Постанова

від 24.09.2024 по справі 522/25331/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3499/24

Справа № 522/25331/21

Головуючий у першій інстанції Ковтун Ю.І.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Лозко Ю.П.

суддів: Кострицького В.В., Карташова О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2023 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, треті особи Одеська регіональна державна лабораторія Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, зміну дати та підстав звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

У грудні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним вище позовом, який згодом уточнив та остаточно просив визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 645-к від 11 листопада 2021 року про його звільнення; змінити дату та підставу його звільнення у зв`язку з закінченням строку контракту на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України на 31 березня 2022 року; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 78 355,14 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач ОСОБА_1 зазначив, що з 29.03.2018 року до 15 листопада 2021 рокувін працював на посаді директора Одеської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на підставі Наказу «Про призначення» № 103-к та контрактів № 1/2018 від 28.03.2018 року та № 8/2019 від 01.04.2019 року.

Згідно наказу «Про проведення службового розслідування» №617 від 22 вересня 2021 року його було відсторонено для проведення службового розслідування, згідно наказу «Про продовження строку проведення службового розслідування» №686 від 22 жовтня 2021 року та подовжено термін проведення службового розслідування до 23 листопада 2021 року.

Проте, на цей час ніяких дій з проведення службового розслідування не здійснено, натомість видано наказ № 645-к від 11 листопада 2021 року «Про звільнення» виданий на підставі службової записки від 10 вересня 2021 року складеної заступником начальника управління - начальника відділу внутрішнього аудиту Управління внутрішнього аудиту, моніторингу та координації діяльності А.Христенко.

Наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 645-к від 11 листопада 2021 року позивача звільнено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю за порушення підпункту 1 пункту 21 контракту № 8/2019 від 01 квітня 2019 року.

Позивач ОСОБА_1 вважає звільнення незаконним з таких підстав.

Підставою для звільнення слугувала службова записка від 10 вересня 2021 року складена заступником начальника управління - начальника відділу внутрішнього аудиту Управління внутрішнього аудиту, моніторингу та координації діяльності ОСОБА_2 , а не результати службового розслідування. Позивач не був ознайомлений з підставами службового розслідування, йому не було надано право подавати свої зауваження та клопотання, і не було ознайомлено з актом за результатами службового розслідування і відповідно не ознайомлено з рішенням, прийнятим на підставі цього акту, який розглядався у відсутності позивача.

Підпунктом 1 пункту 21 контракту № 8/2019 від 01 квітня 2019 року встановлено підставу для звільнення та розірвання контракту - систематичне невиконання директором без поважних причин обов`язків, покладених на нього цим контрактом, тобто вказується на необхідність фіксації систематичного невиконання обов`язків, крім того встановлення поважності причини порушення контракту - жодних посилань на попередньо встановлені порушення або притягнення до дисциплінарної відповідальності не має.

Крім того, за вказаний в службовій записці термін роботи, ОСОБА_1 було нагороджено грамотою Кабінету Міністрів України на підтвердження особистого внеску у забезпечення розвитку галузі ветеринарної медицини, багаторічної сумлінної праці та високого професіоналізму.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 645-к від 11 листопада 2021 року про звільнення ОСОБА_1 . Змінено дату та підставу звільнення ОСОБА_1 з посади директора Одеської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, зазначивши дату звільнення - 31 березня 2022 року у зв`язку з закінченням строку контракту на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Стягнуто з Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 43288,35 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач до звільнення не притягувався до дисциплінарної відповідальності за невиконання без поважних причин обов`язків, передбачених контрактом, що свідчить про відсутність систематичності невиконання ним своїх посадових обов`язків. Наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 11 листопада 2021 № 645-к не містять посилання на конкретні умови контракту, які позивач не виконував чи неналежним чином виконував.

В апеляційнійскарзі відповідачДержавна службаУкраїни зпитань безпечностіхарчових продуктівта захистуспоживачів посилаючись на обставини якими заперечувала проти позову ОСОБА_1 , вказує про порушенням норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, залишення судом поза увагою поданих відповідачем доказів та заперечень проти позову, тому просила скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні вказаного позову.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначає, що пункт 21 укладеного Контракту не містить «умови обов`язкового здійснення дисциплінарного провадження та застосування дисциплінарного стягнення».

