Ухвала

від 20.11.2024 по справі 467/945/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«20» листопада 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

учасника судового провадження

прокурора ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за №12024153120000067, за апеляційною скаргою заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_6

на вирок Арбузинського районногосуду Миколаївськоїобласті від 01 липня 2024 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Карпилівка Рокитнівського району Рівненської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого,

-обвинуваченого за ч. 1 ст. 162 КК України.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком Арбузинського районногосуду Миколаївськоїобласті від 01 липня 2024 року ОСОБА_7 засуджений за ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік з покладанням обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Вирішено питання про речові докази.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Прокурор просить змінити вирок та пом`якшити призначене покарання ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, вважає вирок незаконним та таким, що підлягає зміні у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання, а саме, застосування закону, який не підлягав застосуванню.

Апелянт звертає увагу, що гідно ч. 3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до осіб, що досягли пенсійного віку.

Зазначає, що на день ухвалення вироку ОСОБА_7 виповнилося 63 роки. Тому, призначивши покарання у виді обмеження волі обвинуваченому, суд не дотримався вимог закону України про кримінальну відповідальність.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального проступку, характер та конкретні обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, вважає за можливе пом`якшити покарання ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 162 КК України до штрафу в мінімальному розмірі.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

11 червня 2024 року близько 18:00 год ОСОБА_7 , знаходячись біля садового будинку на дачній ділянці АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_8 на законних підставах, вирішив незаконно проникнути до приміщення зазначеного будинку всупереч волі самого ОСОБА_8 . Реалізовуючи свій протиправний умисел, діючи умисно, ОСОБА_7 в порушення статті 30 Конституції України, яка гарантує право на недоторканість житла особи, статті 12 Загальної декларації прав людини, відповідно до якої ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканість його житла, статті 17 Міжнародного пакту про громадські та політичні права, відповідно до якого ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного посягання на недоторканість його житла, статті 8 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на повагу до свого житла без будь-якого дозволу та всупереч волі власника, через паркан проник на вказану дачну ділянку № 477.

Після цього, продовжуючи реалізовувати свій протиправний умисел, спрямований на незаконне проникнення до житла, ОСОБА_7 , розбивши скло у вікні, через утворений отвір незаконно проник до приміщення садового будинку ОСОБА_8 .

Судом першої інстанції ОСОБА_7 визнано винним у незаконному проникненні до житла, його дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 162 КК України.

Позиції учасників судового провадження.

Прокурор ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_7 та потерпілий ОСОБА_8 належним чином повідомлені про дату та час апеляційного розгляду, до суду не з`явилися, їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду.

Встановлені судомапеляційної інстанціїобставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при ухваленні рішення, і положення закону, яким він керувався.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасника судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційні скарзі доводи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчинені інкримінованого йому кримінального проступку за обставин, встановлених судом, а також кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 162 КК України, є правильними. З огляду на межі вимог апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції в частині доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального проступку, що йому інкримінується, апелянтом не оспорюються. Тому вирок в цій частині, відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, не переглядається.

Що стосується доводів прокурора про зміну вироку в частині призначеного покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, то вони є обґрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується, зокрема, до осіб, що досягли пенсійного віку.

Зазначених вимог закону судом першої інстанції не враховано при прийнятті рішення.

Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначається, крім іншого, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат. За загальними правилами, визначеними ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017.

У кримінально-правовому розумінні системний аналіз вказаних норм закону дає змогу зробити висновок, що кримінальний закон не пов`язує призначення покарання з оформленням та отриманням певного виду пенсії, натомість пов`язує з досягненням особою пенсійного віку, який слід вважати 60 років. На цьому наголошено, зокрема, у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у справі №723/4583/21 від 24.01.2023.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто, на день ухвалення вироку обвинуваченому виповнилося 63 роки (а.с. 18). Тобто, ОСОБА_7 досяг пенсійного віку.

Призначаючи ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 162 КК України, суд першої інстанції не врахував вік обвинуваченого та в порушення вимог ч. 3 ст. 61 КК України призначив покарання у виді обмеження волі.

Таким чином, судом першої інстанції допущено неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність.

Враховуючи, відповідно до ст. 65 КК України, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, характер та конкретні обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання та реєстрації, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, колегія суддів вважає за можливе призначити ОСОБА_7 , в межах санкції ч. 1 ст. 162 КК України, найменш суворий вид покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі.

Саме таке покарання, на переконання колегії суддів, буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно Постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 грудня 2021 року (справа № 617/775/20), за результатами розгляду апеляційної скарги зміна покарання у виді позбавлення чи обмеження волі, від відбування якого особу було звільнено з випробуванням на підставі ст.75КК України, на штраф не є погіршенням правового становища обвинуваченого.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги прокурора, зміни вироку суду першої інстанції та пом`якшення призначеного ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 162 КК України до штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 418, 420, 424, 425, 532 КПК України,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити.

Вирок Арбузинського районногосуду Миколаївськоїобласті від 01 липня 2024 року щодо ОСОБА_7 змінитив частиніпризначеного покарання,пом`якшити йомупокарання зач.1ст.162КК Українидо штрафуу розмірі50неоподатковуваних мінімумівдоходів громадян,що складає850грн.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_9