, яким визнано неконституційним абзац третій частини другої ст. 22 ЗУ «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020 № 463-ІХ не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до його ухвалення.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

У судовому засіданні т.в.о. директора Вільнянського ліцею «СВІТОЧ» Вільнянської міської ради Запорізької області Тільчарова Н.О. наполягала на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні рішення суду першої інстанції та відмові в задоволені позову.

Представник ОСОБА_1 адвокат Сивова Я.В. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 25 червня 2024 року просила залишити без змін.

Вільнянська міськарада Запорізькоїобласті усудове засідання свого представника не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 223), клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.

Згідно з частиною другоюстатті 372 ЦПК Українинеявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності представника відповідача, який не з`явився.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає з огляду на таке.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що припинення з 01.07.2020 Вільнянським ліцеєм "СВІТОЧ" Вільнянської міської ради Запорізької області (Вільнянською гімназією "Світоч" Вільнянської міської ради) безстрокового трудового договору з ОСОБА_1 , укладення з нею строкового трудового договору та звільнення останньої за закінченням цього договору є незаконними та такими, що безпідставно обмежують її право на працю за ознаками досягнення пенсійного віку та отримання пенсії за віком у порівнянні: з працівниками, які займають аналогічну (тотожну) з ОСОБА_1 посаду.

Колегія суддів не повністю погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 23 КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути як безстроковим, що укладається на невизначений строк , так і таким, що укладається на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (стаття 21 КЗпП України).

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється за погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події.

Відповідно до статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2і3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає окремої заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли особисто складав та підписував заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений.

Чинним трудовим законодавством України не передбачено обов`язку власника повідомляти працівника про закінчення дії строкового трудового контракту.

Закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна зі сторін трудового договору працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин.

Суд першоїінстанції встановивта підтвердженоматеріалами справита незаперечували сторони,що 01.01.2006 відповідно до наказу № 1-к від 01.01.2006 ОСОБА_1 призначена на посаду заступника директорагімназії "СВІТОЧ" з навчально-виховної роботи за безстроковим трудовим договором, що підтверджується копіями трудової книжки, а також наказу № 1-к від 01.01.2006 (а.с. 8-13, 45-49).

ОСОБА_1 у 2008 році досягла пенсійного віку та отримує пенсію за віком.

За приписами ч. 3, ч. 4 ст. 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

18.03.2020 набрав чинностіЗакон України "Про повну загальну середню освіту" від 16.01.2020 № 463-ІХ, відповідно до ч. 2 ст. 22 та підпункту 2 пункту 3розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" якого педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років. Набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, яким виплачується пенсія за віком, згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. До 1 липня 2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору педагогічні працівники, яким виплачується пенсія за віком, звільняються згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. Після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 цього Закону.

28.04.2020 на виконання вимогабзацу третього частини другоїст. 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту", підпункту 2 пункту 3 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, позивача було повідомлено про запровадження зміни істотних умов праці, про переведення з безстрокового трудового договору на строковий з 01.07.2020 строком на один рік, про що мається підпис останньої (а.с. 51).

У своїй заяві від 17.06.2020 ОСОБА_1 надала згоду продовжувати роботу на умовах строкового трудового договору з 01.07.2020 (а.с. 52).

На підставі поданої заяви наказом № 53-к від 18.06.2020 Вільнянська гімназія "Світоч" уклала строковий трудовий договір із ОСОБА_1 , заступником директора з навчально-виховної роботи, з 01.07.2020 на один рік (а.с. 50).

30.06.2021 на підставі наказу № 62-к ОСОБА_1 , заступника директора з навчально-виховної роботи Вільнянської гімназії "Світоч", було звільнено у зв`язку із закінченням строку дії строкового трудового договору за п. 2 ст. 36 КЗпП України (а.с. 53), а 01.07.2021 на підставі наказу № 71-к останню знову прийнято на посадузаступника директораз навчально-виховної роботи Вільнянської гімназії "Світоч" Вільнянської міської ради за строковим трудовим договором на один рік до 30.06.2022 (а.с. 54).