Позивач обґрунтовує протиправність наказу Держпродспоживслужби від 11 листопада 2021 року № 645-к про його звільнення та, відповідно, наявності підстав для його скасування наказами Держпродспоживслужби від 22 жовтня 2021 № 617 «Про проведення службового розслідування» та від 22 жовтня 2021 року № 686 «Про продовження строку проведення службового розслідування». Проте, згідно із оскаржуваним позивачем наказом Держпродспоживслужби від 11 листопада 2021 року № 645-к, накази Держпродспоживслужби від 22 жовтня 2021 року № 617 та від 22 жовтня 2021 року № 686 не зазначаються як підстава його прийняття.

Крім того, визначальним фактором для розірвання трудового контракту є саме факт порушення його умов, а не вина працівника у порушенні таких. А у випадку коли обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

Також не підлягає задоволенню позовна вимога щодо виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки виплата ОСОБА_1 заробітної плати здійснювалась за місцем роботи, а саме: Одеською регіональною державною лабораторією Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, а не Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, тож безпідставним є стягнення судом середнього заробітку за час вимушеного прогулу саме з Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

У судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_3 підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, представник третьої особи ОСОБА_4 вважала, що скарга відповідача є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Інші учасники справи до судового засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника скаржника та представника третьої особи за доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду вказаним вимогам відповідає, виходячи з такого.

Як убачається з матеріалів справи, наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області № 103-к від 28 березня 2018 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора Одеської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на умовах укладеного з ним контракту терміном три року з 29 березня 2018 року по 28 березня 2021 року. Підстава: контракт від 28.03.2018 № 1/2018, лист-погодження Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 27.03.2018 № 601-042-2/2063 (т. 1 а.с. 4, 18 - 26).

01 квітня 2019 року ОСОБА_1 уклав з Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Контракт № 8/2019, за яким він був призначений на посаду директора Одеської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на термін з 01 квітня 2019 року по 31 березня 2022 року (т. 1 а.с. 9 - 17).

10 вересня 2021 року заступником начальника управління - начальником відділу внутрішнього аудиту Управління внутрішнього аудиту, моніторингу та координації діяльності А.Христенко на адресу В.о. Голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів було направлено службову записку № 20-19/26, з пропозицією розглянути питання щодо доцільності перебування на посаді директора Одеської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів вимог законодавства ОСОБА_1 .

Додатком до службової записки є Інформація про недоліки діяльності Одеської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, в якій зокрема зазначено, що шляхом детального аналізу вимог міжнародних стандартів, національного законодавства та Положення, комісією встановлені грубі порушення вимог п.п. 1 та пункту 11 Положення про лабораторію в частині не забезпечення належного та ефективного керівництва лабораторією та її структурними підрозділами, не виконання покладених на Лабораторію завдань і функцій, неефективне використання майна Лабораторії, невиконання наказів Держпродспоживслужби, що в свою чергу призводить до негативних наслідків щодо повноти отримання надходжень та ризики невизнання результатів лабораторних досліджень (т. 1 а.с. 238 - 247).

Наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 617 від 22.09.2021 року «Про проведення службового розслідування» наказано провести з 23 вересня по 22 жовтня 2021 року службове розслідування стосовно директора Одеської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів ОСОБА_1 . Вказаним наказом також відсторонено позивача від здійснення повноважень на посаді директора (т. 1 а.с. 5 7).

19.10.2021 року Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області направило на адресу Держпродспоживслужби лист № 8584/01/20 відповідно до якого згідно пунктів 12 та 21 Контракту № 8/2019 з директором Одеської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 01 квітня 2019 року пропонують розглянути питання щодо дострокового розірвання контракту з директором Одеської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби (т. 1 а.с. 248).

Наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 686 від 22.10.2021 року продовжено строк проведення службового розслідування до двох місяців (т. 1 а.с. 8).

23.10.2021 року Держпродспоживслужбою на адресу директора Одеської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів ОСОБА_1 направлено лист № 24.1-6/8369, яким повідомлено, що укладений Контракт від 01 квітня 2019 року за реєстраційним № 8/2019 буде розірвано за порушення підпункту 1 пункту 21 Контракту (т. 1 а.с. 249).

Наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 11.11.2021 року № 645-к «Про звільнення ОСОБА_1 », звільнено 15 листопада 2021 року ОСОБА_1 з посади директора Одеської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів у зв`язку з порушення підпункту 1 пункту 21 Контракту з директором Одеської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 01 квітня 2019 року за реєстраційним № 8/2019, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Підстава: службова записка заступника начальника управління - начальника відділу внутрішнього аудиту Управління внутрішнього аудиту, моніторингу та координації діяльності А.Христенко від 10 вересня 2021 року № 20-19/26, підпункт 2 пункту 12 Контракту з директором Одеської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 01 квітня 2019 року за реєстраційним № 8/2019, лист Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 19 жовтня 2021 року № 8584/01/20 (т. 1 а.с. 27 - 28).

Статтею 23 Загальної декларації з прав людини передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Згідно зі статтею 43 Конституції України,кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Припинення трудового договору може мати місце лише з підстав, передбачених законодавством (стаття 3 КЗпП України).

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ч.1-2 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі достроково, можуть встановлюватися угодою сторін.

Враховуючи особливості зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 22 лютого 2017 року у справі N 757/42262/15-ц).

Відповідно до статті 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Статтею 140 КЗпП України визначено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.

За правилами частини першої статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, підстави, передбачені контрактом.

У контракті можуть визначатися додаткові, крім встановлених чинним законодавством, підстави його розірвання. У разі розірвання контракту з ініціативи роботодавця з підстав, установлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення проводиться за пунктом 8 статті 36 КЗпП України з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством і контрактом (пункти 17 і 21 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року N 170).

Згідно з пунктом 12 Контракту Держпродспоживслужба зокрема призначає на посаду директора лабораторії за поданням начальника Головного управління за умови дотримання антикорупційного законодавства; звільняє директора у разі закінчення терміну дії контракту, достроково за вимогою директора, з підстав визначених законодавством про працю, а також за порушення умов контракту.

Контракт припиняється: 1) після закінчення терміну дії контракту; 2) за згодою сторін; 3) до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених пунктами 21 і 22 цього контракту; 4) з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом (пункт 20 Контракту).

Директор може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Головного управління, у тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну його дії 1) у разі систематичного невиконання директором без поважних причин обов`язків, покладених на нього цим контрактом (п.п. 1 п. 21 Контракту).

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Колегія суддів, погоджуючись із висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем порушення ОСОБА_1 умов трудового контракту, та відхиляючи протилежні доводи апеляційної скарги, зауважує про таке.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладено у постанові від 29 травня 2019 року у справі N 452/970/17 звільнення працівника на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України з формулюванням причини - невиконання чи неналежне виконання обов`язків, передбачених контрактом, не може вважатися законним без визначення конкретних умов контракту, які не виконував чи неналежним чином виконував працівник, і без встановлення на підставі належних і допустимих доказів допущених ним конкретних порушень.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 11.11.2021 № 645-к не містить посилання на конкретні дії позивача, якими останнім порушувались умови контракту, а лише містить формальне посилання на порушення ОСОБА_1 підпункту 1 пункту 21 контракту № 8/2019 від 01 квітня 2019 року (систематичне невиконання директором без поважних причин обов`язків, покладених на нього цим контрактом), не розкриваючи при цьому коли та які саме обов`язки, покладені на нього Контрактом було не виконано позивачем.

Вирішуючи спір, суд повинен з`ясувати систематичне невиконання яких саме трудових обов`язків позивачем передувало його звільненню. При системному аналізі норм трудового законодавства слід дійти висновку, що порушення трудової дисципліни вважається систематичним, якщо працівник, який мав дисциплінарне стягнення за порушення трудової дисципліни (яке з нього не зняте або не втратило юридичного значення зі спливом часу), порушив її знову.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 квітня 2023 року в справі № 130/2121/20.

Згідно ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суд від 02 жовтня 2019 року у справі № 522/16724/16-ц.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем у порушення вимог ст.ст. 12, 77, 81 не надано суду доказів на підтвердження невиконання ОСОБА_1 обов`язків, покладених на нього Контрактом, та систематичності такого невиконання, а викладені у оскаржуваному Наказі загальні формулювання не пояснюють суть порушень Контракту, які допустив у роботі позивач.

Тож, за відсутності обґрунтування в оскаржуваному наказі систематичного невиконання ОСОБА_1 обов`язків, покладених на нього Контрактом, відповідно до зазначеної у Наказі Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 645-к від 11 листопада 2021 року причини звільнення, колегія судді вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання цього наказу незаконним та його скасування.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника про те, що п. 21 Контракту не передбачає обов`язкового проведення дисциплінарного провадження та застосування дисциплінарного стягнення, як такі, що зводяться до суб`єктивного тлумачення відповідачем поняття систематичне невиконання трудових обов`язків, яке суперечить нормам національного законодавства та практиці Верховного Суду.