Наказом № 77-к від 20.06.2022 ОСОБА_1 ,заступника директораз навчально-виховної роботи гімназії, з 30.06.2022 звільнено у зв`язку із закінченням терміну дії строкового трудового договору за п. 2 ст. 36 КЗпП України (а.с. 56). З вказаним наказом позивачка ознайомлена, про що мається підпис останньої.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Вільнянський ліцей "СВІТОЧ" Вільнянської міської ради Запорізької області (Вільнянська гімназія "Світоч" Вільнянської міської ради) є окремою юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку і його керівником з 04.03.2024 є ОСОБА_2 (тимчасово виконуюча обов`язки директора) (а.с. 157).

Таким чином встановлено, що між сторонами був укладений трудовий договір на визначений трудовим договором строк, який закінчився, тому колегія суддів вважає, що звільнення ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України, відповідає нормам трудового законодавства, що діяли на час звільнення.

Так, пунктом 2 частини третьої розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту» передбачено, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, яким виплачуєтьсяпенсія за віком, згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 КЗпП України. До 01 липня2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору педагогічні працівники, яким виплачується пенсія за віком, звільняються згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 КЗпП України. Після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абзацу 3 частини другої статті 22 цього Закону.

Абзацом третім частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» передбачено, що педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

Абзац третій частини другої статті 22 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з яким "педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років", унаслідок чого унеможливлено укладення безстрокових трудових договорів із цією категорією педагогічних працівників згідно з Рішенням Конституційного Судувід 07 лютого 2023року № 1-р/2023.

Згідно зістаттею 235 КЗпП Українипідставою для поновлення працівника на роботі є його звільнення без законних підстав. Тому поновлено на роботі може бути лише працівника, якого звільнено незаконно, з порушенням процедури звільнення чи за межами підстав, передбаченихзакономчи договором або за відсутності підстав для звільнення.

Правовий висновок про те, що визнання неконституційним на підставі рішення Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року № 1-р/2023 абзацу третього частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту»не може бути підставою для скасування Верховним Судом ухвалених у цій справі судових рішень, оскільки в цьому рішенні зазначено, що абзац третій частини другої статті 22 згаданого Закону визнаний неконституційним, утрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, наведений також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2023 року у справі № 466/6062/21 (провадження № 61-3756св23). Верховний Суд зазначив, щооскаржений наказ Управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради «Про припинення строкового трудового договору з директором загальноосвітньої середньої школи № 62 прийнятий 22 червня 2021 року із застосуванням чинних на той момент норм Закону, натомість на момент ухвалення Конституційним Судом України рішення від 07 лютого 2023 року, яке позивач просить застосувати, трудові правовідносини між сторонами у справі вже припинились, відтак дія рішення Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року у справі № 1-5/2020 не може поширюватися на ці правовідносини, оскільки вони виникли і закінчилися до його ухвалення.

При цьому колегія суддів також враховує правовий висновок, відображений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 4819/49/19 (провадження № 13-76зво20), згідно з яким:

«аналіз норм розділу ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону України «Про Конституційний Суд України» дає підстави дійти висновку про те, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі та застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі та виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення.

Встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення передусім як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не підстава для перегляду справи з ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності.

Оскільки рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію, тобто поширюється на правовідносини, що виникли або тривають після його ухвалення (за винятком тих випадків, якщо інше встановлено Конституційним Судом України безпосередньо у тексті ухваленого рішення), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали Касаційного кримінального суду від 25 жовтня 2019 року.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинністьз дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням,але не раніше дня його ухвалення. Аналогічне положення міститься у статті 91 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України». Окрім цього, у статті 97 цього Закону визначено, що Конституційний Суд України у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України «Про чинність Закону України «Про Рахункову палату», офіційного тлумачення положень частини другої статті 150 Конституції України, а також частини другої статті 70 Закону України «Про Конституційний Суд України» стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) від 14 грудня 2000 року (справа № 1-31/2000) визначено, щорішення Конституційного Суду України маютьпряму дію.

З аналізу наведених норм Велика Палата Верховного Суду в раніше ухваленій нею постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 4819/49/19 (провадження

№ 13-76зво20) дійшла висновкупро те, щорішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часіі застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виниклипісля його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України.

Положення законодавства, якими врегульовано дію рішення Конституційного Суду України у часі є чіткими, зрозумілими та не передбачають подвійного тлумачення, що унеможливлює їх різне сприйняття, розуміння чи застосування.

Конституційний Суд України рішеннямвід 07 лютого 2023 року № 1-р/2023 у справі № 1-5/2020(118/20) за конституційним поданням 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу третього частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац третій частини другої статті 22 Закону, згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років», унаслідок чого унеможливлено укладення безстрокових трудових договорів із цією категорією педагогічних працівників.