Крім того, щодо доводів скаржника про безпідставність посилань позивача на Накази №№ 617 та 686, колегія суддів зауважує про таке.

Службове розслідування призначене Наказом №617, строк якого було продовжено Наказом №686, призначено, зокрема, на підставі службової записки № 20-19/26 заступника начальника управління - начальника відділу внутрішнього аудиту Управління внутрішнього аудиту, моніторингу та координації діяльності А.Христенко, яку також зазначено, як підставу видання Наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 11.11.2021 року № 645-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Так, у додатку до вказаної Службової записки № 20-19/26 зафіксовано недоліки діяльності Одеської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, які за твердженням відповідача свідчать про порушення ОСОБА_1 умов трудового контракту.

Водночас п. 21 Контракту передбачає можливість звільнення Директора з посади, та розірвання Контракту з ініціативи Головного управління, у тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну його дії у разі систематичного невиконання директором, покладених на нього цим контрактом за умови відсутності поважних причин невиконання відповідних обов`язків.

Службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

З матеріалів справи убачається, що як на день звільнення позивача за Наказом від 11.11.21 року, так і на день ухвалення оскаржуваного рішення судове розслідування не завершено, обставин, причин та умов настання виявлених недоліків діяльності Одеської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів не встановлено, що на переконання апеляційного суду також свідчить про формальність посилання у оскаржуваному Наказі на п. 21 Контракту, за відсутності оцінки визначення конкретних умов контракту, які не виконував чи неналежним чином виконував працівник, конкретних порушень допущених позивачем та аналізу наявності чи відсутності поважних причин невиконання відповідних умов.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що строк дії Контракту закінчився 31 березня 2022 року вірним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про необхідність зміни дати та підстави звільнення ОСОБА_1 з посади директора Одеської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, зазначивши дату звільнення - 31 березня 2022 року у зв`язку з закінченням строку контракту на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що оскільки виплата ОСОБА_1 заробітної плати здійснювалась за місцем роботи - Одеською регіональною державною лабораторією Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів то безпідставним є стягнення судом на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, колегія суддів зауважує про таке.

Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію.

Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, оплата ж вимушеного прогулу в установлених указаними статтями КЗпП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про організації роботодавців, їх об`єднання, права та гарантії їх діяльності» роботодавець - юридична особа (підприємство, установа, організація) або фізична особа - підприємець, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб.

Також, поняття "роботодавець" визначено пунктом 14.1.222. ст. 14 Податкового Кодексу України (далі ПКУ) роботодавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов`язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов`язки, передбачені законами.

Працівник - фізична особа, яка безпосередньо вчасною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону (п. 14.1.195. ст. 14 ПКУ).

Тож, оскільки Контракт № 8/2019, за яким ОСОБА_1 був призначений на посаду директора Одеської регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на термін з 01 квітня 2019 року по 31 березня 2022 року укладався позивачем саме із Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, в особі її голови ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 9 17), якою як встановлено судом допущено порушення трудових прав позивача, колегія суддів вважає, що саме Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів у спірних правовідносинах є роботодавцем позивача ОСОБА_1 , а отже має відшкодувати останньому середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Заперечень щодо проведеного судом розрахунку скаржником не наведено, як і не надано іншого розрахунку розміру середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу.

Підсумовуючи наведене вище та ураховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бюрг та інші проти Франції" (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гору проти Греції" №2) [ВП], § 41" (Gorou v. Greece no.2), колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , при цьому погоджується з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, який належним чином мотивував своє рішення, зазначивши підстави, з яких такі вимоги підлягають задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги за своїм змістом та суттю загалом є запереченнями проти позовних вимог ОСОБА_1 , і зводяться до суб`єктивного тлумачення скаржником норм права, та незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, також фактично зводяться до переоцінки доказів наданої судом першої інстанції без посилення на обставини, які не були враховані під час вирішення цієї справи.

Отже доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення судом справи.

Доказів які б спростували правильні висновки суду скаржником не надано.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду, з мотивів наведених у скарзі.

У відповідності ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.367, 374,375 381-384 ЦПК України

постановив:

Апеляційну скаргу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст постанови складено 30 вересня 2024 року.

Головуючий Ю.П. Лозко

Судді: В.В. Кострицький

О.Ю. Карташов