У резолютивній частині цього рішення Конституційний Суд України також зазначив, що абзац третій частини другої статті 22 Закону, визнаний неконституційним,утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Велика Палата Верховного Суду вже висловлювалася щодо застосування статті 152 Конституції України, статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» [див. постанови від 18 листопада 2020 року № 4819/49/19 (провадження

№ 13-76зво20), від 23 травня 2024 року у справі № 990/235/23 (провадження

№ 11-37заі24)], зазначивши про пряму (перспективну) дію рішень Конституційного Суду України.

У пунктах 34, 39 остаточного рішення від 07 жовтня 2011 року у справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05) ЄСПЛ наголосив на такому: коло застосування концепції передбачуваності значною мірою залежить від змісту відповідного документа, сфери призначення, кількості та статусу тих, до кого він застосовується; сам факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що вона не відповідає вимозі «передбачуваності» у контексті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція); завдання здійснення правосуддя, що є повноваженням судів, полягає саме в розсіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці [рішення у справі «Горжелік та інші проти Польщі» (Gorzelik and Others v. Poland), заява № 44158/98, пункт 65]; у цьому зв`язку не можна недооцінювати завдання вищих судів у забезпеченні уніфікованого та єдиного застосування права [рішення у справах «Тудор Тудор проти Румунії» (Tudor Tudor v. Romania), заява № 21911/03, пункти 29, 30, та «Стефаніка та інші проти Румунії» (Stefanica and Others v. Romania), заява № 38155/02, пункти 36, 37]; неспроможність вищого суду впоратися із цим завданням може призвести до наслідків, несумісних, inter alia, з вимогами статті 1 Першого протоколу до Конвенції [див. рішення у справі «Падурару проти Румунії» (Paduraru v. Romania), заява № 63252/00, пункти 98, 99]; Суд визнає, що, дійсно, можуть існувати переконливі причини для перегляду тлумачення законодавства, яким потрібно керуватися; сам Суд, застосовуючи динамічний та еволюційний підходи в тлумаченні Конвенції, у разі потреби може відходити від своїх попередніх тлумачень, тим самим забезпечуючи ефективність та актуальність Конвенції [рішення у справах «Вілхо Ескелайнен та інші проти Фінляндії» (Vilho Eskelinen and Others v. Finland), заява № 63235/00, пункт 56, та «Скоппола проти Італії» (Scoppola v. Italy), заява № 10249/03, пункт 104].

З огляду на вищевикладене, оскаржені накази Вільнянської гімназії «СВІТОЧ» Вільнянської районної ради Запорізької області прийняті у період 2020-2022 років із застосуванням чинних на той момент норм Закону, натомість на момент ухвалення Конституційним Судом України рішення від 07 лютого 2023 року, яке позивач просить застосувати, трудові правовідносини між сторонами у справі вже припинились, відтак дія рішення Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року у справі № 1-5/2020 не може поширюватися на ці правовідносини, оскільки вони виникли і закінчилися до його ухвалення.

Разом з тим, колегія суддів наголошує, що підпункт 2 пункту 3 розділу Розділ X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту», на підстав якого з позивачу був укладений строковий трудовий договір, неконституційним не визнаний.

Отже, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів доходить висновку часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 25 червня 2024 року на підставіст. 376 ЦПК України, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Згідно з ч.ч. 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки новою постановою апеляційний суд відмовляє в задоволенні позову, враховуючи звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору в частині її позовних вимог про поновлення на роботі, Вільнянський ліцей«СВІТОЧ» Вільнянськоїміської радиЗапорізької областімає право на відшкодування йому судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги в розмірі 1816,80 грн.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Вільнянського ліцею«СВІТОЧ» Вільнянськоїміської радиЗапорізької області задовольнити частково.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 25 червня 2024 року скасувати, прийняти в цій справі нову постанову, якою:

«Позов ОСОБА_1 до Вільнянського ліцею «СВІТОЧ» Вільнянської міської ради Запорізької області, Вільнянської міської ради про скасування незаконних наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Вільнянського ліцею «СВІТОЧ» Вільнянської міської ради Запорізької області судовий збір у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 80 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постановаскладена 22листопада 2024 року.

Головуючий:

Судді: